Сутність і завдання змісту освіти в загальноосвітній середній школі. Завдання вдосконалення змісту освіти щодо вимог Національної доктрини розвитку освіти в Україні

Зміст освіти на кожному етапі суспільного буття залежить від рівня розвитку науки та економіки, специфіки системи народної освіти певної країни, завдань суспільства і держави у галузі політики. Це поняття складне і багатоаспектне. В Законі України “Про освіту” воно визначається як цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства і держави.

Зміст освіти – система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.

В історії дидактики відомі різні підходи до визначення змісту освіти. Основні теорії освіти склались у кінці ХУІІІ століття на початку ХІХ ст..

Теорія матеріальної освіти висунута в працях Й. Песталоцці, Й. Гербарта, І.Канта та ін. Згідно з нею основним завданням освіти є розвиток розумових сил, логічного мислення, уяви, пам’яті. Основними предметами повинні бути предмети гуманітарного циклу, математика й логіка. За цією теорію працювали класичні гімназії, ліцеї Росії та Англії.

Теорія матеріальної освіти заснована англійським філософом Гербертом Спенсером. В основу цієї теорії було покладено зосередження на вивченні предметів природничо-математичного циклу, в процесі засвоєння яких має відбуватися розвиток мислення, розумових здібностей. За такою теорією працювали реальні та комерційні училища.

К.Д. Ушинський піддав глибокій науковій критиці теорії формальної і матеріальної освіти. Він говорив, що “формальний розвиток розуму”, у тому виді, як його раніше розуміли, є не існуючий привид...”розум розвивається тільки в дійсних реальних умовах”. Школа повинна збагачувати людину знаннями і одночасно привчати користуватися ними, задовольняючи потреби на даний час і роблячи запас на майбутнє.

Процес модернізації змісту освіти є еволюційним, ґрунтується на врахуванні суспільних і індивідуальних потреб учнів і має розвивальнувиховну і пізнавальну цінність.

Наукові основи розробки змісту освіти відображені не тільки в навчальній і методичній літературі, але й в Законі України “Про освіту”, в Національній доктрині розвитку освіти. В них визначені загальні вимоги до змісту освіти:

- забезпечення випереджаючого розвитку всієї системи освіти; безперервної освіти;

- активізація гуманного творчого начала в освіті, створення передумов для всебічного розвитку й саморозвитку особистості, індивідуалізація та диференціація навчання, переходу на особистісно орієнтовані педагогічні технології;

- формування в процесі навчання цінностей мирного співіснування держав та міжнародного співробітництва.

У Національній доктрині накреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки, формування визначено курс на створення життєздатної системи безперервного навчання й виховання, підтримання постійного інтелектуального і культурного потенціалу як вищої цінності нації.

Законодавчі вимоги до змісту освіти розкриваються на рівні інших документів, до яких належить Концепція 12-річної школи, а також державні освітні стандарти і базовий навчальний план.

В концепції 12-річної школи визначені основні принципи оновлення змісту загальної середньої освіти:

- особистісна орієнтація змісту освіти;

- гуманізація і гуманітарізація освіти;

- забезпечення практичної орієнтації;

- поглиблене вивчення іноземних мов;

- підвищення уваги до екологічної освіти;

- поглиблене вивчення економічних та технічних дисциплін, інформаційних технологій.

Методологічною основою визначення змісту освіти є загальнолюдські, духовні і національні цінності, сконцентрованість на актуальних і перспективних інтересах дитини. Головне в змісті освіти – фундаменталізація, науковість і системність знань, їх цінність для соціального становлення людини, гуманізації і демократизації шкільної освіти.

Питання 21

Державний стандарт загальної середньої освіти (базової і повної), його складові. Базовий навчальний план. Галузі знань. Інваріантний та варіативний компоненти.

Сучасне реформування освіти вимагає перегляду підходів до визначення освітніх стандартів. Стандартизація освіти викликана, з одного боку, необхідністю створення єдиного освітнього простору в країні, що дозволить забезпечити єдиний рівень загальної освіти для всіх дітей, які навчаються в різних типах загальноосвітніх закладів, з іншого, - намаганням України війти в систему світової культури, що вимагає при формуванні загальної освіти врахування досягнень в цієї галузі світової освітньої практики. Стандарти мають відображати нове бачення суспільного ідеалу освіченості, суспільні вимоги до освіти як основи соціокультурного становлення молодої людини, сприяти збереженню єдиного освітнього простору в державі, відігравати стабілізуючу роль. З цією метою у 2004 р. прийнято Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні – унормована система показників про освіченість особи. Реалізується він у нормативних документах, які визначають суспільно зумовлений зміст загальної середньої освіти, вимоги та гарантії держави щодо її одержання громадянами.

Прийнятий у 2004 р. «Державний стандарт базової і повної середньої освіти» містить нормовану систему показників освіченості особистості.

Державний стандарт загальної середньої освіти – звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, а також гарантії держави щодо її здобуття.

Державний стандарт загальної середньої освіти, згідно з Законом України “Про загальну середню освіту”, містіть:

1. Базовий навчальний план середньої школи. Він дає цілісне уявлення про змістове наповнення і співвідношення основних галузей знань за роками навчання в середній школі, мінімальну тривалість вивчення конкретної освітньої галузі знань або навчального предмета, тижневе навантаження учнів на різних ступенях навчання та його структуру (додаткові години на освітні галузі, індивідуальні та групові заняття; курси за вибором і факультативні заняття тощо).

2. Освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів). Це змістова конкретизація цілей загальноосвітньої підготовки учня середньої школи в навчальних програмах з предметів, що входять до інваріантної частини базового навчального плану, а також система вимог, що визначає обов’язковий для кожного учня рівень засвоєння змісту освітньої галузі ч и предмета.

3. Державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа). Вони засвідчують досягнення учнем мети загальноосвітньої підготовки на певному віковому етапі свого розвитку; містять критерії у вигляді типових завдань і форм оцінювання рівня освіченості конкретної особи відповідно до державного стандарту.

Державний стандарт загальної середньої освіти розробляється Міністерством освіти України разом з Національною академією педагогічних наук України. Затверджує стандарт Кабінет Міністрів України. Переглядають його не менше як один раз на 10 років.

Державний стандарт загальної середньої освіти має відображати суспільний ідеал і враховувати можливості особи і системи освіти в його досягненні.

У Базовому плані середньої загальноосвітньої школи визначено освітні галузі:

“Українська мова як державна" — має забезпечити загальнообов'язковий для всіх випускників середньої школи рівень володіння українською мовою.

"Словесність " - вивчення мов (рідної та іноземної) і літератури.

"Художня культура" - прилучення школярів до різних видів мистецтва (музичного, образотворчого, театрального тощо), у тому числі і шляхом включення учнів у відповідні види художньої діяльності.

"Суспільствознавство" - має на меті сформувати в учнів цілісне уявлення про сучасну природонаукову картину світу, роль і місце людини у навколишньому світі.

"Математика" - знання і способи діяльності з арифметики, алгебри, геометрії, математичної статистики та інших галузей математики.

"Фізична культура і здоров'я" - передбачає сприяння фізичному розвитку учнів, зміцненню їхнього здоров'я, формуванню життєво важливих рухових умінь і навичок на основі включення школярів у різноманітні види спеціально організованої рухової та фізичної діяльності, прилучення їх до занять спортом.

"Технології" — покликана забезпечити ознайомлення учнів з науковими основами і принципами сучасного виробництва, оволодіння уміннями і навичками в користуванні типовими знаряддями праці.

Інваріантна і варіативна складоваозначені у розділі III Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи. Інваріантна складова забезпечує єдність освітнього процесу, визначаючи зміст загальнокультурної, загальнонаукової і технологічної (трудової) підготовки всіх учнів, залучення їх до загальнолюдських і національних цінностей. Варіативна складова охоплює регіональний і шкільний блоки. Вона створює передумови для відображення у змісті природних, соціокультурних особливостей регіону, а головне, для диференціації, індивідуалізації, а у старшій школі і профільності навчання, задоволення освітніх потреб груп і окремих учнів з урахуванням умов роботи конкретної школи.

Питання 22

Характеристика базових документів, якими регулюються зміст шкільної освіти в Україні: навчальний план, навчальна програма, підручники та посібники.

Зміст освіти для всіх типів навчальних закладів відображений у навчальних планах, програмах, підручниках і навчальних посібниках.

Навчальний план – документ, що визначає набір навчальних предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, відведений на кожний навчальний предмет, структуру навчального року.

Згідно із Законом “Про загальну середню освіту” базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів визначає структуру та зміст загальної середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, які встановлюють погодинне та змістове співвідношення між освітніми галузями (циклами навчальних предметів), гранично допустиме навчальне навантаження на учнів та загально річну кількість навчальних годин.

Інваріантна складова змісту загальної середньої освіти формується на державному рівні, є єдиною для всіх закладів загальної середньої освіти, визначається через галузі Базового навчального плану.

У Базовому плані середньої загальноосвітньої школи визначено освітні галузі:

- “Українська мова як державна” – має забезпечити загальнообов’язкові для всіх випускників середній рівень володіння українською мовою.

- “Словесність” – вивчення мов (рідної та іноземної) і літератури.

- “Художня культура” – прилучення школярів до різних видів мистецтва (музичного, образотворчого, театрального тощо), у тому числі і шляхом включення учнів у відповідей види художньої діяльності.

- “Суспільствознавство” – має на меті сформувати в учнів цілісне уявлення про сучасну природо наукову картину світу, роль і місце людини у навколишньому світі.

- “Математика” – знання і способи діяльності з арифметики, алгебри, геометрії, математичної статистики та інших галузей математики.

- “Фізична культура і здоров’я” – передбачає сприяння фізичному розвитку учнів, зміцненню їхнього здоров’я, формуванню життєво важливих рухових умінь і навичок на основі включення школярів у різноманітні види спеціально організованої рухової та фізичної діяльності, прилучення їх до занять спортом.

- “Технології” – покликана забезпечити ознайомлення учнів з науковими основами і принципами сучасного виробництва, оволодіння уміннями і навичками в користуванні типовими знаряддями праці.

Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Основні розділи навчальної програми:

- пояснювальна записка, яка містить виклад мети навчання з певного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);

- зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначенням кількості годин на кожну з них;

- обсяг знань, умінь і навичок (у їх різновидах) з певного предмета для учнів кожного класу

- перелік унаочнень, літератури для учнів та методичної літератури для викладачів;

- критерії оцінювання знань, умінь і навичок щодо кожного з видів роботи.

Навчальні програми побудовані за лінійним і концентричним принципами.

Відповідно до навчальних програм розробляють підручники і навчальні посібники.

Підручник – книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики.

Підручник виконує освітню, виховну, розвивальну функції. Підручник має відповідати гігієнічним, дидактичним, методичним вимогам.

Навчальний посібник — видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий.

До навчального посібника належать курс лекцій, зошит-посібник, прописи, розвивальні ігри тощо, що застосовуються в навчально - виховному процесі.

Питання 23