Професійна культура спілкування. Взаємовідносини з учнями та їх батьками
Сім'я, дитина, школа — цьому трикутнику належить
важлива роль протягом одинадцяти (дванадцяти) років
навчання учня. Саме спілкуванню з дітьми в школі вчи
тель правознавства мусить приділяти чимало уваги, адже
його необхідно здійснювати в різноманітних формах, і за
різних обставин. Більше всього вчителю доводиться спіл
куватися з дітьми викладаючи предмет. Слід зазначити,
що предмет, який викладає вчитель правознавства, вико
нує важливу виховну функцію і впливає на розвиток пра
вової культури дитини. Для того, щоб зміст кожного уро
ку завжди запам'ятовувався, вчителю необхідно постійно
працювати над якістю викладання, яка має важливе зна
чення не тільки у формуванні зацікавленості до предмета,
а й у становленні авторитету, поваги, довіри до вчителя.
Процес оволодіння знаннями та ставлення учнів до вчи
теля і предмета, який він викладає, мають одну основу —
інтерес, зацікавленість. Слід констатувати, що в педаго-
9 8-82 257 гічному процесі цікаве все те, що виходить за рамки
звичайного, норми. Тому для формування інтересу шко
лярів до правознавства можна порадити молодому колезі
найбільше уваги приділяти його змісту та методиці викла
дання. Предмет буде вивчатися із задоволенням, якщо
цікаво будуть подані ідеї, теми, зміст навчання. Тому важ
ливо таким чином будувати процес викладання право
знавства, щоб у ньому було якомога більше проблемних
ситуацій з незвичайними й оригінальними прикладами,
питаннями, завданнями. Процес навчання для учнів стане
привабливішим, якщо вчитель частіше буде звертатися у
процесі спілкування з дітьми на уроках до дискусійних гі
потез, висвітлювати різноманітні погляди на проблеми.
Кожний шкільний урок є передачею інформації (знань), а
разом з цим виконує виховну функцію. Саме тому кожен
урок може формувати в учнів дисципліну, творчість,
ініціативу, самостійність. Для того щоб предмет, який
викладається, постійно пробуджував інтерес учнів, ба
жання його вивчати, необхідно урізноманітнювати форми
подання нової інформації на уроках. Потрібно враховува
ти, що діти не люблять займатися сумними справами.
Тому форми уроків варто постійно урізноманітнювати,
причому використовувати не лише ті, про які йшлося
вище, а й такі, які можна знайти в самому житті, взає
мовідносинах людей. Головним є те, щоб урок завжди був
творчим, був засобом зацікавленості спілкування учня й
учителя. Відомо, що чим більше ініціативи та новацій і
менше застарілих однобоких схем в організації спілкуван
ня на уроці, тим швидше і краще вчитель зможе виконати
своє професійне завдання — навчити правильно й уміло
трактувати норми права.
Слід зазначити, що в організації ділового спілкування
вчителя з учнями на уроці потрібна оптимальна межа.
Важливо, щоб межа між діловим спілкуванням і грою була
очевидною, щоб воно не переросло в просту гру, яка не має
ніякого навчального навантаження. З метою стимулюван-
258 ня інтересу учнів до предмета потрібно застосовувати різ
номанітні ділові ігри, фільми, інноваційні та інтерактивні
методи навчання, тобто все те, що привертає увагу учня.
Ділова гра залучає учня до невідомої для нього життєвої
ситуації й він мусить спробувати себе у незвичній ролі, ро
бити те, що не вміє, вступати в нові несподівані відносини.
Учень має подивитися на себе очима інших учасників гри,
відчути їхню підтримку чи осуд.
Культура педагогічного спілкування формується на ос
нові багатьох умов, яких мусить дотримуватися вчитель.
На нашу думку, однією з таких умов є те, що вчитель му
сить співвідносити зміст, спосіб, характер спілкування з
різними психофізіологічними і соціальними особливостя
ми сприйняття і реагування усіх, хто вступає з ним у взає
мовідносини — учнів, батьків, колег. Він будує своє спіл
кування, враховуючи особливості всіх своїх партнерів.
