Ознайомлення дитини з навколишнім світом
Знання не забезпечують повноти розумового розвитку, однак без них він неможливий. Отож основи розумового виховання дошкільників складає ознайомлення з навколишнім світом, у процесі якого діти засвоюють різноманітні знання.Визначення обсягу і змісту знань, що забезпечують повноцінний розвиток дитини дошкільного віку - одна з традиційних проблем педагогіки. Першість у вирішенні цієї проблеми належить Я.А.Коменському. В праці «Материнська школа» педагог виклав програму знань, узявши за основу принцип енциклопедичності. Це означає, що в дошкільному віці неприпустимо обмежувати пізнання навколишньої дійсності окремими аспектами. Малюк сприймає світ цілісно, отож, й знання його мають бути різноманітними (про природу, працю, економіку, небесні світила тощо). Я.А.Коменський визначив ще одну вимогу до знань маленьких дітей: вони повинні стимулювати виховання. Ці принципи (енциклопедичність знань і їх виховний характер) враховано у сучасних програмах для дошкільників.
Тривалий час обсяг необхідних для розвитку дитини знань визначався за програмами виховання. Умовно за матеріалами їх поділяють на: відомості про природу, предметний світ, працю і професії, про явища навколишнього життя. В розділі про явища суспільного життя були представлені переважно матеріали політичного характеру (Жовтнева революція, вожді).За останнє десятиліття розроблено багато альтернативних програм з чітко визначеним обсягом знань про навколишній світ: «Малятко»; «Дитина»; «Дитина в дошкільні роки»; «Українське дошкілля»» «Я у світі». Загальним для них є те, що в центрі їх уваги - людина (людина й природа, людина та інші люди, людина й художні образи, людина та її особистість, індивідуальність).Будь-який предметний зміст знань засвоюється кожною дитиною по-різному: з різних джерел у вигляді уявлень (образи конкретних предметів), понять (узагальнення знань про групу предметів, об’єднання на підставі загальних істотних ознак), знань-повідомлень, які вона отримує від дорослих у вигляді пояснень, розповідей, з літературних творів.Упродовж дошкільних років дитина, яка відвідує дитячий садок, засвоює знання, які можна поділити на дві категорії:Першу категорію становлять ті знання, які вона засвоює без спеціального навчання, в повсякденному житті, спілкуючись із дорослими, однолітками, під час ігор, спостереження. Вони здебільшого хаотичні, безсистемні, випадкові, а інколи викривлено відображають дійсність.Знання другої категорії більш складніші. Вони можуть бути засвоєні тільки в процесі спеціального навчання, на заняттях. Зміст їх уточнюється, систематизується, узагальнюється.О.Запорожець, М.Подд’яков, ІІ.Саморукова та інші педагоги в результаті досліджень виявили, що найвищого рівня розумового розвитку можна досягти, якщо повідомляти дітям не розрізнені знання - відомості, а систематизовані, які відображають найважливіші зв’язки й залежності певної сфери дійсності (зв’язок між ростом рослин і умовами їх існування тощо).Засвоєння систематизованих знань розвиває у дитини вміння виокремлювати різні сторони дійсності і об’єднувати їх у цілісні уявлення про світ, створює важливі передумови для оволодіння такими формами теоретичного мислення, які особливо цінні для сучасних програм навчання в початковій школі.Крім формування у дітей певних знань, умінь і навичок, вихователь допомагає їм усвідомити практичні завдання, які можна розв’язувати за допомогою цих знань. Вони вчаться вирощувати розсаду овочів, знаючи, що навесні висадять її на своєму городі.Що природніше вихователь встановлює зв’язки, тим легше йому керувати мотивацією пізнавальної активності дошкільників.Розуміти - означає вміти висловити думку своїми словами. А вихователь нерідко вимагає дослівного переказу того, про що говорить сам, і тоді запам’ятовування сприймається як розуміння. Розуміння - результат осмислення і власного викладу. Механізм розуміння глибоко індивідуальний, як індивідуальні мислення й пам’ять.Завдання вихователя - навчити бачити смисл розумової праці і відчувати радість від пошуку способів розв’язання завдання. Тоді в дитини з’являється прагнення випробувати засвоєний спосіб у самостійній діяльності - грі чи виконанні трудових доручень.Виховувати звичку до розумової праці й практичного застосування знань і вмінь означає мотивувати пізнавальну активність дітей, керувати увагою, запам’ятовуванням, організовувати і спрямовувати їхню творчу діяльність.