Предмет, задачі, методи дослідження методики викладання валеології

Валеологічні принципи організації уроку.

У педагогічному добутку В. О. Сухомлинського можна знайти висловлювання про те, що за незадовільного стану здоров’я школярів неможливо досягти високого рівня навченості, найбільш грунтовного засвоєння знань. Навчання – важка, повсякденна, копітка праця, що стає непосильною для дітей зі слабким здоров’ям. Це положення було покладено в основу діяльності педколективу нашої школи, як такої, що з 1999 р. увійшла до міської мережі шкіл зміцнення здоров’я. Був запроваджений валеологічний режим у всі компоненти навчально-виховного процесу. Перш ніж займатися інтелектуальним розвитком школяра, слід створити для цього здорову атмосферу. Ці умови можна поділити на дві групи: психологічні та санітарно-гігієнічні.

Психологічні умови:

1. Навчальний процес має відбуватися на достатньо високому рівні складності, що відповідає віку та індивідуальності. Слід уникати надмірного навчального вантаження, але й не менш шкідливе недостатнє навантаження у навчанні, оскільки воно призводить до недостатнього розвитку діяльності головного мозку, до обмеження мислення.

2. Слід ураховувати зміни працездатності учнів під час уроку. І – період входження в атмосферу роботи (5-10 хв.). ІІ – стійкий робочий стан (15-20 хв.). ІІІ – втома.

3. Слід змінювати види діяльності та правильно дозувати.

4. Неодноразово повторюйте головні моменти матеріалу, що вивчається, враховуючи кризи уваги.

5. Урізноманітнюйте зміст уроку ілюстрацією наочних посібників. Пам’ятайте, що людина запам’ятовує 10% від того, що чує, 50% від того, що бачить, і 90% від того, що робить власноруч.

6. Застосовуйте етичний заряд.

7. Раціонально використовуйте робочий час на уроці.

8. Інтенсифікуйте діяльність усіх учнів.

9. Дитяче «хотіння» та «хотіння» вчителя мають збігатися, інакше виникає конфліктна ситуація. Моменти збігу намірів дорослого та дитини – основа розвитку інтелекту школяра.

10. Велике значення має мова вчителя. Найкращою для засвоєння є мова зі швидкістю 50 біт/с, тобто 150 слів/хв.

2. Санітарно-гігієнічні умови:

1. Чистота кабінету.

2. Повітряний режим. Оптимальними для інтенсивної розумової діяльності учня є: температура 17-21 С; вологість 30-60%; аерація.

3. Світловий режим (освітлення 10-15 Вт/м2 площі є оптимальним).

4. Правильне використання ТСО: найбільш доцільно використовувати ТСО на уроках, коли почалася втома; не слід використовувати аудіовізуальні засоби на початку та наприкінці уроку; після уроків, на яких застосовується ТСОЛ, не рекомендується проводити заняття з тривалим навантаженням на зоровий аналізатор; дотримуйтесь вимог щодо тривалості використання на уроках ТСО (у хвилинах).

5. Правильна робоча поза учня.

6. Шумовий фон.

7. Дотримання правил гігієни зору: розташування книги в нахиленому стані; розташування зошита або книги на відстані 30-35 см; відповідність книги, підручників віку учнів за розміром шрифту, поверхні та ступеня просвічування паперу.

8. Дотримання тривалості занять.

9. Застосування ароматерапії: чебрець звичайний, чайне дерево. Розмарин лікарський, меліса лікарська, імбир лікарський, базилік звичайний.

Предмет, задачі, методи дослідження методики викладання валеології.

Валеологія– це наука про фундаментальні закони формування, збереження та зміцнення здоров'я людини, про теорію та практику управління здоров'ям у всіх його аспектах -духовному, психічному, фізичному та соціальному.За О.Д.Міхільовим, валеологія є не тільки єдиною інтегральною наукою про духовне та фізичне здоров'я як окремої людини, так і всього людського суспільства на новому етапі його духовно-творчої еволюції, а й синтезом практично-оздоровчих знань про структуру та функціонування захисних механізмів людини в їх взаємодії з космосом і біосферою, про їх використання за екстремальних умов сучасного екологічного стану.

Об'єктом валеологіїє практично здорова людина — не гвинтик у складному механізмі діяльності та взаємовідносин, а особистість, мікрокосм.

Як відмічає заслужений Соросівський професор М. М. Амосов, гени людини на 98 % збігаються з генами шимпанзе. Але ці 2 % зробили Homo sapiens (людину розумну), наділивши її розум здатністю до творчості. Це відділило людину від тваринного світу, але не закреслило її біологічну природу, що потрібно враховувати будь-якому керівникові та вихователю.

