Нормативно-правова база організації перевезень туристів водним транспортом

ТЕМА 6. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ

План

1. Нормативно-правове забезпечення організації перевезень туристів вод­ним транспортом.

2. Правове регулювання при обслуговуванні туристів залізничним тран­спортом.

3. Нормативно-правова база організації автоперевезень.

4. Правове регулювання авіаперевезень туристів внутрішніми і міжна­родними маршрутами.

Нормативно-правова база організації перевезень туристів водним транспортом

Сфера туризму належить до тих галузей, які володіють значною нормативно- правовою базою. Кожна ланка туристичної діяльності знаходиться під державним контролем. Згідно чинного туристичного законодавства відкри­ваються і функціонують туроператори і турфірми, підписуються і укладаються різноманітні угоди між суб’єктами туристичного ринку, забезпечується безпека туриста, тощо.

Найосновнішим нормативно-правовим актом з туризму в Україні є Закон України ”Протуризм” від 15. 09. 1995 року, який визначає загальні правові організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму . Метою Закону є застосування правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян забезпечення зайнятості вселення , збільшення валютних надходжень, захист законних прав та інтересів ту­ристів і суб’єктів туристичної діяльності, визначення їх обов’язків і відповідальності. Дія цього Закону поширюється на підприємства, установи, організації неза­лежно від форм власності, фізичних осіб, діяльність яких пов’язана з наданням туристичних послуг, а також на громадян, які їх отримують туристичні послуги.

До міжнародних правових документів, що регламентують відносини у сфері морських перевезень, відносяться Афінська “Конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу”, Лондонська “Конвенція про охорону людського життя на морі” (1974) та Брюссельська “Конвенція про уніфікацію деяких правил перевезення морем пасажирів та їх багажу”, міждержавні угоди.

Важливим документом, що регламентує порядок морського перевезення пасажирів на лінійних лініях, здійснення фрахтування суден на визначений час, організацію круїзів на території України, є Кодекс торговельного мореплавства України (1995 р.).

Судноплавні компанії при укладанні угод з вітчизняними, іноземними клієнтами та контрагентами враховують вимоги цих документів.

Клієнтами морського транспорту виступають:

- туристичні організації, що фрахтують пасажирські судна організації круїзних рейсів або бронюють квитки на лінійні перевезення;

- індивідуальні пасажири, що купують квитки на лінійні перевезення та тим самим укладають договори морського перевезення.

Контрагентами виступають компанії, що займаються агентуванням суден, продажем квитків та круїзних путівок,організацією екскурсій та прогулянок тощо.

При здійсненні лінійних перевезеньдіє договір морського перевезення пасажирів, що вважається укладеним після придбання проїзного квитка. Положення цього договору розповсюджуються на визначення комерційного ризику у випадку організації круїзів пароплавством. Згідно договору морського перевезення пасажирів перевізник зобов’язаний доставити пасажира та багаж у пунктпризначення. Пасажир сплачує установлену вартість проїзду та перевезення багажу. Перевезення включає час знаходження пасажира на судні, час посадки на судно та висадки з нього, а також час доставки пасажира водним шляхом з берега на судно та назад, якщо плату за доставку включено у вартість квитка.

Крім основної угоди, що передбачає перевезення пасажира, договір перевезення може мати додаткові умови – надання під час рейсу харчування, включення у маршрут відвідання портів.

Круїзне плавання передбачає організацію роботи кожного окремого судна на оренді у фрахтівника або за програмою, узгодженою з туроператором на основі договору фрахтування, або агентської угоди за визначеним круїзним маршрутом. У випадку оренди фрахтівником судна його власник (пароплавство, мореплавна компанія) отримує обумовлену угодою суму фрахту, а комерційний ризик від реалізації пасажирських місць несе фрахтівник. При здійсненні роботи з турагентом за узгодженою програмою, комерційний ризик несе паро­плавство, а турагент отримуєагентську винагороду.

При організації круїзів на зафрахтованих туристичними організаціями судах діють два види договорів – договір морського круїзу, що виступає у вигляді круїзної путівки і регламентує відносини між фрахтівником як організатором круїзу та туристом, що здійснює даний круїз, та договір оренди (тайм-чартер), що регламентує взаємодію між судновласником та фрахтів­ником.

Згідно цих документів у випадку зміни встановленого розкладу руху суд­на, що призвів до порушення програми обслуговування туристів, винна сто­­­­рона повинна відшкодувати іншій стороні її фактичні збитки.

Якщо судновласник не може надати судно, що обумовлене угодою, він повинен надати туристичній організації інше однотипне судно. У випадку ненадання судна у визначений термін або неможливості виконання круїзної програми у повному обсязі час затримки судна, продовження або скорочення круїзу більше, ніж на 12 год., виключається з періоду оплати оренди за узгодженням сторін, круїз продовжується на час затримки або скорочення. У випадку провини однієї із сторін вона сплачує іншій її фактичні пов’язані із затримкою, продовженням або скороченням рейсу.

У випадку, коли судно здійснює під час проведення круїзу допомогу судну або людям, що потерпають на морі, судновласник відповідальності за затримку рейсу перед туристичною фірмою не несе. Рейс за згодою сторін продовжується на термін, що був витрачений на надання допомоги. За час, використаний на надання допомоги, додаткова оренда та плата за харчування туристів не береться.

У дні посадки та висадки туристів орендна плата з період дії угоди, як правило, нараховується у розрахунку погодинної вартості оренди судна за добу.

Туристична організація несе відповідальність перед пароплавством за невиконання терміну платежів за оренду судна, встановленого у договорі. Партнери мають право анулювати угоди не пізніше, ніж за 3 місяці до початку рейсу. У випадку ануляції договору пізніше, ніж 3 місяці до початку рейсу, сторона, що анулювала договір, відшкодовує іншій стороні збитки, сума яких не повинна перевищувати 50% вартості орендної плати за рейс. Загальний розмір збитків визначається за домовленістю сторін.

Потрібно відмітити, що для здійснення фрахту пасажирських суден з метою організації морських (річкових) круїзів українським туроператорам потрібна додаткова ліцензія Мінтрансу України.

Договір організації морського круїзу може бути укладено між судно­власником і турпідприємством на умовах чартерного перевезення (судно фрахтується на визначений рейс). У круїзному судноплавстві використовують декілька видів чартерів: рейсовії чартер, тайм-чартер.

Як правило, українські судновласники при укладанні договору про фрахт судна однією з умов ставлять попередню оплату фрахту у повному обсязі. У вартість фрахту входять експлуатаційні витрати судна (причальні збори в портах стоянок, збори за транзит пасажирів).

Дедвейт судна, крім пасажирської зони, як правило, знаходиться у розпорядженні судновласників. Тому у договорі тайм-чартеру круїзного рейсу (як виду змішаного перевезення) особливо потрібно обумовити, за чий рахунок будуть здійснені додаткові послуги з перевезення комерційного багажу пасажирів.

Обов’язковим додатком до договору є:

- розклад руху судна, узгоджений з туристичною організацією;

- план-карта судна, затверджена на момент укладання угоди;

-розрахунок плати за оренду судна за категоріями кают, елементарними ставками для кожного морського басейну ізврахуванням сезонних знижок;

У випадку укладання угоди на фрахтування судна обов’язки партнерів при організації морського круїзу розподіляютьсянаступним чином. Судно­власник зобов’язаний: дотримуватися обумовленого розкладу руху судна. Про зміни, що виникають у розкладі руху у випадку затримки приходу судна у порт та скорочення терміну стоянки, адміністрація судна зобов’язана повідомити працівників круїзу, щоб ті вжили заходи до виконання програми обслуго­вуван­ня туристів.

Якщо туристична фірма бере на себе організацію проведення круї­зів разом із комерційним ризиком, вона орендує на певний час круїзне судно у судновласника, їмо виступає фрахтівником. У цьому випадку між організатором фрахтівником та судновласником укладається договір фрахтування судна на рейс або на визначений час (тайм-чартер). Договір передбачає, що судно­власник зобов’язаний надати судно нагороду (орендну плату) фрахтівнику (орендатору) на визначений термін з метою перевезення пасажирів.

Основні комерційно-правові умовиуказаного договору можна звести до шести груп.

1. Судно.Судновласник надає фрахтівнику пасажирське судно із зафіксо­ваними в угоді пасажиромісткістю та розбивкою по окремих класах. До угоди додаються план розміщення пасажирських кают. Обумовлюється мореходність судна та обов’язки судновласників підтримувати його у належному технічному стані.

