Методика розрахунку захисного заземлення 3 страница

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі
охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і
технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Стаття 29. Тимчасове припинення чинності нормативно-правових актів з охорони праці

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про
встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо
приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці
розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби
експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за
наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про
встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з
охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити
заінтересованих працівників про рішення зазначеного органу
державного нагляду за охороною праці.

Стаття 30. Поширення дії нормативно-правових актів з охорони праці на сферу трудового і професійного навчання

Нормативно-правові акти з охорони праці є обов'язковими для
виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на
дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання,
облаштованих у будь-яких навчальних закладах.

Організація охорони праці на зазначених об'єктах, а також
порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і
студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади в
галузі освіти та науки за погодженням з відповідним профспілковим
органом.

До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне
навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Розділ VI. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

· Кабінет Міністрів України;

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі
охорони праці

Кабінет Міністрів України:

· забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони
праці;

· подає на затвердження Верховною Радою України
загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці
та виробничого середовища;

· спрямовує і координує діяльність міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і
здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

· встановлює єдину державну статистичну звітність з питань
охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної
життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр
України.

Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади в галузі охорони праці

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

· проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони
праці;

· розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю
профспілок;

· здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств
галузі з охорони праці;

· укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з
питань поліпшення умов і безпеки праці;

· беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

· організовують навчання і перевірку знань з питань охорони
праці;

· створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби,
здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної
справи;

· здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на
підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і
контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних
органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з
охорони праці.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення
державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного
епідеміологічного нагляду спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає
порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації
робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з
охорони праці.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

· здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює
контроль за виконанням функцій державного управління охороною
праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої
влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими
державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

· розробляє за участю міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних
випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок
загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці
та виробничого середовища і контролює її виконання;

· здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує
правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові
акти з охорони праці або зміни до них;

· координує роботу міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевих державних адміністрацій, органів місцевого
самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької
діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища;

· одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств,
інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та
інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

· бере участь у міжнародному співробітництві та в організації
виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий
досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку
пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного
законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та
європейських норм. Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Стаття 34. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі
охорони праці

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації у межах відповідних територій:

· забезпечують виконання законів та реалізацію державної
політики в галузі охорони праці;

· формують за участю представників профспілок, Фонду
соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують
виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного
розвитку регіонів;

· забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на
відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

· вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних
територій та об'єктів комунальної власності;

· здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.
Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій
створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно
з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів
України, а також на громадських засадах - ради з питань безпечної
життєдіяльності населення.

Стаття 35. Повноваження органів місцевого самоврядування в
галузі охорони праці

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

· затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану
безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з
охорони праці у складі програм соціально-економічного і
культурного розвитку регіонів;

· приймають рішення щодо створення комунальних
аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних
територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад
забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового,
торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають
у комунальній власності відповідних територіальних громад,
додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах.

Для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї
статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого
виконавчого органу відповідний підрозділ або призначає спеціаліста
з охорони праці.

Стаття 36. Повноваження об'єднань підприємств у галузі
охорони праці
Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій,
концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або
договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для
виконання делегованих об'єднанням функцій в їх апаратах
створюються служби охорони праці.

Стаття 37. Організація наукових досліджень з проблем охорони праці
Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем
охорони праці, ідентифікації професійної небезпечності
організуються в межах загальнодержавної та інших програм з цих
питань і проводяться науково-дослідними інститутами,
проектно-конструкторськими установами та організаціями, вищими
навчальними закладами та фахівцями.

Розділ VII. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ
ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Стаття 38. Органи державного нагляду за охороною праці
Державний нагляд за додержанням законів та інших
нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

· спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

· спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни
праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від
будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва,
об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних
адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні
і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці
регулюється цим Законом, законами України "Про використання
ядерної енергії і радіаційну безпеку" ( 39/95-ВР ), "Про пожежну
безпеку" ( 3745-12 ), "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), іншими
нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що
затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів
України.

Стаття 39. Права і відповідальність посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з нагляду за охороною праці

Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

· безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства
(об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до
законодавства використовують найману працю, та здійснювати в
присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

· одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні
пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та
інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан
профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті
заходи щодо їх усунення;

· видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

· забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію
підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць,
будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин,
механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці,
виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин,
реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію
виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які
створюють загрозу життю працюючих;

· притягати до адміністративної відповідальності працівників,
винних у порушенні законодавства про охорону праці;

· надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам
прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із
законом.

Рішення посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за
необхідності обґрунтовуються результатами роботи та висновками
експертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних лабораторій та інших підрозділів (груп) технічної підтримки, що функціонують у складі органів державного нагляду за охороною праці відповідно до завдань інспекційної служби або створюються і діють згідно із законодавством як незалежні експертні організації. Наукова
підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними
науково-дослідними установами.

Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці є державними
службовцями, і на них поширюється дія Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ). Вони несуть відповідальність згідно із
законом за виконання покладених на них обов'язків. Посадові особи
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з
нагляду за охороною праці мають право носити формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 40. Соціальний захист посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці

Посадовим особам спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці держава
гарантує соціальний захист.

Працівники правоохоронних органів надають допомогу посадовим особам органів державного нагляду у виконанні ними службових обов'язків та вживають заходів щодо припинення незаконних дій осіб, які перешкоджають виконувати ці обов'язки, вдаються до погроз, шантажу, нанесення тілесних ушкоджень посадовим особам органів державного нагляду або членам їх сімей, завдають шкоди їх майну.