Методика викладання валеології– це наука про систему валеологічної освіти і виховання молоді, яка спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров'я в процесі навчальної та трудової діяльності.

Основне концептуальне положення– людина є архітектором і будівничим власного здоров'я та життя.

Концепція валеологічної освітив навчальних закладах усіх типів містить такі основоположні вимоги: засвоєння основ теоретичних знань з питань культури здоров'я; усвідомлення їх як складової частини загального світогляду національно свідомої особистості; систематичне зміцнення здоров'я, дотримання здорового способу життя; розуміння та практичні дії психофізіологічної регуляції стану.

Методика викладання валеологіїбазується на дидактичних принципах.

Предметом методики викладання валеологіїє валеологічні технології оздоровлення людини.

Об'єктом методики викладання валеологіїє навчально-виховний процес, у центрі якого знаходиться людина та збереження її здоров'я.

Валеологічна освітавключає впровадження способів і методів навчання індивідуальними засобами збереження та зміцнення здоров'я, соціальної адаптації за складних умов, виховання валеологічних навичок і знань, профілактики та стимуляції здоров'я, психологічній реабілітації дітей і молоді.

Валеологічне вихованняпередбачає оволодіння змістом валеологічної освіти і впровадження його в практику, а також формування валеологічного світогляду, культури, яке відкриває шлях до особистісної самосвідомості та самозбереження людини.

Головні принципи валеологічної освітиузгоджуються із загальними принципами дидактики та репрезентують специфічні особливості методики викладання валеології:

· принцип гуманізації,за яким у центрі навчально-виховного процесу стає особистість суб'єкта, його індивідуальність, розвиток, забезпечення умов для збереження та зміцнення здоров'я;

· принцип демократизації,який передбачає встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин між педагогом і студентом, що сприяє духовному зростанню та встановленню психологічно-комфортної обстановки;

· принцип діяльнісного підходурозглядає людину як таку, що змінюється залежно від умов діяльності, характеру, зусиль, включення психофізичних механізмів. Перетворення людини передбачається в характері діяльності, яку вона здійснює.

· Активна участь у системі безперервного валеологічного виховання та реалізація навчальних оздоровчих програм сприяють формуванню валеологічного світогляду, зміцнюють фізичне, психічне та духовне здоров'я;

· принцип науковостівизначає створення валеологічної освіти на засадах вивчення сучасних наукових досягнень у біології, екології, фізіології, психології, фізичній культурі та медицині.

· їх інтеграція стає базою для створення нових технологій вивчення людини, її життя, здоров'я та встановлення норм здорового способу життя;

· принцип природовідповідностіполягає у вивченні закономірностей включення людини в систему ритмів природних процесів. Навчальна діяльність, як зазначали видатні педагоги минулого Ж.-Ж. Руссо, Я.А.Коменський, К.Д. Ушинський, повинна здійснюватися відповідно до природи людини та її вікових особливостей;

· принцип культуровідповідностізабезпечує органічний зв'язок суб'єктів педагогічного процесу з історією народу, його мовою, менталітетом, традиціями, звичаями;

· принцип інтегративностіполягає в здійсненні наскрізних ліній засад валеологічної освіти, починаючи з дитячого садка і на всіх вікових етапах життя людини.

Методика навчання валеології як цілісної системи має закономірну упорядкованість. Співвідношення та взаємозв'язок між окремими частинами методики навчання та її структурою.

Основу структури становлять поняття, навколо яких групуються вивчені факти, утворюючи певну систему.

Розглянемо структурні елементи,характерні для методики викладання валеології:

· Методика викладання валеології – педагогічна наука.

· Історія розвитку основних проблем методики викладання валеології в даний час започатковується і стає відправним пунктом для подальшого розвитку.

· Місце валеологічної освіти та її значення.

· Валеологічне виховання як основа формування світогляду, морального обличчя людини, її взаємовідносин з навколишнім світом і суспільством.

В основі методології методики викладання валеології лежить діалектико-матеріалістичний метод пізнання, який найбільшою мірою дозволяє осягнути світ людини. Методологічною основою є концептуально-чуттєвий образ світу, синтез філософських категорій із життям і розвитком людини.

Розвиток людини розглядається в трьох планах: як така, що має тіло, внутрішній світ і духовність.

"Людина є синтезом душі і тіла, — справедливо зазначав данський філософ К'єркегор. — Проте синтез неможливий, коли два компоненти не об'єднуються третім. Це третє є дух". Отже, людина має тіло і внутрішній духовний світ, який включає думки, бажання що насичуються енергіями різної якості. Ними можуть бути позитивні емоції, які несуть добро, і негативні, руйнівні емоції.

