Педагогічні методи розв'язання завдань соціальної роботи.
У своїй діяльності соціальний педагог повинен чітко уявляти мету педагогічного впливу, тонко відчувати технологію педагогічного процесу як цілісного явища, вміло включатися в нього, переключатися, прогнозувати, вивчати і перевіряти одержані результати на різних етапах розвитку виховної системи, систематично збагачуватися методами виховного впливу, педагогічного дослідження, опрацювання одержаних результатів, визначаючи на цій основі форми виховного впливу.
Історія методики розкриває перед соціальним педагогом цінний арсенал педагогічних ідей, форм, методів і прийомів роботи, які свого часу було поставлено на службу педагогічної справи. Звичайно, це не означає, що всі досягнення слід сліпо переносити на сучасну школу. Методична спадщина має критично засвоювати думки, ідеї, враховуючи ті конкретно-історичні обставини, умови, коли ця ідея була висловлена стосовно цілей і завдань виховання. Особливість методики полягає ще й у тому, що її творять постійно тисячі майстрів педагогічної справи, передаючи наступним поколінням свої знахідки. Постійний обмін досвідом — необхідна передумова зростання педагогічної майстерності педагога.
Можна подати ще ряд підходів до класифікації методів виховання. Але суть полягає в тому, який варіант е найбільш ефективним для реалізації мети виховання. Саме нею зумовлюються і визначаються методи; в тому, чи відповідає метод виховним цілям і завданням і чи забезпечує їхню реалізацію, полягає основний критерій його оцінки. Класифікація методів — це чітка система виховних впливів, добірка, як кажуть у народі, інструментів, за допомогою яких можна виконувати найтонкіші, «ювелірні» операції, пов'язані з формуванням особистості. Володіючи такими інструментами, соціальний педагог повинен відчувати себе справжнім майстром своєї справи.
Ефективність методів СР значною мірою визначається їхніми педагогічними характеристиками. Соціальний педагог у роботі з учнівською молоддю повинен керуватися наступною групою методів (розроблену В. А. Сластьоніним):
Перша група — методи формування свідомості особистості (бесіда, лекція, методи дискусійного характеру, переконання, навіювання, метод прикладу). В основі цієї групи методів лежить слово педагога — найпопулярніший інструмент у педагогічній діяльності. В руках педагога слово — такий самий могутній засіб, як і музичний інструмент у руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур у руках скульптора. Як без скрипки немає музики, без фарб і пензля — живопису, без мармуру й різця — скульптури, так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки. Слово — це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність (В. О. Сухомлинський).
Друга група — методи організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки (привчання, тренування, педагогічна вимога, громадська думка, створення виховуючих ситуацій, метод прогнозування). При проектуванні системи соціальної роботи неодмінно враховуються можливості соціального научіння. Його педагогічна сутність полягає в особистісно-діяльнісній актуалізації елементів культури, що належать соціуму, а також оволодінні цими елементами в процесі спілкування, праці.
Логічний зв'язок між цими групами методів: від слова — до конкретної справи. Адже саме в процесі різнопланової діяльності школярів закріплюються знання, формуються уміння, навички, звичні норми поведінки, створюються умови для внутрішньоколективних відносин, закріплення елементів морального етикету.
Третя група — методи стимулювання діяльності і поведінки. Тут враховано емоційний аспект засобів стимулювання. Ці методи поділяють на дві підгрупи:
1. Засоби емоційного стимулювання, що застосовуються в процесі формування свідомості особистості (влучний добір питань; аналіз проблемних питань, моральних конфліктних ситуацій, створення уявних ситуацій морального вибору, близьких життєвому досвіду школярів).
2. Засоби стимулювання різнопланової діяльності школярів і досвіду позитивної суспільної поведінки (гра, змагання, романтика, заохочення, покарання). Необхідною частиною педагогічної підсистеми соціальної роботи е метод закріплення позитивного досвіду трудової, навчальної, суспільної діяльності; метод педагогічної корекції, що характеризується виділенням недоліків у діяльності, поведінці, і водночас сильних сторін особистості, спираючись на які вона зможе перебороти свої недоліки.