Принципи виховання, їх характеристика

Принципи навчання. Дидактичні принципи поширю­ються на вивчення всіх дисциплін, значною мірою визнача­ють їх зміст, форми організації та методи навчання.

Принципи навчання (дидактичні принципи) — певна система ос­новних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забез­печує його ефективність.

До головних принципів навчання належать принципи науковості, систематичності та послідовності, доступності і дохідливості, зв'язку з життям, наочності знань, індивіду­ального підходу, емоційності, гуманізму, демократизації, виховання здорової дитини, диференціації, оптимізації, нетрадиційності.

Принцип науковості полягає в доборі матеріалу, який відповідав би структурі певної галузі знань і навчального предмета, специфіці його розділів і тем. Учителя він зобо­в'язує викладати предмет на підставі перевірених науко­вих даних, розкривати причинно-наслідкові зв'язки явищ, процесів, подій, новітні досягнення науки, зв'язок з інши­ми науками.

Принцип систематичності та послідовності певною мірою є похідним від принципу науковості, оскільки кож­на наука має свою систему і послідовність викладання в на­вчальному процесі. У школі систематичність досягається по­слідовним викладом навчального матеріалу, виділенням ос­новного, логічним переходом від засвоєння попереднього до нового матеріалу. Внаслідок цього учні усвідомлюють стру­ктуру знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами навчального предмета. Дотримання цього прин­ципу забезпечує системність здобуття знань (відповідно і си­стемність мислення) учнів.

Принцип доступності, дохідливості викладання вияв­ляється в компенсуванні складнощів змісту навчального ма­теріалу майстерним його викладанням учителем або вдалою подачею автором підручника. Чим складнішим є матеріал, тим простіше, дохідливіше слід його подавати. Принцип до­ступності залежить і від дотримання правила послідовнос­ті: від простого — до складного.

Ґрунтується він на дидактичних положеннях Я.-А. Ко-менського: для того, щоб учні були зачаровані навчальним матеріалом, розуміли його, педагог має застосовувати точні мову, жести.

Принцип зв'язку навчання з життям полягає у вико­ристанні на уроках життєвого досвіду учнів, розкритті прак­тичної значущості знань, застосуванні їх у практичній дія­льності; участі школярів у громадському житті. Відповідно до нього наукові положення в навчально-виховному проце­сі повинні підтверджуватися конкретною педагогічною практикою.

Принцип свідомості й активності учнів виник і розви­вався як заперечення догматизму і пасивної ролі учнів у на­вчанні і виходить з того, що позитивний результат будь-якої діяльності визначається активністю людини. Передбачає широке використання у навчанні проблемних методів, за-діяння всіх психічних процесів, які сприяють активізації пізнання.

Принцип наочності передбачає навчання на основі жи­вого сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їх зображень. Наочність буває: натуральна (рослини, тва­рини, гірські породи, зоряне небо, прилади, машини, яви­ща природи), образна (картини, таблиці, моделі, муляжі, ма­тематичні фігури), символічна (географічні карти, графіки, діаграми, схеми, формули).

Вона сприяє розумовому розвитку учнів, допомагає ви­явити зв'язок між науковими знаннями і житейською прак­тикою, полегшує процес засвоєння знань, стимулює інтерес до них (розвиває мотиваційну сферу учнів), допомагає сприймати об'єкт у розмаїтті його виявів і зв'язків.

Принцип міцності знань, умінь і навичок передбачає тривале збереження в пам'яті набутих знань, умінь і нави­чок. Педагогічна теорія та практика виробили багато при­йомів реалізації його в процесі повторення, закріплення і застосування знань, умінь і навичок: повторення навчаль­ного матеріалу за розділами і структурними смисловими ча­стинами; запам'ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим раніше; активізація пам'яті, мислення учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, кла­сифікація, узагальнення); групування матеріалу з метою його систематизації; акцентування при повторенні на осно­вних ідеях; використання різноманітних вправ і методик, форм і підходів, самостійної роботи як творчого застосуван­ня знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для нового їх трактування.

Принцип індивідуального підходу до учнів означає вра­хування рівня розумового розвитку, знань та умінь, праце­здатності, пізнавальної та практичної самостійності учнів, їх особливостей пізнавальних інтересів, вольового розвит­ку учнів, їх ставлення до навчання.

Принцип емоційності навчання реалізується через жва­вий, образний виклад матеріалу, мову учителя, його став­лення до учнів, зовнішній вигляд, використання цікавих прикладів, застосування наочності і технічних засобів на­вчання, створення в учнів почуття виконаного обов'язку.

Останнім часом у педагогіці виокремлюють нетрадицій­ні принципи навчання.

Принцип гуманізму означає повагу школи й педагогів до особистості дитини, довіру до неї, прийняття її особистісних цілей, запитів та інтересів; створення максимально сприят­ливих умов для розкриття й розвитку здібностей і обдарувань, повноцінного життя на кожному з вікових етапів, само­визначення; передбачає визнання кожної дитини вищою цін­ністю, повагу до її унікальності, погляд на особистість як на суб'єкт власної життєтворчості, створення атмосфери духо­вності й душевних стосунків учителів та учнів.

Принцип демократизації означає організацію навчаль­ного процесу відповідно до умов розвитку суспільства і тен­денцій розвитку цивілізації, врахування особливостей на­вчання залежно від розвитку дитини та використання ефе­ктивних форм впливу на неї.

Принцип виховання здорової дитини реалізується в про­цесі навчання через створення певної системи фізичного ви­ховання (урок фізкультури кожного дня), поєднання фізи­чної культури з моральним, інтелектуальним та естетичним вихованням, створення матеріальної бази для зміцнення здоров'я школярів.

Принцип диференціації навчального процесу передбачає дозування навчального матеріалу для учнів з урахуванням їх загального розвитку, намагання кожного школяра роз­вивати свої здібності на основі відповідних умов у школах -ліцеях, школах-гімназіях.

Принцип оптимізації навчально-виховного процесу ба­зується на досягненні школярами високого рівня знань, умінь і навичок, розвитку їх психологічних, інтелектуаль­них функцій, вдосконаленні способів та шляхів навчально-пізнавальної діяльності з допомогою вчителів-професіона-лів, яких запрошують для викладання у школи на конкурс­ній основі за контрактом.

Дидактичні принципи взаємопов'язані, зумовлюють один одного. При організації навчального процесу вчитель повинен керуватися всіма принципами. У цьому йому допо­магають правила навчання (окремі вимоги до викладання).

Вони розкривають і конкретизують різні аспекти прин­ципів навчання. Формулюються в категоричній формі: «Не допускай нудьги на уроках!», « Навчай так, щоб учні усвідо­млювали необхідність знань для життя!», «У процесі навчан­ня став запитання так, щоб викликати активне мислення учнів!», «Навчай енергійно!» таін.