Вікова і педагогічна психологія

Питання для самоконтролю

1. З якими суспільно-історичними процесами та явищами пов 'язана тен­
денція подовження періоду дорослішання?

2. В чому своєрідність соціальної ситуації розвитку в юнацькому віці?

3. На які підходи та критерії опираються психологи при виділенні ниж­
ньої і верхньої межі юності?

4. В чому суть розмежування стадій ранньої й пізньої юності?

5. В яких формах може реалізуватися „зверненість у майбутнє" у старшо­
класників?

6. В чому різниця понять „самовизначення" і „готовність до самовиз­
начення"? Запропонуйте варіанти сприяння своєчасному становлен­
ню психологічної готовності до самовизначення у випускників 9 та 11
класів.

7. Які фактори сприяють чи заважають позитивному розв'язанню кризи
раннього юнацького віку?

8. Охарактеризуйте проблеми становлення Его-ідентичності в сучасно­
му українському суспільстві.

9. Що таке інтелект? Поясніть суть особливостей та відмінностей в інте­
лектуальному розвитку людини.

10.В чому сенс життя сучасної людини, від чого він залежить і як зміню­
ється?

Література

Берне Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание: Пер. с англ. - М.: Прогресе, 1986.-422 с.

Бондар Н. Є. Формування репрезентації життєвого шляху в юнацько­му віці: Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1997. - 25 с.

Васильєв С. В. Основьі возрастной и конституциональной антрополо-гии. - М.: Изд-во РОУ, 1996. - 216 с.

ВолковБ. С. Психология юности и молодости: Учебное пособие. - М.: Академический Проект: Трикста, 2006. - 256 с.

Турова Е. В. Психология развития и возрастная психология: Тестьі: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Аспект Пресе, 2005. - 174 с.

Заброцький М. М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. -112 с.

Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. - М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: МОДЗК, 2003.-272 с.

Кон И. С. Молодежь // Философский знциклопедический словарь. 2-е изд. / Ред кол.: С. С. Аверинцев и др. М., 1989. - С. 375; 603.

Кон И. С. Психология старшекласеника. - М.: Просвещение, 1982.

- 207 с.

Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.: Просве­щение, 1989.-255 с.

КулагинаИ. Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка отрождения до 17 лет: Учебное пособие. 3-є изд. - М.: Изд - во УРАО, 1997. - 176 с.

Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій): На­вчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 128 с.

Немов Р. С. Психология: Учеб. для студ. вьісш. пед. учеб. заведений. В 2-х кн. - Кн. 2. Психология образования. - М.: Просвещение, 1994.

- 496 с.

Павловский В. В. Ювентология: проект интегративной науки о моло-дежи. - М.: Академический Проект, 2001. - 304с.

Пиаже Ж. Зволюция интеллектав подростковом и юношеском возрас-те // Психологическая наука и образование. - 1997. - № 4. - С. 56 - 64.

Профілактика психологічного насильства і маніпулювання свідо­містю та розвиток критичного мислення в молодіжному середовищі. І Матеріали міжнародної наук.-практич. конференції (27-28 травня 2004 року, м. Київ). Український центр політичного менеджменту. - К., 2005

- 320 с.

Пряжников Н. С. Престижно-злитарньїе ориентации в профессио-нальном самоопределении старшекласеников // Журнал практического психолога. - 1996. - № 4. - С. 66-73.

Робочая книга школьного психолога. І Под ред. И. В. Дубровиной. - М, 1995.-С. 250-272.

Раис Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. - СПБ: Изд-во «Питер», 2000. - 624 с.

Ремшмидт X. Подростковьій и юношеский возраст: Проблеми ста­новлення личности. \ Пер. с нем. - М.: Мир, 1994. - 320 с.

Рибалка В. В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшо­класників: Монографія. - К.: ДЕМІУР ШППО АПН України, 1998. -160 с.

Тисячник І. В. Психологічні особливості громадянського самовизна­чення старшокласників. Автор. Дис. Канд. психол. Наук: 19. 00. 07 - ві­кова та педагогічна психологія / УДПУ імені М. П. Драгоманова. - К, 1996.-24 с.

Формирование личности старшекласеника І Под ред. И. В. Дуброви­ной. - М.: Педагогика, 1989. - 168 с.

Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). - М.: Гардарики, 2005. - 349 с.

Зриксон 3. Г. Идентичность: Юность и кризис: Пер с англ. - М.: Про­гресе, 1996.-344 с.

VIII. Вік дорослості

VIII. ВІК ДОРОСЛОСТІ

Період дорослості у порівнянні з іншими віковими періодами - до­шкільним, молодшим шкільним, підлітковим, юнацьким - охоплює значно більший відрізок часу життя людини і тому описання його особ­ливостей є ускладненим.

Традиційно вважалося, що вік дорослості - це стабільний період, у житті дорослої, сформованої людини і тому ніяких особливих змін у психічному розвитку особистості не відбувається. Е. Клапаред харак­теризував дорослість як стан психічного "закам'яніння", коли процес розвитку припиняється. Але більш ретельне вивчення цього вікового періоду змінило думку вчених. Потенціал розвитку існує протягом всьо­го життя людини. З настанням дорослості процес розвитку людини не припиняється і не завершується, йому притаманні протиріччя і гетеро-хронність (нерівномірність); виділяються сенситивні і критичні момен­ти, психофізіологічний розвиток не є статичним, природа його різнома­нітна і суперечлива.

У 1928 році М.М. Рибніков для визначення періоду дорослості за­пропонував термін "акмеологія" (акме - це вища точка, розквіт, зрілість, краща пора). Таке визначення характеризує період дорослості як найпро­дуктивніший, творчий період життя людини, коли завершується загаль-носоматичний розвиток і статеве дозрівання, фізичний розвиток досягає свого піку. Цей вік характеризується високим рівнем інтелектуальних можливостей, творчих і професійних досягнень.

Вчені встановили, що період дорослості не завжди чітко розбиваєть­ся на ряд добре виділених стадій, тому що зміни мислення, поведінки і особистості дорослої людини лише незначною мірою зумовлені хроно­логічним віком або специфічними змінами в організмі людини, більшою мірою ці зміни визначаються особистісними, соціальними і культурними факторами.

Не всі дорослі досягають однакових успіхів, або влаштовують своє життя за єдиним зразком. Та процесам розвитку у дорослому житті при­таманні деякі спільні характеристики.

На думку Б.Г. Ананьєва, вікова періодизація життєвого циклу людини базується: на послідовній зміні станів розвитку, однонаправленості і не­зворотності часу життя людини, тобто на типологічній характеристиці, і на тривалості існування індивіда, яке в свою чергу залежить від трива­лості життя всіх індивідів даного віку - метричній характеристиці.

Ці характеристики представлені у схемах вікових періодизацій, прийня­тих як міжнародні.

Середній вік:

перший період 22 - 35 років чоловіки, 21-35 років жінки; другий період 36 - 60 років чоловіки, 36 - 55 років жінки.

Люди похилого віку:

61 — 74 років чоловіки, 55 — 74 років жінки.

Старечий вік: 75 - 90 обидві статі.

Довгожителі: старші 90 років.

В геронтології використовується періодизація Дж. Біррена - одного із дослідників процесів старіння людини. Він поділяє:

Ранню зрілість від 17 до 25 років.

Зрілість 25 - 50 років.

Пізню зрілість 50 - 75 років.

Старість 75 - ... років.

За класифікацією Д.Б. Бромлей, людське життя розглядається як су­купність п'яти циклів: утробного (стадія вагітності), дитинства, юності, дорослості і старіння.

Так цикл дорослості складається із чотирьох стадій:

Рання дорослість 21 — 25 років.

Середня дорослість 25 - 40 років.

Пізня дорослість 40 - 55 років.

Передпенсійний вік 55 - 65 років є перехідним до циклу старіння.

Старість 70 і більше років.

Г. Крайг вважає, що на період дорослості випадає три чверті людсько­го життя і розподіляє цей період на три стадії:

Рання дорослість 20 - 40 років.

Середня дорослість 40 — 60 років.

Пізня дорослість від 60 років і більше.

Наведені вікові періодизації показують, що межі періодів визнача­ються соціальними та економічними факторами, історичними подіями, етнічною приналежністю та середовищем в якому живе та розвивається особистість.

Б.Г. Ананьєв писав: "Життєвий шлях людини - це історія формування і розвитку особистості в певному суспільстві, сучасника певної епохи і ровесника певного покоління. Разом з тим фази життєвого шляху дату­ються історичними подіями, зміною способів виховання, змінами спо­собу життя і системи відносин, сумою цінностей і життєвою програмою - цілями і смислом життя, якими дана особистість володіє... Практично ступені суспільного виховання, освіти і навчання, що складають сукуп­ність підготовчих фаз життєвого шляху, формування особистості стали визначальними характеристиками періодів росту і дозрівання" .

У запропонованих вікових періодизаціях використовуються терміни "дорослість" і "зрілість". Вчені доводять, що визначення об'єктивних