Дизайн та конструювання у днз

Питання 2. Виробництво паперу та картону.

З часу винайдення паперу технологія його виробництва зазнала значних змін, але в її основі залишилася хіміко-механічна переробка рослинних волокон. Сучасний технологічний процес виготовлення паперу складається з підготовки сировини, одержання деревної маси й целюлози, виготовлення паперової маси, відливання, формування і сушіння паперу. Основним матеріалом для виготовлення паперу є деревина. До останнього часу як сировину використовували ділову деревину хвойних порід. Зараз використовують цілу низку листяних порід, дров’яну деревину, відходи лісопиляння та деревообробки. Крім того, для виробництва паперу використовують такі волокнисті матеріли: солома, паперові відходи, а також ганчір’я.

Початкова ланка. ____________________________

_____________________________________________

_____________________________________________

_____________________________________________

_____________________________________________

_____________________________________________

_____________________________________________

_______

_______

Одержання деревної маси. ________________________________________________

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

Одержання целюлози. ____________________________________________________

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

Одержання паперової маси. _______________________________________________

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

Виробництво паперу. ____________________________________________________

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

Папір – ________________________________________________________________

_______

_______

Картон – ______________________________________________________________

______

_______

Види паперу

3. Властивості паперу.

З чого виготовляють папір? З матеріалів рослинного походження, що мають волокнисту структуру. З цих волокон і складається паперова маса. Під час відливання паперу волокна розміщуються в різних напрямках. Але завдяки поступальному руху сітки, яка транспортує паперову массу, значна частина волокон орієнтується вздовж сітки. Тому готовий папір у поздовжньому й поперечному напрямках має різні механічні властивості, які треба враховувати при роботі з ним.

Властивості паперу

Геометричні властивості паперу

Гладкість – _____________________________________________________________

_______

Шорсткість _–________________________________________________________

_______

_______

Пухлість –_______________________________________________________________

_______

Пористість –_____________________________________________________________

_______

_______

Оптичні властивості паперу

Оптична яскравість –___________________________________________________

_______

_______

Непрозорість –_________________________________________________________

_______

_______

Глянець –______________________________________________________________

_______

_______

Механічні властивості паперу

М’якість –____________________________________________________________

_______

_______

Міцність –______________________________________________________________

________

_______

Деформація при зволоженні -_______________________________________________

_______

_______

Вологостійкість -_______________________________________________________

_______

_______

Сорбційні властивості паперу

Вбираюча властивість __________________________________________________

_______

_______

4. Технологічні операції з папером.

Згинання, складання паперу та картону.___________________________________

_______

_______

_______

_______

Способи згинання паперу

Перший спосіб– згинання аркуша від себе.

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

____________________________________________

Другий спосіб __________________________________________________________

_______

_______

_______

_______

Згинання картону.____________________________________________________

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

Операзія різання._______________________________________________________

_______

_______

_______

_______

Інструменти для обробки паперу:

1. Ножі.

2. Ножиці.

3. Лінійка металева.

4. Пензлі для клею.

5. Підрізна дошка.

6. Колоріз.

7. Гладилки.

Папір та картон ріжуть – __________________

Криволінійні форми отримують за допомогою

_________________________________________

Прийоми різання паперу:

1. По згину ___________________________________________________________

_______

_______

_______

_______

_______

_______

2. Під лінійку __________________________________________________________

_______

_______

_______

_______

_______

_______

Прийоми різання картону________________________________________________

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

ТЕМА 2. АПЛІКАЦІЯ ЯК ВИД ДПМ. ЗМІСТ РОБОТИ З АПЛІКАЦІЇ У РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУПАХ

План

1. З історії виникнення аплікації.

2. Поняття аплікації.

3. Класифікація аплікації.

4. Зміст роботи з аплікації у різних вікових групах.

Ключові поняття:аплікація,ознаки аплікації, аплікація предмета, сюжетна, декоративна.

Аплікація є одним з найдавніших способів прикрашання одягу, взуття, предметів побуту, житла, застосовуваним і понині у багатьох народів. Виникнення аплікації відноситься до найдавніших часів і пов'язане з появою стібка, шва на одязі зі шкір тварин. Еволюція аплікації простежується по зображеннях в пам'ятниках мистецтва давніх цивілізацій Азії, Європи, Америки, за літературними джерелами, а також за збереженими зразками аплікацій різних часів і народів.

В умовах первісного ладу, коли не було соціальної нерівності, матеріали, використовувані для аплікаціі, були однаковою мірою доступні всім. Надалі аплікація, як і інші види прикладного мистецтва, відчула на собі вплив нових соціальних умов. Вишивки, які призначені були для знаті, відрізнялися як складністю малюнка, так і вартістю матеріалів Високою художньою майстерністю відзначені вже самі ранні зі збережених аплікацій Пазиркскіх курганів - (5-3 ст до н.е ..). Проведені розкопки п'яти курганів - могил вождів - виявили мумії з різними предметами. Знайдено останки 10 коней, на яких завдяки вічній мерзлоті в курганах збереглися вироби не тільки з металу, а й з дерева, шкіри, повсті. Сідла коней, вкриті синьою повстю, прикрашені шкіряною аплікацією, що зображує боротьбу двох крилатих чудовиськ. Хутряні фляги, зшиті зі шматочків шкіри з вишитими на ній способом аплікації стилізованими зображеннями голови лося, є зразками художнього шиття. Незважаючи на умовність і схематичність ізображень , в них з дивним майстерністю помічені особливості зображення людей, птахів, дано влучні і вірні їх характеристики. Звірів вони зображували особливою любью, проявляючи при цьому гостру спостережливість: лось з потужними широкими і гіллястими рогами, характерною горбоносою мордою. Майстерність у передачі динаміки рухів і тонке декоративне відчуття свідчить про виключно високомий рівніень художньої культури племен кочевників.

Різні народи використовують для аплікації різноманітніші матеріали: тувинці, наприклад, прикрашаючи конськое сідло, поєднують в аплікації шкіру з золотисто-жовтою корою степового куща - курганика, що створює неповторну по своєрідності і красі гру світлотіні і об'єму . Повсть здавна знаходила широке застосування у західних тувинців. ЇЇ використовували в оздобленні головних уборів. Аплікаціями з тканини оформляли мішечки для чаю, солі, кисети, шаманські костюми.

Широко розповсюдженою є аплікація, не тільки в Азії, але і в Європі: Італії, Іспанії, Німеччини, Франції. Великої популярності аплікація досягла за часів рицарства. Війни, турніри зумовили появу родових знаків - гербів. Герби повинні бути чітко видні з двох сторін, що призвело до розвитку вишивки, як аплікації. Одна з особливостей сіцілійських вишивок - своєрідне застосування техніки апплікаціі. Великою популярністю користувалися так звані "вирізане сіцілійскіе сукно". Незабаром виконання аналогічних вишивок росповсюдилось по всій Італії. Особливо славилися іспанські аплікації - виезние візерунки з оксамиту на тлі атласу.

На зміну аплікації з тканини прийшла аплікація з паперу. Пов'язана вона з початком виробництва паперу. Наймолодшим видом аплікації вважалися чорні силуети, вирізані з паперу. Силует як вид образотворчого мистецтва виник в 16 ст. У Греції народилася легенда про те, як дочка Дібутара начертала на стіні будинку тінь свого коханого. З тих пір чорні плоскі профільні фігури. Прикрашали грецькі вази. Відродилося мистецтво силуету під Франціі. Тут же з'явилося й саме назва сілует. При дворі Людовика 16 головним контролером фінансів був Етьєн Сілует. Справа в тому, що Силует провів ряд реформ, в одній з яких пропонував скоротити особисті витрати короля і на утримання двору. Природно, головний контролер став, предметом загальних насмішок вищого суспільства, після чого він змушений був піти у відставку. Йому залишилося одна втіха – вирізувати з чорного паперу свої улюблені картинки. Так народилася назва "сілует". Воно дійшло до наших днів.

У Росії наприкінці 18 - початку 19ст. сілуети були також модні. Вирізання сілуетов стало улюбленим заняттям не тільки художників-професіоналів, а й дворянства. В цей час в Росії працювали два сілуетіста, котрі мали европейську славу: Ф. Сидо і Ф. Антинг. В 1799г. була видана книга "Катерина-2 і її найближче оточення. В ній більш 180 силуетів виконані Ф. Сидо. Це портрети вельмож, представників великосвітської знаті.

Мистецтво чорного силуету стало використовуватися як прикраса в будинках російських дворян. І. С. Тургенєв в романі "Новина" писав: "і дійсно, вісімнадцяте століття зустріло готсей в передній у вигляді низеньких сіненьких ширмочек, обклеєних вирізаними чорними сілуетамі напудрених дам і кавалерів .. Широко розповсюдженими були профільні портрети і жанрові сценки Техніка ізображеня була різною:. Малюють малюнок тушшю , або вирізування з однотонного паперу.

У першій половині 19ст. видатним майстром сілуету був граф Ф.П. Толстой (1783-1873). За своє довге життя Ф. П. Толстой зробив понад 2000 різноманітних робіт: він скульптор, художник, живописець. В Ермітажі зберігаються 50 силуетів Ф. П. Толстого, в Російському музеї 20 силуетів, стільки ж в Історичному музеї Москви.

Але не тільки художники-професіонали займалися мистецтвом ап-пликации. Народний майстер Капітон Акакій, який народився він у 60-х роках 19ст. в селі Теплякова. З десяти років став вирізати з паперу церкви, дзвіниці. До кінця життя віддавав він весь вільний час цій улюбленій справі. Зміст робіт Капитона Акакія дуже різноманітний: будови, дерева, птахи, люди, орнаменти всіх стилів, віків і народів. Можна виділити основні віхи в його творчості: у першому періоді - складна різьба готичних гостроконечників, світ куполів, хрестів, палаців, пізніше - (1904-1906) - фантастичні дерева з фантастичними звірами і птахами, на гілках, дрімучий чаклунський світ, від якого віє страхом. Третій період (посляжовтневий) - монументальні лінії суворої громадянської архітектури та символічні фігури людей. У самих лініях відчувається щось нездолане. Наприклад, оголена м'язиста людина стоїть на бесформеній скелі і високо над головою тримає в своїх могутніх руках стрункий палац, увінчаний п'ятикутною звзіркою. Протягом багатьох років Капітон Акакій віддавав свої вирізки відомому російському художніку Н. Н. Харламову, який склав кілька альбомів з робіт Капітона Акакія.

І. Е. Рєпін в своїх спогадах "Далеке близьке" писав, що він долучився до мистецтва через простонародную художню діяльність, вирізаючи з паперу.

Аплікації приділяли увагу і видатні закордонні художники. Цікаві та своєрідні аплікації видного французького живописця Анрі Матісса (1869-1954). Спадщина Матісса різноманітно: малюнки пером, олівцем, вугіллям, кистю; офорти, літографії, гравюри на лінолеумі, монотипії; оформлення книг книг. Матісс офарблював білі аркуші паперу яскравою гуашшю, а потім вирізував з неї без попереднього малюнка силуети. У його вирізках немає і натяку на деталі. Головну роль відіграє колір. Він стверджував, що кольори, які можна використовувати для зображення предметів і явищ природи, самі по собі, совершенно незалежно від цих предметів мають силу впливу на почуття глядачів. Більш того, кольори можуть діяти на почуття тим сильніше, чим вони простіше. У кожній аплікації він брав 4-5 тонів, але підбирав їх так, щоб виразити сутність декоративності і богатства кольору, як такого. Матісс стверджував, що "ножніци можуть більшу чуттєвісь, ніж олівець". Він створив понад 200 робіт, в тому числі сколько монументально-декоративних вирізок.

ВИТИНАНКИ

Витинанка - стародавній вид декоративно-прикладного мистецтва, який був надзвичайно поширений в Україні. Це ажурне вирізування з паперу, тканини, шкіри, навіть дерева. Кожному народу притаманні свої мотиви, але в основному це сюжетні і орнаментальні композиції. Вирізалися такі роботи за допомогою ножиць, ножа, іноді різака або сокири. Але вирізання притаманне не тільки слов'янській культурі, на батьківщині паперу Китаї, це мистецтво називається «Цзяньчжу», в Європі - силуетне вирізування. Але це вже інша історія ... По праву можна сказати, що це мистецтво одне з древніх. Звичайно в кожній культурі свої мотиви і символи.

Про походження цього явища традиційного мистецтва в нашій країні однозначно сказати можна небагато. Витинанка розвивалася самостійно як один з видів декоративно-прикладного мистецтва. Про це свідчать спільні для всіх інших видів народної творчості образи і мотиви, які закріпилися і в витинанках.

Виникнення і поширення витинанки в українському селі пов'язано з розвитком промислового виробництва паперу і переходом до пічного опалення.

Витинанка набуває широкого поширення в оформленні селянського інтер'єру з середини ХIХ століття. Найбільший її розквіт припадає на кінець ХІХ - початок ХХ століття.

Основні риси народної вирізки - симетрія і декоративність образів (неодмінно висока ступінь стилізації, схильність до геометризації прорізів і т.п.). Асортимент ажурних виробів з паперу складають віконні фіранки, мережива для прикраси полиць, стельових балок, рамок з фотографіями, ікон, дверних косяків; серветки та ін. За усталеним звичаєм витинанками прикрашали інтер'єр житла щороку до найбільш важливих свят Різдва і Великодня (Пасхи).

Оскільки папір був дешевим і доступним матеріалом, вироби з нього не дорожчали. По закінченні певного часу старі витинанки викидали або спалювали. Етнографи досить пізно звернули увагу на цей вид народного мистецтва.

В даний час витинанка широко застосовується в школі і позашкільних закладах освіти та культури для дитячої творчості. Популярна як техніка графічного мистецтва для оформлення книг, плакатів, листівок, календарів. Дизайнери і оформлювачі оцінили виразні художні особливості витинанки і використовують її у своїй творчості.

Завдання до лекції 2.

1. Прочитайте подані матеріали.

2. Подані нижче таблиці та схеми заповніть.

3. Відповідь на питання 4 подане у програмі «Дитина»,2012 р.

1. Історія виникнення аплікації__________________________________________

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

_______

Дизайн та конструювання у ДНЗ.

План

1. Поняття дизайну та дитячого дизайну.

2. Організація дизайн-діяльності у дитячому садку

3. Конструювання.

4. Методика конструювання у різних вікових групах.

1. Поняття дизайну та дитячого дизайну.

Диза́йн (англ. design замысел, план, проект, намерение, цель и от лат. designare отмерять, намечать) —творческая деятельность, целью которой является определение формальных качеств промышленныхизделий.

Эти качества включают и внешние черты изделия, но, главным образом, структурные и функциональные взаимосвязи, определяющие изделие в качестве единого целого как для изготовителя, так и дляпотребителя

Дизайн распространяется на все аспекты окружающей человека среды, обусловленной промышленным производством.^[1]

Дизайнер — человек, занимающийся художественно-технической деятельностью в разных отраслях (в том числе архитектор, проектировщик, иллюстратор, дизайнер плакатной и прочей рекламной графики, веб-дизайнер).

Слово «design» появилось в XVI веке и однозначно употреблялось во всей Европе. Итальянское выражение «disegno intero» означало рожденную у художника и внушенную Богом идею — концепцию произведения искусства. Оксфордский словарь 1588 года дает следующую интерпретацию этого слова: «задуманный человеком план или схема чего-то, что будет реализовано, первый набросок будущего произведения искусства».

В сентябре 1969 года на конгрессе Международного совета организаций по дизайну было принято следующее определение: «Под термином дизайн понимается творческая деятельность, цель которой определение формальных качеств предметов, производимых промышленностью. Эти качества формы относятся не только к внешнему виду, но главным образом к структурным и функциональным связям, которые превращают систему в целостное единство с точки зрения, как изготовителя, так и потребителя».

В середине XX века в профессиональном лексиконе для обозначения формообразования в условиях индустриального производства употреблялось понятие «индустриальный дизайн». Тем самым подчеркивалась его неразрывная связь спромышленным производством и конкретизировалась многозначность термина «дизайн». И многие трактаты по истории дизайна того времени в заголовках содержали уточнение «индустриальный дизайн». Затем в конце XX века проектно-художественную деятельность в области индустриального формообразования стали называть более кратко — «дизайн». Отчасти это связано и с тем, что общество вступило в фазу постиндустриального развития, произошли значительные перемены в целеустановках «индустриального дизайна».

Современное представление о дизайне в цивилизованном мире рассматривается гораздо шире, чем промышленное проектирование. И действительно, в любой области созидательной деятельности человека, будь то искусство, строительство или политика мы сталкиваемся с понятием дизайна.

Дизайн как творческий процесс можно разделить на:

· художественный дизайн — создание вещного мира сугубо с точки зрения эстетики восприятия (внешние проявления фомы);

· техническую эстетику — науку о дизайне, учитывающую все аспекты, и прежде всего конструктивность (ранний этап становления), функциональность (средний), комфортность производства, эксплуатации, утилизации технического изделия и т. д. (современное понимание).

• Промышленный дизайн
• Транспортный дизайн
• Информационный дизайн
• Проектирование взаимодействия
• Проектирование программного обеспечения
• Веб-дизайн
• Дизайн интерьеров
• Световой дизайн
• Дизайн церемоний
• Графический дизайн
• Книжный дизайн
• Полиграфический дизайн
• Ландшафтный дизайн
• Экодизайн
• Архитектурный дизайн
• Футуродизайн
• Звуковой дизайн
• Дизайн городской сред

Из выше перечисленного следует, что в настоящее время дизайн - деятельность является актуальной, так как она нова и мало изучена, при этом она может развиваться во всех сферах деятельности людей. В сфере изобразительно - пространственных искусств дизайн не имеет определенных границ: он постоянно расширяет и укрепляет свои позиции. Сегодня для дизайна характерны тенденции интеграции искусств: живописи, графики, скульптуры, фотографии, литературы, музыки. [5, с.16]

Далее в нашей работе мы переходим к определению понятия «дизайнерского мышления», так как мышление включено в процесс создания нового.

Дизайнерское мышление - это, прежде всего вид творческого мышления.

Что же такое творческое мышление?

Одним из первых попытался сформулировать ответ на данный вопрос американский психолог Дж.Гилфорд. Он считал, что творческость мышления связано с доминированием в нем 4-х особенностей: [10]

Оригинальность, необычность высказываемых идей, ярко выраженное стремление к интеллектуальной новизне. Творческий человек почти всегда и везде стремится найти свое собственное, отличное от других решение.

Семантическая гибкость, т.е. способность видеть объект под новым углом зрения, обнаружить его новое использование, расширять функциональное применение на практике.

Образная адаптивная гибкость, т.е. способность изменить восприятие объекта таким образом, чтобы видеть его новые, скрытые от наблюдения стороны.

Семантическая спонтанная гибкость, т.е. способность продуцировать разнообразные идеи в неопределенной ситуации, в частности в такой, которая не содержит ориентиров для этих идей.

Впоследствии предпринимались и другие попытки дать определение творческому мышлению, но оно практически не отличается от того, которое было предложено Дж. Гилфордом. [10]

Итак, творческое мышление - один из видов мышления, характеризующийся созданием субъективно нового продукта и новообразованиями в самой познавательной деятельности по его созданию.

Из всего вышесказанного следует, что «дизайнерское мышление» - это такой тип мышления, при котором имеется определенное количество специальных знаний (конструкторских, художественных и других), а также сформировано нестандартное отношение к действительности и способу существования в ней. [5, с.16]

Эти оба понятия имеют много общего, однако следует отметить, что понятие «дизайнерское мышление» - это часть творческого мышления и направлено оно на осознание и преобразование материальных вещей.

Далее мы рассмотрим основные уровни развития дизайнерского мышления у дошкольников, но в том виде, который соответствует их возрастным особенностям.

Стихийное дизайнерское мышление. Этому виду мышления присущи бессистемность, отсутствие стремления к системности, бессознательность. Данный уровень формирующегося до начала систематического обучения, и мышление зависит от специальных условий и индивидуальных способностей ребенка. [2, с.47]

Системное дизайнерское мышление - это мышление, которое можно сформировать при овладении специальными знаниями умениями в условиях определенной эстетико-педагогической среды, а также в процессе возникновения проблемно-поисковой ситуации и способов ее решения.

Согласно научным данным, дизайнерское мышление включает в себя следующие параметры:

А) конструктивность;

Б) целесообразность;