Рецензія, відгук, висновок

Рецензія— це критичний відгук на художній, науковий або інший твір, що містить зауваження, пропозиції тощо. Мета рецензії — рекомендація твору до друку, захисту. Реквізити рецензії такі:

1. Назва документа.

2. Заголовок, що містить:

♦ назву рецензованої роботи;

♦ прізвище та Ініціали її автора;

♦ видавництво та рік публікації; « кількість сторінок.

3. Текст, що складається з двох частин:

♦ короткий виклад змісту роботи;

♦ зауваження, пропозиції, висновки автора рецензії.

4. Підпис особи, яка рецензувала роботу.

5. Дата.

У разі необхідності підпис завіряють печаткою.

Зразок рецензії:

РЕЦЕНЗІЯ

на рукопис «Російсько-український

тлумачний словник з промислової електроніки»

авторів Паеранд Ю. Е., Рукас Т. П.

У зв'язку з набуттям українською мовою статусу держав­ної постійно існує потреба в лексикологічних посібниках, які відбивають терміносистему певної науково-технічної галузі, подану українською. З огляду на це актуальність видання спеціалізованого російсько-українського тлумачного слов­ника з промислової електроніки сумнівів не викликає. Використання такого словника в навчальному процесі, в на­уково-проектній і виробничій діяльності безумовно сприяти­ме підвищенню якості підготовки фахівців з промислової електроніки, бездоганній розробці технічної документації, унормуванню викладу науково-технічних видань (статей, мо­нографій, дисертаційних робіт, звітів тощо).

Відзначимо як позитивне, що рецензований словник орі­єнтований на нормативну наукову термінологію. Це забез-

печується введенням до російського реєстру і поданням в українському перекладі дефініцій, зареєстрованих у держав­них стандартах, а також широковживаних у сучасній науковій, науково-популярній, інсрормативно-реферативній літературі.

Цей словник помітно виділяється з-поміж інших галузевих термінологічних словників минулих і сучасних видань, оскіль­ки в ньому поруч із загальноприйнятими серед фахівців з промелектроніки номенами представлені й новоутворення, пропоновані філологами як більш точні (тому в словникові подається інколи декілька морфологічних варіантів). Очевид­но, з часом такі дискусійні на сьогодні варіанти будуть від­гранені мовленнєвою практикою.

Сформований лексико-термінологічний масив становить понад 800 найуживаніших понять промислової електроніки, відзначається системністю відбору й подання терміноло­гічних одиниць. Правопис української частини словника по­даний із врахуванням сучасних вимог і рекомендацій.

Узагальнюючи, можна сказати, що словник своєчасний, актуальний і є загалом досконалим за змістом та формою.

Як і в кожній праці, а особливо такого типу, в словнику є сильніші й слабші місця, є недогляди, спірні, а часом і не­прийнятні твердження, в усякому- разі — з погляду рецен­зента. Зупинімося на них конкретно.

1. Авторам словника слід сміливіше залучати до укра­їнської мовної системи власне українські лексеми замість кальок з російської мови. Наприклад, у статті випрями-тель — випрямлячзроблено прямий переклад, натомість український відповідник ви просту вач,що є технічним тер­міном; зарядньїй ток конденсатора — зарядний струм конденсатора,потрібно заряджальний; запираемьій ток тиристора — замикний струм тиристора,думається, що , треба вживати стопорний(запірний).

2. Не завжди вдало автори замінили дієприкметникові форми прикметниковими. Наприклад: стабилизирующие схемьі — стабілізуючі схеми,узвичаєно вживати стабіліза­ційні (схеми для стабілізації).

3. Нарешті висловлюємо ще одне побажання авторам, спрямоване на вдосконалення роботи в майбутньому: до­цільним видається подання до українських відповідників до­даткових граматичних характеристик: форми родового від-

мінка іменників II відміни чоловічого роду: інвентар, канал, провідник.

«Російсько-український словник зпромислової електро­ніки» заслуговує позитивної оцінки, і його можна рекомен­дувати до друку.

Кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української мови

Національного аграрного університету К. Б. Біленко

Відгук— це висновки уповноваженої особи (кількох осіб) про наукові роботи, вистави, фільми, представлені на розгляд чи до захисту.

Реквізити відгуку такі:

1. Назва документа.

2. Заголовок, що містить:

♦ назву роботи;

♦ прізвище, ім'я та по батькові її автора;

♦ рік написання;

♦ кількість сторінок.

