ІІ. Інтелектуальні ігри: сутність, функції, класифікація

Одним із шляхів виховання є пошук та впровадження нових підходів, виховних систем, форм і методів виховання, які б відповідали потребам розвитку особистості, сприяли розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей. Це важливе завдання покликана реалізувати гра як одна з численних форм, методів та джерел виховання особистості.

Гра займає значне місце в житті дітей. Вона є природним станом, потребою дитячого організму, засобом спілкування в спільній діяльності дітей, створює той позитивний емоційний фон, на якому всі психічні процеси протікають найактивніше. Вона виявляє індивідуальні особливості дитини, дозволяє визначити рівень її знань і уявлень. Гра – різновид активної діяльності, у процесі якої діти оволодівають суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування між людьми. Ігрова діяльність є свого роду дитячим моделюванням соціальних відносин. За умови вмілого і правильного керівництва з боку дорослих у процесі ігрової діяльності формується емоційна, моральна та інтелектуальна сфери дитини, розвивається її уява, відбувається фізичне вдосконалення, виховується воля до дії, проявляється здатність до гальмування – якості, необхідної людині в трудовій і суспільній діяльності. У процесі гри спрацьовують асоціативна, механічна, зорова пам’ять дитини у відповідності із запитами ігрової ситуації, а не на вимогу педагога. Ігрова діяльність приваблива тим, що у процесі її створюються сприятливі умови для задоволення інтересів, бажань, запитів, творчих устремлінь учнів. Крім того, їм подобаються незвичність, іноді таємничість обстановки, що додають грі особливу цікавість. Радість доставляє і те, що в грі відкривається можливість колективних дій і колективного спілкування. Грі поряд з працею і навчанням відводиться важливе місце.

Гра – вид діяльності в умовах ситуацій, що спрямовується на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому формується і удосконалюється самоуправління поведінкою. Вона має важливе значення у роботі не тільки з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку, а й в роботі із старшими учнями. Її використовують не лише в позакласний час, а й під час навчальних занять з метою активізації та інтенсифікації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Саме в ігровій діяльності найчастіше створюються ситуації успіху. Педагогічна сутність гри знайшла відображення в дослідженнях багатьох педагогів: Н.Анікєєвої, П.Лесгафта, А.Макаренка, С.Русової, В.Сухомлинського, К.Ушинського, С.Логачевської та ін. Педагоги досліджували вплив ігрової діяльності на розвиток дитини, виділяли гру як засіб пізнання дійсності, засвоєння знань, умінь і навичок, як засіб педагогічного впливу, виявляли взаємозв’язок гри та спілкування тощо.

У сучасній школі, де робиться ставка на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність використовується у таких випадках:

§ як самостійна технологія для засвоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмету;

§ як елемент (іноді досить істотний) більш широких технологій;

§ як урок (заняття) або його частина (введення, пояснення, закріплення, тренування, контролю);

§ як технологія позакласної роботи.

Широке використання ігрового методу в навчанні має низку переваг:

Ø гра залучає до активної пізнавальної діяльності кожного учня окремо і всіх разом і, тим самим, є ефективним засобом управління навчальним процесом;

Ø навчання у грі здійснюється за допомогою власної діяльності учня, що носить характер особливого виду практики, у процесі якої засвоюється до 90% інформації;

Ø гра – вільна діяльність, що дає можливість вибору, самовираження і саморозвитку для її учасників;

Ø гра має певний результат і стимулює учня до досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху її досягнення;

Ø у грі команди або окремі учні спочатку рівні (немає поганих і гарних учнів, а є тільки гравці); результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здібностей, витримки, умінь і характеру;

Ø змагальність – невід'ємна частина гри – приваблива для учнів; задоволення, одержане від гри, створює комфортний стан на уроках і підсилює бажання вивчати предмет.