2. Період перебування судна у фрахтівника та орнаментація його роботи. Фрахтівник орендує судно на визначений термін, що визначається кількістю діб. Час початку та закінчення цього терміну, а також кількість рейсів точно визначені, характерною рисою даного договору є наявність узгодженого складу, що визначає регламент руху судна.

3. Розподіл витрат між судновласником та фрахтівником. Судновласник несе усі експлуатаційні витрати з використання судна під час круїзу. Як пра­вило, на фрахтівника покладаються такі статті витрат:

- збори за посадку і висадку пасажирів у портах;

- оплата різниці між фактичною сумою портових зборів та сумою цих зборів, розрахованих за пільговими тарифами, у випадку втрати судно­власни­ком права на пільги, що надаються круїзним судам внаслідок посадки або ви­сад­ки фрахтівником пасажирів у проміжних портах заходів;

- оплата плавзасобів порту заходу, що доставляють туристів з рейду на берег та назад, у випадку рейдової стоянки судна у портах, де підхід до причалів неможливий з технічних причин (невелика глибина, малі довжина причалу);

- витрати на рекламу круїзу.

В угоді детально обговорюються види послуг, що повинні бути надані пасажирам на борту судна. Це відноситься дорегулярності заміни білизни, користування шезлонгами тощо. Все це враховується у ставці фрахту, надається пасажирам безкоштовно.

4. Ставка фрахту та порядок оплати. Ставка фрахту встановлюється на все судно за добу або за весь період перебування судна у фрахтівника. Перший варіант зустрічається частіше. Причому враховується уся зафіксована в угоді пасажиромісткість, не зважаючи на її фактичне використання Обов’язково обу­мовлюються терміни оплати, штрафні санкції за її невиконання, назви банків-операторів.

5. Харчування пасажирів. Вартість харчування фрахтівник оплачує додатково, в залежності від фактичної наявності туристів на судні. В угоді фіксується вартість добового раціону одного пасажира. У випадку фрахтування судна під закордонні круїзи обумовлюють вартість витрат на придбання свіжих продуктів в іноземних портах.

6. Правові положення. Окрему групу складають питання, пов’язані із припиненням дії договору, що може виникнути у випадку непередбачених обставин, що не залежать від судновласника та фрахтівника (війна, блокада, затримка судна за розпорядженням влади у портах заходу, пошкодження судна та ін.). У даному випадку фрахт стягується лише за фактичну кількість днів перебування судна у фрахтівника.

У міжнародній практиці, як правило, рекламації за недодані послуги або неякісне обслуговування приймаються сторонами не пізніше 8 тижнів після закінчення круїзу та розглядаються упродовж 4 тижнів після отримання. З ме­тою запобігання необґрунтованим претензіям з боку круїзних пасажирів тури­стичним підприємствам рекомендують у договорах фрахту обумовлювати: порядок здійснення комісійної перевірки придатності судна до рейсу та використання Франкфуртської таблиці з метою виплати компенсацій за рекла­мації (у відсотковому відношенні від вартості туру).

Згідно Договору морського круїзу (ст. 199) турист має право у будь-який час до початку круїзу відмовитись від здійснення подорожі.Учасник круїзу має право отримати назад плату за круїз у порядку, розмірах та в терміни, вста­новлені договором. Наприклад, компанія “Роял Карибіан” встановила, якщо період, коли клієнт відмовляється від подорожі, понад 56 днів до початку круїзу, штрафні санкції складають суму депозиту. Якщо термін становить 55-30 днів, штраф становить 45% вартості круїзу, 29 днів – 14-75%, 14 та менше днів – 100 %.

У випадку, коли організатор круїзу не може надати місце на судні, обумовлене договором, то за згодою учасника круїзу надаєтьсятаке ж місце на іншому судні, що за своїми характеристиками та комфортністю не нижче обу­мовленого, або учасник круїзу має право відмовитись від угоди та повністю отримати плату за круїз. Організатор круїзу має право відмовитись від угоди морського круїзу, у випадках військових або інших подій, що загрожують захва­том судна, блокадою порту та іншими форс-мажорними обставинами. У цьому випадку організатор круїзу повинен повернути учаснику плату за неви­конану частину круїзу.