Принцип вправ і міцного оволодіння знаннями і навиками

Показником повноцінності знань і навиків є вправи і повторення, що систематично проводяться.

Принцип повторення і вправи також старий, як і саме навчання. Ще стародавній китайський філософ Конфуцій будував систему навчання на принципі повторення і вправи. В середні століття вони стали універсальними методами навчання.

Проте розуміння вправи змінювалося за різних епох у зв'язку із зміною цілей і змісту навчання. За часів Коменського в школах пануюче положення займали формалізм і зубріння.

Коменській в поняття вправи і повторення вклав новий зміст, він поставив перед ними нову задачу - глибоке засвоєння знань, засноване на свідомості і активності тих, що вчаться. На його думку, вправа повинна служити не механічним запам'ятовуванням слів, а розумінням предметів і явищ, їх свідомому засвоєнню і застосуванню в практичній діяльності. Тому Коменській не випадково назвав вправи то практикою, то застосуванням, то хресісом, то автохресісом і ін. «Оскільки тільки вправа робить людей досвідченими у всіх речах і тому здатними до всього, ми вимагаємо, щоб у всіх класах учні займалися на практиці: в читанні, листі, в повторенні і суперечках, в перекладах прямих і зворотних, в диспутах і декламації і т.д. Вправи такого роду ми розділяємо на вправи: а) відчуттів, б) розуму, в) пам'яті, г) вправи в історії, д) в стилі, е) в мові, же) в голосі, з) в правах д) в благочесті».

Коменській пов'язав вправи з пам'яттю: «...вправи пам'яті повинні практикуватися безперервно...». Але разом з тим Коменській виступав проти механічного запам'ятовування на користь логічного і вказав: «...грунтовно впроваджується в розум тільки те, що добре зрозуміло і ретельно закріплено пам'яттю...».

Також велика увага Коменській вимагав уділяти фізичному вихованню тих, що вчаться.

Надаючи велике значення вправам і повторенням, Коменській висунув ряд вказівок і правил для здійснення цього принципу в навчанні:

§ «...навчання не можна довести до грунтовності без можливо більш частих і особливо майстерно поставлених повторень і вправ...»;

§ В одному і тому ж навчальному закладі повинен бути «...один і той же порядок і метод у всіх вправах...»;

§ «...нічого не можна примушувати заучувати, крім того, що добре зрозуміле...»;

На кожному занятті після пояснення матеріалу вчитель повинен запропонувати «...встати одному з учнів, який все сказане вчителем повинен повторити в тому ж порядку, неначе він сам вже був вчителем інших, пояснити правила тими ж прикладами. Якщо він в чомусь помиляється його потрібно виправляти. Потім потрібно запропонувати встати іншому і зробити те ж саме...»

На думку Коменського, така вправа принесе особливу користь тому, що :

«Викладач завжди викликатиме до себе увагу з боку учнів»;

«Викладач переконається в тому, що все висловлене їм правильно засвоєно всіма. Якщо недостатньо засвоєно він матиме нагоду негайно виправити помилки»;

«Коли стільки разів повторюється одне і теж, то навіть самі відстаючі зрозуміють висловлене настільки, щоб йти нарівні з інших»;

«Завдяки цьому стільки разів проведеному повторенню всі учні засвоять собі цей урок краще, ніж при найдовшому домашньому корпінні над ним»;

«Коли таким чином учень постійно допускатиметься, так би мовити, до виконання вчительських обов'язків, то в розум вселиться деяка бадьорість і захоплення цим навчанням і виробиться сміливість з одушевленням говорити про будь-який високий предмет перед збором людей, а це буде особливо корисно в житті».

Коменській розробив такі вимоги для принципу навчання і повторення:

o «Правила повинні підтримувати і закріплювати практику»;

o «Учні повинні робити не те, що їм подобається, але те, що їм наказують закони і вчителі»;

o «Вправи розуму відбуватимуться на спеціальних уроках, що проводяться по нашому методу»”

o «...кожна задача раніше ілюструється і пояснюється, причому від учнів вимагається показати, чи зрозуміли вони її і як зрозуміли. Добре також в кінці тижня влаштовувати повторення...».

З цих положень видно, що Коменській вправи і повторення повністю підпорядкував задачі свідомого і міцного засвоєння знань тими, що вчаться. З цієї точки зору багато запропонованих їм правил не тільки є великим досягненням сучасної дидактики, але і понині зберігають своє теоретичне і практичне значення.

РОЗДІЛ 3