Потрібно вміти спілкуватися зі всіма. Причому таким чи
ном, щоб проникати в душевний стан свого співбесідника,
зрозуміти стимули та мотиви поведінки, судження, орієн
тації, зуміти не лише їх пояснити, але й так побудувати
спілкування, щоб їх врахувати, досягаючи адекватного
для реалізації поставленої мети реагування. Формування
такого рівня спілкування відбувається разом із накопи
ченням педагогічного та життєвого досвіду. Важливою
умовою професійної культури вчителя правознавства є
його вміння бути творцем спілкування. Адже від уміння
спілкуватися з різними групами учнів, перш за все, зале
жить успішне вирішення педагогічних завдань.
Учитель мусить розглядати спілкування як багатогран
ний процес і володіти різними способами його ведення. Всі
ці фактори слід розділити на дві великі групи, які тісно
між собою пов'язані і залежать одна від іншої. Перша —
особистісні, тобто ті, що співвідносяться самою людиною
як особистістю. Друга — операціональні, — все те, що
характеризує сам процес спілкування: яким чином, за до
помогою яких прийомів, засобів досягається контакт з
людьми. Слід зазначити, що для того, щоб оволодіти май-
259 стерністю спілкування, учитель повинен добре знати са
мого себе. Йому потрібно розвивати власні особистісні
якості, особливо ті, від яких залежить безпосередній кон
такт з іншими людьми. Тільки враховуючи і вдосконалю
ючи свої особисті якості, вчитель опановує майстерність
спілкування.
У спілкуванні вчителя з учнями важливу роль мають
його зовнішні параметри, голос. Вчителю слід звертати
увагу і на такі дрібниці, як міміка та жести, адже саме з їх
допомогою людина може щось або демонструвати, або мас
кувати. Однак жести, які не властиві конкретному випад
ку, будуть заважати спілкуванню. Більше того, надмірна
жестикуляція ставить у незручне становище вчителя та
відволікає увагу учнів від уроку. Тому вчитель завжди му
сить передбачати манеру своєї поведінки в класі, на уроці
потрібна завжди виваженість.
Культура спілкування базується на психологічних
особливостях людини. Вона становить систему емоційно
чуттєвих, раціональних, вольових реакцій поведінки. У
професійній діяльності вчителя не можна не зважати на
розмаїття соціальних факторів, які впливають на людину.
Безліч наукових, моральних, естетичних, правових знань,
якими володіє людина становить її культуру. Зрозуміло,
що кожний учитель у спілкуванні зі своїми учнями пови
нен не лише орієнтуватися в системі правових моральних,
естетичних знань, а й зобов'язаний через предмет який
викладає, систематично та якісно доводити ці знання до
своїх учнів, комплексно їх виховуючи. Слід зазначити, що
чим більше такими знаннями володіє вчитель, тим ефек
тивніше його спілкування, тим більше все це сприяє реалі
зації педагогічних завдань.
Сучасний учитель має постійно вдосконалювати свою
професійну майстерність, а отже, бути в курсі новацій у
педагогічній науці, психології, методиці викладання.
Саме тому внутрішній світогляд, глибокі й різноманітні
спеціальні та педагогічні знання є важливою умовою його
професійної культури спілкування.
260 Нарешті хочеться зазначити, що спілкування вчителя
залежить від уміння ефективно використовувати соціаль
но-психологічні механізми професійного спілкування.
Найбільш важливими з них є переконання, наслідування,
ідентифікація.
Спілкування в педагогічному колективі. На характер
спілкування вчителя з учнями та їхніми батьками значно
впливає морально-психологічний клімат, що склався в пе
дагогічному колективі. Ділові, товариські відносини вчи
теля зі своїми колегами, адміністрацією школи допомага
ють установити нормальні зв'язки всього колективу
вчителів з учнями та їх батьками.
Разом з тим, морально-психологічний клімат у кожно
му педагогічному колективі залежить від керівника й
представників самоврядування самого педагогічного ко
лективу, форм і особливостей взаємин у ньому. У цьому
сенсі емоційний настрій, активність, діловитість, принци
повість членів колективу один до одного є показником
сформованого морально-психологічного клімату в шкіль
ному колективі.
Спілкування в педагогічному колективі повинно бути
високопрофесійним.
Спілкування вчителя з колегами можна умовно поділи
ти на дві взаємозалежні частини.
