Частка легень, яка вкрита частинками диму, дорівнює

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до індивідуальної роботи з курсу БЖД

для бакалаврів усіх професійних напрямків

денної форми навчання

Затверджено радами спеціальностей:

6.030507	пр. №	від р.
6.051701	пр. №	від р.
7.05020201, 8.05020201, 6.050202, 6.050702	пр. №	від р.
6.140101, 6.140103	пр. №	від р.
7.03050401, 8.03050401, 6.030504, 7.03050901, 8.03050901, 6.030509, 7.03060101, 8.03060101, 6.030601	пр. №	від р.
7.03051001, 8.0305100, 7.03051002, 8.03051002, 6.030510	пр. №	від р.
7.04010602, 8.04010602, 7.04010603, 8.04010603, 7.04010604, 8.04010604, 6.040106	пр. №	від р.
7.05050313, 8.05050313, 8.05050206, 8.05050206	пр. №	від р.

ОДЕСА ОНАХТ 2012

Ме­то­ди­чні вказівки до індивідуальної роботи з курсу БЖД для бакалаврів усіх спеціальностей денної форми навчання / Укл. О.А. Нетребський, О.О.Фесенко / ­Одеса: ОНАХТ, 2012. - 14 с.

Відповідальний за випуск зав. ка­фе­д­рою безпеки життєдіяльності О.А. Нетребський, д-р техн. наук, професор

Індивідуальне завдання – форма організації навчання, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Індивідуальна робота студентів з дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає у виконанні розрахункової роботи, яка виконується окремо кожним студентом під керівництвом викладача.

Оформлення індивідуальної роботи може бути виконано рукописним способом у зошиті або комп’ютерним способом (сторінки формату А4, редактор Microsoft Word, шрифт Times New Roman, розмір 12 або 14, міжрядковий інтервал одинарний).

ВИБІР ВАРІАНТА ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ

(ОЦН - останні цифри номера залікової книжки)

ОЦН	Номери завдань	ОЦН	Номери завдань	ОЦН	Номери завдань	ОЦН	Номери завдань
	1, 12, 100		25, 74, 98		21, 66, 105		10, 65, 93
	2, 46, 91		26, 75, 99		40, 72, 110		12, 66, 95
	3, 47, 92		27, 76, 111		41, 74, 111		14, 67, 98
	4, 48, 93		28, 77, 113		42, 76, 112		16, 68, 101
	5, 49, 94		29, 78, 115		43, 78, 113		18, 69, 104
	6, 50, 95		11, 49, 103		44, 80, 114		1, 49, 108
	7, 51, 96		28, 38, 119		45, 81, 115		19, 66, 106
	8, 52, 97		29, 39, 120		46, 83, 116		20, 67, 110
	9, 53, 98		30, 31, 91		47, 85, 117		21, 68, 111
	10, 54, 99		49, 66, 95		48, 87, 118		22, 69, 113
	11, 41, 101		50, 61, 116		2, 25, 106		23, 70, 115
	31, 63, 102		51, 62, 117		2, 81, 91		24, 71, 117
	32, 64, 103		52, 63, 118		12, 82, 92		25, 72, 119
	33, 65, 104		53, 64, 119		4, 83, 93		26, 73, 120
	34, 66, 105		54, 65, 120		5, 84, 94		27, 74, 103
	35, 67, 106		11, 52, 104		9, 85, 95		1, 84, 109
	36, 68, 107		10, 31, 72		13, 86, 96		2, 55, 72
	37, 69, 108		11, 33, 75		23, 87, 97		7, 56, 74
	38,70, 109		12, 35, 77		14, 79, 98		11, 57, 84
	39, 71, 110		13, 37, 79		18, 80, 99		13, 58, 117
	3, 73, 102		14, 39, 73		1, 15, 107		18, 59, 81
	21, 70, 94		15, 41, 74		2, 61, 91		19, 60, 86
	22, 71, 95		16, 43, 76		4, 32, 84		31, 88, 92
	23, 72, 96		17, 45, 78		6, 63, 97		36, 89, 105
	24, 73, 97		18, 47, 80		8, 64, 120		10, 90, 100

Розділ 1. Природне середовище як критерій безпеки

життєдіяльності

Задача 1

Тема. Небезпека забруднення атмосфери аерозолями [1].

Мета. Оцінити небезпеку антропогенного забруднення атмосфери аерозолями.

Завдання. Визначити відносну частку площі легень людини, яку можуть вкрити частинки диму від паління сигарет протягом t років.

Вихідні дані для розрахунку[2] :

- кількість років t, протягом яких людина вживає сигарети;

- маса смоли М, яка утворюється при спалюванні однієї сигарети, кг;

- кількість сигарет L, що випалюється однією людиною за один день, 1/добу;

- середній розмір частинок диму радіусом r, r = 0,1 · 10^-6м;

- середня площа легень окремої людини S₁, S₁ = 125м².

Визначаємо кількість сферичної частинок смоли радіусом r, які утворюються при спалюванні однієї сигарети , (1.1)

де – кількість сферичних часток радіусом r;

m – маса однієї частинки диму радіусом r, кг;

– густина смоли, кг/м³.

Кількість сигарет, які курець випалює протягом t років обчислюємо за формулою

n_c = 365·L· t (1.2)

де n_c – кількість сигарет, які курець випалює за t років.

Кількість частинок смоли, що осідають у легенях, визначається за формулою

, (1.3)

де – кількість частинок смоли, які осідають у легенях;

k₁ – коефіцієнт, який враховує частку диму, що потрапляє в легені та залишається в них, k₁=0,1;

k₂ – коефіцієнт, що враховує частку диму, який , потрапивши в легені, з часом розсмоктується, k₂=0,5.

Площа покриття легень частинками диму розраховується за формулою

, м² (1.4)

де S₂ – площа покриття легень частинками диму, м².

Частка легень, яка вкрита частинками диму, дорівнює

,(1.5)