Основи організації хірургічної допомоги 1 страница

1. Медична допомога – це:

1. Диспансерне спостереження, обстеження та лікування певної категорії хворих.

2. Комплекс медичних заходів, спрямованих на лікування пацієнта у випадку загрози його життю та здоров’ю, що виконується професійно підготовленими фахівцями, які мають на це право відповідно до існуючого законодавства.

3. Допомога, яка надається хворим у хірургічних відділеннях районних, міських та обласних лікарень.

4. Проведення санітарно-просвітньої роботи, спрямованої на профілактику, раннє виявлення і лікування хірургічних захворювань.

5. Консультативна допомога хворим, висококваліфікована хірургічна допомога відповідно профілю.

2. Хірургічна допомога – це:

1. Допомога, яка надається хворим з хірургічними захворюваннями.

2. Допомога, яка надається хворим з хронічною патологією.

3. Допомога, яка надається хворим із хронічними захворюваннями і травмами.

4. Амбулаторно-поліклінічна допомога.

5. Екстрена і невідкладна долікарська допомога.

3. Хірургічна допомога є одним із найбільш масових видів медичної допомоги, що пояснюється (за винятком):

1. Поширеністю хірургічних захворювань.

2. Постійним зростанням кількості травматичних ушкоджень у промислово розвинених країнах.

3. Збільшеними можливостями хірургії в лікуванні різних захворювань.

4. Швидким розвитком реконструктивно-відновної хірургії і трансплантології, малоінвазивної хірургії.

5. Великими матеріальними витратами на сучасне обладнання та дорогі медикаменти.

4. Медична допомога населенню України організаційно базується на (за винятком):

1. Територіальному принципі.

2. Етапності надання допомоги.

3. Підпорядкуванням нижчого етапу вищому.

4. Максимальному наближенні медичної допомоги до місця проживання хворого.

5. Поширеністю хірургічних захворювань, вроджених вад розвитку і придбаних патологічних станів.

5. Види хірургічної допомоги (за часом надання):

1. Екстрена, планова.

2. Долікарська.

3. Загальнохірургічна.

4. Амбулаторно-поліклінічна.

5. Спеціалізована хірургічна допомога.

6. Види хірургічної допомоги (за видом):

1. Амбулаторно-поліклінічна.

2. Первинна, кваліфікована, спеціалізована.

3. Стаціонарна.

4. Екстрена.

5. Планова.

7. Хірургічна операція – це:

1. Метод лікування хірургічних хворих.

2. Екстрена і невідкладна допомога при гострих хірургічних захворюваннях.

3. Безкровна або кривава дія на органи і тканини, яка здійснюється фізичними (механічними) засобами з діагностичною або лікувальною метою.

4. Планова хірургічна допомога при найпоширеніших хірургічних захворюваннях

5. Комплекс медичних заходів, спрямованих на лікування пацієнта у випадку загрози його життю, що виконується професійно підготовленими фахівцями, які мають на це право відповідно до існуючого законодавства.

8. Показання до операції:

1. Абсолютні і відносні.

2. Ранні і пізні.

3. Невідкладні і планові.

4. Первинні і вторинні.

5. Розширені і вузькі.

9. Види оперативних втручань:

1. "Забруднені" і "брудні".

2. Ендоваскулярні, органозберігаючі.

3. "Чисті", "умовно чисті".

4. Невідкладні операції, планові операції.

5. Первинні, повторні, етапні.

10. Особливі форми оперативних втручань, за винятком:

1. Мініінвазивні.

2. Мікрохірургічні.

3. Органощадні.

4. Ендоваскулярні.

5. Відсрочені операції.

11. Передопераційний період – це:

1. Проміжок часу від ухвалення рішення про необхідність хірургічної операції до моменту її початку і включає комплекс діагностичних, лікувальних заходів, спрямованих на виявлення супутньої патології та корекції наявних порушень гемостазу.

2. Час встановлення точного діагнозу основного захворювання та визначення показань до операції.

