Соціальне середовище як необхідна умова соціалізації особистості. Соціальна адаптація

Надзвичайно велику роль у вихованні людини відіграє саме її оточення. Процеси соціального виховання та соціалізації особистості здійснюються в умовах соціаль­ного середовища.
З точки зору соціальної педагогіки соціальне середовище — це сукупність соціальних умов життє­діяльності людини (сфери суспільного життя, соціальні інститути, соціальні групи), що впливають на формування її свідомості та поведінки. Соціальні умови життєдіяльності – це всі ті фактори, які визначають, якою буде поведінка людини, якою буде її доля і місце у суспільстві, тобто, це умови в сім’ї, колективі дитячого садка, школи, друзі, вулиця, родина, гуртки, ЗМІ. Саме соціальне середовище, зокрема його сфе­ри: політична, соціальна, духовна формують певні очікування що­до поведінки особистості. Ці очікування перетворюються відповід­ними соціальними інститутами у цілі, завдання, зміст соціального виховання. Соціальне середовище існує завдяки численним взаєминам його членів та соціальних інститутів. Чим більша і різноманітніша палітра складових соціального середовища, тим інтенсивніше його розвиток та різноманітніші умови життєдіяльності особистості.
В структурі соціального середовища виділяють макро- та мікрорівні. До макрорівня належить матеріальне, культурне, політич­не середовище.
Макрорівень - це загально створені умови існування для кожної людини і є однаковими для всіх. А саме до макросередовища належать: держава, етнос, суспільство, регіон, місто, селище чи село, а також ті великі організації, які діють на території даних середовищ, а саме засоби масової інформації, субкультури, контркультури, а також економічне і політичне становище у країні, які також відіграють чималу роль у соціалізації індивіда.
Мікрорівень - це конкретні умови життя особистості (сім'я, сусідство) та умови в середовищі найближчого оточен­ня (вулиця, тип поселення, навчальний чи трудовий колектив, гро­мадські організації, формальні та неформальні об'єднання).
Соціальне середовище впливає на соціалізацію особистості і охоплює життєдіяльність людини від її народження аж до смерті. У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, вміння, відповідні навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Соціалізація відбувається як за умов стихійно­го впливу на особистість різних обставин життя, так і за умов цілеспрямо-ваного формування особистості. Завдяки активності людини її життєвий шлях, відображення нею соціально-психологічної реаль­ності перетворюється в складну двосторонню взаємодію особистості та соціального життя. Складний процес взаємовпливу одне на одного і є джерелом розвитку та становлення індивіда. З погляду соціальної психології активність індивіда зумовлена людською пот­ребою належати до соціуму, сприймати, оцінювати й осмислювати його, ідентифікувати себе із своїм народом, конкретною соціальною групою. На стадії переходу взаємовідносин і зв'язків стереотипні вимоги групи до поведінки індивіда спонукують його до вироблення відповідної лінії поведінки особи й вибору конкретного її варіанта. Отже, основа соціально-психологічного розуміння соціалі­зації особистості ґрунтується на характеристиці соціально-психо­логічного типу особистості як специфічного утворення, продукту соціально-психологічного відображення соціального життя, соціаль­них відносин.
Соціальна адаптація - процес пристосування, освоєння, як правило, активного, особистістю або групою нових для неї соціальних умов або соціального середовища. У сучасній соціології соціальної адаптації в більшості випадків розуміється як такий соціальний процес, в якому і адаптант (особистість, соціальна група), і соціальне середовище є адаптивно-пристосовують системами, тобто активно взаємодіють, чинять активний вплив один на одного в процесі соціальної адаптації.
Всі види адаптації взаємопов'язані між собою, але домінуючим тут є соціальна.Повна соціальна адаптація людини включає фізіологічну, управлінську, економічну, педагогічну, психологічну та професійну адаптацію.Управлінська (організаційна) адаптація.Без управління неможливо надати людині сприятливі умови (на роботі, в побуті), створити передумови для розвитку його соціальної ролі, впливати на нього, забезпечувати діяльність, що відповідає інтересам суспільства і особистості.
Соціальна адаптація - процес керований.Управління ним може здійснюватися не тільки в руслі впливу соціальних інститутів на особистість в ході її виробничої, внепроизводственной, допроізводственной, постпроізводственной життєдіяльності, але і в руслі самоврядування.
Економічна адаптація.Це складний процес засвоєння нових соціально-економічних норм і принципів економічних відносин індивідів, суб'єктів.Для технології соціальної роботи тут важливий так званий «соціальний блок», що включає адаптування до реальної соціальної дійсності розмірів допомоги по безробіттю, рівнем зарплати, пенсій та допомог.Вони повинні відповідати не тільки фізіологічним, але й соціокультурним потребам людини.Не можна говорити про повноцінну соціальної адаптації людини, якщо він бідний або тягне жебрацьке існування або є безробітним.
Педагогічна адаптація.Це пристосування до системи освіти, навчання і виховання, які формують систему ціннісних орієнтирів індивіда.Слід вказати і на те, що адаптація людини залежить від комплексного впливу на нього природних, спадкових, географічних чинників.
Психологічна адаптація.У психології адаптацію розглядають як процес пристосування органів чуття до особливостей діючих на них стимулів з ​​метою їх кращого сприйняття і оберігання рецепторів від надмірного навантаження.Процес психологічної адаптації людини відбувається безперервно, оскільки постійно змінюються соціально-економічні умови життя, політичні та морально-етичні орієнтації, екологічна обстановка і т.д.

Наши рекомендации