Пояснення до складання соціально-педагогічного

Паспорта на учня

І. Родинна ситуація.

Діти-сироти, неповнасім'я.

Виховний потенціал сім'ї:

1) виховально-сильні:

2) виховальио-стійкі;

3) виховально-нестійкі;

4) виховально-слабкі з втратою контакту з дітьми і контролю над ними;

5) виховально-слабкі з постійною конфліктною атмосферою;

6) виховально-слабкі з агресивно-негативною атмосферою;

7) маргінальні, з алкогольною, сексуальною деморалізацією;

8) правопорушнедькі;

9) злодійські;

10) психічно-обтяжені.

У родинах першого типу виховна обстановка близька до оптимальної. Головна її ознака - висока моральна атмосфера сім'ї в цілому.

Другий тип родини створює в цілому сприятливі можливості для виховання, а труднощі, що виникають у сім'ї та недоліки, долаються за допомогою соціальних інститутів, передусім, шкоди.

Для третього типу сім'ї характерна неправильна педагогічна позиція батьків (гіперопіка чи надмірне придушення), яка вирівнюється завдяки порівняно високому загальному виховному потенціалу сім'ї.

Четвертий тип сім'ї, де батьки за різними причинами (погане здоров'я, перевантаженість роботою, брак освіти чи педагогічної культури) невзмозі правильно виховувати дітей, втратили контроль за їх поведінкою й інтересами, поступивши свій вплив громаді однолітків.

Інші типи (5-10) є негативними, криміногенними. Бездоглядність, дефіцит батьківського тепла, уваги - при цьому діти сприймають поведінку старших членів сім'ї як нормальне, звичайне і емоційно ототожнюють з батьками і відтворюють стереотипи поведінки, не замислюючись над тим, наскільки вони правильні з огляду суспільства. Все це збільшує ризик правопорушень дітей.

Родинна ситуація

1 2 3 4

повна сім'я неповна сім'я дитина-сирота проблемна сім'я

Типи сім'ї за виховним потенціалом сім'ї

перший тип другий тип третій тип четвертий тип

2. Неуспішність.

Мова йде про стійку неуспішність, а не про ті окремі випадки, І в силу яких-небудь причин (хвороба, домашні обставини) школяр не засвоїв будь-який розділ учбової дисципліни і отримав «незадовільно». До неуспішних ми будемо відносити також і трієчників», які неясно, поверхово, з прогалинами засвоюють шкільну програму. Психологічні причини, які лежать в основі неуспішності: 1) недоліки пізнавальної діяльності: а) несформованість прийомів учбової діяльності; б) недоліки розвитку психічних процесів іннумової сфери дитини; в)неадекватне використання дитиною своїх індивідуально типологічних особливостей, які проявляються у пізнавальній діяльності; 2) недоліки в розвитку мотиваційної сфери

1а. До числа найбільш поширених хибних та малоефективних способів учбової роботи можна віднести такі, як вивчення без попередньої логічної обробки матеріалу, виконання різних вправ без попереднього засвоєння відповідних правил, недоліки контролюючої іцнльності.

16. Несформованість інтелектуальних вмінь та операцій як причина неуспішності є більш прихованою та менш очевидною дій спостерігача. З цієї причини виникають помилки та промахи учнів, ще важко виявляються. Вони відносяться частіше за все до розумових прийомів та способів роботи. Щодо мислення відмітні особливості розгладаемої групи учнів, яких іноді називають «інтелектуальне пасивними». Учні починають використовувати різні неадекватні прийоми і способи виконання учбових завдань; механічне заучення» матеріалу без його розуміння, виконання нового завдання тим самим способом, яким виконувалося будь-яке завдання раніше, при усній відповіді - користуються підказкою, намагаються списати.

