Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

РОЗДІЛ 5

Законодавство про охорону праці складається з законів України “Про охорону праці”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про пожежну безпеку”, Кодексу Законів про працю України та інших і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Державна політика в галузі охорони праці базується на наступних принципах:

- пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне рішення задач охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- установлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності;

- інформування населення, навчання, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- координація діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що вирішують проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці. [69, ст.5]

При укладанні трудового договору потенційний робітник має бути проінформований роботодавцем під підпис про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я, а також про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах згідно з законодавством та колективним договором. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, чи для виробничого або навколишнього середовища.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про охорону праці, не дотримує умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню роботодавцем від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Тривалість робочого часу працівників протягом кожного тижня встановлена Кодексом Законів про працю України. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

В Україні діє Концепція управління охороною праці. У ній передбачено створення і забезпечення функціонування державної, галузевої, регіональної систем управління охороною праці, а також системи управління нею на підприємствах, в установах, організаціях. Управління охороною праці здійснюють: на державному рівні - Кабінет Міністрів України (реалізує державну політику щодо управління охороною праці через Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення), Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; на регіональному рівні – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; на галузевому рівні - міністерства й інші центральні органи виконавчої влади. [69, ст.12]

Система управління охороною праці є складовою частиною управління підприємствами (установами, організаціями), що включає прогнозування та планування, організацію роботи, координацію та регулювання, активізацію та стимулювання, контроль, облік і аналіз. Об'єктом управління є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях, дільницях, у цехах та на підприємстві в цілому. Управління охороною праці на підприємстві здійснює роботодавець, у підрозділах і на дільницях – їх керівники. Для цього розробляється і затверджується Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.

На підприємстві розробляється і затверджується роботодавцем (уповноваженою ним особою) Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці (основою його є Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці затверджена наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.05р. №15), складаються плани-графіки виконання цієї роботи. Контроль за навчанням працівників і періодичністю перевірки їхніх знань здійснює служба охорони праці. Організаційно-методична робота щодо управління охороною праці, підготовка управлінських рішень та контроль за їх реалізацією здійснюються службою охорони праці, підпорядкованою безпосередньо роботодавцю (керівнику підприємства, установи, організації). Ця служба створюється на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб. При меншій чисельності працюючих функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом. [69, ст.12]

Спеціалісти служби охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків у забезпеченні безпеки праці; одержувати від них необхідні відомості, документацію та пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачений законодавством медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань і не мають допуску до відповідних робот або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги з охорони праці.

З метою залучення представників роботодавця та трудового колективу до співпраці у галузі управління охороною праці на підприємстві створюється комісія з питань охорони праці. Трудовий колектив на загальних зборах (конференції) затверджує Положення про комісію з питань охорони праці. До складу цієї комісії від роботодавця включаються спеціаліст служби охорони праці, спеціалісти виробничої, юридичної та інших служб, від трудового колективу - працівники основних професій, уповноважені з питань охорони праці, представник профспілкової організації. Основні задачі цієї комісії: захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці, підготовка рекомендацій роботодавцю і працівникам щодо профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань, узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань охорони праці, розробка позицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів на їх вирішення.

Усі працівники при прийомі на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань охорони праці. Інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на вступний і на робочому місці. Розрізняють інструктажі на робочому місці: первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

На підприємствах розробляються і використовуються в системі навчання працівників інструкції з охорони праці. Інструкція – це настанови працівнику щодо забезпечення безпеки праці на конкретному місці. Інструкції з охорони праці розробляються керівниками підрозділів підприємства або керівниками робіт за участю спеціалістів служби охорони праці. Кожна інструкція повинна містити вимоги безпеки: загальні, перед початком роботи, під час роботи, в аварійних ситуаціях і після закінчення роботи. Допускається використовувати типові інструкції з безпеки праці для окремих професій і на окремі види робіт з урахуванням конкретних умов. Стан охорони праці на підприємствах контролює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб Держгірпромнагляду на юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю, може бути накладений штраф. Максимальний розмір зазначеного штрафу (накладається за підсумками комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві) не може перевищувати п'яти відсотків їх місячного фонду заробітної плати. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в місячний термін у судовому порядку. Несплата штрафу протягом місяця після остаточного рішення можливого спору тягне за собою нарахування на суму його пені в розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Грошові кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних або фізичних осіб, що використовують відповідно до законодавства найману працю, зараховуються в Державний бюджет України. [69, ст.18]

За порушення законів, нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб відповідних органів держнагляду, представників профспілок, їхніх організацій і об'єднань винні особи притягуються згідно з законодавством до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.

Найважливішими показниками трудового процесу у торгівлі є важкість та напруженість роботи. Характер праці визначається робочою позою (нахили тулуба, переміщення у просторі), напругою (увага, напруга аналізаторних функцій зору і слуху, емоційна та інтелектуальна напруга, монотонність), змінністю і важкістю (динамічність роботи, статична напруга). При плануванні робочого місця виходять з того, щоб працівник протягом зміни забезпечував потрібну продуктивність праці, витрачав мінімум фізичних сил, не піддався впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Важливе значення мають робоча поза, темп та ритм виконання роботи. Виключаються статичні м’язові напруги та, отже, профзахворювання (викривлення хребта, розширення вен, плоскостопність) у робочій позі, що забезпечує розташування центру ваги тіла у межах площі опори. Загальні ергономічні вимоги до робочого місця викладені у міждержавних стандартах ГОСТ 12.2.032-78 (при виконанні робіт сидячи) та ГОСТ 12.2.033-78 (при виконанні робіт стоячи).

У роботі, пов’язаній з великим м’язовим навантаженням, перерви повинні бути довгостроковими (до 10 хв.), але не частими, причому їх тривалість та частота повинні змінюватись протягом робочої зміни. На основі загальних енерговитрат організму людини розрізнюють фізичні роботи: легкі – із енерговитратами 105-175 Вт, середньої важкості – із енерговитратами 175-290 Вт, важкі – із енерговитратами 291-349 Вт.

Мікрокліматичні умови у приміщеннях характеризують наступні показники: температура, відносна вологість і швидкість руху повітря, інтенсивність теплового (інфрачервоного) випромінення, температура поверхні обладнання і огороджуючих конструкцій. Оптимальні величини температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні подано у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.

Оптимальні величини температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні

Період року Категорія робіт Температура повітря, оС Відносна вологість повітря, % Швидкість руху повітря, м/с
Холодний Легка Iа 22…24 60…40 0,1
Легка Iб 21…23 60…40 0,1
Середньої важкості IIа 19…21 60…40 0,2
Середньої важкості IIб 17…19 60…40 0,2
Важка III 16…18 60…40 0,3
Теплий Легка Iа 23…25 60…40 0,1
Легка Iб 22…24 60…40 0,2
Середньої важкості IIа 21…23 60…40 0,3
Середньої важкості IIб 20…22 60…40 0,3
Важка III 18…20 60…40 0,4
             

Існує вісім розрядів зрової роботи, із яких перших шість характеризується розмірами об’єкта розпізнавання. Для 1-4 розрядів нормовані значення залежать не тільки від об’єкту розпізнавання, але і від контрасту об’єкта з фоном. Найбільша нормова освітленість складає 5000 лк(розляд 1а), а найменша- 30 лк(розряд 8б). Норми штучного та природного освітлення приміщень подано у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Наши рекомендации