Перша — це офіційно-організаційні, або формальні,
зв'язки, стосунки між членами педагогічного колективу
(педагогічні ради, методичні об'єднання, наради, збори,
на яких обговорюються всі виробничі, поточні навчальні й
виховні проблеми). Щоденне спілкування вчителів між
собою не є для кожного з них безперервним, постійним
процесом. Основну частину часу вчитель витрачає на робо
ту, спілкування безпосередньо з учнями. Проте спілкуван
ня з колегами має інтенсивний характер, оскільки зале
жить від умов конкретної ситуації, адже час від часу в
кожного вчителя виникає необхідність відповідного осо
бистого контакту зі своїм колегою для вирішення поточ-
261 них, перспективних навчальних і виховних завдань: обго
ворити успішність і поведінку того або іншого учня,
порадитися про заходи впливу на нього, виробити єдиний
підхід щодо вимог виконання учнями домашніх завдань.
Звичайно формальні зв'язки в педагогічному колективі
будуються в основному на чітких відносинах: директор —
завідувач навчальної частини — організатор позакласної й
позашкільної виховної роботи — класний керівник — учи
тель-предметник. Професійна діяльність кожного педагога
— від директора до вчителя — містить у собі чимало різних
обов'язків. Природно, що офіційні форми спілкування обу
мовлюються кожним членом педагогічного колективу
щодо інших залежно від професійного статусу: компетент
ність, наукова й ділова кваліфікація, виконавська дис
ципліна, моральна відповідальність, професійна етика
педагога у ставленні один одного в учнівському, батьківсь
кому й педагогічному колективах. Формальні зв'язки
зобов'язують кожного вчителя, незалежно від того, чи зай
має він якусь посаду, брати активну участь в обговоренні й
практичному вирішенні питань, які часто виходять за межі
його безпосередніх функціональних обов'язків як учите
ля-предметника. Відповідальність за навчальну й виховну
роботу в школі розподіляється порівну між усім педагогіч
ним колективом, а не тільки між директором або організа
тором виховної роботи. Поряд з офіційним спілкуванням у
кожному педагогічному колективі є й неофіційне, або не
формальне, спілкування. Останнє багато в чому залежить
від офіційно прийнятого й закріпленого професійного спіл
кування, хоча й має відносно самостійний характер. Без
умовно, неофіційні товариські контакти (спільні туристичні
поїздки, чаювання, вечори), співробітництво й взаємодо
помога в роботі й по її закінченні формують якісно інший,
більш дієздатний для вдосконалювання виховної роботи у
школі морально-психологічний клімат колективу — щирі
відносини дружби й товариства. І навпаки, недоброзичливі
відносини, що виявляються у сварках і конфліктах, як
262 правило, погіршують настрій, викликають невдоволеність
роботою, заважають проведенню єдиної педагогічної лінії
у відносинах з учнями. На нашу думку, морально-психоло
гічний клімат у колективі визначається єдністю офіційно
го та неофіційного спілкування. Доброзичливість, щирість,
симпатія відносин у педагогічному колективі переходять й
у сферу офіційної структури спілкування вчительського
колективу один з одним й учнями. Все це підвищує культу
ру педагогічної праці, взаємодопомоги, поваги й само
поваги.
Зазначимо, що єдність офіційного й неофіційного спіл
кування в умовах педагогічної діяльності не може бути аб
солютною, як не може бути абсолютною єдність формаль
ного й неформального у змісті самої педагогічної діяльності
вчителів.
У професійній діяльності вчителя є як елементи фор
мального — виконання певних правил, норм, інструкцій,
так й елементи неформального — постійний пошук ново
го, творчість, індивідуальність, імпровізація. У більшості
випадків у роботі вчителя ці елементи органічно перехо
дять один в інший і є єдиним цілим. Однак у будь-якому
педагогічному колективі завжди є педагоги, які можуть
тяжіти у своїй діяльності, спілкуванні або до формально
го, або до неформального. Звичайно, такий поділ умовний
і конкретно-ситуативний. До формального способу діяль
ності й спілкування в педагогічному колективі в цілому
легко пристосуватися, досить лише діяти тільки за ін
струкціями, наказами, в усьому ними керуватися, не від
ходячи від сформованих традицій.
У той же час побудова діяльності й спілкування суто на
неформальній основі може додавати анархії, зайвих роз
мов, невизначеності, навіть втрати вимогливості вчителя,
позначиться на досягненні єдності дій, послідовності, ко
лективності, волі в реалізації загальнозначущих педаго
гічних завдань.