1в. Серед основних властивостей нервової системи, які найбільше впливають на навчання, треба виділити силу і рухомість Сила нервової системи характеризує її витривалість, працездатність стійкість до подразників; слабкість - невисоку працездатність нестійкість по відношенню до дуже міцного стороннього подразника високу чутливість. Рухомість визначається швидкісним, характеристиками основних процесів нервової системи - збудження та гальмування. Рухомій нервовій системи (н.с.) протистоїть інертна Людину з інертною н.с. характеризує уповільнене протікання нервови процесів. Згідно психологічним дослідженням, слабкі та інертні з, своїми нейродинамічними особливостями школярі частіше гірш вчаться, ніж учні з іншими властивостями н.с. Але це не означає, що слабкість та інертність неминуче веде за собою труднощі та відставання в навчанні. Для того щоб учбова діяльність слабких та інертних учнів була успішна, їм треба виробити спеціальні прийом організації учбової діяльності. Суттєву роль при цьому може ґрати вчитель. Він здатен як полегшити, так і ускладнити учбову діяльнісп учня.

Несформовакість у школяра позитивної стійкості мотивації дії учбової діяльності може стати провідною причиною його слабкої успішності навчання. Мотиваційна сфера навчання - те, що зумовлює збуджує учбову активність, має складну структуру і змінюється у ході індивідуального і вікового розвитку. Учбова діяльністі полімотивуюча, і різні збудження створюють певну структуру, ієрархію, яка лежить в основі мотиваційної сфери школяра: позитивне відношення до школи, учбові інтереси, мотивація досягнення успіху Щоб розмити «позиції неуспішного», збільшити самооцінку психологічну стійкість школяра, необхідно формувати стійкий мота досягнення успіху. Висока самооцінка неуспішних учнів окремих свої якостей і здібностей, відсутність у них комплексу неповноцінності грає позитивну роль, допомагаючи утвердитися у посильних для і идах діяльності, є базою для розвитку учбової мотивації.

3. Здібні діти.

Здібності - це такі індивідуально-психологічні особливості дитини, котрі сприяють успішному виконанню тієї чи іншої діяльності і не зводяться до знань, що вона має.

Відрізняють три категорії здібних дітей. Перша категорія - це з раннім піднесенням інтелекту або розвиненими загальними здібностями. До другої категорії відносяться діти з яскравим виявленням здібностей до окремих шкільних наук та різних видів і пості (в тому числі позашкільної), або розвиненими спеціальними і і остями. Третя категорія - це діти з потенціальним виявом , обдарованості.

Для учнів першої категорії є характерним швидкий темп навчання у школі, легкість та швидкість придбання вмінь та навичок, жмане прагнення до розумових занять, розумового навантаження, івчання. Це діти, котрим все дається без особливих зусиль. Вони .все сприймають дуже швидко; їх активність думки, її своєрідність, лідниптво виявляються в оперуванні абстрактними поняттями, ами. Діти цієї групи процездатні, вміють долати проблеми.

Діти з яскравими виявленнями спеціальних здібностей (друга категорія) частіш всього характеризуються звичайним рівнем розвитку інтелекту та особливою схильністю до будь-якої галузі мистецтва, науки, техніки чи окремих шкільних предметів.

Здібні діти, котрих можна віднести до третьої категорії, не йдуть поперед однолітків у загальному розвитку, але їх відрізняє особлива своєрідність розумової роботи, котра полягає в оригінальності і самостійності суджень, у неординарності точки зору за різними питаням. Ці діти виділяються своєрідністю методів праці.

4. Соціальний статус індивіда в групі.

Статус індивіда у групі — це соціально-психологічна характеристика його стану у системі внутрішньогрупових відносин, справжньої авторитетності щодо інших.

Статус учня, який навчається у класі, можна виявитиза домогою соціометричної методики Морена.

Діти, котрі отримають найбільшу кількість виборів по соціометричному опитуванню, користуються найбільшою популярністю, симпатією, їх іменують «зірками». «Зірковість» — показник емоційної привабливості людини, показник доброго відношення до нього з боку товаришів, членів групи. Якщо «зірка» має , .органіізаторські здібності- то вона стає лідепом групи. До групи «зірок». За кількістю отриманих виборів, належать ті, хто отримує 6 і більш виборів (якщо при опитуванні кожний член групи робив З вибори). Якщо учень отримує середнє число виборів, його відносять до категорії «популярних» або емоційно-благополучних; якщо менше середнього числа виборів (1-2 вибору), то до категорії «ізольованих»; якщо отримав тільки відхилення - то до категорії «знехтуваних».