3. Проміжок часу для оцінки стану основних органів і систем організму (виявлення супутніх захворювань).

4. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення наркозу до завершення операції.

5. Час для введення хворого в наркоз.

12. Етапи передопераційного періоду:

1. Підготовки хворого до операції.

2. Діагностичний і підготовчий етап.

3. Загальносоматичної підготовки.

4. Оформлення передопераційного епікризу.

5. Психологічної підготовки до операції.

13. Діагностичний етап передопераційного періоду включає в себе, окрім:

1. Встановлення точного діагнозу.

2. Оцінка стану основних органів і систем організму.

3. Проведення стандартного методу обстеження.

4. Додаткове обстеження.

5. Загальносоматична підготовка.

14. Підготовчий етап передопераційного періоду включає в себе, окрім:

1. Психологічна підготовка хворого до операції.

2. Загальносоматична підготовка.

3. Спеціальна та безпосередня підготовка хворого до операції.

4. Оформлення передопераційного епікризу.

5. Введення хворого в наркоз або проведення реґіонарної анестезії.

15. Інтраопераційний період – це:

1. Проміжок часу від ухвалення рішення про необхідність хірургічної операції до моменту її початку і включає комплекс діагностичних, лікувальних заходів, спрямованих на виявлення супутньої патології та корекції наявних порушень гемостазу.

2. Проміжок часу для оцінки стану основних органів і систем організму (виявлення супутніх захворювань).

3. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення наркозу до закінчення операції.

4. Час для введення хворого в наркоз.

5. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення анестезії до завершення операції і переведення оперованого з операційної у відділення інтенсивної терапії або хірургічне відділення.

16. Етапи оперативного втручання, окрім:

1. Введення хворого в наркоз.

2. Хірургічний доступ.

3. Пошарове ушивання рани наглухо.

4. Оперативний прийом (основна частина операції).

5. Завершення операції.

17. Післяопераційний період – це:

1. Проміжок часу з моменту закінчення хірургічного втручання і завершується повним одужанням хворого або стійкою втратою працездатності.

2. Проміжок часу з моменту закінчення хірургічного втручання і завершується переведенням оперованого з операційної у відділення інтенсивної терапії або хірургічне відділення.

3. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення анестезії до завершення операції і переведення оперованого з операційної у відділення інтенсивної терапії або хірургічне відділення.

4. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення наркозу до закінчення операції.

5. Проміжок часу від ухвалення рішення про необхідність хірургічної операції до моменту її початку і включає комплекс діагностичних, лікувальних заходів, спрямованих на виявлення супутньої патології та корекції наявних порушень гемостазу.

18. Етапи післяопераційного періоду.

1. Ранній, віддалений.

2. Ранній, пізній, віддалений.

3. Пізній, віддалений.

4. Догоспітальний, госпітальний, реабілітаційний.

5. Госпітальний, реабілітаційний.

19. Догляд за хворим – це:

1. Виконання лікарняного режиму для чіткої організації роботи медичного персоналу відділення або клініки.

2. Сукупність заходів, які необхідні будь-якому хворому, незалежно від характеру хвороби, віку, статі.

3. Комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов успішного лікування, що приводить до поліпшення стану пацієнта і задоволення його фізіологічних потреб.

4. Заходи, які мають специфічні особливості виду медичної допомоги і виконуються з урахування характеру захворювання та індивідуальних особливостей його перебігу.

5. Проведення та послідовність виконання певних процедур, маніпуляцій, організаційних заходів.

20. Догляд за хворими підрозділяється на:

1. Загальний і спеціальний.

2. Лікарняний і санітарний.

3. Загальний і індивідуальний.

4. Лікувально-охоронний і загальний.

5. Лікарняний і загальний.

21. Складові загального догляду за хворими, окрім:

1. Виконання лікарських призначень, постійний контроль за станом хворого.

2. Проведення заходів особистої гігієни хворого.

3. Забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в палаті та захисного режиму.

4. Надання допомоги тяжкохворим.

5. Заходи, які необхідні будь-якому хворому, незалежно від характеру хвороби.

22. Кількість ліжок у палаті:

1. Не повинна перевищувати десяти

2. Не повинна перевищувати чотирьох.

3. Не повинна перевищувати шести.

4. Не повинна перевищувати восьми.

5. Не повинна перевищувати семи.

23. Вологе прибирання палат проводиться :

1. Не менше трьох разів на добу.

2. Не менше двох разів на добу.

3. Не менше чотирьох разів на добу.

4. Не більше двох разів на добу.

5. Не більше чотирьох разів на добу.

24. Генеральне прибирання палат здійснюється:

1. Один раз на місяць.

2. Один раз на тиждень.

3. Кожні три дні.

4. Два рази на місяць.

5. Через день.

25. Види режиму перебування хворого у стаціонар, окрім:

1. Загальний режим.

2. Індивідуальний режим.

3. Суворий ліжковий режим.

4. Напівліжковий режим.

5. Вільний режим.

26. При виявленні педикульозу треба:

1. Волосся обробити одним із засобів (0,15% водно-емульсійним розчином карбофосу, 10% водно-мильно-гасовою емульсією та ін.) шляхом ретельного втирання препарату.

2. Визначити зріст і масу тіла хворого.

3. Промити волосся теплою водою з милом.

4. Обмити голову мочалкою, змоченою мильним розчином.

5. Обробити волосся розчином С-4.

27. Послідовність дій при виявленні педикульозу:

1. Ополіскують волосся 6% розчином столового оцту, голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин, промивають теплою водою з милом, волосся обробляють одним із спеціальних засобів.

2. Волосся обробляють одним із спеціальних засобів, голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин, промивають теплою водою з милом, ополіскують волосся 6% розчином столового оцту.

3. Волосся обробляють одним із спеціальних засобів, голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин, промивають теплою водою з милом.

4. Голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин, промивають теплою водою з милом, волосся обробляють одним із спеціальних засобів.

5. Промивають волосся теплою водою з милом, волосся обробляють одним із спеціальних засобів, голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин.

28. Методика застосування шампуню "Брек", за винятком:

1. Перед застосуванням засіб ретельно збовтують.

2. 25-30 грамів шампуню ретельно втирають у волосисті частини тіла.

3. Голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин.

4. Через 30 хвилин змивають теплим водним розчином столового оцту (1 : 1).

5. Волосся розчісують густим гребінцем і промивають теплою водою.

29. Методика застосування засобу "Локодин", за винятком:

1. Препарат втирають у корені волосся за допомогою губки.

2. Через 20 – 30 хвилин волосся ретельно промивають теплою водою з милом і розчісують.

3. При використанні засобу необхідно захищати слизову оболонку очей, носа, рота.

4. Голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин.

5. Не рекомендується застосовувати у дітей до 5 років, у вагітних, хворих шкірними захворюваннями та при схильності до алергічних реакцій.

30. У приймально-діагностичному відділенні загальний догляд за хворим включає, за винятком:

1. Первинний огляд хворого.

2. Визначення антропометричних даних: зріст і маса тіла хворого.

3. Санітарно-гігієнічна обробка хворого.

4. Транспортування хворих у відділення.

5. Зміна натільної та постільної білизни.

31. У приймально-діагностичному відділенні хворого при вкрай важкому стані:

1. Транспортують терміново у відповідне відділення. Санітарно-гігієнічна обробка не проводиться.

2. Проводять гігієнічне обмивання.

3. Обмивають під душем.

4. Занурюють у гігієнічну ванну, температура води 35 - 36ºС.

5. Ополіскують чистою водою та обтирають чистим рушником.

32. У приймально-діагностичному відділенні санітарно-гігієнічна обробка не проводиться хворим:

1. При задовільному стані.

2. При вкрай важкому стані.

3. При тяжкому стані.

4. При середньому стані.

5. При тяжкому та вкрай важкому стані.

33. Із приймально-діагностичного відділення хворого направляють у відділення пішки у супроводі медичного персоналу при:

1. Тяжкому стані.

2. При середньому стані.

3. При задовільному стані.

4. При вкрай важкому стані.

5. При тяжкому та вкрай важкому стані.

34. Із приймально-діагностичного відділення хворого направляють у відділення сидячи в кріслі - каталці або лежачи на каталці при:

1. При стані середньої тяжкості.

2. Тяжкому стані.

3. При задовільному стані.

4. При вкрай важкому стані.

5. При тяжкому та вкрай важкому стані.

35. Із приймально-діагностичного відділення хворого направляють у відділення лежачи на каталці або на носилках при:

1. При стані середньої тяжкості.

2. Тяжкому стані.

3. При задовільному стані.

4. При вкрай важкому стані.

5. При тяжкому та вкрай важкому стані.

36. Постільна білизна(простирадла, підодіяльник, наволочка) повинна мінятися:

1. Не рідше одного разу на місяць.

2. Не рідше двох разів на місяць.

3. Не рідше одного разу на 7 днів.

4. Не рідше двох разів на тиждень.

5. Кожного дня.

37. Залежно від тяжкості захворювання і стану хворого розрізняють наступні види положення хворого в ліжку, окрім:

1. Активне.

2. Пасивне.

3. Активне вимушене.

4. Пасивне вимушене.

5. Напівлежаче.

38. Активне положення хворого в ліжку – це:

1. Хворий без сторонньої допомоги може займати будь-яке положення в ліжку, вставати, ходити і т.п.

2. Хворий без сторонньої допомоги не може прийняти будь-яке положення, не може міняти його.

3. Хворий самостійно, внаслідок хвороби займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

4. Хворий за призначенням лікаря займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

5. Хворий без сторонньої допомоги може прийняти будь-яке положення, але не може міняти його.

39. Пасивне положення хворого в ліжку – це:

1. Хворий без сторонньої допомоги може займати будь-яке положення в ліжку, вставати, ходити і т.п.

2. Хворий без сторонньої допомоги не може прийняти будь-яке положення, не може міняти його.

3. Хворий самостійно, внаслідок хвороби займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

4. Хворий за призначенням лікаря займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

5. Хворий без сторонньої допомоги може прийняти будь-яке положення, але не може міняти його.

40. Активне вимушене положення хворого в ліжку – це:

1. Хворий без сторонньої допомоги може займати будь-яке положення в ліжку, вставати, ходити і т.п.

2. Хворий без сторонньої допомоги не може прийняти будь-яке положення, не може міняти його.

3. Хворий самостійно, внаслідок хвороби займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

4. Хворий за призначенням лікаря займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

5. Хворий без сторонньої допомоги може прийняти будь-яке положення, але не може міняти його.

41. Пасивне вимушене положення хворого в ліжку – це:

1. Хворий без сторонньої допомоги може займати будь-яке положення в ліжку, вставати, ходити і т.п.

2. Хворий без сторонньої допомоги не може прийняти будь-яке положення, не може міняти його.

3. Хворий самостійно, внаслідок хвороби займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

4. Хворий за призначенням лікаря займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

5. Хворий без сторонньої допомоги може прийняти будь-яке положення, але не може міняти його.

42. Послідовність заміни постільної білизни у тяжкохворих, за винятком:

1. Заміну білизни проводить медичний персонал із мінімальною витратою сил хворого.

2. Хворий може самостійно поміняти постільну білизну.

3. Спочатку замінюють простирадла, для чого використане простирадло скачують у валик від головного кінця до таза, а чисте акуратно, без складок, стелять.

4. Збирають використане простирадло і до кінця стелять чисте.

5. Потім роблять заміну наволочки та підодіяльника.

43. Послідовність заміни постільної білизни хворим, які перебувають на вільному режимі:

1. Спочатку замінюють простирадла, для чого використане простирадло скачують у валик від головного кінця до таза, а чисте акуратно, без складок, стелять.

2. Збирають використане простирадло і до кінця стелять чисте.

3. Потім роблять заміну наволочки та підодіяльника.

4. Заміну білизни проводить медичний персонал із мінімальною витратою сил хворого.

5. Хворий може самостійно поміняти постільну білизну.

44. Послідовність заміни натільної білизни (сорочки) у тяжкохворого, за винятком:

1. Хворий може самостійно поміняти постільну білизну.

2. Підняти руки хворого і згорнуту на шиї сорочку з боку спини зняти через голову.

3. Повністю зняти сорочку з рук хворого.

4. Одягають сорочку у зворотному напрямку: спочатку всовують руки в рукави.

5. Сорочку одягають через голову хворого і акуратно розправляють на тілі.

45. Найчастіше пролежні утворюються:

1. У тяжкохворих в області стегон.

2. У хворих після операцій на органах черевної порожнини.

3. У тяжких, виснажених хворих у ділянках, де шкіра близько передлежить до кісткових утворень.

4. У хворих, які страждають неутриманням сечі та калу.

5. У літніх людей.

46. Для запобігання утворенню пролежнів необхідно:

1. Використовувати підкладні гумові кола, накриті чистою пелюшкою.

2. Обробляти шкіру 3% розчином перекису водню.

3. Регулярне вимірювання температури тіла.

4. Застосовувати гірчичники.

5. Прикладати напівспиртовий компрес.

47. Для запобігання утворенню пролежнів необхідно:

1. Обробляти шкіру 3% розчином перекису водню.

2. Обробляти шкіру камфорним спиртом, опромінювати еритемними дозами УФО.

3. Регулярне вимірювання температури тіла.

4. Застосовувати гірчичники.

5. Прикладати напівспиртовий компрес.

48. Для запобігання утворенню пролежнів необхідно:

1. Прикладати напівспиртовий компрес.

2. Регулярне вимірювання температури тіла.

3. Необхідно стежити за станом ліжка (сухе, без складок).

4. Обробляти шкіру 3% розчином перекису водню.

5. Застосовувати гірчичники.

49. У нормі температура тіла становить:

1. 37,0 – 37,2ºС.

2. 35,5 – 36,0ºС.

3. 37,5 – 37,8ºС.

4. 36,2 – 37,0ºС.

5. 37,2 – 37,6ºС.

50. Вимірювання температури тіла у стаціонарних хворих проводиться:

1. Два рази на добу: вранці – о 6-7 годині і ввечері – о 17-18 годині.

2. Один раз на добу, о 12 годині.

3. Тричі на добу.

4. Кожну годину.

5. Вранці о 6 годині.

51. Методика проведення термометрії, за винятком:

1. Найчастіше вимірювання здійснюють у пахвовій западині з використанням ртутного термометра. Шкіру пахвової ділянки ретельно витирають від поту.

2. Термометр виймають із дезрозчину, промивають під проточною водою, витирають насухо і струшують до повного переходу ртуті з капілярної трубки в резервуар.

3. Відводять руку вбік, резервуар термометра поміщають у пахвову ямку і руку притискають до тулуба.

4. Результат термометрії фіксують після 7 – 10-хвилинної експозиції.

5. Вимірювання температури тіла за допомогою термометра проводять шляхом прикладання його до певної частини тіла.

52. Постійна пропасниця (febris continua) – це:

1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

53. Гектична пропасниця (febris hectica) – це:

1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

54. Переміжна пропасниця (febris intermittens) – це:

1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

55. Зворотна пропасниця (febris reccurens) – це:

1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

56. Хвилеподібна пропасниця (febris undulans) – це:

1. Щоденне поступове підвищення температури до високих позначок із наступним поступовим зниженням її до норми.

2. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

3. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

4. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

5. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

57. Порушена пропасниця (febris inversus) – це:

1. Щоденне поступове підвищення температури до високих позначок із наступним поступовим зниженням її до норми.

2. Підвищення температури тіла в ранкові години і зниження її у вечірній час.

3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

58. Неправильна пропасниця (febris irregularis) – це:

1. Щоденне поступове підвищення температури до високих позначок із наступним поступовим зниженням її до норми.

2. Підвищення температури тіла в ранкові години і зниження її у вечірній час.

3. Відсутність будь-якої закономірності температурних коливань.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

60. Внутрішньошкірні ін´єкції застосовують:

1. З діагностичною (внутрішньо шкірні проби) і профілактичною (введення вакцин) метою.

2. У випадках, коли виникає необхідність швидкого надходження лікарського препарату в організм.

3. З метою швидкого введення лікарських препаратів і їх оптимальної дії на патологічний осередок.

4. Коли виникає необхідність у введенні значних кількостей розчинів протягом тривалого часу.

5. При наданні медичної допомоги при невідкладних станах, екстремальних ситуаціях.

61. Техніка внутрішньошкірної ін´єкції, за винятком:

1. Місце ін´єкції найчастіше – медіальна поверхня передпліччя.

2. Місце ін´єкції найчастіше – зовнішня поверхня плеча.

3. Шкіру двічі протирають стерильною кулькою, змоченою спиртом.

4. Тонкою голкою проколюють шкіру під гострим кутом, повільним натисканням на поршень шприца вводять 0,1- 0,2 мл препарату.

5. Голку витягають і шкіру знову протирають спиртом.

62. Найчастіше внутрішньом´язові ін´єкції проводяться:

1. На медіальній поверхні передпліччя.

2. Ділянках спини.

3. Зовнішній поверхні плеча.

4. У верхньо-зовнішній квадрант сідниці.

5. У підлопатковій ділянці.

63. Техніка внутрішньом´язових ін´єкцій, за винятком:

1. Тонкою голкою проколюють шкіру під гострим кутом, повільним натисканням на поршень шприца вводять 0,1- 0,2 мл препарату.

2. Після обробки шкіри етиловим спиртом швидким рухом вводять голку у м´язи на всю її довжину (5-6 см).

3. Поршень шприца тягнуть у зворотному напрямку, перевіряють, чи не потрапила голка в кровоносну судину.

4. При відсутності крові у шприці повільно вводять необхідну дозу препарату і швидким рухом витягують голку.

5. До місця ін´єкцій прикладають ватну кульку, змочену етиловим спиртом, і притискають протягом кількох хвилин.

64. Внутрішньовенні ін´єкції застосовуються:

1. З метою швидкого введення в організм хворого лікарських препаратів, при наданні допомоги у невідкладних станах.

2. З діагностичною (внутрішньо шкірні проби) і профілактичною (введення вакцин) метою.

3. У випадках, коли виникає необхідність швидкого надходження лікарського препарату в організм.

4. Коли виникає необхідність у введенні значних кількостей розчинів протягом тривалого часу.

5. Основні місця для внутрішньовенних ін´єкцій: зовнішня поверхня плеча, передньобокова поверхня стегна, підлопаткова ділянка.

65. Постін´єкційні ускладнення-це, за винятком:

1. Постін´єкційний інфільтрат.

2. Постін´єкційний абсцес.

3. Остеоміеліт

4. Крововилив, гематома, некроз тканин.

5. Повітряна, жирова емболія.

66. Гірчичник – це:

1. Прямокутний листок щільного паперу розміром 12,5 х 8 см, на одну зі сторін якого нанесений тонкий шар гірчичного порошку.

2. Прямокутний листок щільного паперу розміром 5 х 8 см, на одну зі сторін якого нанесений тонкий шар гірчичного порошку.

3. Чотирикутний листок щільного паперу розміром 8 х 8 см, на одну зі сторін якого нанесений тонкий шар гірчичного порошку.