263 Часом багато хто просто не знає, на що звернути їм особ
ливу увагу в розвитку своїх взаємин з колегами і що слід
зробити, щоб такі взаємини були корисними, сприяли
вдосконаленню педагогічної роботи.
Учитель, звичайно, повинен відчувати з ким він спіл
кується і, відповідно, вносити корективи до манери свого
спілкування. Але, вносячи такі корективи, учитель завж
ди повинен пам'ятати, що спілкування скрізь і з усіма по
винно бути демократичним, діалоговим. Якщо буде дотри
муватися ця умова, не треба особливо й перебудовуватися,
тому що сам зміст розмови буде змінювати стиль, манеру,
способи спілкування.
Удосконалення колективної діяльності, встановлення
справді товариських взаємин залежить насамперед від
співвідношення особистих і суспільних інтересів. Розмаїт
тя потреб й інтересів кожної людини накладає свій відби
ток на характер взаємин людей. Безсумнівно, загальна
професійна педагогічна діяльність, як правило, формує й
спільність професійних інтересів. Однак, як відомо, крім
професійної діяльності, кожна людина реалізує й інші
види діяльності, які також формують або, принаймні, мо
жуть формувати відповідні інтереси. У самій професійній
діяльності інтереси певним чином можуть змінюватися.
Тому головним напрямом роботи з удосконалювання ко
лективної діяльності повинно стати зближення інтересів.
Якщо інтереси колективу збігаються, то спілкування в
колективі проходить легко. Якщо ж інтереси діаметраль
но протилежні, то це, як правило, позначається й на ха
рактері спілкування. У більшості випадків воно або не
можливе, або зведене до формального (тільки по роботі)
спілкування.
Звичайно, на професійні взаємини істотний вплив ма
ють характер і стиль керівництва та стан психологічного,
морального клімату. Чим кращий морально-психологіч
ний клімат у колективі, чим вищий його рівень, тим кра
ще, серйозніше, більш відповідальне ставлення до роботи
264 й до колег спостерігається в кожного його члена. Пасивне
ставлення до справ колективу, один до одного, байдужість
до роботи можуть бути викликані не тільки тим, що лю
дина займає не своє місце, а й суто зовнішніми умовами
організації праці: перевантаженням, дріб'язковістю, над
мірним адмініструванням, відсутністю перспектив ка
р'єрного зростання тощо. Байдужість до роботи в колег
зумовлюється й наявністю багатьох невирішених життє
вих та побутових проблем.
У педагогічному колективі спілкування обумовлюється
й регулюється не тільки потребами й інтересами професій
них та інших видів діяльності, а й іншими соціально-пси
хологічними формами зв'язків: настроєм, суспільною
думкою, смаками, традиціями тощо. На нашу думку вчи
тель мусить навчитися керувати своїм настроєм. Учитель
не має права йти до школи, класу з поганим настроєм. Тре
ба вміти самому собі піднімати настрій. Найбільш ефек
тивний спосіб створення гарного настрою — налашту
ватися самостійно, тобто зусиллям волі змусити себе
підбадьоритися, наказати собі поводитись так, начебто у
вас все добре. Але якщо самоналаштування не виходить,
ви не можете відволіктися, слід вдатися до самоаналізу й
з'ясувати, що конкретно в ситуації зіпсувало настрій. По
трібно в цьому поганому, неприємному знайти все-таки
щось позитивне. Вас збентежила отримана інформація,
але ви втішаєте себе тим, що для вас було все-таки краще
довідатися про неї, ніж бути в невіданні. Міркуючи таким
чином, ви допоможете уникнути безвиході.
Індивідуальний настрій може бути видозмінено су
спільним. У тих колективах, де панує справді товарись
кий мікроклімат, гарні відносини один з одним, колега,
що з'явився на роботі пригніченим, з неприємними осо
бистими переживаннями, не залишиться з ними на само
ті. Педагогічний колектив завжди допоможе. Взагалі, слід
бути дуже уважним до своїх колег. Необережне слово може
зіпсувати настрій, самопочуття людини й, звичайно, на-
265 далі визначити ставлення до вас. Не ховайте посмішку, не
робіть стурбованого обличчя, коли ви зустрічаєте колегу,
вітайтеся або розмовляєте з ним. Якщо є з чим привітати
— обов'язково привітайте, не забудьте про членів родини
— розпитаєте про їх здоров'я, успіхи. Все це потім сприят
ливо позначиться у процесі обговорення ділових питань.
