Музика — це чаша з вином мовчання. 2 страница

Ладки-ладки

Слова народні Музика В. Верховинця

V. Слухання музики.

Петро Чайковський «Баркарола».

1. Загальні відомості про композитора.

Петро Ілліч Чайковський народився 25 квітня (7 травня) 1840 р. в селищі при Камсько-Воткінському за­воді В’ятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія). За словами самого композитора, «...виріс у глухомані, з дуже раннього дитинства перейнявся невимовною красою характеристичних рис російської народної музики».

Учився грі на фортепіано з ранніх років. У 14-літньому віці залишився без матері, яка померла від холери. Чайковський бере на себе відповідальність за виховання молодших братів. За спогадами молодшого брата, Модеста: «Наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча й ніжна мати не могла б нам замінити Петра».

Закінчив училище правознавства в Санкт-Петербурзі (1859), служив у мі­ністерстві юстиції до 1863 року. Паралельно займався музикою в класах Росій­ського музичного товариства, що було 1862 року перетворене в Петербурзьку консерваторію. Там вивчав композицію в класі А. Г. Рубінштейна.

З 1864-го майже щороку жив в Україні в маєтку Низах на Харківщині, а в 1878 — 1885 pp.— в м. Кам’янці та Браїлові на Поділлі.

1866 року Чайковський переїхав до Москви на запрошення Миколи Ру­бінштейна викладати у щойно відкритій Московській консерваторії. Тут Петро Ілліч викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментування.

1876 року Чайковський здійснив разом із братом Модестом подорож до Парижа. Сильне враження на маестро справила опера «Кармен» Жоржа Бізе, прем’єра якої відбулася за рік до цього. На зворотному шляху брати відвідали Вагнерівський фестиваль у Байройті, де особисто познайомилися з Ф. Лістом і Р. Вагнером.

У липні 1877 року Чайковський імпульсивно одружився на колишній кон­серваторській студентці Антоніні Мілюковій, молодшій за нього на 8 років. Перед цим дівчина надсилала композиторові листи і навіть погрожувала само­губством, якщо він відмовиться від зустрічі. Маестро, який у той час працював над оперою «Євгеній Онєгін», на відміну від її головного героя, не став від­мовляти своїй прихильниці. Проте вже у вересні композитор був розчарований у шлюбі й навіть збирався вчинити через це самогубство.

У жовтні Чайковський вирішив розлучитися, а також припинив роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушив до Швей­царії.

Протягом наступних 14 років життя композитор постійно подорожував. У середині 1880-х маестро повертається до активної музично-суспільної діяль­ності. 1885 року його обирають директором Московського відділу Російського музичного товариства.

У 1887-1888 роках Петро Ілліч робить перше європейське турне як диригент.

Останні роки житія музикант проводить у Клину (Підмосков’я), де зараз розташований його меморіальний музей. 16 жовтня 1893 р. він успішно дири­гував на прем’єрі своєї симфонії в Петербурзі; через 9 днів раптово помер у 53-річному віці.

VI. Фізкультхвилинка.

Йшов по лісу їжачок, (ходьба на місці)

В нього шубка з голочок.

Ніс багато грушечок, (нахиляння тулуба в сторони)

Аж болів йому бочок.

Раз, два, три, чотири, п’ять! (стрибки)

Зупинився спочивать.

Піклувався їжачок (вправи для кистей рук)

Про маленьких діточок,

Чарівних, непосидючих,

Дуже милих і колючих.

Десять, дев’ять, вісім, сім! (стрибки)

Грушечки ці ніс він їм.

VII. Вивчення пісні.

Муз. Т. Попатенко, сл. М. Івенсен «Шпачок прощається» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

3. Робота з підручником, с. 16—17.

Лад — (лат. modus, грец. harmoniae) — доцільно впорядкована інтонаційна система висотних зв’язків музичних звуків, їх закономірна послідовність, а та­кож структура взаємних звїязків ступенів звукоряду.

Класифікація ладів

Класифікація ладів є надзвичайно складною. Сучасна теорія музики кла­сифікує лади як за кількістю ступенів, так і за характером інтервалів. Особливе значення для європейської музики мають 7-ступеневі. В залежності від осно­вного тризвуку, 7-ступеневі лади поділяють за їх нахиленням на мажорні та мінорні. Окремо серед 7-ступеневих ладів виділяють діатонічні лади, звукоряд яких можна розташувати по квінтах.

Діатонічні лади можна окреслити такою таблицею:

Динаміка

Динаміка в музиці — одна зі сторін організації музики, тісно пов’язана з силою звучання, дією різних акустичних компонентів.

Основні позначення динаміки:

• f(італ .forte, читається форте) — голосно, сильно.

• p (італ. piano, читається піано) — тихо, слабко.

Проміжні градації динаміки:

mp(італ. mezzo-forte, читається мецо-форте) — помірно голосно.

mf(італ. mezzo-piano, читається мецо-піано) — помірно тихо і т. д.

Максимальна та мінімальна динаміка позначається двома або- більшою кількістю знаків, наприклад:

ffфортисимо, пал. fortissimo) — дуже голосно.

рр (піанісимо, італ. pianissimo) — дуже тихо.

Для позначення поступової зміни гучності використовуються такі терміни: крещендо (італ. crescendo), поступове посилення звучання, димінуендо (італ. diminuendo), або декрещендо (італ. decrescendo) — по­ступове ослаблення. У нотах вони позначаються скорочено як cresc. і dim. (або decresc.).

Для цих же цілей використовуються особливі знаки, що являють собою І пари ліній, з’єднаних з однієї сторони й розбіжних з іншої. Якщо лінії ліворуч праворуч розходяться (<), це означає посилення звуку, якщо сходяться (>) — ослаблення. Наступний фрагмент нотного запису вказує на помірно голосний початок, потім посилення звуку, а далі — його ослаблення:

Позначення cresc. и dim. можуть супроводжуватися додатковими вказівка­ми росо (поко — трохи), росо а росо (поко а поко — мало-помалу), subito або sub. (субіто — раптово) тощо.

Динаміка є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприй­мання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання ди­наміки зумовлюється змістом і характером музики, особливостями її структури та стилю. Логіка співвідношення музичних звучань — одна з основних умов художнього виконання.

Темп

Темп (італ. tempo від лат. tempus — час) — означення швидкості виконання і характер руху музичного твору, а також один із засобів музичної виразності (ЗМВ). Позначається словами, а з середини 19 століття також точним по­значенням метронома. В сучасній розважальній музиці для позначення темпу використовується величина bpm (beat per minute), еквівалентна класичному позначенню метронома.

З початку 18 століття встановилося 5 основних позначень темпу: дуже по­вільно — ларго (largo), повільно — адажіо (adagio), ходою — анданте (andante), швидко — алегро (allegro), дуже швидко — престо (presto). Іноді темп позна­чається посиланням на загальновідомий характер руху, наприклад «в темпі маршу», «в темпі вальсу» тощо.

Темп може служити позначенням цілої п’єси або окремих самостійних час­тин твору, якщо вони не мають спеціальної назви.

Також у бальних танцях темп можуть вимірювати в тактах на хвилину.

Найуживаніші позначення темпів та їх значення у bpm
Позначення	Значення	Метро­ном — чверток на хвилину (bpm)
Повільні темпи
grave	важко, дуже повільно	40-48
largo	широко	44-52
largamente	протяжно	46-54
adagio	повільно, спокійно	48-56
lento	повільно, швидше ніж largo	50-58
lentamente	повільно, швидше ніж lento	52-60
larghetto	доволі широко	54-63
andante assai	дуже спокійним кроком	56-66
adagietto	доволі повільно	58-72
Помірні темпи
andante	ходою, в темпі повільного кроку	58-72
andante maestoso	урочистим кроком	60-69
andante mosso	жвавим кроком	63-76
comodo	не поспішаючи, невимушено	63-80
andante non troppo	не швидким кроком	66-80
andante con moto	зручно, не поспішаючи	69-84

andantino	трохи швидше за andante	72-88
moderato assai	дуже помірно	76-92
moderato	помірно, стримано	80-96
con moto	з рухом	84-100
allegretto moderato	помірно жваво	88-104
allegretto	рухливо, трохи повільніше за allegro	92-108
allegretto mosso	швидше, ніж allegretto	96-112
animato	жваво	100-116
animato assai	дуже жваво	104-120
allegro moderato	помірно швидко	108-126
tempo di marcia	у темпі маршу	112-126
allegro non troppo	швидко, але не занадто	116-132
allegro tranquillo	швидко, але спокійно	116-132
Швидкі ТЕМПИ
allegro	рухливо, весело	120-144
allegro molto	цілком швидко	138-160
allegro assai	цілком швидко	144-168
allegro agitato	цілком швидко, схвильовано	152-176
allegro vivace	значно швидко	160-184
vivo	жваво, швидко, швидше, ніж allegro	168-192
vivace	швидше, ніж allegro, але повільні­ше, ніж presto	—
presto	поспішаючи, дуже швидко	184-200
prestissimo	швидко в найвищій мірі, ще швидше за presto	192-208

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання нісні (за вибором учителя).

Музика — це чаша з вином мовчання.

Роберт Фріпп

УРОК 4

Тема. Танцювальність як особливість музики, пронизаної танцювальними ритмами, але не обов’язково призначено’ для танців. Жанна Колодуб «Гуцульський танець», невідомий автор першої половини XIX ст. Сим­фонія (козачок)— слухання. Слова М. Івенсен, музика Т. Попатенко «Шпачок прощається» — повторення (с. 20—21).

Мета. Охарактеризувати творців та виконавців пісень; перечислити та охарак­теризувати елементи музичної мови; на прикладах пояснити, як людські емоції передаються в музиці та поєднуються в одному творі; роз’яснити поняття «ансамбль»; розвивати чуттєву сферу учнів.

Методично-дидактичне забезпечення уроку.Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Дзвенить дзвінок —

Починається урок,

Будемо старанно працювати,

Щоб мову рідну гарно знати!

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

II. Розспівування.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 20.

2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 20—21).

3. Музична гра Ігоря Верховинця «Ладки-ладки» (див. урок № 3).

V. Слухання музики.

Жанна Колодуб «Гуцульський танець», невідомий автор першої половини XXI ст. Симфонія (козачок).

VI. Фізкульгхвилинка.

Зайчик Скік і зайчик Скок на морозі гріли лапки.

На «раз» — вгору піднімали, на «два» — швидко опускали.

Вже передні лапки теплі, але задні — геть замерзлі.

Будем зайців зігрівати, разом з ними присідати:

«раз» — присіли, на «два» — встали.

Вже і задні теплі стали.

Ну а хвостик? Ой-ой-ой, геть холодний куцик той!

«Раз» — покрутимо хвостом,

«два» — покрутимо хвостом.

Хвостик добре зігрівали, тоді зайчикам сказали:

Так стрибали ми і грілись, що геть зовсім натомились!

VII. Повторення пісні.

Слова М. Івенсен, музика Т. Попатенко «Шпачок прощається».

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

Музика — це універсальна мова людства.

Генрі Лонгфелло Уодсворт

УРОК 5

Тема. Країна співучих мелодій. Михайло Глинка «Арагонська хота» — слухан­ня. Українська народна пісня в обробці Григорія Верьовки «Ой на горі жита много» — розучування (с. 22—24).

Мета. Дослідити поєднання елементів різних типів музики в одному творі; розвивати співацькі навички, творчі здібності; створювати правильний ритмічний рисунок вправ; відтворювати ритмічні вправи; виховувати любов до музики.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (ш наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СЭ, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Сонце встало — запалало І дітей всіх привітало...

Доброго ранку, сонечко!

Доброго ранку, діточки!

Доброго ранку, квіточки!

Хай цвіте лужочок 1 шумить гайочок...

Хай блищить ставочок...

Хай щебечуть пташечки,

Повзають комашечки...

Хай сміються діточки!

Доброго ранку ВСІМ!

На уроці підсумковім Треба дружно працювати,

Щоб змогли на всі питання Повні відповіді дати.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

IV. Повідомлення геми уроку.

1. Робота з підручником, с. 22.

2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника).

3. Музична гра Ігоря Верховинця.

Гоп-гоп

Дійові особи

Усі діти.

Опис гри

Діти стоять у розірваному колі один за одним.

Разом з вигуками «Гоп-гоп-гоп!», якими починається пісня, усі тричі при­стукують об підлогу лівою ногою.

На слова «Гу-ту-ту!» виконуються пристуки правою ногою.

Співаючи «Вари кашку круту», діти ілюструють правою рукою, як треба мішати ложкою кашу.

На слова «Підсипай молочка» разом з правою рукою діє також ліва: вона ніби тримає глечик з молоком і ритмічними рухами «підсипає» його в «кашу».

Під спів «Нагодуй козачка» діти починають з лівої ноги ходьбу на місці, вільно розмахуючи руками, і разом з наступним «гоп» рушають уперед.

Так рівним кроком коло марширує до кінця пісні, а потім зупиняється, і гра без перерви повторюється знову.

Мета гри. Розвивати почуття ритму (пристуки під спів). Тренувати здат­ність вільного чергування та координації декількох різних рухів протягом ко­ротких відрізків часу (пристуки ногами, «розмішування» правою рукою і «під­сипання» лівою, ходьба на місці та марш по колу).

Гоп-гоп

Слова народні Музика В. Верховинця

Гоп-гоп-гоп! Гу-ту-ту!

Вари кашку круту.

Підсипай молочка,

Нагодуй козачка!

Гоп-гоп-гоп! Гу-ту-ту!

V. Слухання музики.

Михайло Глинка «Арагонська хота».

1. Загальні відомості про композитора.

Михайло Іванович Глинка народився 1804 р. в Смоленській губернії. Дитячі і юнацькі роки провів у маєтку своїх батьків. Близьке знайомство з народ­ною піснею справило великий вплив на його подаль­ший розвиток.

З 11 років Михайло навчався іри на фортепіано, із 13 років вчився в благородному пансіоні при Пе­тербурзькому педагогічному інституті.

1830 року їде за кордон, де проводить майже

4 роки, з них 3 роки — в Італії. Він грунтовно ви­вчає італійську оперу, особливо мистецтво bel canto (гарного співу). За кордоном написав чимало творів, які були видані в Італії. Незабаром композитор повертається на батьківщину, але наступні роки він проводить у постійних переїздах.

1856-го року маестро виїхав у Берлін, де й помер у 1857 р. Прах М. Глинки перевезли у Петербург.

2. Аналіз прослуханого твору.

а) Розповідь про Іспанію.

б) Хота.

ХОТА (ісп. jota) — іспанський народний парний танець, який виконується в супроводі ансамблю «рондалья» (бандурія, гітари, мандоліни, кастаньєт) та поєднується зі співом. Музичний розмір 3/4 чи 3/8. Темп швидкий, характер танцю — жвавий, темпераментний. Батьківщиною X. є Арагон, хоча в кожній провінції Іспанії існують місцеві різновиди X. (близько 100), які мають музичні та композиційні особливості. Найбільш поширеною є арагонська X., до якої зверталися М. Глинка, М. Римський-Корсаков, М. де Фалья.

3. Музична грамота.

Робота з підручником, с. 23.

VI. Фізкультхвилинка.

Руханка «Кораблик»

Учитель каже: «Уявіть собі, що ми на кораблі. При словах «Тиха, спокійна погода, світить сонечко» ви повинні зображати гарну погоду. При слові «Буря!» ви повинні створювати шум, кораблик гойдається все сильніше (сильно гойда­тися). Хтось із дітей, що перебуває на кораблику, повинен перекричати бурю: «Я не боюся бурі, я найсильніший матрос!» Вправа повторюється кілька разів.

VII. Вивчення пісні.

Українська народна пісня в обробці Григорія Верьовки «Ой на горі жита много» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання нісні (за вибором учителя).

Музика — це ліки для розуму.

Джон А. Логан

УРОК 6

Тема. Пісенно-маршова і пісенно-танцювальна музика. Франц Шуберт «Вій­ськовий марш», Людвіг ван Бетховен «Симфонія №5» (III частина) — слухання. Музика і слова Анатолія Загрудного «Будем козаками» — ро­зучування (с. 25—28).

Мета. Удосконалювати знання про пісенно-маршову і пісенно-танцювальну музику, вчити розрізняти їх у музичних творах; розвивати логічне мис­лення, уяву, фантазію, уміння малювати музичні картини при звучанні пісенно-маршової та пісенно-танцювальної музики; виховувати любов до музичної мови, творів музичного мистецтва.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

В казку вирушим всі разом,

Перешкоди всі пройдем,

А хто буде сумувати,

Із собою не візьмем.

Дзвени гучніш, гучніш І всім, хто любить казку,

Допоможи скоріш.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 25.

2. Пізнавальна бесіда.

3. Музична гра Ігоря Верховинця «Гоп-гоп» (див. урок № 5).

V. Слухання музики.

Франц Шуберт «Військовий марш», Людвіг ван Бетховен «Симфонія №5» (III частина).

1. Загальні відомості про композиторів.

Франц Петер Шуберт— австрійський композитор, один із основоположників романтизму в музиці, автор понад ти­сячі музичних творів, серед яких понад 600 пісень, дев’ять симфоній, велика кількість творів камерної та літургійної музики.

Інтерес до музики Шуберта за життя був помірним, але значно зріс після смерті й витримав випробування часом — твори маестро досі не втратили популярності й належать до найвідоміших зразків класичної музики.

Франц Петер Шуберт народився 31 січня 1797 р. в сім’ї шкільного вчите­ля в Ліхтенталі — передмісті Відня. Його першими музичними наставниками були батько (скрипка), старший брат Ігнац (фортепіано) та регент парафі­яльної церкви Міхаель Гольцер (спів). 1808 року Шуберта прийняли «півчим хлопчиком» у придворну капелу та Конвікт — авторитетну у Відні школу з пансіоном; з ним займалися Венцель Ружичка (генерал-бас), а потім (до 1816) Антоніо Сальєрі (контрапункт і композиція).

Протягом 1810—1813 pp. він написав велику кількість різноманітних тво­рів: оперу, симфонію, фортепіанні п’єси й пісні, зокрема «Скаргу Агари».

1828 року з’явилися тривожні ознаки хвороби; стрімкий темп компози­торської діяльності Шуберта можна витлумачити і як симптом недуги, і як причину, що пришвидшила його смерть. В останній рік були написані такі шедеври, як симфонія до мажор, вокальний цикл, посмертно виданий під на­звою «Лебедина пісня», струнний квінтет до мажор і три останні фортепіанні сонати. Як і раніше, видавці відмовлялися брати великі твори маестро або платили мізерно мало; нездоров’я перешкодило йому поїхати за запрошенням із концертом у Пешт.

Помер композитор від тифу 19 листопада 1828 р.

Був похований поруч із Бетховеном, який відійшов у вічність роком раніше. 22 січня 1888 р. прах Шуберта перепоховали на Центральному цвинтарі Відня.

Людвіг ван Бетховеннародився в грудні 1770 року (точ­на дата народження невідома) в місті Бонні (Німеччина). Батько і дід Бетховена служили в капелі. Дід, фламандець за походженням, ще юнаком приїхав у Бонн. Впертий і енергійний, він завоював загальну повагу та визнання і був удостоєний звання придворного капельмейстера.

Батько Людвіга — скрипаль, співак, клавесиніст — був здібним музикантом. Та згубна звичка — алкоголь — стала причиною багатьох страждань сім’ї і особливо стар­шого сина — Людвіга.

До таланту Людвіга батько ставився як до основного джерела доходів. По­стійними побоями та погрозами він змушував 4-річного сина годинами про­сиджувати за фортепіано і грати різні вправи. Навчання велося без всякої сис­теми. Один учитель змінювався іншим (найчастіше це були батькові друзі по пляшці), і ніхто не залишив помітного сліду у вихованні майбутнього компо­зитора.

Бетховен систематично відвідував театр і навіть працював у ньому. З 11 ро­ків він покинув загальноосвітню школу, проте залишався високоосвіченою людиною. Свій кругозір розширював за допомогою самоосвіти. Він вивчав

французьку та італійську мови, латинь, добре знав класичну літературу, циту­вав напам’ять із Шекспіра.

У 16 років Бетховен мав широку популярність у Бонні. Викладав і висту­пав у будинках аристократів. Але з часом почав прагнути більшого. Та раптово він отримує звістку про важку недугу матері. Її організм не витримав нелегкої хвороби, нескінченних сімейних чварів та бідності.

Після смерті дружини батько зовсім опустився. На Людвіга лягли всі тур­боти про братів та маленьку сестричку. Тепер половина батьківської платні видається старшому синові. Незабаром батько помирає. Людвіг стає главою сімейства. Непосильне навантаження підірвало здоров’я Бетховена. Крім того, він переніс тиф і віспу, що залишила сліди на його обличчі.

Але жорстокі удари долі не зламали сильного духом юнака. Він продовжив самоосвіту.

Після переїзду Бетховена у Відень почалися важкі будні. Його перше по­мешкання було в напівпідвалі. Маестро страждав від сирості й холоду.

...Минуло 4 роки з того часу, як Бетховен приїхав до Відня. Його давні друзі стали помічати, що композитор стає ще більш дратівливим, запальним та підозрілим. А причиною того була прогресуюча глухота. Думка про те, що він стане глухим, наштовхувала маестро на гадки про самогубство. Але з часом він змирився зі своєю недугою. /

Особисте життя у композитора не склалося. Він часто закохувався, страж­дав, але своєї єдиної так і не зустрів. Коли у 1815 році помер брат Бетховена Карл Каспар, право на опіку над його 9-річним сином перейшло не до дружи­ни, а до Людвіга ван Бетховена.

26 березня 1827 року генія не стало. Похорон відбувся 29 березня. Велике подвір’я густонаселеного будинку було запруджене людом. За гробом Бетхове­на прямувало 20 тисяч людей. Усі школи на знак трауру зачинили.

2. Слухання творів.

3. Обговорення. Аналіз творів.

• Тож якого характеру ці твори?

• Які почуття у вас викликали ці твори?

4. Повторне прослуховування музичних творів.

— Послухайте музику ще раз. Заплющіть очі. Що ви уявляєте? Який на­стрій передає музика?

VI. Фізкульгхвилинка.

Ми січем, січем капусту (долоньками рухати в гору-вниз, імітуючи рух ножа)

І гарненько моркву трем,

(кулачками рухати вперед-назад, імітуючи тертя)

Ще і солі додаєм (потирати пальчиками, імітуючи посипання сіллю)

І у бочки все кладем.

(імітувати рух набирання у жмені і висипання у бочку)

Потім котим бочку в льох.

(імітувати рух котіння бочки по землі)

Як стомилися ми! Ох!

(витираємо піт з лоба)

VII. Вивчення пісні.

Музика і слова Анатолія Загрудного «Будем козаками» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

3. Робота з підручником, с. 26—27. Музична абетка.

4. Цікаві розповіді.

5. Робота в зошиті.

VIII. Підсумок уроку. Релаксація.

Ви самі стаєте музикою, поки вона грає.

Томас Еліот

УРОК 7

Тема. Пісенність, танцювальність, маршовість в українській народній музиці і творах композиторів-класиків. Поняття про увертюру. Основні поняття і терміни: пісенність, танцювальність, маршовість, увертюра, танцюваль­на пісня, пісня-марш. Жорж Бізе, увертюра до опери «Кармен» — слу­хання. Музика і слова Анатолія Загрудного «Будем козаками» — повто­рення (с. 29—31).

Мета. Продовжувати вчити визначати пісню-танець та пісню-марш; переві­рити рівень знань, умінь та навичок з даної теми; розвивати музичні здібності учнів, почуття ритму, уяву, увагу, уміння відтворювати асоці­ації; виховувати любов до народних традицій, бажання їх переймати та примножувати.