Статеве виховання дітей та підлітків

Нормальний сексуальний розвиток дітей та підлітків неможливий без відповідного статевого виховання. Воно починається з дитинства.

Не слід давати дитині будь-яких роз'яснень з питання народження людини доти, поки вона не запитає сама. Якщо ж питання прозвучало, відповідати потрібно правильно, хоча й у доступній для дитини формі. У більшості дітей такі питання виникають у віці від 3 до 6 років. Після цього віку дитина, що не звертається за поясненням до батьків, встигає отримати відповідь зі сторони, причому нерідко у формі, що здійснює негативний вплив на її подальше життя. Не слід також замовчувати цієї теми, потрібно вести себе так, щоб у дитини виникло вільне, природне відношення до неї.

Для статевого виховання важливе місце належить сім'ї, де виховується дитина. Батьки - кращі вчителі. Особливе значення мають взаємовідносини батьків, емоційна атмосфера в якій росте дитина. Уважне, турботливе відношення, повага батька і мами один до одного виховують відповідний стереотип поведінки: буду сильним і добрим, як тато, або турботливим і ніжним, як мама. І навпаки: взаємна неповага, сварки спричинюють неспокій на душі дитини і привчають з раннього дитинства до цинічності, грубого відношення до близьких. Тому поради молодим батькам такі:

1. Атмосфера довіри в сім'ї. Вислуховувати дітей і давати їм правильні та ясні відповіді. Діти повинні знати про статеве дозрівання все, щоб у майбутньому не відчувати страху перед чимось незнайомим.

2. Називати статеві органи правильно. Пам'ятайте, що у людини немає органів «добрих» і «поганих».

3. Ніколи не кричати на дитину, навіть якщо вона лається, займається мастурбацією, грає в сексуальну гру. Тут краще відреагувати жартом.

4. Не боятися говорити дитині правду про її народження, не говоріть про бусла та капусту.

5. Своєчасно доводити до відома підлітка, що таке менструація, ерекція, полюції.

6. Розказати про гомо- і гетеросексуалізм, проституцію, хвороби, які передаються статевим шляхом.

Досвід, отриманий у сім'ї за роки формування дитини, залишає незабутній слід. Він є тим балансом, на якому в майбутньому проходить становлення людини як особистості та його відношення до сім'ї, суспільства та інших людей. З 6-7 років дитина йде до школи. Дуже важливо, щоб правильне відношення до сексуальної проблеми, яке сформоване у сім'ї, одержало подальший розвиток. Тому починаючи з початкових класів треба звернути увагу на те, щоб не допустити розвитку антагонізму між хлопчиками та дівчатками.

Приблизно з 10-12 років починається «трудний» вік: період статевого дозрівання. Тоді найбільше може допомогти дитині мама, тато та педагоги, розповісти про фізіологічні механізми та анатомічні особливості статевої системи дівчат і хлопців.

Зміст статевої освіти ґрунтується на таких принципах:

- об'єктивність, правдивість, науковість у висвітленні всього спектру питань, пов'язаних з репродуктивною функцією людини, інтимними стосунками; роз'яснення складних для розуміння питань має випливати з усталених законів природи і суспільства і бути з ними в гармонії;

- будь-яка інформація та методика її висвітлення має спрямовуватись на формування позитивного ставлення до проблем людської сексуальності, культу сім'ї, особистого щастя;

- адресність сексуальної просвіти передбачає доступність інформації з огляду на вікові можливості дітей, урахування вихователями індивідуальних і соціальних умов їхнього розвитку, набутого досвіду;

- національний компонент змісту навчально-виховної роботи передбачає її здійснення на основі широкого використання різних видів народної творчості, надбань народної педагогіки у вихованні сім'янина; традиційним є ставлення українського народу до родини, кохання, материнства та батьківства як до великих цінностей у житті людини;

-

- статева просвіта, виховна робота не повинні включати елементи сексуальної стимуляції дитини. Нехтування цим, засобами масової інформації, призвели до багатьох збочень у сексуальній поведінці сучасних підлітків та юнацтва;

- сексуальна просвіта дітей і юнацтва вимагає природності поведінки дорослих. Діти часто не усвідомлюють зв'язку між обговорюваним питанням і еротикою, але їм добре передасться афектація дорослих. Тема еротики мас лишатись у змісті статевої просвіти та посідати рівноправне місце серед інтересів і проблем дітей. Авторитетність джерела сексуальної просвіти ґрунтується на тому, що порнографічна література несе в собі брутальний компонент, який вульгаризує зміст інформації. Тому до навчально-виховного процесу з питань сексуальної культури мають залучатись фахівці-медики, психологи. юристи, вчителі з відповідною підготовкою;

- послідовність, системність статевої просвіти дітей та юнацтва передбачає наступність у передачі знань у прогресі навчально-виховної роботи.

Статеве виховання повинно проводитися безперервно і з врахуванням психосексуального розвитку дитини: дошкільний заклад - школа - вищий навчальний заклад. Саме на цьому аспекті слід акцентувати увагу при підготовці майбутніх учителів та вихователів. Свої знання майбутні педагоги повинні використовувати при проведенні статевого виховання у навчально-виховних закладах.

Одним із завдань статевого виховання є формування етикетних норм щодо материнства і батьківства. Первинним осередком, необхідною умовою формування материнства та батьківства є сім'я. Саме у своїй сім'ї в дівчаток і хлопчиків виховуються статево-сімейні рольові якості та передумови до міцного шлюбу формуються у дівчинки шляхом виховання благородних рис жіночності, у хлопчиків - рис мужності.

Підготовка дівчинки до материнства, хлопчика до батьківства ґрунтується на фізіологічних механізмах, історії розвитку сімейно-шлюбних взаємин та морально-етичних норм суспільства, в якому постійно відбуваються зміни моделі материнства, відповідні зміни у власних суспільних відносинах. Змінюється і ставлення жінки до своєї ролі матері.

Говорячи про батьківство в його широкому значенні, науковці мають на увазі сукупність біологічних, правових і виховних функцій, що виконуються чоловіком стосовно своїх дітей.

Якщо материнський інстинкт спрямований на збереження потомства, турботу про нього, то батьківський орієнтований, головним чином, на захист матері і дітей. Як материнський, так і батьківський - це, насамперед, інстинкт продовження роду. Велику роль при цьому відіграє його соціальна обумовленість, оскільки людина може вижити лише в співтоваристві, для неї велике значення має приклад батьків і норм, що культивуються у суспільстві.

У суспільному житті розгляду взаємин чоловік - жінка приділялася велика увага з давніх-давен. В Україні ідеалом була повна сім'я: чоловік, жінка, діти. Народна педагогіка стверджує, що подружня пара - вісь сім'ї, а кохання двох - чоловіка та жінки - стає основою для творення життя. Діти зміцнюють сім'ю. Вони прикрашають родину, дарують радість, продовжують родовід.

Наши рекомендации