Знаючи структуру міжособистісних відносин, можна знайти окремий підхід до кожного члена групи. Організовуючи будь-який вид діяльності, треба врахувати ті реальні групування (по 3-5 учнів), котрі знаходяться у групі, з'єднувати симпатизуючих один одному людей. Так достатньо авторитетна у класі група школярів може очолити підготовку та проведення певного заходу. Враховуючи реально існуючі міжособистісні зв'язки, можна вирішити подвійну мету: включати членів групувань у колективне життя та впливати на життя групування.

5. Емоційна незрілість.

До емоційної незрілості віднесемо депресію, тривожність, акцентуацію особистості. Депресія в буденному житті - це сильний смуток, що супроводжується почуттям тривоги і відчаю, а іноді -пониженим настроєм, смутком. Депресія може виявлятися, як стан «безпорадності», почуття неможливості контролювати події власного життя, отримувати необхідне особистості позитивне підкріплення. Початок депресії в багатьох підлітків пов'язаний з якимись драматичними життєвими подіями в сім'ї чи школі Розвиткові депресії сприяє також схильність звинувачувати в усіх неприємностях і невдачах ніби незмінні властивості власної особистості. Фактором, що визначає депресію, є локус контролю [схильність індивіда приписувати відповідальність за важливіші події самому собі (інтегральний локус) або зовнішнім факторам - іншим людям, обставинам, долі (екстернальний локус).

Більш схильні до депресії й важче переживають її підлітки із екстернальним локусом контролю.

Тривожність — психологічне становище підвищеного неспокою, емоційного напруження людини. В стані тривожності людина почуває страх, неспокій, побоювання, що перешкоджають нормальній діяльності або спілкуванню з людьми. Тривожність може виступати як ситуативне, тимчасове становище і як стійка риса особистості. У стані тривожності людина відчуває страх, неспокій, побоювання, які перешкоджають нормальній діяльності чи спілкуванню з людьми. Відокремлюють тривожність ситуативну та особистісну. Під особисгісною тривожністю розуміється індивідуальна риса особистості, яка відображає її схильність до емоційно-негативних реакцій на різноманітні життєві ситуації, які несуть у собі загрозу для її "я" /самооцінки, рівня домагань, відношення до себе /.

Ситуативна тривожність визначається як тимчасовий, стійкий ильки в деяких життєвих ситуаціях, стан, який виникає як звичайна моціональна та поведінкова реакція на подібного роду ситуації.

Акцентуація характеру — вибіркова уразливість до деяких психогенних впливів при достатній і навіть підвищеній стійкості до Інших.

Відокремлюють 10 типів акцентуації:

1) гіпертимний.

2) циклоїдний,

З) лабільний,

4) астено-невротичний,

5) сенситивний,

6) тривожно-педантичний,

7) інтровертирований,

8) збуджений,

9) демонстративний,

10)нестійкий.

6. Порушення. Особистісні розлади виявляються в деяких формах:

Відчуження виявляється в тому, що людина, опинившись у нфліктній ситуації, не може самостійно вийти з неї. Постійні стреси починають загрожувати його психіці та самому існуванню. Щоб вийти зі стресу, вона повинна розірвати зв'язок «Я» з травмуючим середовищем. Однак «відхід» від конфліктної ситуації створює психологічну дистанцію між людиною та середовищем, яка незабаром переростає у відчуження. «Уникаючий» індивід сприймається середовищем як людина дивна та чужа.

Відчуження означає втрату емоціонального зв'язку з ближчим середовищем. «Уникаючий» відчуває дефіцит позитивних емоцій.