Якщо можете зробити який-небудь комплімент, і це до
речно в певній ситуації, — не треба соромитися, неодмінно
зробіть його, тільки щиро. Адже лестощі завжди помітні й
багатьом неприємні. Радимо вам особливо уважно стави
тися до колег, якщо вони прийшли з уроку пригнічені. Тут
доречно розповісти що-небудь курйозне, який-небудь ви
падок із вашої практики, відомих вам ситуацій в інших
учителів. Головне — запевнити колегу, що все можна ви
правити, що ніхто не застрахований від подібного. Настрій
може бути покращено завдяки досить чіткій скоордино
ваній та спланованій роботі колективу.
В умовах розширення й зміцнення принципів самовря
дування педагогічного колективу, взагалі демократизації
шкільного життя потрібно, щоб ці принципи були осно
вою відносин у житті колективу. Ці якості необхідно по
стійно розвивати в собі, інакше важко буде жити в умовах
затверджуваного життям усюди демократичного стилю
спілкування. Насамперед слід шанобливо ставитися до
права кожної людини висловлювати свою думку. Такий
порядок зміцнює колектив, сприяє налагодженій педаго
гічній роботі всіх. Головне — вислухати всіх, відповісти
кожному. Плюралізм думок й адекватне їх сприйняття без
колізій, конфліктів можливі в кожному педагогічному ко
лективі, якщо істотне, головне, принципове в позиції щодо
професійної діяльності всіх його членів збігається.
На характер взаємин, спілкування в учительському
колективі великий вплив мають смаки людей. З метою
розвитку колективу, вдосконалювання його морально-
психологічного клімату завжди варто передбачати й ура-
266 ховувати динаміку смаків колег, а головне — ставлення до
смаків один одного. Кожен повинен знати й розуміти, що
протиставляння своїх смаків смакам інших, нав'язування
їх — це джерело конфліктів. Інтелігентна, культурна лю
дина ніколи не дозволить собі підкреслити свої смакові
амбіції, різко викриваючи чиюсь нерозвиненість смаків.
Смаки формуються й розвиваються на основі спільного ін
тересу спочатку до своєї спеціальної роботи й умілого її
виконання, а потім на основі розвитку інтересів і до безпо
середньо спільних справ колективу, кожного його члена
окремо.
У процесах формального й неформального спілкування
членів педагогічного колективу можуть виникати ситуа
ції, які призводять до конфліктів. Звичайно, іноді не мож
на не враховувати позитивної ролі конфлікту в низці ситу
ацій. Однак у взаєминах людей він найчастіше має
негативні наслідки, а тому необхідно намагатися уникати
конфлікту. Будь-який конфлікт, як правило, призводить
до певного психічного стану емоційної напруги всього ко
лективу. Конфлікти у педагогічному колективі можуть
виникати на основі реальних суперечностей які є у діяль
ності, але можуть з'явитися й за відсутності суперечнос
тей як результат перекручення окремих думок членів ко
лективу про ті або інші сторони діяльності колективу.
Конфлікти між людьми, що працюють в одній сфері
діяльності, ставлять ті самі загальнозначущі цілі й інтере
си, не є неминучими й необхідними. Варто також відріз
няти конфлікти, викликані об'єктивними обставинами
(неправильний розподіл функцій, наприклад), від конф
ліктів, що виникли на основі суб'єктивних причин, тобто
зіткнення мотивів, установок, поглядів людей. При цьому
необхідно враховувати, який вид конфліктної ситуації
складається у конфліктуючих сторін та інших людей, які
прямої участі в цьому конфлікті не беруть, є його сторон
німи спостерігачами.
267 Треба відрізняти конфлікти за їх змістом (ділові й осо
бисті), а також за типом взаємин (конфлікти з адміністра
цією або конфлікти з іншими, рівними за статусом, члена
ми колективу). Звичайно, такий поділ досить умовний,
оскільки в процесі діяльності ці конфлікти взаємозумов-
лені й впливають один на одного, а розростаючись втягу
ють практично всіх.