3. Текст, що містить:

♦ вступ (загальна характеристика роботи, її актуаль­ність);

♦ стислий виклад змісту роботи;

♦ критичні зауваження;

♦ висновок з пропозиціями.

4. Посада, підпис та розшифрування підпису.

5. Дата укладання.

6. Печатка.

Зразок відгуку:

ВІДГУК

на роботу М. М, Цілини «Сучасна українська ергонімія»

(на матеріалі власних назв установ м. Києва),

що подана до захисту на здобуття освітньо-

кваліфікаційного рівня магістра

Робота Марини Цілини «Сучасна українська ергонімія» (на матеріалі власних назв установ м. Києва) присвячена комплексному дослідженню сучасної української фірмонімії,

яка й досі перебуває поза увагою українських ономастів. У роботі чітко визначено статус фірмонімів у національній онімній системі, їх джерельну основу та проаналізовано прин­ципи їх номінації. У процесі ґрунтовного аналізу розмежовано фірмоніми відонімного та відапелятивного походження, що виступають не лише найважливішим засобом диференці­ації — ідентифікації найменованих комерційно-виробничих об'єднань, а й мовним засобом їх реклами та інших харак­теристик (місця розташування, профілю діяльності, належ­ності й т. і.).

У роботі вдало, ґрунтовно досліджено мотиваційні ознаки сучасних власних назв установ, агенцій столиці, Цікавими, на наш погляд, є фірмоніми, що мають подвійну мотивацію, наприклад, Київгума, «Мега Плюс», «Роса-Н.».

Варто відзначити й те, ще студентка намагається розро­бити певні рекомендації щодо унормування сучасного укра­їнського фірмонімікона.

Робота М. М. Цілини має струнку, глибоко продуману структуру. Окрім вступу, у якому наявні всі необхідні реквізити (актуальність, мета дослідження, джерела дослідження, теоретичне й практичне значення, апробація результатів дослідження), та висновків, робота включає ще три розділи: «Теоретичні проблеми сучасної української ергоніміки», «Принципи номінації у сфері фірмонімів м. Києва», «Проб­леми культури мови в сучасній фірмонімії м. Києва»,

Описуючи та аналізуючи фірмоніми, Марина виявила себе як науковець, здатний на аргументовані узагальнення, проявила творчий підхід до проблеми культури мови.

Таким чином, і за важливістю поставлених завдань, і за тим внеском, який робить це дослідження в загальний стан української лексикології, робота М. М. Цілини заслуговує на найвищий бал.

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, доцент О. П. Потапенко

Висновок — це документ, що містить остаточну думку, логічний підсумок комісії, уповноваженої особи або уста­нови, зроблений на основі розгляду, аналізу певних фактів,

Висновок передається до вищих органів для розгляду й затвердження,

Реквізити висновку такі:

Гриф затвердження,

Назва документа.

3. Заголовок, що містить:

♦ назву установи, комісії, що складає висновок:

♦ питання, щодо якого готується висновок.

4. Текст, що складається з двох частин:

♦ у першій подається стислий виклад суті питання, ана­ліз основних положень;

♦ у другій — конкретні зауваження та пропозиції.

5. Додатки (якщо є),

6. Підписи уповноважених осіб із зазначенням посад та розшифруванням,

Печатка,

Зразок висновку:

МОТИВОВАНИЙ ВИСНОВОК

кафедри культури української мови факультету

української філології НПУ імені М. Драгоманова

про рекомендацію на посаду професора,

завідувача кафедри С. В, Шевчук

С. В, Шевчук працює в університеті з 1979 року, на посаді доцента, завідувача кафедри культури української мови — з 1992 р., на посаді професора — з 1997 р, Постійно виконує лекційне навантаження з курсу «Ділова українська мова», «Сучасна українська літературна мова». З цих предметів проводить практичні, семінарські заняття, колоквіуми, прий­має заліки, екзамени, керує курсовими та дипломними робо­тами. Заняття С. В. Шевчук проводить на високому науковому і методичному рівні, використовуючи найновіші досягнення мовозначної та методичної науки. Нею підготовлено і видано друком «Програму з ділової української мови», «Програму з практичного курсу української мови» та програму спецсе-мінару для магістрів стаціонарної та заочної форм навчання «Етика спілкування вчителя-словесника».,

Як завідувач кафедри С. В. Шевчук вміло організовує ро­боту кафедри, дбає про високий науково-методичний рівень занять викладачів з усіх дисциплін кафедри, постійно від­відуючи ці заняття та докладно аналізуючи їх. Під її запаль­ним керівництвом готуються та виходять друком методичні й навчальні посібники («Сучасні ділові папери», «Контрольні роботи з ділової української мови», «Ділова українська мова: Тестові завдання»), поновлюються матеріали до екзаменів та практичних занять.

