Хронологія подій Болонського процесу
| Дата | Місце проведення | Подія |
| 25 травня 1998 року | Париж, Франція | Міністри, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію і Францію, прийняли Спільну декларацію |
| Березень 1999 року | Веймар, Німеччина | Зустріч генеральних директорів ЄC і керівництва Ради ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації й оцінки у вищій освіті |
| Травень 1999 року | Копенгаген, Данія | Публікація звіту „Тенденції у вищій освіті – I” на замовлення CRE, Конфедерації Рад ректорів країн, що входять у EU, і при фінансовій підтримці ЄC |
| 18-19 червня 1999 року | Болонья, Італія | Перша зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, і прийняття спільної декларації |
| 8-10 лютого 2001 року | Лісабон, Португалія | Семінар „Акредитація / Надання законної сили” |
| 14-15 лютого 2001 року | Берлін, Німеччина | Національний семінар із питань Болонського процесу |
| 16-17 лютого 2001 року | Гельсінкі, Фінляндія | Міжнародний семінар „Університетські ступені короткого циклу” |
| 1-3 березня 2001 року | Упсала, Швеція | Неформальна зустріч європейських міністрів, що відповідають за освіту і наукові дослідження |
| 2-4 березня 2001 року | Мальме, Швеція | Міжнародний семінар „Транснаціональна освіта” |
| 10 березня 2001 року | Антверпен, Бельгія | Семінар фламандського співтовариства з проблем Болонського процесу |
| 10-12 березня 2001 року | Антверпен, Бельгія | Семінар студентів Європи „Втілення в життя Болонської декларації” |
| 13-14 березня 2001 року | Белград, Югославія | Національний семінар із проблем Болонського процесу |
| 22-25 березня 2001 року | Ґетеборґ, Швеція | Прийняття Ґетеборзької конвенції конференцією Асоціації національних студентських спілок у Європі |
| 29-30 березня 2001 року | Саламанка, Іспанія | Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, прийняття спільного документа |
| 9 квітня 2001 року | Стокгольм, Швеція | Зустріч Групи керівництва в Болонському процесі |
| 21 квітня 2001 року | Брюссель, Бельгія | Зустріч Ради Асоціації європейських університетів |
| 26 квітня 2001 року | Брюссель, Бельгія | Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу |
| Квітень 2001 року | Гельсінкі, Фінляндія | Публікація звіту „Тенденції у вищій освіті – II” при фінансовій підтримці ЄC і ETF |
| 6-8 травня 2001 року | Хальмстад, Швеція | Зустріч генеральних директорів ЄC і керівництва Рад ректорів європейських країн |
| 10-16 травня 2001 року | Братислава, Словаччина | Міжнародний семінар і 40-ва зустріч Ради Асоціації національних спілок студентів у Європі |
| 17 травня 2001 року | Прага, Чехія | Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу |
| 18-19 травня 2001 року | Прага, Чехія | Зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту |
| Червень 2001 року | Рига, Латвія | 8-а спільна зустріч у рамках мереж ENIC і NARIC і прийняття документа „Визнання результатів (навчання) у Болонському процесі” |
| 5-8 грудня 2001 року | Тампере, Фінляндія | 13-а щорічна конференція EAIE, розгляд питань Болонського процесу |
| 1-2 березня 2002 року | Брюссель, Бельгія | Болонський процес: Зона європейської вищої освіти: перспективи і розвиток для сільськогосподарських і зв’язаних з ними наук; компетенція випускників |
| 21-23 травня 2003 рік | Ґрац, Австрія | Друга конференція представників європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій |
| 19-20 вересня 2003 рік | Берлін, Німеччина | Третя зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту. |
Розглянемо деякі з цих документів.
Сорбонська декларація
(25 травня 1998 року, м. Париж)
Спільна декларація про гармонізацію архітектури Європейської
Системи вищої освіти
У Європейському процесі нещодавно було зроблено декілька надзвичайно важливих кроків. Однак не варто забувати, що Європа – це не тільки євро, банки й економіка: вона повинна стати також і Європою знань. Отже необхідно будувати і посилювати інтелектуальну, культурну, соціальну й технічну базу нашого континенту. Особливо це стосується університетів, що продовжують відігравати переломну роль у такому розвитку.
Університети з’явилися в Європі, понад три чверті тисячоліття. Наші чотири країни пишаються своїми найстарішими університетами з-посеред них Університет Парижу, що святкує сьогодні ювілей. У ті часи студенти і вчені могли вільно і швидко поширювати свої знання на цілім континенті. Сьогодні ж багато хто з наших студентів закінчує своє навчання, так і не маючи можливості навчатися поза межами своєї країни.
Ми йдемо до періоду істотних змін в освіті й умовах праці, до розмаїтості шляхів становлення фахової кар’єри з очевидною необхідністю навчання й підготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим учням (і нашому суспільству в цілому) систему вищої освіти, у якій їм давалися б кращі можливості шукати й знаходити галузі, в котрих вони мали б перевагу перед іншими людьми.
Відкрита Зона європейської вищої освіти несе багатство позитивних перспектив, звісно ж, із повагою до наших розходжень, але потребує, з іншого боку, продовження зусиль для ліквідації бар’єрів і розробки таких умов для викладання й навчання, що розширили б мобільність і зробили співробітництво більш близьким, ніж будь-коли досі.
Таке міжнародне визнання і високий потенціал наших систем освіти безпосередньо пов’язані з їх зовнішньою і внутрішньою зрозумілістю. Здається, що з’являється необхідність у системі, в котрій для міжнародного порівняння й еквівалентності повинні існувати два основних цикли: доступеневий і післяступеневий.
У цій системі багато новизни і гнучкості може бути досягнуто через використання семестрів і кредитів (як це зроблено в схемі ECTS). Це забезпечить перевірку правильності отриманих кредитів для тих, хто вибирає початкову освіту або продовження навчання в різноманітних європейських університетах і тих, хто хотів би мати можливість одержати ступінь у будь-який зручний для себе час протягом життя. Дійсно, ті, котрі навчаються, повинні мати право ввійти в академічний світ у будь-який час їхнього фахового життя та незалежно від їхньої попередньої підготовки.
Студенти доступеневого циклу мусять мати доступ до диверсифікованих програм, що сприяють можливості отримання міждисциплінових занять, розвитку знання іноземних мов і використання нових інформаційних технологій.
Міжнародне визнання першого, який відповідає сумірному рівневі кваліфікації, важливе для успіху цієї спроби, в якій ми хотіли б зробити наші схеми розвитку вищої освіти зрозумілими для усіх.
У післяступеневому циклі мусить бути вибір між більш короткою за тривалістю програмою отримання ступеня магістра і більш тривалою програмою одержання докторського ступеня з можливістю переходу від однієї програми до іншої. І в тій, і в іншій програмах відповідний акцент повинен бути зроблений на дослідницькій і самостійній роботі.
Студенти як доступеневого, так і післяступеневого циклів мають заохочуватися до навчання, принаймні один семестр, в університетах поза межами своєї власної країни. Водночас, усе більша кількість викладацького й дослідницького персоналу повинна працювати в європейських країнах, відмінних від своєї власної. Підтримка Європейською спілкою мобільності студентів і викладачів має використовуватися повністю.
У більшості країн, не тільки в межах Європи, тепер є дуже відчутною потреба в такій еволюції, що спонукало до широкого обговорення цієї проблеми на конференціях європейських ректорів, президентів університетів, груп експертів і вчених у деяких наших країнах.
Торік у Лісабоні була узгоджена конвенція про визнання в Європі кваліфікацій вищої освіти для академічних цілей. Вона впровадила велику кількість базових вимог і підтвердила, що окремі країни можуть брати участь у більш конструктивній схемі визнання. Приймаючи цю позицію, можна користуватися вимогами Конвенції і йти далі. Уже зараз є багато точок дотику у сфері взаємного визнання ступенів вищої освіти для фахових цілей із використанням перспективних директив Європейської спілки.
Наші уряди, однак, продовжують відігравати визначальну роль у досягненні цих цілей, заохочуючи засоби підтвердження надбаних знань і кращого визнання відповідних ступенів. Ми очікуємо, що це буде сприяти подальшим міжуніверситетським угодам. Прогресивна гармонізація всіх наших ступенів і циклів навчання може бути досягнута через зміцнення вже існуючого досвіду, спільні дипломи, експериментальні ініціативи і через діалог із усіма зацікавленими особами.
Ми, отже, погоджуємося схвалити створення загальної системи, спрямованої на зовнішнє визнання йполегшення мобільності студентів, а також і на розширення можливостей їх працевлаштування. Сьогодні тут у Сорбонні ювілей Університету Парижа дає нам прекрасну можливість брати участь у спробі створення Зони європейської вищої освіти, де національні особливості й спільні інтереси можуть взаємодіяти й посилювати один одного задля вигоди Європи, її студентів та, в більш загальному сенсі, її громадян. Ми закликаємо інші держави, членів Спілки та інші європейські країни приєднатися до нас для досягнення цієї мети, а всі європейські університети – об’єднатися для підсилення становища Європи у світі через плавно регульоване поліпшення й модифікацію освіти для своїх громадян.