Відчуження може бути спрямоване як на середовище (дереалізація — відчуженим, несправжнім уявляється зовнішній світ), пік і на «Я» (деперсоналізація -особисте «Я» постає дивним та відчуженій, втрачається відчуття реальності особистого тіла, втрачає сенс будь-яка діяльність, з'являється апатія, притупляються емоції).

Перехідний вік має свої специфічні розлади. До них Відносяться: дисморфоманія - маячня фізичного недоліку (вугорна висип, худоба), дісморфофобія - жах перетворення особистого тіла (часто та довго розглядають себе у дзеркалі, оздоблюються становляться похмурими). Якщо в першому випадку піклування пр зовнішність виявляється тільки в окремих ситуаціях, то у другому невдоволення доходить до рівня паранойяльного марення, затуляє всі інше.

Сіндром філософської або метафізичної інтоксикації цікавість до глобальних проблем буття гіпертрофується та прийма. жахливі непродуктивні форми. Вигадуючи всезагальні закою світостворення та плани переустрою світу, вони зовсім не сириймаюті критики на свою адресу.

Патологічні зацікавлення відрізняються від нормального хобі трьома ознаками: незвичайністю та вигадливістю, непродуктивністю крайньою інтенсивністю. Наприклад, підліток запевняє, що займаєтться плануванням міст, малює сотні примітивних схем, а про реальк планування міст нічого не читав і чигати не хоче. Заради одної якогось зацікавлення відштовхується все інше.

7. Девіантні діти.

Девіанттгі діти - діти з проблемною поведінкою, діти груп підвищеного ризику.

Форми вияву девіантної поведінки:

1) наркоманія і токсикоманія;

2) пияцтво;

3) правопорушення.

Наркоманія - це захворювання, яке виявляє фізичну або психічну залежність від наркотїагів, що повільно приводить де виснаження організму. Характерні особливості наркомана — це рикше спад настрою, загальна слабкість, тремер.

Токсикоманія - захворювання, яке спричиняється вживанням токсичних речовин.

Пияцтво -це непомірне споживання алкоголю, котре спричиняє загрозу здоров'ю і порушує соціальну адаптацію.

Правопорушення - одна із форм соціальної поведінки, яка спрямована проти інтересів суспільства в цілому та інтересів особистостей.

Додаток № 6

Соціально-педагогічний паспорт на клас

I. П.І. ___________ школа ________ клас ________ кількість учнів ______

II. Стан здоров’я:

1. Слабкий зір __________________________________________________

прізвище, ім’я учня

2. Слабкий слух ________________________________________________

прізвище, ім’я учня

3. Порушення опорно-рухового апарату ____________________________

прізвище, ім’я

4. Діти диспансерного обліку _____________________________________

прізвище, ім’я

5. Порушення мови _____________________________________________

прізвище, ім’я

6. Часова затримка психічного розвитку ____________________________

прізвище, ім’я

III. Родинна ситуація:

1. Повні сім’ї _______________________________________________

прізвище, ім’я

2. Неповні сім’ї _______________________________________________

прізвище, ім’я

3. Багатодітні сім’ї ____________________________________________

прізвище, ім’я

4. Діти – сироти:

а) ___________________________________________________________

б) ___________________________________________________________

5. Проблемні сім’ї:

а) ___________________________________________________________

б) ___________________________________________________________

в) ___________________________________________________________

IV. Невстигаючі: __________________ предмети ______________________

к-ть уч-нів перерахувати які

V. З.П.Р.: _____________, _________________ причини _________________

к-ть учнів п.і. учня перерахувати

VI.П.З.Д.: _____________, _________________ причини ________________

к-ть учнів п.і. учня перерахувати

VII. Обдаровані діти ______________________________________________

у чому проявляються

VIII. Агресивні діти _______________________________________________

прізвище, ім’я учня, вид агресії

IX. Дезадаптовані діти _____________________________________________

прізвище, ім’я учня, форма дезадаптації

X. Дозвілля дітей: сімейний _______________ шкільний _________________

який? який?

позашкільний ____________________________________________________

який?

XI. Види наданої психолого-педагогічної допомоги _____________________

перерахувати які