Для створення сприятливих умов педагогічної діяль
ності необхідні постійний пошук і вироблення способів по
передження конфліктів й оптимального їх розв'язання,
якщо вони виникають. Конфлікти мають різні форми.
Конфлікт може привести й до розв'язання наявних про
блем у колективі. Знаючи підґрунтя конфліктів, можна в
принципі нейтралізувати джерела їхнього виникнення.
Насамперед необхідно не допускати конфліктів між
керівництвом і членами колективу, оскільки саме такого
змісту конфлікти найбільш істотно впливають на ділові й
особисті взаємини, морально-психологічний клімат педа
гогічного колективу. Навряд чи можна говорити про про
фесійну культуру педагогів — директора або завідувача
навчальної частини, якщо вони, замість того щоб не до
пустити конфлікту, ще більше його роздмухують, коли
використовують усілякі способи переслідувань, дискреди
тації, зведення рахунків із "недостойними", на їхню дум
ку, вчителями. Треба по-справжньому ненавидіти "опо
нента", так само як і не поважати весь колектив, щоб
таємно й наполегливо стежити, коли "негідний" учитель
допустить яку-небудь помилку, для того, щоб усіляко пе
ребільшити її. Не важко уявити собі, однак, на що пере
твориться таке цькування з боку людини, що володіє ад
міністративною владою, який "моральний" урок він дасть,
як вихователь вихователю.
У будь-якому конфлікті з колективом чи його окреми
ми членами керівник — директор школи повинен насам
перед розібратися в собі, у своїй діяльності, способах спіл
кування. Залежно від особливостей, що викликають такі
268 конфлікти, керівник повинен відповідним чином про
аналізувати, чому його стиль керівництва не підтримують
окремі члени колективу або підгрупи, й у кожному кон
кретному випадку обрати особливий варіант вирішення.
Але для цього треба досконало знати сформовані в колек
тиві взаємини (неформальне лідерство, авторитетність,
особисту прихильність і нахили, вікові, кваліфікаційні
особливості, психологічну сумісність тощо). Щоб таких
конфліктів не виникало, керівникові необхідно чітко роз
межувати функції, тобто якомога точніше розподілити
обов'язки кожного члена колективу й забезпечити їхній
гласний контроль. Важливе також і своєчасне обговорен
ня всіма членами колективу всіх його проблем і планів, а
в цьому контексті й назріваючих конфліктів.
Серед факторів, що визначають спілкування, мораль
но-психологічний клімат колективу, сферу взаємин керів
ника й підлеглих, лідерство є дуже важливим. Керівника
ми в шкільному колективі є не тільки директор, його
заступники з навчальної, виховної і господарсько-адмі
ністративної роботи, а й спеціальні колективні виборні або
громадські органи. Директор і його заступники — це люди,
призначені офіційними повноваженнями планувати, ор
ганізовувати й координувати роботу колективу школи від
повідно до його завдань і вимог з боку районних, обласних
відділів освіти. З метою успішного керування колективом
кожен керівник прагне мати лідерський вплив, що, як ві
домо, не забезпечується тільки займаною посадою. Посади
директора школи, завідувача навчальної частини гаранту
ють їм лише формальне лідерство. Але чи стануть вони
справжніми, реальними керівниками — лідерами колек
тиву, цього гарантувати не можна, як не можна гаранту
вати і того, що хто-небудь із членів колективу буде мати
неформальний лідерський вплив.
Ознаками, що свідчать про реальне лідерство в педаго
гічному колективі, є такі. Справжній керівник-лідер по
винен бути авторитетом у всьому. Він має бути кваліфіко-ваним викладачем і методистом, умілим організатором
шкільної навчальної й виховної роботи, розумним і турбот
ливим господарником. Як ніхто інший, він зобов'язаний
майстерно володіти культурою педагогічного спілкуван
ня: підказати, порадити, допомогти своїм заступникам,
педагогам, батькам, учням так, щоб ніхто не міг сумніва
тися в його професійній компетентності як керівника, ви
хователя, учителя. Він повинен мати гарну офіційну репу
тацію в учнівському середовищі, педагогічному колективі.