За особами, які звільнені з посад в органах державного
нагляду за віком або через хворобу чи каліцтво, а також за членами
сім'ї або утриманцями загиблої під час виконання службових
обов'язків посадової особи зберігається право на пільги згідно з
законодавством.

Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державного
нагляду здійснюється згідно з законодавством за рахунок держави.

Стаття 41. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за
додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та
санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом,
спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного
захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні
спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших
структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах
фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують
найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві
громадський контроль за додержанням законодавства про охорону
праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Надати право технічній інспекції профспілок галузевого рівня,
що здійснює контроль за дотриманням умов праці та техніки безпеки
працівників, зазначених у статті 1 Закону України "Про підвищення
престижності шахтарської праці", зупиняти ведення робіт на
підприємстві у разі грубих порушень правил техніки безпеки та
охорони праці. { Статтю 41 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом N 345-VI ( 345-17 ) від 02.09.2008 }

Стаття 42. Уповноважені найманими працівниками особи з
питань охорони праці

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок
організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє
уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із
збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці. Їх звільнення або
притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності
здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку,
визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань
охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті
роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час
інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб,
які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

Розділ VIII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Стаття 43. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману
працю, посадових осіб та працівників

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання
розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти
відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної
особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Несплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ). Особи, на
яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем
роботи.

Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи
фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують
найману працю, посадових осіб і працівників, визначених цією
статтею, зараховуються до Державного бюджету України.

Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони
праці

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб
органів державного нагляду за охороною праці, а також
представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи
притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної,
кримінальної відповідальності згідно із законом.

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім
частини четвертої статті 19, яка набирає чинності з 1 січня
2003 року.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з часу
набрання чинності цим Законом:

· внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

· привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

· забезпечити приведення органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 14 жовтня 1992 року N 2694-XII

Практична робота № 2

РОЗРАХУНКИ ВЕНТИЛЯЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Мета роботи:

1. Ознайомлення з загальними відомостями про теорію повітрообміну у виробничих приміщеннях, методиками розрахунку повітрообміну за різними критеріями.

2. Набуття практичних навичок розрахунку параметрів повітрообміну приміщень відповідно до санітарних норм.

1. Загальні відомості

Повітрообмін — процес заміни відпрацьованого і забрудненого повітря у виробничому приміщенні свіжим за допомогою природної і (або) механічної вентиляції. Величина обміну повітря, м3/год, — один з основних показників, необхідних для проектування будь-якої з систем вентиляції виробничого приміщення.

Вентиляційні системи загальнообмінної механічної вентиляції бувають витяжними, припливними і припливно-витяжними.

Обмін повітря повинен розраховуватись так, щоб концентрація шкідливостей (пари, гази, волога, пил або аерозолі та ін.) в приміщенні під час роботи вентиляції не перевищувала допустимих рівнів чи граничнодопустимих концентрацій (ГДК). ГДК шкідливих речовин наведено у ГОСТ 12.1.005-88

Кількість повітря, що подається у приміщення для забезпечення необхідних метеорологічних умов та якості повітря робочої зони, визначають відповідно до існуючих будівельних норм. Розрахунок здійснюють за такими чинниками: шкідливі речовини, надлишки теплоти, надлишки вологи, кількість працюючих. Якщо у приміщенні існують одночасно декілька шкідливих чинників, розрахунок ведуть за кожним із них і більше з отриманих значень приймають за розрахункове.

2. Розрахунок повітрообміну за шкідливими речовинами

Необхідний об'єм повітря для розбавлення шкідливих речовин до допустимих концентрацій розраховують за формулою, м3/год:

, (1)

де k — коефіцієнт нерівномірності розподілу шкідливої речовини у приміщенні (приймають 1,2 … 2,0 залежно від висоти приміщення та особливостей технологічних процесів); G — кількість шкідливої речовини, що виділяється у приміщенні за годину, мг/год; q - концентрація шкідливої речовини у повітрі, яке видаляється (< ГДК), мг/м³; q₀ — концентрація шкідливої речовини у повітрі, яке подається в приміщення (< 0,3 ГДК), мг/м³.

За наявності місцевої вентиляції необхідну кількість повітря визначають за формулою, м³/год:

(2)

де L_M - кількість повітря, що видаляється з приміщення місцевою вентиляцією, м³/год; q_M - вміст шкідливих речовин у повітрі, яке видаляється з робочої зони або зони, що обслуговується, мг / м³; q₀ — вміст шкідливих речовин у повітрі, яке видаляється з приміщення за межами робочої зони або зони, що обслуговується, мг / м³.

За одночасного надходження у повітря приміщення кількох шкідливих речовин односпрямованої дії об'єми повітря, необхідні для розбавлення кожної речовини окремо, підсумовують, а для речовин різноспрямованої дії допускається приймати
найбільший з розрахованих об'ємів.

Наприклад, у разі одночасного випаровування кількох розчинників (ацетону, спиртів, оцтової кислоти) чи подразнювальних газів (сірчаного чи сірчистого ангідриду, хлористого та фтористого водню та ін.) кількість повітря для загально-обмінної вентиляції треба розраховувати, підсумовуючи його обсяги, потрібні для розбавлення до норми окремо кожного з розчинників чи подразнювальних газів.

За одночасного виділення кількох газів і парів, окрім розчинників і подраз­нювальних газів, кількість повітря для розрахунку вентиляції приймають за тією шкідливістю, яка потребує найбільшого розбавлення.