Оформлення практичних рекомендацій

Невід’ємною частиною курсової роботи з фізичного виховання є розділ «Практичні рекомендації». У них висловлюються конкретні пропозиції щодо поліпшення процесу занять фізичними вправами. Зміст практичних рекомендацій необхідно тісно ув’язувати з об’єктом і предметом дослідження, метою роботи, завданнями, що були поставлені для досягнення цієї мети. В залежності від спрямованості наукової праці вони повинні містити конкретні засоби фізичного виховання, методичні умови їх використання, рекомендації щодо побудови процесу фізичного вдосконалення та інші пропозиції відносно різноманітних аспектів занять фізичними вправами. Однією з помилок при формулюванні практичних рекомендації є те, що вони зводяться до закликів: "треба посилити...", "удосконалювати..." тощо. Без розробки механізму реалізації таких пропозицій вони є безпідставними.

Іноді в процесі написання практичних рекомендацій вдаються до іншої, більш значної помилки – формулюють пропозиції таким чином, що вони нагадують продовження висновків, тобто зводяться до міркувань загального характеру, не пропонуючи конкретних механізмів досягнення поставленої мети навіть на рівні: "треба посилити...", "удосконалювати...". Нагадуємо, що практичні рекомендації - це набір конкретних засобів, методів, методичних умов, методичних прийомів, пропозицій щодо побудови процесу фізичного виховання тощо.

Практика написання курсових робіт свідчить, що практичні рекомендації можуть бути сформульовані у вигляді конкретних програм або у вигляді набору загальних рекомендацій методичного характеру не пов’язаних в єдину програму.

У першому випадку, якщо програма не дуже велика за обсягом, вона може бути викладена в структурі роботи у другому розділі, в підрозділі «Організація експерименту». Якщо ж програма займає багато місця, іі можна помістити в додатки, а в підрозділі «Організація експерименту» дати посилання на неї. У випадку, коли програма дуже велика за розміром і потребує певного роз’яснення, то її краще викласти в окремому, третьому розділі, який розташований за розділом «Методи і організація дослідження».

Практичні рекомендації, сформульовані у вигляді набору загальних пропозицій методичного характеру не поєднаних в єдину програму, часто витікають із певних закономірностей, виявлених протягом експериментальної частини роботи, і представлених у висновках. У цьому випадку практичні рекомендації, на відміну від конкретних програм, ефективність яких перевіряється протягом дослідження, можуть бути структурно розташовані після висновків.

Наприклад:

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При побудові річного циклу тренування бігунів-спринтерів на початковому етапі необхідно дотримуватись рекомендацій, викладених у спеціальній науково-методичній літературі щодо співвідношення засобів підготовки. При цьому в загальному обсязі тренувального навантаження загальнопідготовчі вправи повинні займати 50%, допоміжні – 45% і спеціально-підготовчі – 5%.

2. Дотримуючись загальноприйнятої класифікації засобів підготовки слід мати на увазі, що:

- до загальнопідготовчих вправ легкоатлетів-спринтерів слід віднести деякі гімнастичні вправи, вправи з вагою власного тіла, резиновими амортизаторами, невеликими обтяженнями (штанга. гантелі), набивними м’ячами;

- у якості допоміжних вправ в цьому випадку виступають: ходьба з підстрибуваннями з додатковим рухом маховою ногою у польоті і без нього, імітація рухів руками, як під час бігу, стрибок у довжину з місця, багатоскоки (3-6 стрибків), різноманітні бігові вправи – біг з закиданням гомілки, біг з виносом прямих ніг вперед і назад, біг з високим підніманням стегна, біг стрибками, біг «колесом», біг на місці в високому темпі, біг з упором в стіну. Зазначені бігові вправи, що застосовуються фахівцями насамперед, як засоби формування правильної техніки бігу, на етапі початкової підготовки виступають і в якості ефективного засобу розвитку швидкісно-силових якостей. На подальших етапах спортивного вдосконалення ця їх роль у тренувальному процесі нівелюється.

- До спеціально-підготовчих вправ у спринтерському бігу, за загальноприйнятими уявленнями, відносяться: біг з ходу, біг з високого старту, стартові прискорення з низького старту.

3. Запропоновані нами рекомендації щодо методичних умов використання згаданих вище вправ для бігунів-спринтерів базуються на загальних положеннях розвитку швидкісно-силових якостей з урахуванням вікових особливостей і мають наступний вигляд: