Електронні таблиці. Основні характеристики
Алгоритмом називається зрозуміле і точне розпорядження виконавцю виконати послідовність дій, спрямованих на досягнення зазначеної мети чи на розв'язання поставленої задачі. В цьому означенні використовується поняття "виконавець". Під виконавцем алгоритму ми розуміємо будь-яку істоту (живу чи неживу), яка спроможна виконати алгоритм. Під виконавцем алгоритму ми розуміємо будь-яку істоту (живу чи неживу), яка спроможна виконати алгоритм. Будь-який виконавець може виконувати тільки обмежений набір операцій. Тому алгоритми повинні мати наступні властивості.
Алгоритм повинен мати такі властивості:
1. Однозначність (визначеність) алгоритму - це точний опис дій та послідовності їх виконання, відсутність неоднозначного тлумачення.
2. Зрозумілість алгоритму означає, що виконавець правильно сприймає кожну команду і зможе її виконати.
3. Будь - який алгоритм має бути розбитий на послідовність окремих кроків, мати властивість дискретності.
4. Універсальність (масовість) алгоритму – це можливість використовувати його для розв’язування подібних задач.
5. Алгоритм правильний, якщо його виконання забезпечує досягнення мети.
6. Алгоритм результативний, якщо він дає результати, які можуть бути і неправильними.
7. Скінченністьалгоритму – завершення роботи алгоритму в цілому за скінчену кількість кроків.
8. Алгоритм формальний, якщо будь-який виконавець, здатний сприймати і виконувати вказівки алгоритму (навіть не розуміючи їх смислу), діючи за алгоритмом, може виконати поставлене завдання.
Персональний комп'ютер зараз є майже в кожному будинку і без нього неможлива обробка такого величезного потоку інформації, який зараз буквально "наринув" на людину. Оформлення складної документації, створення та обробка графічних зображень, отримання даних з будь-якого питання з баз даних та світової мережі Інтернет, табличні розрахунки, розв'язування математичних задач, навчання. Ось далеко не повний перелік всіх можливостей нашого помічника - комп'ютера.
Для розв'язання цих задач в розпорядженні користувача є велика кількість різноманітного програмного забезпечення, яке поділяється на чотири великі категорій:
· операційні системи - програми, що забезпечують працездатність комп'ютера;
· системні утиліти - програми, що оптимізують роботу з комп'ютером (архіватори, антивірусні засоби, програми роботи з дисками і таке інше);
· інструментальні засоби - системи програмування, що дозволяють створювати інші програми;
· прикладне програмне забезпечення - програми, призначені для розв'язання певного класу задач.
Отримавши задачу, користувач, виходячи з її умови, вирішує, яким програмним засобом можна скористатися для її розв'язання. Якщо в складі програмного забезпечення є програма, придатна для цього, то користувач вибирає її як інструмент, якщо ж ні, то доводиться створювати нову спеціальну програму, виконання якої призведе до очікуваного результату.
Однак є величезна категорія задач, для розв'язку яких не існує відповідного програмного забезпечення, або існуюче програмне забезпечення з деяких причин нас не влаштовує. В цьому випадку ми повинні самостійно написати програму для виконання поставленої мети.
Розв'язування будь-якої задачі починається з її постановки. На цьому етапі треба чітко з'ясувати, що дано і що треба знайти. Тобто треба добре уявити, в чому полягає дана задача, які необхідні початкові дані для її розв'язання, та що можна вважати за очікуваний результат.
Другим етапом розв'язування задач є побудова математичної моделі. Це дуже відповідальний етап, тому що не завжди в умові задачі міститься формула, придатна для застосування в програмі. Для цього створюється інформаційна математична модель об'єкта.
Наступним етапом є розробка алгоритму на основі побудованої математичної моделі. Для цього можна використати вже відомі методи та способи розв'язування отриманих математичних співвідношень, причому при наявності кількох методів розв'язання необхідно вибрати оптимальний, провівши їх оцінку та аналіз. Якщо серед існуючих методів розв'язання необхідний відсутній, треба розробити власний.
Під час створення складних алгоритмів застосовується метод покрокової деталізації, який полягає в тому, що складний алгоритм розбивається на прості підзадачі, кожна з яких в свою чергу може розбиватися на ще простіші. Такий підхід дозволяє також розбити алгоритм на окремі частини - модулі, реалізацію кожного з яких доручити окремому програмісту. В цьому випадку програміст концентрується на розв'язанні окремої підзадачі, використовуючи для цього свої методи.
Останнім етапом у методі покрокової розробки є об'єднання окремих модулів у єдине ціле. Для цього між всіма модулями повинні бути встановлені зв'язки, тобто узгоджена передача інформації від одних модулів до інших. Це дуже важка робота і від оптимальності вибору вхідних та вихідних параметрів окремих модулів кінець кінцем залежить оптимальність роботі всієї програми.
Алгоритм, призначений для комп'ютерної реалізації, має бути записаний однією з мов програмування. На даному етапі розвитку комп'ютерної техніки різноманітність існуючих мов програмування дає програмісту можливість вибрати оптимальний варіант для отримання бажаного результату. А враховуючи можливість розбиття алгоритму на окремі модулі, реалізацію кожної підзадачі взагалі можна виконати різними засобами.
Написану вибраною мовою програмування програму необхідно тепер налагодити та протестувати. Під налагоджуванням програми розуміється процес випробування роботи програми з виправленням виявлених при цьому помилок. Виправити помилки, пов'язані з правилами написання програм, вам допомагає середовище програмування, а ось логічні помилки виправити набагато важче. В цьому вам можуть допомогти правильно підібрані тести.
Останній етап - це використання програми для отримання шуканих результатів. На цьому етапі обов'язково ще раз перевірити правильність очікуваних результатів. Якщо отримані результати являються помилковими, необхідно повернутися до одного з попередніх етапів (іноді, навіть, до найпершого - постановки задачі) і ще раз перевірити правильність зроблених робіт. Можливо, що на деяких етапах буде необхідно доопрацювати або повністю переробити весь етап.
Тепер програму можна експлуатувати і, навіть, пропонувати іншим користувачам, доповнивши її необхідною документацією.
Отже, основними етапами розв'язку задачі за допомогою ЕОМ є наступні:
· постановка задачі;
· побудова математичної моделі;
· розробка алгоритму;
· опис алгоритму мовою програмування;
· тестування та налагоджування програм;
· експлуатація програми.
2. База даних. СУБД MS ACCESS, її призначення та функції. Основні об’єкти та типи даних бази даних.
База даних (БД, database) — пойменована сукупність зв’язаних структурованих даних, організованих за певними правилами, що передбачають загальні принципи опису, зберігання і маніпулювання, незалежно від прикладних програм.
СУБД – це спеціальний пакет програм, що забезпечує створення, супроводження і використання баз даних багатьма користувачами.
Microsoft Access — це функціонально повна реляційна СУБД. У ній передбачені всі необхідні засоби для визначення та обробки даних, а також для керування ними при роботі з великими обсягами інформації.
ПРИЗНАЧЕННЯ СУБД
1. Сприймати й обробляти команди користувачів на вибірку, зміну, додавання або видалення даних із бази даних.
2. Приймати дані з різних за своєю природою джерел і перетворювати їх у форму, відповідну власним об'єктам.
3. Забезпечувати цілісність, безпеку, відновлення інформації у разі пошкодження.
Функції СУБД
1. Безпосереднє управління даними в зовнішній пам'яті.
2. Управління буферами оперативної пам'яті (СУБД зазвичай працюють із БД значного розміру, який перевищує доступний обсяг оперативної пам'яті).
3. Управління транзакціями (транзакція — це послідовність операцій над БД як одноцілістю).
4. Журналізація (журнал — це особлива частина БД, що є недоступною для користувачів СУБД, у якій зберігаються всі зміни в основній частині БД).
5. Підтримка мов БД. Стандартною мовою найбільш поширених реляційних СУБД є мова SQL (Structured Query Language).
| Об'єкт | Призначення |
| Таблиці | Для зберігання даних по одному об'єкту моделі даних предметної галузі |
| Запити | Створюються користувачем для вибірки даних з однієї або декількох таблиць |
| Форми | Для введення, перегляду і коректування взаємозв'язаних даних на екрані в зручному вигляді, який може відповідати звичному для користувача документу |
| Звіти | Для формування вихідного документа, призначеного для виведення на друк |
| Сторінки | Являють собою спеціальний тип веб-сторінок, призначений для перегляду і роботи через інтернет або інтрамережу з даними, що зберігаються в базах даних Microsoft Access або в базах даних Microsoft SQL Server |
| Макроси | Набір макрокоманд, який створюється для автоматизації часто виконуваних завдань |
| Модулі | Набори описів, інструкцій і процедур, збережених під загальним ім'ям, для організації програм на мові Microsoft Visual Basic |
Типи баз даних Access:
1. Ієрархічна підтримує деревоподібну організацію інформації,має централізовану структуру, тобто безпеку даних легко контролювати.
2. Мережна розширює ієрархічну модель, дозволяючи групувати зв'язки між записами в множини. Мережна модель підтримує DDL (Data Definition Language — мову визначення даних) і DML (Data Manipulation Language — мова обробки даних). Це спеціальні мови, призначені для визначення структури бази даних і складання запитів.
3. Реляційна являє собою централізоване сховище таблиць, що забезпечує безпечний одночасний доступ до інформації з боку багатьох користувачів. У рядках таблиць частина полів містить дані, стосовні безпосередньо до запису, а частина — посилання на записі інших таблиць.
3. Базові структури алгоритмів. Способи подання алгоритмів.
Базові структури алгоритмів (керуючи структури) – це способи керування процесом обробки даних.
Існує три базові структури алгоритмічної конструкції:
1. лінійні алгоритми (слідування)
2. умова (розгалуженя)
3. цикли (повторення)
Лінійна структура передбачає, що тіло алгоритму являє собою послідовність команд, виконуваних одна за одною.
Умова (розгалуження) – це керуюча структура, що передбачає можливість вибору з кількох варіантів, для кожного з яких, залежно від умови виконується різна послідовність команд.
Цикл – це керуюча структура, що дозволяє багаторазово повторювати задану послідовність команд.
Розрізняють два типи циклів:
цикл-ПОКИ
У структурі «цикл-ПОКИ» для виконання вказівки S спочатку треба перевірити, істинне чи хибне твердження Р. Якщо Р істинне, то виконується вказівка S1 і знову повертаються до перевірки істинності твердження Р. Якщо ж твердження Р хибне, то виконання вказівки S вважається закінченим.
цикл-ДО
У структурі «цикл-ДО» спочатку виконується вказівка S1, а потім перевіряється істинність твердження Р. Якщо твердження Р хибне, то знову виконується вказівка S1 і перевіряється істинність твердження Р. Якщо твердження Р істинне, то виконання вказівки S вважається закінченим
Способи опису алгоритмів:
· Словесний
· Формульний
· Графічний
· Алгоритмічною мовою
Словесний спосіб полягає в описуванні алгоритму в термінах звичайної мови. Даний спосіб застосовується рідко, оскільки запис при цьому досить громіздкий і можуть виникнути суперечливі тлумачення алгоритму.
Символічний спосіб полягає в записі алгоритму за допомогою умовних символів. Даний спосіб подання алгоритму робить запис алгоритму дуже стислим, і не наочним.
Графічний спосіб – зображення алгоритму у вигляді структурної схеми, котра складається з окремих блоків. Цей спосіб подання алгоритму є найбільш зручним і наочним.
При поданні задачі графічним способом застосовують такі основні види блоків:
- Блок у вигляді прямокутника символізує виконання певних вказівок задачі. Стрілками позначається напрям ходу виконання умов задачі.
- Блок у вигляді ромба символізує перевірку виконання певного твердження з метою прийняття рішення про напрям ходу подальшого виконання умови задачі. Всередині блока описується умова, яку треба перевірити. Можливі операції вказуються на виходах – лініях, що виходять з блока.
- Початок і кінець алгоритму позначаються у вигляді овальних блоків.
- Якщо існує потреба звести кілька ліній в одну, то використовують сполучне коло.
4. Графічний редактор векторної графіки CorelDraw
У світі комп'ютерів існують безліч програм, що дозволяють малювати векторні малюнки. Найбільш потужним, відомих і універсальним серед векторних редакторів на сьогоднішній день вважається CorelDraw.Перша версія вийшла ще в 1989 році. Сьогодні CorelDraw застосовується для виготовлення рекламної продукції, плакатів, листівок, календарів, візиток, шрифтових робіт з виводом на плотер. CorelDraw створює файли з розширеннями CDR.
У цілому, зовнішній вигляд вікна редактора Corel DRAWзвичний для користувачів, які постійно працюють в операційних системах з графічним інтерфейсом: є в наявності рядок заголовка, головне меню, панелі інструментів, робоча область зі смугами прокрутки та рядок стану.
Переваги CorelDraw
Перевага CorelDraw над іншими програмами випливає в основному з переваг векторної графіки над растровою:
• зміна масштабу без втрати якості й практично без збільшення розмірів вихідного файлу;
• висока точність (до сотої частки мікрона);
• невеликий розмір файлу в порівнянні з растровими зображеннями;
• прекрасна якість друку, можливість виводу на плотер;
• відсутність проблем з експортом векторного зображення в растрове;
• можливість редагування кожного елемента зображення окремо;
• гарна сумісність із іншими програмами.
Недоліки CorelDraw
Мінуси пов’язані головним чином з недоліками векторного редактора:
• неможливо експортувати з растрового формату у векторний формат без збереження якості;
• діалогові вікна перевантажені кнопками й опціями;
• відсутні інструменти ділової графіки;
• не можна застосувати ефекти, які використовуються при роботі з растровими зображеннями.
До складу програми CorelDraw12 входять три групи робочих інструментів, призначені для створення векторних об'єктів стандартних геометричних форм, назвемо їх тут фігурами. Перелічимо їх.
Перша група включає п'ять інструментів геометричні фігури, що створюють, зазначені в назвах цих інструментів (Прямокутник, Еліпс, Багатокутник, Спіраль,Стільникова структура).
Друга група включає два інструменти, що також створюють геометричні фігури, але альтернативним способом. Ці інструменти - 3 Point Rectangle (Прямокутник по трьох точках) і 3 Point Ellipse (Еліпс по трьох точках).
Третя група включає п'ять інструментів, що створюють так звані автофігури (пригадайте текстовий редактор Ms Word та порівняйте можливості).
Електронні таблиці. Основні характеристики.
Програми, які забезпечують автоматизацію процесу створення, опрацювання, корегування, зберігання і виведення на друк документів у формі таблиць або їх частин, називають електронними таблицями.Електронні таблиці призначенідля формування табличних документів з використанням чисел, текстів і формул, які використовують для автоматизації обчислювального процесу, а також для подання табличних даних в графічній формі.
Електронні таблиці виконують такі функції:
• формування таблиць із текстових та чисельних даних;
• редагування та форматування таблиць даних;
• задавання формул для автоматичного виконання обчислень;
• графічне подання табличних даних;
• фільтрування та впорядкування даних;
• створення форм і звітів;
• збереження табличних даних на зовнішніх носіях.
Популярними електронними таблицями є Microsoft Excel. Вікно програми Excel містить всі елементи керування, які притаманні прикладним програмам операційної системи Windows.
Документи в Ехсеl'і називаються електронними книгами і можуть бути багатосторінковими.