За дотриманням законодавства про охорону праці 4.2.1. Система державних органів по здійсненню нагляду і контролю за дотриманням законодавства про охорону праці

Закон України "Про охорону праці" встановлює систему органів, що здійсню­ють державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці. До них належать:

Розділ 4. НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці. Державний комітет України з нагляду за охороною праці є спеціально

уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці, що діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України. Осно­вними завданнями цього Комітету є:

- участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони праці щодо промислової безпеки, страхування ризиків виробничої безпеки, а також у галузі використання та охорони надр;

- здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших норматив­но-правових актів про охорону праці в частині безпечного ведення робіт, дер­жавного гірничого нагляду, здійснення державного управління з питань, що належать до його компетенції, у галузі геологічного вивчення, використання та охорони надр;

- комплексне управління охороною праці;

- координація здійснений органами виконавчої влади заходів з питань безпеки, гігієни праці, виробничого середовища, інших питань охорони праці.

Одним з основних принципів державної політики у сфері використання ядер­ної енергії та радіаційного захисту є здійснення нагляду у сфері використання ядерної енергії (ст.5 Закону України "Про використання ядерної енергії та раді­аційну безпеку" від 8 лютого 1995 року).

Державний комітет ядерного регулювання України⁵¹ є центральним орга­ном виконавчої влади зі спеціальним статусом, що здійснює в межах своєї ком­петенції реалізацію державної політики у сфері використання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки.

Державний комітет ядерного регулювання України — це орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, що здійснює державний нагляд за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки.⁵² Він здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи (державні інспекції з ядерної безпеки).

Державний комітет ядерного регулювання України відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює нагляд за додержанням експлуатуючими організаціями, підприєм­ствами, установами, організаціями, що виконують роботи на майданчиках

⁵¹ Державний комітет ядерного регулювання України утворено на базі Головної державної ін­спекції з нагляду за ядерною безпекою і Департаменту ядерного регулювання Міністерства екології та природних ресурсів України відповідно до Указу Президента України "Про дер­жавне регулювання ядерної та радіаційної безпеки" від 5 грудня 2000 року № 1303/2000.

⁵² Положення про Державний комітет ядерного регулювання України, затверджене Указом Президента України від 6 березня 2001 року №155/2001.

4.2. Державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці_____

ядерних установок, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об'єктах, вимог ядерної та радіаційної безпеки;

- організовує та здійснює державний нагляд за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та ра­діаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;

- здійснює контроль за реалізацією заходів, спрямованих на запобігання аваріям на ядерних установках, об'єктах, призначених для поводження з радіоактив­ними відходами, уранових об'єктах, та забезпечення готовності підприємств, установ і організацій до ліквідації наслідків таких аварій;

- контролює додержання встановленого порядку подання інформації про ви­падки порушень у роботі ядерних установок або сховищ для захоронення ра­діоактивних відходів, організовує з'ясування причин таких порушень, а також обставин виникнення ядерних інцидентів і радіаційних аварій;

- застосовує в межах своїх повноважень примусові заходи щодо юридичних і фізичних осіб у разі порушення ними законодавства, норм, правил і стан­дартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також умов виданих ліцензій;

- оперативно повідомляє через засоби масової інформації про радіаційні аварії на території України, а також за її межами в разі можливості транскордонного перенесення радіоактивних речовин;

- здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, державну полі­тику у сфері охорони державної таємниці, здійснює в установленому порядку контроль за станом охорони та збереження державної таємниці у централь­ному апараті Комітету, на підприємствах, в установах та організаціях, що на­лежать до сфери його управління.

З цією метою посадові особи мають право одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої вла­ди, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; надсилати обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у сфері використання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки; застосовувати фінансові санкції до підприємств, установ, організацій, підприємців за порушення законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки та умов наданих дозволів; обмежувати, припи­няти чи зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій та об'єктів у разі порушення ними вимог щодо ядерної та радіаційної безпеки; притягати в установленому порядку до відповідальності осіб, винних у порушенні законо­давства про ядерну та радіаційну безпеку; надсилати подання про невідповід­ність окремих осіб займаним посадам тощо.

Розділ 4. НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяль­ності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навко­лишнього природного середовища.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки здійснюється Державною пожежною охороною. До складу Державної пожежної охорони входять Державний департамент пожежної безпеки МВС України, управління (відділи) пожежної безпеки головних управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві, Київській області, управлінь МВС в областях, м. Севастополі, підрозділи, допоміжні служби, науково-дослідні установи, пожежно-технічні навчальні заклади, підприємства, Державний центр сертифікації виробів проти­пожежного призначення МВС.

Основними завданнями Державної пожежної охорони є організація розро­блення та впровадження організаційних і науково-технічних заходів та норма­тивне регулювання в галузі пожежної безпеки; здійснення державного пожеж­ного нагляду; запобігання пожежам і нещасним випадкам на них; гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха; розв'язання окремих завдань мобілізаційної підготовки.

Порядок здійснення державного пожежного нагляду визначається Законом України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 року та Положенням про Державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року № 508.