Існує широкий спектр видів ігор, а отже і велика кількість класифікацій ігор у залежності від різноманітних характеристик ігрової діяльності, яку беруть за основу дослідники. Так, за характером ігрових дій ігри поділяються на інтелектуальні, моторні та сенсорні. За характером педагогічного процесу виділяють такі групи ігор:

1) навчальні, тренувальні, контрольні, узагальнюючі;

2) пізнавальні, виховні, розвивальні;

3) репродуктивні, продуктивні, творчі;

4) комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні тощо.

За характером організаційно-функціонального джерела ігри поділяються на:

1) самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей);

2) ігри, що виникають з ініціативи дорослого, який використовує їх з освітньою та виховною метою;

3) ігри, що мають своїм джерелом історичні традиції етносу.

Особливе місце серед усього розмаїття ігор належить інтелектуальним іграм. Ймовірно, вираз «інтелектуальні ігри» вперше використали К. Гроос, який говорив про їх особливу функцію «доповнення» до існування людей, які займаються фізичною працею, і «класик» ігрології М. Лазарус, який розрізняв ігри, пов'язані з фізичною діяльністю, потягом до видовищ, азартні ігри й ігри інтелектуальні.

Інтелектуальна гра – ефективний інструмент формування розумових і пізнавальних здібностей учнів в умовах комплексу гуманітарно-естетичного профілю навчання. У вивченні ефективності інтелектуальних ігор в умовах школи особливе місце займають роботи В. Сухомлинського і В. Шаталова, які змістили площину теоретичних досліджень вивчення конкретних особливостей впливу окремих видів інтелектуальних ігор на результати навчальної діяльності школярів.

Кожній грі властива значуща для дитини мета. Навіть найпростіші ігри-дії з предметами мають певну мету. Ініціатива і творчість у різних іграх виявляється по-різному. В одних іграх творчість пов’язана з побудовою сюжету, вибором змісту, ролей; в інших – виявляється у виборі способів дії, їх варіативності.

Усі ці ознаки повною мірою властиві й інтелектуальним іграм. Однак цей перелік ознак необхідно розширити, оскільки в інтелектуальних іграхпоєднуються ознаки як ігрової, так і навчальної діяльності. Процес розвитку інтелектуальної гри вимагає від її учасників постійного вирішення ланцюжка проблемних ситуацій, формування понять, виконання основних розумових операцій (класифікації, аналізу, синтезу і т.п.), оскільки ця діяльність є засобом досягнення ігрового результату (перемоги в змаганнях) та успіх досягається, насамперед, за рахунок розумової діяльності.

Аналіз педагогічної літератури свідчить, що до головних функцій гри, які властиві й інтелектуальним іграм, відносять:

o функцію соціалізації – гра є особливою діяльністю, у якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи їх в ігрових формах. Вважається, що в такий спосіб дитина розв’язує суперечність між можливостями і прагненням брати безпосередню участь у житті та діяльності дорослих;

o розвивальну – сприяє розвитку різноманітних психічних складових особистості дитини;

o формуючу – є школою поведінки та школою моралі в дії;

o психокорекційну – ігрова взаємодія виявляє стан емоційного та інтелектуального розвитку дитини, складає умови для психологічної корекції негативних показників спрямованості її особистості;

o розважальну – забезпечує потребу дитини в отриманні радості, позитивних емоцій;

o релаксаційну – у процесі ігрової діяльності відбувається зняття емоційної напруги, викликаної навантаженням на нервову систему під час інтенсивного навчання;

o психотренінгову – формує потребу в дитини до самовдосконалення;

o навчальну – сприяє формуванню загальнонавчальних умінь та навичок дитини, сприйняттю інформації різної модальності;

o виховну – саме через гру дитина засвоює загальнолюдські цінності, які існують у суспільстві.

У психолого-педагогічній літературі та в наукових дослідженнях поряд із терміном «інтелектуальні ігри» використовуються також терміни «розвиваючі ігри», «інтелектуально-розвиваючі ігри», «дидактичні ігри», «творчі ігри».

Попри загальну схожість цих ігор, їх не можна ототожнювати. Так, під розвиваючими іграми розуміють ігри, які спрямовують педагогічний вплив на розвиток конкретних психічних функцій особистості (уваги, пам’яті, уяви, сприймання, мислення тощо).

Ігри, які проводяться у процесі навчання, називаються дидактичними. За своєю суттю – це така форма організації навчання, виховання і розвитку особистості, яка здійснюється педагогом на основі цілеспрямовано організованої діяльності учнів, яка заздалегідь мотивована на успіх, здійснюється за спеціально розробленим сценарієм і правилами, максимально спирається на самоорганізацію учнів; відтворює або моделює досвід людської діяльності й спілкування. Дидактичні ігри слід відрізняти від власне дитячих ігор, у яких вільна ігрова діяльність виступає як самоціль. На відміну від ігор взагалі, дидактична гра володіє істотною ознакою – чітко поставленою метою навчання і відповідним до неї педагогічним результатом, які можуть бути обґрунтовані, виділені й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.

У творчих іграх головна увага спрямовується на розвиток творчої уяви особистості. Хоча виокремлення цих ігор в окремий вид є досить умовним, оскільки будь-яка гра завжди пов’язана з ініціативою, вигадкою, кмітливістю, винахідливістю, передбачає активну роботу уяви, емоцій і почуттів. Фантазія не просто присутня в грі, вона творить гру, є найважливішим механізмом трансформації реальності в ігровий світ, що характерний як для дитячої, так і для гри взагалі.

Сутність же інтелектуальних ігор полягає в переборюванні розумових труднощів. Зовні їх результатом є правильна відповідь або перемога у змаганні, а внутрішньо, і це головне – ті емоції й стани, які супроводжують інтелектуальний процес, набуття особистістю досвіду плідної розумової діяльності, інтелектуального самоствердження. В інтелектуальних іграх необхідність виконання досить складної розумової діяльності супроводжується емоційним задоволенням від самого процесу обдумування ігрових операцій. Інтелектуальні ігри учать багатьом, необхідних у житті, речам: вдумливості, рішучості, умінню будувати плани, які враховують всі істотні моменти, загартовують характер, є в один і той же час школою витримки і необхідної зібраності.

Інтелектуальні ігри вчать міркувати не тільки над позицією, яка виникла, але і переносити потім цю логіку в життя. Також інтелектуальні ігри вчать раціональним діям, що необхідні для людей усіх професій. Тому недивно, що в багатьох країнах робляться спроби ввести викладання інтелектуальних ігор у навчальний процес школи, щоправда, поки факультативно. Поза сумнівом залишається той факт, що інтелектуальні ігри привчають до відчуття відповідальності, підвищують допитливість, виховують самостійність думок.

Таким чином, інтелектуальна гра– це гра, в якій поєднання інтелектуальних емоцій і розумових операцій під час вирішення низки проблемних ситуацій, що виникають у процесі гри, дозволяє удосконалювати інтелектуальну самостійність індивіда.

Діапазон інтелектуальних ігор надзвичайно широкий. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, враховуючи психологічні особливості ігрової діяльності, у яку включається дитина, пропонується така класифікація інтелектуальних ігор:

1) вікторини та конкурси типу «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», «Своя гра» тощо. Умовно цей вид інтелектуальних ігор можна віднести до «наймолодших», оскільки їх поява пов'язана з розвитком засобів масової інформації і в їх основі – явне шоу-походження. Вважається, що на відміну від, наприклад, загадок як жанру усної народної творчості, де дається опис, іносказання предмета або явища, інтелектуальні ігри подібного роду ставлять за мету не тільки і не стільки перевірити, але і стимулювати подальший загальний, культурний, комунікативний розвиток, розширити ерудицію, збільшити знання; ведуть «у глибину» питання, яке досліджується, з метою безперервного розвитку учасника ігрового інтелектуального процесу. Проте для участі в таких іграх дитина має володіти достатнім рівнем необхідних знань у конкретній галузі (історія, географія, музика і т.п.), оскільки в процесі ігрової діяльності необхідно дати точні відповіді на поставлені питання;

2) «розумові вправи»: до таких ігор можна віднести різноманітні головоломки і маніпуляції з цифрами: завдання-маршрути, у яких необхідно знайти шлях як у лабіринті; хитрі цифри: узори із цифр – цифри мають підкорятися певним правилам; логічні головоломки; повороти і перестановки – вправи для тренування просторової уяви, взаємного розташування в просторі; ігри зі словами: словесне доміно, додати букву й одержати слово, прибрати букву й одержати слово, анаграма та інші; навчальне лото, навчальне доміно; ребуси числові, ребуси буквені, «мудроміри», послідовності, кросворди, чайнворди, метаграми і т.п.;

3) настільні ігри: шахи, шашки, ерудит (Scrabble),карткові ігри і т.п.

У настільні ігри люди грають дуже давно. Найдавнішим із них, вважають деякі вчені, більше трьох тисяч років. Правила багатьох ігор уже загублені, але деякі витримали перевірку часом і дійшли до наших днів – шахи, го, рендзю. Зараз у всьому світі почався черговий «бум» настільних ігор. За цей час вони змінилися, стали іншими. Сучасні, якісні настільні ігри – це вже не просто «ходилки». Це рольові ігри для дітей і дорослих, що моделюють різні ситуації або особливості будь-якої професії, часто спрямовані на розвиток інтелекту гравців. Вони складені таким чином, щоб батькам було цікаво на рівних грати у настільну гру зі своїми дітьми. Крім того, настільні інтелектуальні ігри вийшли на новий рівень розвитку. У 2008 році в Китаї була проведена перша всесвітня олімпіада з інтелектуальних ігор. У програмі змагань було представлено 5 видів настільних ігор: шахи, шашки, го (японські шахи), сянци (китайські шахи) і бридж.

4) комп'ютерні ігри. Під комп’ютерною грою звичайно розуміється комп’ютерна програма, що служить для організації ігрового простору і організації взаємозв'язку між гравцями, або сама виступає в ролі партнера по грі. За способом організації ігрового простору комп’ютерні ігри найбільш близькі до розглянутих вище настільних ігор і часто є комп’ютерними версіями останніх. Виділяють такі види комп’ютерних ігор: ігри-дії (від англ. Action); симулятори (від англ. Simulation); стратегії (від англ. Strategy); спортивні; пригодницькі (або квести, від англ. Quest); рольові ігри; головоломки, логічні ігри, пазли (від англ. Puzzle).

За методикою проведення педагогічна наука виділяє різні види ігор, зокрема рольові, сюжетні, ділові, ігри-змагання тощо. Якщо виходити із дидактичної мети, то ігри можуть бути актуалізуючими, формуючими, узагальнюючими, контрольно-корекційними.

Для проведення позакласних заходів пропонується «брейн-ринг», який здебільшого є узагальнюючою та контрольно-корекційою командною грою-змаганням. Саме ігри-змагання є найбільш цікавими для учнів, і саме вони з числа інших ігор найбільше сприяють підвищенню інтересу школярів до вивчення предмету. Адже прагнення перемогти в учнів не тільки середньої, а й старшої вікової ланки настільки велике, що воно змушує школярів дуже ретельно готуватися до гри, усуваючи цим самим прогалини у знаннях, поглиблюючи їх (знання), працювати з додатковою літературою, шукати нові підходи до вирішення тієї чи іншої навчальної проблеми.

Завдяки брейн-рингу активізується навчальний процес, розвивається творче, логічне і нестандартне мислення учнів. Ця гра сприяє кращому засвоєнню термінів і понять, стимулює учнів до кропіткої роботи з першоджерелами та додатковою літературою, тренує пам’ять, розвиває кмітливість, виробляє вміння застосовувати здобуті знання на практиці, поглиблює та урізноманітнює внутрікурсові та міжпредметні зв’язки.

Брейн-ринг – гра між двома (і більше) командами у відповіді на питання. Ідея гри двох команд належить В.Я. Ворошилову та викладена ним у книзі «Феномен гри». Перша гра відбулася між дніпропетровським і одеським клубами «Що? Де? Коли?». Саму ж назву гри придумали у м. Дніпропетровську Борис Бородін, Оксана Балазанова, Марина Білоцерківська та Олександр Рубін в 1987 році, після перших міжнародних ігор «Що? Де? Коли?». Вони ж зареєстрували перші правила цієї гри в 1988 році. Правила гри: дві команди гравців відповідають на одне і те ж питання, причому команда, яка першою правильно відповіла, позбавляє суперника можливості відповісти на це ж питання. Уже існує кілька версій правил «Брейн-рингу», що відрізняються кількістю розігруваних питань та способом нарахування очок за правильні відповіді.

Брейн-ринг найбільше подобається учням тим, що він є командною інтелектуальною грою, у якій гравці команд знаходяться в рівних умовах. Під час цієї гри вони вчаться колективному мисленню і творчому застосуванню на практиці здобутих теоретичних знань. Вони вчаться мислити не тільки правильно, а й швидко, виробляють навички та вміння методом мозкового штурму за короткий час знаходити правильну відповідь, відкинувши при цьому все другорядне. Певною мірою можна навіть стверджувати, що учні вчаться діяти в «незвичайних» ситуаціях,

У формі «брейн-рингу» проводяться і чемпіонати з інтелектуальних ігор «Віват, інтелект!» серед школярів Чернігівської області. Правила гри «Віват, інтелект!», порядок її проведення викладені у Положенні про проведення чемпіонату з інтелектуальних ігор «Віват, інтелект!» серед школярів Чернігівської області (Додаток).

У педагогіці існує досить поширена думка, згідно з якою розумові здібності дітей в інтелектуальних іграх складаються стихійно, переважно за рахунок накопичення ігрового досвіду, і для цього не потрібне їх спеціальне формування. Створюється враження, що вплив інтелектуальних ігор на розумовий розвиток дітей настільки є очевидним, що не вимагає особливих пояснень. Або, наприклад, існує достатньо поширена думка, що гра в шахи сприяє розвитку логічного мислення. Проте логічні прийоми стихійно не складаються, їх треба спеціально формувати. До цього висновку прийшли Н. Тализіна та Ю. Яковлєв. У ході дослідження за допомогою педагогічно керованої шахової гри вони виявили широкий перенос розумових дій, сформованих на шаховому матеріалі: узагальнені інтелектуальні вміння, засвоєні учнями, дозволяють їм вирішувати не тільки шахові, але й інші навчальні завдання.

Таким чином, ефективність розвивально-виховного впливу інтелектуальних ігор залежить від методики педагогічного керівництва ними. Серед основних факторів, що визначають ефективність методики педагогічного керівництва інтелектуальними іграми, у педагогічних дослідженнях називають такі: опора педагогічних впливів на психологічний механізм гри як природної пізнавальної діяльності дитини; стимулювання пізнавальних інтересів – мотиваційної основи цих ігор; організація змісту ігор на засадах інтеграції навчальної і позакласної пізнавальної діяльності; опора в процесуально-операційному компоненті на специфіку окремих підвидів інтелектуальних ігор і на сформовані навчанням уміння і навички; раціональне, адекватне віковим та індивідуальним можливостям дітей дозування тривалості ігор; позитивне педагогічне оцінювання результатів гри і зусиль дитини, спрямованих на їх досягнення; забезпечення вчителем особистісно орієнтованого підходу до дитини тощо.

На сьогодні спостерігається підвищення інтересу до можливостей використання інтелектуальних ігор у процесі розвитку людини. Завдяки поєднанню ознак ігрової і навчальної діяльності інтелектуальні ігри мають займати гідне місце в освітньому процесі. Проте використання інтелектуальних ігор у школі має будуватися на чіткій тактиці педагогічного керівництва.

ІІІ. Запитання до гри «Віват, інтелект!»: