Типи і види сімей 1 страница

Сім'я - динамічно мала група людей, котрі разом проживають, зв'язані родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю.

Сім'я - це не тільки подружні взаємини, а й усі вертикальні зв'язки з кількома поколіннями прабатьків, шо сходять у глибину часів, а також теперішні взаємини між братами, сестрами, невістками, зятями тошо.

Сім'я - це той різновіковий колектив, членом якого стає дитина з перших років свого існування і вплив якого відчуває упродовж довгих років. Структура цього колективу закріплюється звичаями, культурними та національно-сімейними традиціями, моральними та правовими нормами. В межах цієї структури формуггься певна система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначають психологічний клімат сім'ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишньою світу. Сім'я забезпечуе своїм членам економічну, соціальну і фізичну безпеку, турботу про малих, старих та хворих; умови для соціалізації дітей та молоді. Спільне ведення домашнього господарства вгіливаг на рівень матеріальної забезпеченості, визначає можливості спільного дозвілля, смаки, уподобання, ціннісні орієнтації сім'ї, культуру її побутово- предметного середовища. Непомітно для себе дитина оволодіває вміннями та навичками в різних сферах функціонування суспільства: насамперед, навичками людського спілкування. Поступово в дітей формується досвід сімейного життя, ставлення до родини як найвищої духовної та соціальної цінності.

Сім'я також визначається як соціальний інститут, що характеризується спільною формою взаємовідносин між людьми, в межах якого здійснюється основна частина їх життєдіяльності.

Немає іншого соціального інституту, який був би так само чутливим до змін, що відбуваються у суспільстві, з такою ж наочністю відображав би успіхи прогресу, його протиріччя і складності, як сім'я. Вона реагує на ці зміни у своєрідній формі, що обумовлено її специфікою як інтимної і відносно замкнутої групи. Джерела єдності сім'ї полягають не лише у спільності інтересів і прагненні її членів, їхніх взаємозалежності й взаємодопомозі, а й у природних почуттях подружньої і батьківської любові.

Соціальна дієздатність сім'ї, рівень виконання нею завдань перед суспільством залежить від багатьох характеристик, які вимагають вивчення сім'ї та сімейного виховання як соціально- педагогічного явища.

На жаль, нині спостерігається збіднення сімейних та руйнування родинних зв'язків і це не може не впливати на стан сучасної сім'ї та розвиток у ній дітей. Адже саме через сім'ю дитина залучається до культури, набуває людських цінностей, переконань, моделей рольової поведінки, які формують її подальші життєві вчинки, житгєсприйняггя.

Для соціального педагога інформація про сім'ю є основою для подальшої роботи, формування взаємин, визначення предмету і об'єкту своєї діяльності.

Сім'я першого десятиріччя XXI століття має свої особливості, надбання і вади, що слід усвідомлювати як самим представникам сучасних сімей, гак і освітянам, які спілкуються з ними.

Розуміння позитивних і негативних змін, що відбуваються у сучасній сім'ї, допоможе педагогам виробити стратегію і тактику взаємодії з нею, здійснити диференційований підхід до різних її представників, викличе до життя творчий потенціал, спричиниться до оновлення старих і створення сучасних форм і методів виливу на дорослих і малих її членів.

До позитивних змін у житті сучасної сім 'ї належать:

- підвищення освітнього і культурного рівня багатьох родин, інтелектуалізація сучасного життя;

- індивідуалізація впливів членів сім'ї за рахунок розпадання зв'язків з широким колом родичів і сусідів;

- підвищення уваги до проблем розвитку і виховання дитини порівняно з проблемами догляду за нею. Переважна більшість сушених батьків зацікавлена в гармонійному і різнобічному розвитку дошкільників, у підготовці їх до жиптя;

- збільшення кількості молодих сімей, які сміливо приймають рішення щодо майбутнього їхньої дитини, здатні варіювати свої пошуки, надавати дошкільникові різні можливості, право вибору;

- підвищення цінності, значущості дитини для матері і батька;

- вивільнення часу для догляду і розвитку дитини за рахунок скорочення робочого дня і збільшення кількості вихідних, які батьки можуть провести разом з дитиною;

- підвищення емоційності контактів, відкритість проявів батьками й рідними своєї прихильності до дитини, зменшення стриманості у виявах ласки й любові до неї.

Поряд з ним слід констатувати наявність великої кількості негативних змін, які відбувалися в житті сучасної сім'ї. До них належать насамперед:

- збільшення кількості сімей з низькими і дуже низькими доходами,

- погіршення матеріального забезпечення дітей;

- збіднення найбільш шанованих раніше у суспільстві людей інтелігенції, зокрема освітян, лікарів, представників науки і культури, старих людей тощо, що призводить до знецінення освіченості і морального зубожіння суспільства, яке демонструє зростаючому поколінню неспроможність сплатити борги своїм трудівникам;

- підсилення нервової напруженості, зростання кількості стресів, а також екстремальних ситуацій, які доводиться розв'язувати сім'ї. Внаслідок цього збільшується кількість сімей, в яких звичайними стають сварки, незгоди, непослідовність вимог до дитини, емоційна неврівноваженність у спілкуванні з нею;

- формалізація стосунків дорослих членів родини з дитиною внаслідок зайнятості батьків, скорочення часу, відведеного на спілкування з дошкільником;

- відсутність справжнього культу материнства, жіночості. В переважній більшості сімей матері працюють. Цим самим знецінюється їхні праця з догляду і виховання дитини. Працююча молода мати виявляє менше ніжності й турботи, часто буває занадто вимогливою і жорстокою у взаєминах з малюком;

- більшість сучасних бабусь і дідусів тривалий час віддають перевагу своїй роботі, а не сім'ї. Вони прагнуть соціального визнання і відчуття своєї значущості для суспільства. Повсякчас зменшується кількість терплячих, ласкавих, мудрих бабусь, які виховують онуків;

- переважання у багатьох сучасних сім'ях матеріальних орієнтацій над духовними, що сприяє виникненню тенденції до прояву дошкільниками прагматизму, скнарності, поміркованості у стосунках з однолітками і дорослими, зневажливого ставлення до етичної сфери взаємин.

Сьогодні сім'я розглядається як провідний мікрофактор соціалізації особистості, оскільки є персональним середовищем її життя та розвитку.

Основні соціалізуючі функції сім'ї:

- забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда;

- формування статевої ідентифікації дитини;

- провідна роль в її розумовому розвитку;

- розвиток здібностей та потенційних можливостей індивіда;

- забезпечення дитині почуття захищеності;

- формування ціннісних орієнтацій особистості;

- оволодіння дитиною основними соціальними нормами.

Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Ця істина підтверджується усім ходом розвитку людської цивілізації. В процесі цього розвитку сім'я набула функцій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність як соціального інституту.

Сьогодні за різними підходами і критеріями вчені нараховують понад сорок типів, видів і форм сімей. Ось далеко не повний їх перелік:

- за складом:

• повна сім'я;

• окрема;

• проста або нуклеарна;

• складана (сім'я з - кількох поколінь);

• велика сім'я;

- за структурою:

· з однією шлюбною парою з дітьми або без дітей;

· з одним із батьків подружжя та іншими родичами;

· з двома і більше шлюбними парами з дітьми або без дітей;

· з одним з батьків подружжя та інших родичів і без них;

· з матір'ю (батьком) з дітьми;

- за типом главенства в сім 'ї:

• егалітарні (демократичні)

• авторитарні сім'ї;

- за однорідністю соціального складу:

· соціально-гомогенні (однорідні);

· гетерогенні (неоднорідні) сім¹ ї;

- за сімейним стажем:

· молода сім'я;

· сім'ї в яких очікують дитину;

· сім'я середнього шлюбного віку;

· подружні пари похилого віку;

- за національним (етнічним) складом:

• однонаціональні;

• міжетнічні сім'ї;

• сім'я з громадян з різних держав;

• сім'я з осіб різного віросповідання;

- за якістю взаємин і атмосфери в сім "і:

• благополучна; стабільна;

• педагогічно-слабка;

• нестабільна;

• дезорганізована;

- за географічною ознакою:

• міська,

• сільська,

• віддалена сім'я (яка проживає у важкодоступних районах);

- за типом споживацької поведінки:

· сім'я з «фізіологічним» або «наївно-споживчим» типом споживання;

· сім'я з «інтелектуальним» типом споживання, тобто з високим рівнем витрат на купівлю книг, журналів, на видовищні заходи, тощо;

· сім'я з проміжним типом споживання;

· з особливими умовами життя;

· студентська сім'я;

· «дистантна сім'я»;

- за рівнем матеріального достатку:

• елітарні;

• малозабезпечені;

• заможні.

Кожна сім'я відрізняється одна від одної за такими основними параметрами:

1) соціально-культурний - освітній рівень батьків, їх участь в житті суспільства;

2)техніко-гігієнічний - умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя;

3)демографічний - структура сім'ї (велика, що включає інших родичів; батьки та діти; неповна; бездітна; одно-, мало- чи багатодітна).

Як соціальний інститут сім'я виконує в суспільстві наступні функції:

• матеріально-економічну - планування сімейного бюджету, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві;

• житлово-побутову - забезпечення сім'ї житлом, ведення домашнього господарства та організація побуту сім'ї;

• репродуктивну - продовження людського роду через народження дітей;

• комунікативну - створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім'ї, організація внутрішньосімейного спілкування;

• виховну - передача дорослими членами сім'ї соціального досвіду дітям;

• рекреативну - організація вільного часу га відпочинку сім'ї, розвиток інтересів і потреб особистості.

По типу спілкування сучасна психологія виділяє два типи сімей:

- тоталітарні (домінаторні);

- демократичні (партнерські);

У сім'ях першого типу домінує гіперсоціальна батьківська позиція, для якої характерно:

- відсутність ріпних прав усіх членів родини, особливо дітей;

- батьки не виявляють відкрито своїх почуттів, щоб «не зіпсувати дитину»;

- надзвичайна вимогливість одного або обох з батьків до інших членів сім'ї;

- нав'язування дітям великої кількості правил та умовностей;

- моралізування, часто безпідставне і неефективне;

- нетерпимість до дитячих недоліків;

- небажання йти з дітьми на компроміс;

- ставлення до дітей як до дорослих, нетерпимість до проявів «дитячості»;

- дисципліна підтримується за рахунок сили та приниження слабших;

В партнерській сім'ї навпаки можна спостерігати відкритість сімейних стосунків, гнучкі правила розпорядку, сімейну згуртованість.

Характеристики партнерської сім’і:

- відсутність секретів та таємниць між членами сім'ї;

- гнучкі правила розпорядку;

- розподіл економічної відповідальності;

- домашня робота та обов'язки розподіляються на засадах рівноправності;

- повага до особистого життя членів сім'ї;

- основою дисципліни є повага і довіра;

- батьківські обов'язки рівноправно розподіляються;

- зроблені помилки визнаються;

- члени сім'ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають.

В науковій, соціологічній, психолого-педагогічній літературі існує визначення сімейного благополуччя, його сутності. Сімейне благополуччя визначається не матеріально-економічною забезпеченістю сім'ї, її прибутками, а високим рівнем внутрішньосімейної моральності, духовності, задоволення емоційних потреб всіх членів сім'ї. Хороші матеріальні умови справляють вплив лише при нормальному емоційно- психологічному кліматі, хороших взаємостосунках між членами сім'ї. В благополучній сім'ї існує взаєморозуміння, взаємоповага між всіма її членами, спільність життєвої мети, позитивна моральна атмосфера, приблизно однакова оцінка різних життєвих ситуацій, спільність інтересів у багатьох сферах духовного життя, взаємопогодження стосовно взаємних справ і обов'язків, врахування взаємних інтересів, розуміння душевних переживань іншого, психологічна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значимості, взаємна довіра, людяність, доброта, чуйність, раціональне вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання. Дитина в такій сім'ї почуває себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять. Проте не балують, залучають до посильної праці по дому, ставляться до її потреб з розумінням, роз'яснюють, чому слід роботи так, а не інакше тощо.

Неблагополучними (проблемними) називають сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості в силу тих чи інших причин, в результаті чого в цих сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини (в основу виділення неблагополучних сімей покладені соціально-психологічні та соціально-економічні фактори). До таких сімей відносять:

- сім'ї, де батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, вступають в конфлікт з морально-правовими вимогами суспільства;

- сім'ї з низьким морально-культурним рівнем батьків;

- сім'ї з стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками, батьками та дітьми;

- неповні сім'ї;

- материнські сім'ї;

- сім'ї зовні благополучні, які припускають серйозні помилки, прорахунки в системі сімейного виховання, внаслідок невміння будувати правильні взаємини між членами сім'ї, низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому такі помилки в системі сімейного виховання мають не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушують певні педагогічні вимоги до дітей.

Криза сучасної сім'ї як інституту первинної соціалізації особистості та осередку суспільства, що переживає складний

період соціально-економічного і соціально-політичного розвитку, вимагає визначення тих проблемних ситуацій, які негативно впливають на виховання дитини. Серед них:

• нестабільність шлюбу,

• нестійкість сім'ї,

• неповної сім'ї;

• розрив вікових, а також інтелектуальних та інших рівнів сім'ї;

• руйнування традицій сімейного виховання;

• дефіцит чоловічого впливу на виховання дітей, водночас - висока завантаженість жінок виробничими та економічно-господарськими проблемами;

• педагогічна та психологічна неосвіченість дорослих членів сім'ї;

• дестабілізуючий вплив пияцтва та алкоголізму, цинізму та бездуховності на стійкість сімейних стосунків;

• значне і різке скорочення міжсімейних, міжособисгісних і навіть внутрішньосімейних контактів, зниження контактності, здатності до комунікації;

• проблеми сімейного дозвілля.

Виникнення цих проблемних ситуацій тісно пов'язано з тим тривожним становищем в організації системи соціального виховання, яке спостерігається в суспільстві, і низьким рівнем віручання батьків у соціально-педагогічну сферу розвитку дитини, порівняно невисокий обсяг їх участі в життєдіяльності дитини та спілкування з нею.

Негативне ставлення до себе є однією з головних психологічних причин поширення злочинності серед молоді. Приниження почуття власної гідності призводить до наркоманії, алкоголізму, агресивної поведінки та психічних відхилень.

5.2. Форми роботи соціального педагога з сім'єю

Основні орієнтири пропонують нормативні документи, які регламентують роботу соціального педагога в системі освіти.

Соціальний педагог у закладі освіти покликаний забезпечувати соціально-педагогічний захист дитини та її прав, підвищувати психолого-педагогічну культуру батьків, сприяти успішній соціальній адаптації дитини, її функціонуванню.

Провідний методологічний принцип соціальної педагогіки в роботі з сім'єю є таким: сім'я - це головний осередок суспільства де здійснюється базисна соціалізація дітей за рахунок посилення всіх її основних функцій, і в першу чергу - виховної, рекреативної (фізичної, матеріальної, моральної, психологічної взаємодопомоги, організації дозвілля), регулятивної та феліцітологічної (відчуття шастя в сім'ї).

До проблем, що становлять зміст соціально-педагогічної роботи з сім'єю входять:

• систематизація та оновлення найбільш доцільних форм і методів роботи з сім'єю;

• пошук певних шляхів взаємодії сім'ї з «відкритою» школою, із залученням всіх елементів мікросередовиїца;

• опора в співробітництві з сім'єю на діяльність соціального педагога з метою посилення ролі сім'ї в соціалізації дітей та юнацтва.

Перспективними шляхами в роботі з сім'єю є формування нових взаємин між сім'єю і школою.

Націленість сучасної школи на сім'ю створює умови для формування єдиної відкритої соціально-педагогічної системи. Провідною ідеєю сучасних систем такого типу є:

• опора на сім'ю з метою підвищення ЇЇ педагогічної освіченості й культури батьків;

• організація суспільно корисної та культурно-дозвільної спільної діяльності батьків та дітей, залучення до цих процесів громадських формувань, виробничих колективів мікрорайону;

• використання національних звичаїв і традицій виховання.

Уведення в структуру «відкритої» школи нових посад та об'єднань (соціальних педагогів і психологів, організаторів за місцем проживання, формування різновікових об'єднань в соціумі тощо) також сприяє формуванню нових відносин між школою і сім'єю.

Форми роботи соціального педагога в межах школи, оновлення системи педагогічної освіти батьків. Обов'язковим елементом системи є диференціація сімей на групи відповідно до ставлення до своїх батьківських обов'язків, морально- психологічної атмосфери в сім'ї. Дієвість визначених методів залежить від ретельності та об'єктивності їх вивчення. Допомогти в цьому може система критеріїв, зокрема:

• кількісний та якісний склад сім 'ї;

• професійні та любительські інтереси її членів;

• морально-психологічний клімат сім'ї.

Для їх визначення застосовуються індивідуальні та групові методи дослідження.

Проведена диференціація сімей дозволяє зробити розумне планування та організувати роботу соціального педагога в соціумі, надати відповідні рекомендації шкільній адміністрації. План повинен мати не менше трьох розділів: педагогічна освіта, організація спільної діяльності дітей та батьків у мікрорайоні, індивідуальна робота з сім'ями.

Пошук нових форм педагогічного просвітництва включає застосування ділових ігор, диспутів, зустрічей за круглим столом. Покращанню стосунків між батьками і дітьми може сприяти діяльність проблемної фупи «Сім'я: проблеми, пошуки, рішення», яка лід керівництвом соціального педагога обговорює актуальні питання сучасної сім'ї та сімейного виховання, проводить соціально-педагогічний аналіз сімей, створює умови для виявлення стану піклування про дітей « фупи ризику», дітей з особливими вадами у розвитку, поведінці тощо.

Форми роботи соціального педагога з сім'єю різноманітні, їх вибір залежить від структури сім'ї, її потреб, проблем, взаємин, які склалися в сім'ї та її оточенні.

5.3. Робота соціального педагога з сім'єю

Робота соціального педагога з сім'єю поділяється на:

- супровідну (індивідуальна, виконується за межами школи: вихід до помешкання, бесіди з батьками, вивчення сімейних взаємин, консультування, співпраця з різними установами, службами);

- вивчення сім'ї (спостереження, анкетування, відвідування);

- обстеження матеріально-побутових умов;

- індивідуальна робота з дитиною, батьками;

- зв'язок з державними і недержавними установами;

- просвітницьку (в межах навчального закладу, спрямована на розвиток батьківської компетентності, зацікавленості шкільним життям дітей).

Під час просвітницької діяльності соціальний педагог:

- ознайомлює учасників навчально-виховного процесу з поняттям соціальної адаптації, соціалізації особистості;

- розкриває зміст соціального виховання та особливості соціального навчання;

- ознайомлює з технологією педагогічного вирішення конфліктів тощо.

Просвітництво тісно пов'язане з такими напрямами діяльності психологічної служби, як профілактика та консультування. Тому соціальний педагог також:

- проводить просвітницькі заходи на теми: статевого виховання, узалежнення від психоактивних речовин, насилля в сім'ї, використання важких форм дитячої праці, професійної спрямованості старшокласників;

- проводить бесіди нормативно-консультативного спрямування з медико-психологічних та юридичних питань;

- популяризує і роз'яснює результати новітніх соціально- педагогічних і психологічних досліджень;

- формує потребу в психологічних і соціально-педагогічних знаннях, бажання використовувати їх у роботі з дитиною або в інтересах свого розвитку.

Для реалізації цього напряму можуть використовуватися лекції, бесіди, семінари, виставки, марафони, дебати, конкурси, ігри: КВК, « Що? Де? Коли?», пресу, видавничу діяльність тощо.

Більшого ефекту досягають через заняття із залученням до них фахівців суміжних галузей (психологів, медиків, працівників правоохоронних органів, працівників установ соціального захисту тощо).

- превентивно-профілактичну (покращення адаптивності, стабільності сім'ї, налагодження взаємин - виконується як у навчальному закладі так і за його межами).

5.4. Зміст роботи соціальною педагога з дітьми з неблагополучних сімей

Основні види неблагополуччя дитини в сім'ї, з якими часто доводиться працювати соціальному педагогу:

- діти, які залишилися без опіки батьків а також ті, які потребують соціальної допомоги та захисту;

- діти, які перебувають під опікою;

- діти з багатодітних сімсй;

- діти з неповних сімей;

- діти, які мають обмежені фізичні можливості (зокрема і ті, які перебувають на індивідуальному навчанні);

- діти з сімей групи ризику;

Зміст та механізми організації роботи соціальних педагогів з різними категоріями неблагополуччя у дітей.

1. Виявлення дітей, які залишилися без опіки батьків, а також тих які потребують соціальної допомоги та захисту, здійснюється через паспортизацію класів. Далі соціальний педагог проводить первинне обстеження умов проживання та виховання цих учнів, складає акт з висновком про бажану форму влаштування учня або надання йому соціальної, матеріальної або іншої допомоги. Після цього - підготовка документів для призначення над учнем опіки, влаштування його в інтернатний заклад, надання йому матеріальної допомоги, вступу до навчального закладу.

2. Робота з учнями, які перебувають під опікою, та їх сім'ями починається з контрольного огляду матеріально- побутових умов помешкання учнів (не рідше 2-х разів на рік). Соціальний педагог стежить за своєчасним та якісним наданням дітям, які перебувають під опікою, усіх видів соціальної, матеріальної, правової допомоги, забезпечує безкоштовне харчування; контролює проведення щорічного медичного обслуговування цих дітей; сприяє родині підопічного у його оздоровленні в канікулярний період.

Соціальний педагог веде облік дітей, які перебувають під опікою. За умови виявлення несприятливих умов для виховання та утримання підопічних, порушення їх майнових прав він негайно вживає потрібних заходів щодо захисту інтересів дітей. Також соціальний педагог встановлює зв'язок з₍ організаціями, установами, підприємствами, де раніше працювали батьки дітей- сиріт, для отримання коштів для здійснення матеріальної та іншої допомоги цим дітям; слідкує, щоб дітям, які перебувають під опікою, своєчасно надавали психологічну допомогу.

3. Супровід багатодітних сімей. Соціальний педагог веде облік багатодітних сімей навчального закладу, готує необхідні документи для надання багатодітним родинам матеріальної допомоги, безкоштовного харчування. Він також проводить консультування з питань правової соціальної допомоги багатодітній сім'ї; сприяє оздоровленню учнів з багатодітних сімей у канікулярний період; слідкує за здійсненням психологічної допомоги.

4. Робота з дітьми з неповних сімей передбачає ведення обліку дітей з неповних сімей; вивчення матеріального соціального становища неповних сімей, їх потребу в матеріальній, правовій допомозі, безкоштовному харчуванні; консультування з питань матеріальної, правової, соціальної допомоги; сприяння оздоровленню учнів з неповних сімей у канікулярний період; профілактичну роботу; сприяння психологічній допомозі.

5. Робота з учнями, які мають обмежені фізичні можливості (зокрема з тими, які перебувають на індивідуальному навчанні) передбачає ведення обліку учнів даної категорії; вивчення соціально-побутових умов цих учнів, їх потреб; консультування батьків з питань медико-психологічної, педагогічної, правової, матеріальної допомоги; здійснення необхідної патронажної, матеріальної допомоги; сприяння у лікуванні, оздороатенні дітей.

6. Робота з сім'ями групи ризику передбачає облік проблемних сімей (сім'ї, де діти перебувають на обліку в ССН, на внутрішньо шкільному обліку; сім'ї, де діти не перебувають на обліку, але батьки безвідповідально ставляться до їх виховання, зловживають алкоголем тощо); вивчення матеріально-побутових умов проживання родини; з'ясування причин та умов, що призводять до правопорушень учня, невстигання, ухилення від навчання, бродяжництва та інших негативних виявів; надання кожній проблемній родині потрібної соціальної, правової, медико-психологічної, матеріальної чи іншої допомоги; внесення пропозицій у вирішенні питання необхідних санкцій щодо учнів чи їхніх батьків; консультування батьків проблемних сімей з усіх питань соціального правового, педагогічного характеру; надання необхідної допомоги в організації дозвілля дітей з проблемних сімей.

5.5. Види роботи соціального педагога щодо соціальної допомоги дитині

Якщо дитина нєблагополучна з вини батьків:

- індивідуальна робота з дитиною, батьками (відвідування, консультування);

- психолого-педагогічний консиліум;

- засідання п іклу вальної Ради;

- нарада за участю представників сільських, селищних рад, ЖЕКу, відомств, служб, громадських організацій;

- засідання комісії відділу (управління) освіти з питань всеобучу;

- міжвідомча комісія з охорони дитинства (райдерж-адміністрації, міськвиконкому);

- звернення до суду, прокуратури

Якщо дитина неблагополучна внаслідок зовнішніх обставин:

- контроль за встановленням та наданням пільг;

- перевірка матеріально-побутових умов проживання дитини;

- встановлення опіки, усиновлення;

- влаштування в інтернатний заклад;

- надання необхідної соціальної, правової, матеріальної чи педагогічної допомоги.

Додаткові види роботи соціального педагога з соціального захисту і підтримки дітей та їхніх родин у межах шкільного закладу и поза ним

1. Педагогічна просвіта батьків, класних керівників, консультування дітей, їхніх батьків або осіб, які їх замінюють, з правових питань.

2. Створення баз даних учнів, що потребують уваги, на основі соціального паспорту школи та постійне ведення обліку учнів, які перебувають під опікою, здійснення систематичного контролю за їх вихованням, навчанням, станом здоров'я, матеріально- побутовими умовами утримання, збереження майна, яке їм належить, виконанням опікунами своїх обов'язків. Вживання необхідних заходів щодо захисту прав та інтересів підопічних.

3. Участь в обстеженні і підготовці висновку з питань виховання дітей при окремому проживанні батьків, розбіжності поглядів батьків щодо місця проживання; відбирання дітей; позбавлення батьківських прав.

4. Виступи в суді (за довіреністю міського відділу освіти) під час розгляду справ, пов'язаних з вихованням дітей, охороною їх прав та інтересів;

5. Підготовка матеріалів про доцільність позбавлення батьківських прав, відбір дітей на засідання опікунської ради.

6. Забезпечення учнів, які перебувають під опікою, єдиними квитками для пільгового проїзду в транспорті та оформлення інших видів пільг.

7. Участь в організації випуску дітей, які перебувають під опікою, консультування з питань працевлаштування та надання правової допомоги у їх подальшому влаштуванні.

8. Участь у засіданнях шкільної ради з профілактики правопорушень.

Паралельно з роботою в межах школи соціальний педагог також ознайомлюється з дільницею, підопічними, факторами ризику соціальних груп, вивчає можливості мікрорайону, соціальний склад його мешканців, встановлює зв'язок з установами мікрорайону, вивчає стан соціальної роботи з населенням, тобто здійснює соціальний патронаж мікрорайону, який належить до навчального закладу.

Усі види роботи соціальний педагог здійснює, керуючись посадовою інструкцією.