Поняття про зміст освіти.його історичний розвиток

Зміст освіти — система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моральної поведінки, підготовку до суспільного життя.

Розробляючи зміст освіти, передусім зважають на те, щоб він відповідав потребам суспільства щодо формування всебічно розвиненої особистості. Навчальний матеріал, який включають до змісту освіти, повинен мати високу наукову і практичну значущість. При цьому слід враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку учнів, стан навчально-методичної і матеріальної бази) і забезпечувати соціально детерміновану єдність усіх навчальних предметів.

Реалізація змісту освіти повинна допомогти випускнику загальноосвітньої школи визначити своє місце в житті, ефективно освоїти життєві та соціальні ролі. Тому зміст освіти спрямований на формування в учнів необхідних для цього якостей, зокрема комунікативної культури, гнучкості, мобільності, конкурентоздатності та вмінь інтегруватися у динамічне суспільство, репрезентувати себе на ринку праці; критично мислити, використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем, генерувати ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність; працювати в команді, запобігати конфліктним ситуаціям і виходити з них, цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення; здобувати, аналізувати інформацію з різних джерел; бережливо ставитися до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищої цінності; вибирати доцільні з численних альтернатив, що пропонує сучасне життя.

Отже, статус людини в суспільстві залежить від неї самої. Швидкі темпи соціального прогресу, динамічних змін зумовлюють необхідність постійного самовдосконалення, розвитку життєвої компетентності, посилення відповідальності молодої людини за своє майбутнє, за можливість досягнення успіху.

14.Структурні компоненти змісту освіти і їх зв`язок

Основні компоненти змісту освіти:

· Когнітивний (пізнавальний) досвід особистості - система знань про природу, суспільство, техніку, способах діяльності, мисленні, засвоєння яких забезпечує формування у свідомості учня наукової картини світу. Цей компонент є основним тому без знань неможливо ні одне цілеспрямована дія;

· Практичний досвід особистості - формування умінь і навичок на основі наявних знань;

· Досвід творчої діяльності - готовність школяра до пошуку рішень нових проблем, до творчого перетворення дійсності;

· Досвід відносин особистості - система відносин і мотиви поведінки.

Сьогодні загальна освіта може бути представлено з одного боку, як система безперервної освіти, а з іншого - як загальноосвітня підготовка людини попередньої професії.

Існують:

1) загальні уміння і навички - зовнішні (практичні) і внутрішні (інтелектуальні) вміння та навички. (Наприклад: скласти план, виділити істотне, порівняти, зробити висновки);

2) специфічні уміння і навички - уміння і навички в рамках одного виду діяльності або навчального предмета (розв'язання задач з фізики, математики)

15.Принципи формування змісту освіти,розроблені В.В.Краєвським

В . В . Краєвський розробив концепцію методології педагогіки як системи знань про основи й структуру педагогічної теорії, про принципи підходу й способи добування знань, що відображають педагогічну дійсність, а також системи діяльності з одержання таких знань й обґрунтуванню програм, логіки й методів, оцінці якості спеціально-наукових досліджень.

Разом з М. М. Скаткіним та І. Я. Лернером обґрунтував чотири типи елементів змісту освіти :-Система знань про природу, суспільство, мислення, техніку, способи діяльності.-Досвід здійснення вже відомих суспільству способів діяльності.-Досвід творчої діяльності, що покликаний забезпечити готовність до пошуку розв'язання нових проблем, до творчого перетворення дійсності.-Досвід і норми емоційно-вольового ставлення до світу, один до одного, які разом зі знаннями й уміннями є умовами формування переконань й ідеалів, системи цінностей, духовної сфери особистості.

Обґрунтував системне уявлення про зв'язок педагогічної науки й практики, у якому головними структурними елементами виступають педагогічні закономірності й принципи , про методологічну рефлексію в науковій і навчальній роботі, про співвідношення педагогіки з іншими науками. Розкрив специфіку методологічних характеристик педагогічного дослідження й виявив його логіку.

Головними складовими

створеної В . В . Краєвським концепції формування педагогічної теорії є: загальні характеристики теоретичного знання в його специфіці стосовно інших видів педагогічного знання; визначення наукового статусу педагогіки серед інших наук, які у тому або іншому відношенні вивчаюють освіту ; умови, яких варто дотримуватися при формуванні педагогічної теорії і які виступають підґрунтям цього формування ; способи цілеспрямованого формування теоретичного знання в контексті педагогічного дослідження й оцінки його якості.

Розглядаючи зміст загальної середньої освіти як модель вимог суспільства до освіти і як змістовну сторону процесу становлення особистості в контексті навчання, В . В . Краєвський розкрив методологічні основи побудови й головні проблеми його теорії, а також визначив принципи й рівні формування змісту освіти (рівень загального теоретичного подання, навчального предмета, навчального матеріалу, процесу навчання, структури особистості) і запропонував характеристики цілісного навчально-виховного процесу й принципи його побудови.