На виконання завдань державного пожежного нагляду посадові особи Дер­жавної пожежної охорони мають право:

1) проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника по­жежно-технічні обстеження і перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію; залучати за погодженням з міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями їх спеціалістів для участі в проведенні зазначених обстежень і перевірок, а також незалежної експертизи;

2) давати обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення по­рушень і недоліків у роботі, пов'язаній із забезпеченням пожежної безпеки та проведенням заходів щодо запобігання пожежам, здійснювати контроль за їх виконанням;

3) безплатно одержувати відомості та документи, які характеризують стан по­жежної безпеки на об'єктах, дані про пожежі, технічну документацію на роз­роблення і виготовлення пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, речовин і матеріалів, іншу інформацію з питань, які відносяться до компетенції держпожнагляду;

4) вимагати проведення контрольних випробувань на пожежну безпеку прила­дів, обладнання та іншої продукції, речовин і матеріалів, аналізу пожежної небезпеки робочих місць і навколишнього середовища, проведення незалеж­ної експертизи з оцінки стану пожежної безпеки будівель, споруд, новобудов

4.2. Державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці_____

та інших підконтрольних об'єктів, приладів, обладнання та іншої продукції згідно з вимогами пожежної безпеки проектних і проектно-конструкторських рішень, планів забудови територій;

5) здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час проектування (вибірково), будів­ництва, реконструкції, розширення чи технічного переоснащення, капіталь­ного ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі вияв­лення порушень забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт і вносити пропозиції щодо припинення фінансування цих робіт;

6) застосовувати штрафні санкції у разі порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду;

7) притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших пра­цівників підприємств, установ, організацій, громадян, винних у порушенні вимог пожежної безпеки, встановлених актами законодавства та іншими нормативними актами (стандартами, нормами, правилами, положеннями, інструкціями тощо), невиконанні розпоряджень (приписів), постанов органів держпожнагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;

8) проводити технічні розслідування обставин і причин пожеж, загибелі та трав­мування людей, знищення і пошкодження майна;

9) у разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню, евакуації людей, а також у випадках ви­пуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захис­ту з відхиленням від стандартів, технічних умов або їх відсутності припиняти чи забороняти:

- роботу підприємств і окремих виробництв, експлуатацію будівель, споруд, випуск і реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипо­жежного захисту;

- роботу виробничих дільниць і агрегатів, експлуатацію окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі;

- проведення пожежонебезпечних робіт, дію виданих на право проведення таких робіт дозволів;

10) перевіряти наявність документів, які дають право на виконання пожежоне­безпечних робіт.

Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, у тому числі охорони життя, здоров'я та працездатності працівників, покладено на Державну санітарно-епідеміологічну службу України. Згідно Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" систе­му Державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять: - центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я — Міністер­ство охорони здоров'я України;

Розділ 4. НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

- установи і заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби централь­ного органу в галузі охорони здоров'я — Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України та інші;

- відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів ви­конавчої влади в галузі оборони, в галузі внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, Служби безпеки України;

- державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.

Одним з основних напрямів діяльності державної санітарно-епідеміологіч­ної служби є здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд — це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів; за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впли­ву факторів навколишнього середовища на здоров'я населення; за дотриманням санітарного законодавства тощо.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється у порядку запо­біжного та поточного нагляду.

Запобіжний державний санітарно-епідеміологічний нагляд проводиться шля­хом державного санітарно-епідеміологічного нормування, державної санітар­но-епідеміологічної експертизи; видачі передбачених законодавством висновків та дозволів; погодження проектної та технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів ви­робничого, соціально-культурного та іншого призначення, санітарно-захисних зон підприємств, документації на розроблення, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових тех­нологій, виробничих процесів.

Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд — це діяльність орга­нів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів, постанов та висновків здійснюється шляхом обстеження та перевірки об'єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для здоров'я і життя людини.

Порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду вста­новлено у Положенні про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, за­твердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року

4.2. Державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці

№ 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1217). Основними організаційними формами санітарно-епідеміологіч­ного нагляду є обстеження та перевірка об'єктів нагляду. Вони проводяться (1) вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, та (2) позапланове — залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян.

У разі виявлення порушень санітарного законодавства органи, заклади та установи санітарно-епідеміологічної служби зобов'язані застосувати заходи, що спрямовані на їх припинення. Наприклад, обмежити, тимчасово заборонити чи припинити діяльність підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, будівництво, рекон­струкцію та розширення об'єктів за проектами, що не мають позитивного ви­сновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи; тим­часово заборонити виробництво, використання та реалізацію хімічних речовин, харчових продуктів, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біо­логічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромі­нювань у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей; вносити роботодавцям подання про відсторонення від роботи працівників; вилучати з реалізації (кон-фісковувати) небезпечні для здоров'я харчові продукти, хімічні та радіоактивні речовини, біологічні матеріали.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці можуть здійснювати й інші спеціально уповноважені на те органи та інспекції.