Упродовж багатьох років С. В. Шевчук займається науко­вими дослідженнями. Нею підготовлено й опубліковано 57 наукових робіт загальним обсягом 326 друк, арк., серед яких навчальні підручники та посібники для студентів вищих та середніх спеціальних закладів освіти: «Українське ділове мовлення», «Службове листування. Довідник», «Сучасна українська літературна мова» (у співавторстві), «Практикум з українського ділового мовлення»; для школи: «Складаємо іспит з рідної мови», «Українська мова. Збірник диктантів»; для широкого кола користувачів: «Російсько-український і українсько-російський словник: Відмінна лексика», «Ділове спілкування», «Російсько-український словник ділового мов­лення».

Нині вона активно працює і вже подала до друку словник «Написання слів разом, окремо, через дефіс».

Під її керівництвом виконано й захищено дисертаційне дослідження на здобуття вченого ступеня кандидата філоло­гічних наук (22 лютого 2000 р. захистила дисертацію І. В. Бс-чарова). Зараз Світлана Володимирівна керує науковими дослідженнями трьох пошукачів.

Викладацька робота С. В. Шевчук сприяє впровадженню української мови у всі сфери життєдіяльності держави. Вона виступає з лекціями з актуальних проблем мовознавства, зокрема ділового мовлення, в різних установах, бере активну участь у науково-практичних конференціях, рецензує посіб­ники, словники, виступає як офіційний опонент на захистах дисертацій. Вона член Ради факультету української філології та методичної комісії, член профкому університету.

С. В. Шевчук зарекомендувала себе висококваліфікова­ним, сумлінним фахівцем, тактовною, порядною, чуйною лю­диною.

Кафедра вважає, що є всі підстави рекомендувати Шевчук Світлану Володимирівну на посаду професора, завідувача кафедри культури української мови

Голова засідання кафедри,

декан факультету української

філології доцент А. В. Висоцький

Секретар кафедри Ю. Б. Виноградова

Реферат, тези

Реферат— письмовий виклад наукової статті, моногра­фії, результатів наукового дослідження, змісту книги.

Цей термін має й інше значення: доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літератури та інших джерел.

Реферат обов'язково містить:

1. Назву.

2. Тему.

3. Текст.

4. Висновки.

Якщо це реферат результатів наукового дослідження (ре­ферат кандидатської чи докторської дисертації), то текст його складатиметься з окремих розділів:

- актуальність дослідження;

- об'єкт дослідження;

- предмет дослідження;

- мета;

- методологічна та теоретична основа;

- методи дослідження;

- наукова новизна;

- значущість;

- практична цінність;

- особистий внесок здобувача;

- положення, що виносяться на захист;

- апробація результатів дослідження;

- структура та обсяг дисертації;

-ф- основний зміст роботи; -Ф- висновки; -ф- публікації автора. Як писати реферат?

1. Визначити тему реферату.

2. Дібрати відповідну літературу та опрацювати її.

3. Скласти план.

4. Написати ґрунтовний, змістовний вступ, що зацікавить читача чи слухача.

5. Зробити вмотивовані висновки, узагальнення.

6. Добирати мовні засоби вираження, що відповідають науковому стилю викладу.

7. Обсяг реферату — 10—12 друкованих сторінок.
Реферат обов'язково має мати титульну сторінку (титул),

яка слугує для початкового знайомства з рефератом, а тому важливо, щоб титул містив такі відомості:

«ф- назву міністерства, якому підпорядковується уста­нова;

-ф- назву навчального закладу, в якому навчається автор;

-ф- заголовок (тему реферату);

-Ф- прізвище, ім'я, по батькові автора реферату;

-ф- місце і рік написання.

Ш Зразок титульної сторінки:

Міністерство освіти і науки України Спеціалізована загальноосвітня школа № 155 м. Києва

РЕФЕРАТ /