Керівник повинен бути суворим, але справедливим, де
мократичним у спілкуванні, здатним тонко відчувати й не
переходити допустимої межі у спілкуванні. Він може по
жартувати, посміятися, але повинен уміти покарати й
бути вимогливим. Він турботливий, чемний, усе пам'ятає,
але не злопам'ятний і не мстивий. Акуратний, але не
дріб'язковий. Він той, хто вміє обіцяти й виконувати.
Справжній лідер — директор — це вихователь вихова
телів, людина, що вміє згуртувати і спрямувати колектив,
показати приклад, повести за собою.
Стиль керівництва — це сукупність найбільш типових
для певного колективу взаємин керівника й підлеглих.
Стиль керівництва, як правило, знаходить висвітлення у
поведінці керівника, його манері й формах спілкування з
людьми. У соціальній психології, як правило, умовно ви
окремлюють три стилі керівництва: авторитарний, лібе
ральний і демократичний. Кожний має певні особливості,
доцільність використання прийомів кожного з них визна
чається конкретною ситуацією, залежить від ділових і
особистих властивостей членів колективу та його керів
ництва.
Педагогічна діяльність досягає свого соціального при
значення, коли в процесі навчання й виховання відбу
вається навчання всіх його учасників. Комплексне рішен
ня проблеми культури спілкування вимагає приведення
до гармонійної відповідності сімейне виховання, вихован
ня в шкільних і позашкільних закладах, а також вихован-
270 ня за допомогою використання засобів масової інформації
й комунікації. Центральною фігурою цієї системи є вчи
тель. Як і раніше, зараз усе вирішує робота вчителя, його
особистість. Саме від його знань, умінь, досвіду, професій
ної майстерності багато в чому залежить соціалізація під
ростаючого покоління, майбутнє інтелектуального й мо
рального розвитку нашого суспільства.
Відповідальна й творча праця вчителя правознавства
— це справді гуманні й демократичні його взаємини зі
своїми учнями, їхніми батьками, колегами, які повинні
будуватися на непорушних принципах культури педаго
гічного спілкування зокрема слід:
— виправдовувати щодня й щохвилини довіру всіх тих,
з ким маєш справу, кого вчиш і від кого вчишся сам;
— неухильно дотримуватися професійної етики спіл
кування: у будь-якій ситуації координувати свої дії з коле
гами;
— бути добре підготовленим до будь-якого діалогу з
кожною людиною з будь-яких питань, що входять у коло
вашої професійної компетенції;
— знаючи, що педагогічне спілкування вимагає духов
ної й фізичної витривалості, постійно розвивати в собі ці
якості.
Культуру педагогічного спілкування опановують тіль
ки працьовиті педагоги, ті що постійно цікавляться, а
тому, якщо чогось не вмієте — навчайтеся, а чого не знаєте
— довідуйтеся, запитуйте, з'ясовуйте, а головне — не
впинно вдосконалюйте форми спілкування з людьми, до
тримуйтесь таких правил:
— педагогічне спілкування не терпить словоблудства й
брехні: слова не повинні розходитися зі справами;
— педагогічне спілкування — це вимогливість до себе й
людей, які вас оточують у всьому, що стосується навчання
й виховання характеру;
— лаконічність, динамізм спілкування залежать від
вашої внутрішньої зібраності: у справах, вчинках, мові;
271 — у будь-якій ситуації пам'ятайте про честь, чесність і
порядність, а головне — про святість справи, якій слу
жите;
— гнів ніколи не повинен затьмарювати розум і душу:
тільки терпіння, наполегливість й увага зможуть допомогти
вам із честю вирішити поставлені в спілкуванні завдання;
— завжди вмійте підсвідомо оцінювати ступінь свого
педагогічного впливу, намагайтеся знаходити єдино пра
вильний вихід зі скрутної, навіть неможливої, ситуації
спілкування;
— умійте визнавати й виправляти свої помилки, допу
щені у спілкуванні;
— майте мужність переглянути свої методи і тактику
спілкування, якщо вони не дають результату;
— будьте чуйними у спілкуванні — тобто вдавайтесь у
переживання тих, з ким маєте справу;
— будьте відважним у спілкуванні — не губіться й не
впадайте у відчай за скрутної ситуації спілкування;
— завжди тверезо оцінюйте дійсність, у тому числі й
власні успіхи та поразки спілкування в педагогічному ко
лективі.