Стародавні мудреці, говорячи про сили духовного захисту, мали на увазі животворні енергії добра.

Людина за своєю людською природою має величезний духовний потенціал, який є проявом найвищого в людині – здатності до любові, співчуття, патріотизму. Духовна природа людини є величезною життєдайною силою та джерелом психічної енергії, що живить людину.

Валеологічна наука заснована на визначеній філософській концепції, сприяє духовному загартуванню молоді, її здатності до повноцінного життя.

Валеологія є інтегративною наукою про здоров'яяк окремої людини, так і всього людського суспільства на новому етапі його духовно-творчої еволюції, наукою про спосіб життя, що становить взаємодію мікро- і макрокосмосу, тобто природи і людини.

Валеологія об'єднує знанняфізіології, психології, екології, філософії, астрономії, фізики, хімії, медицини та багатьох інших наук. Саме таке комплексне осмислення складових людини та її здоров'я в нерозривному зв'язку із Всесвітом дасть змогу досягти сталого світорозуміння й оздоровлення людини.

Тільки гармонійне поєднання природничих, технічних знань на базі пріоритету гуманітарних цінностей дасть змогу навчити нове покоління уникнути помилок споживчого технократичного шляху, створити умови для оздоровлення як усього суспільства, так і окремих осіб.

Методика викладання валеології є прикордонною наукою між медичними науками та психолого-педагогічними. Тому застосовуються методи досліджень, притаманні як педагогіці, так і медицині.

Розглянемо основні методи валеологічних досліджень без угрупування на теоретичні та емпіричні.

Методи валеологічних досліджень

1. Спостереження:
Назва методу	Зміст
Безпосереднє спостережен­ня	- проведення антропометричних вимірювань: зріст, маса встановлення кореляцій розмірів окремих частин тіла, визначення частоти пульсу й артеріального тиску; - спостереження безумовних рефлексів людини, рефле­кторних дій, які забезпечують акти вставання, зги­нання корпусу в поясі та ін.
Опосередковане (коли про­цес прихований для безпо­середнього спостереження, а його реальна картина мо­же фіксуватися за будь-якими показниками)	- дослідження крові та кровообігу шляхом вивчення постійних препаратів: крові людини, крові жаби.
Дослідницьке спостережен­ня	- вивчення працездатності учня протягом уроку, дня, тижня, навчального року.
2. Опитувальні методи:
Бесіда	- діалог дослідника з піддослідним за попередньо роз­робленою програмою
Анкетування	письмове опитування. Відомі такі типи анкет: відкрита анкета містить лише питання, на які необхідно дати відповідь; закрита анкета — містить питання і декілька варіантів відповідей, з яких треба обрати правильні.
Тестування	Тест (test) — слово англійського походження, що озна­чає іспит, пробу, випробування. У медико-психологічних дослідженнях під тестами розуміють проби за спеціально підготовленими, корот­кими, здебільшого стандартизованими завданнями для виявлення на даний момент певних властивостей люди­ни, її розумового та фізичного розвитку, здібностей, об­дарованості, працездатності, стомленості, професійної придатності тощо. Тести дають можливість однозначно тлумачити результати випробувань. Результати кількісно облікуються.

Пошуково-дослідницький методдозволяє вишукувати невикористані можливості традиційної та нетрадиційної медицини, природних і народних засобів стимулювання здоров'я для оздоровлення дітей в освітянських закладах.

Вивчення узагальнення валеопедагогічного досвідунавчально-виховних закладів України, що мають оздоровчу спрямованість, шкіл здоров'я з "Європейської мережі шкіл зміцнення здоров'я".

Експеримент— основний метод дослідження у валеологічній науці, визначається як дослідна перевірка гіпотези. Наприклад, експеримент містить розробку авторських моделей дитячих закладів і загальноосвітніх шкіл оздоровчої спрямованості.

Правила організації експерименту;

· недопустимість ризику для здоров'я та розвитку піддослідних;

· гарантії від нанесення шкоди для життєдіяльності в сучасному та майбутньому;

· пошук експериментальної бази за правилами репрезентативної вибірки;

· попередня розробка показників, критеріїв та вимірів для оцінки ефективності впливу на результати розробок, які проходять дослідну перевірку.

Застосовуються інші методи: з фізіології та медицини: моніторинг, тремограми, ЕКГ, система контролю "Контрекс – 2", змінні швидкості реакцій, інші об'єктивні показники стану людини; з інших наук: контент-аналіз, рейтинг, моделювання, документальний аналіз, математичні методи, методи парного порівняння.