Тестові завдання з охорони праці
НАПРЯМ ПІДГОТОВКИ “ПРАВОЗНАВСТВО”
1. Законодавство України про охорону праці не регламентується такими нормативними актами:
1. Законом України „Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення ” ;
2. Кодексом цивільного захисту України;
3. Законом України „Про охорону праці”;
4. Конституцією України;
5. Кодексом законів про працю;
2. Законодавство України про охорону праці складається з:
1. міжгалузевих та галузевих нормативних актів;
2. системи стандартів безпеки праці;
3. загальних законів України та спеціальних законодавчих актів;
4. законів України та підзаконних актів.
3.Закон України „Про колективні договори та угоди „ належить до:
1. державних нормативних актів про охорону праці;
2. загальних законів України;
3. міждержавних нормативних актів;
4. спеціальних нормативних актів.
4. НПАОП поділяються на:
1. міжгалузеві та галузеві;
2. державні та міждержавні;
3. спеціальні та галузеві ;
4. закони України та підзаконні акти.
5. Останні дві цифри в коді НПАОП означають:
1. вид нормативного документа;
2. рік затвердження;
3. порядковий номер;
4. галузь народного господарства.
6. Стандарти підсистеми 1 системи стандартів безпеки праці встановлюють:
1. організаційно-методичні основи стандартизації;
2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;
4. вимоги безпеки до виробничих процесів.
7. Стандарти підсистеми 2 системи стандартів безпеки праці встановлюють:
1. організаційно-методичні основи стандартизації;
2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;
4. вимоги безпеки до виробничих процесів.
8. Стандарти підсистеми 0 системи стандартів безпеки праці встановлюють:
1. організаційно-методичні основи стандартизації;
2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;
4. вимоги безпеки до виробничих процесів.
9. Стандарти підсистеми 3 системи стандартів безпеки праці встановлюють:
1. організаційно-методичні основи стандартизації;
2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;
4. вимоги безпеки до виробничих процесів.
10. Стандарти підсистеми 4 системи стандартів безпеки праці встановлюють:
1. організаційно-методичні основи стандартизації;
2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;
4. вимоги до окремих класів, видів та типів засобів захисту.
11. Стандарти підсистеми 5 системи стандартів безпеки праці встановлюють:
1. організаційно-методичні основи стандартизації;
2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
3. вимоги до будівель та споруд, які забезпечують безпеку людей, що працюють в них;
4. вимоги до окремих класів, видів та типів засобів захисту.
12. Перших дві цифри в кодуванні системи стандартів безпеки праці:
1. 10;
2. 11;
3. 12;
4. 13.
13. Нова редакція Закону України „Про охорону праці” була прийнята:
1. 14.10.1992 р.;
2. 1.01.2003 р.;
3. 21.11.2002 р.;
4. 25.08. 1999 р.
14.Повну відповідальність за створення належних, безпечних і здорових умов праці на підприємстві несе:
1. служба охорони праці;
2. керівники структурних підрозділів;
3. головні спеціалісти;
4. роботодавець.
15. Для підприємств різної форми власності та видів діяльності вимоги з охорони праці:
1. однакові;
2. відмінні.
16. Працівник не має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для:
1. його життя чи здоров’я;
2. людей,які його оточують;
3. виробничого обладнання;
4. довкілля.
17.Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, не мають право на:
1. оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;
2. скорочення тривалості робочого часу;
3. безкоштовні проїзні білети;
4. пільгову пенсію.
18. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті здійснює:
1. Фонд соціального страхування від нещасних випадків;
2. роботодавець;
3. служба охорони праці;
4. Фонд соціального страхування від тимчасової непрацездатності та безробіття.
19. З метою створення належних умов праці на підприємстві роботодавець не зобов’язаний:
1. створювати службу охорони праці;
2. проводити інструктажі з охорони праці;
3. розробляти за участю сторін колективний договір;
4. впроваджувати прогресивні технології;
5. забезпечувати належне утримання будівель і споруд;
6. організовувати проведення аудиту охорони праці.
20. Фінансування охорони праці на підприємстві здійснюється:
1. державою;
2. роботодавцем;
3. працівниками;
4. профспілками.
21.Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше:
1. 0,2 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;
2. 1,5 відсотка від валових витрат;
3. 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;
4. 0,4 відсотка прибутку підприємства.
22.На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються не менше:
1. 0,2 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;
2. 1,5 відсотка від валових витрат;
3. 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;
4. 0,4 відсотка прибутку підприємства.
23. Державний нагляд за охороною праці в Україні не здійснюють:
1. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
2. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань радіаційної безпеки;
3. професійні спілки;
4. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань пожежної безпеки;
5. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань гігієни праці.
24. Громадський контроль за охороною праці в Україні здійснюють:
1. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
2. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань радіаційної безпеки;
3. професійні спілки;
4. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань пожежної безпеки;
5. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань гігієни праці.
25. До основних функцій служби охорони праці не належить:
1.представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці;
2. опрацьовувати ефективну цілісну систему управління охороною праці;
3. проводити для працівників увідний інструктаж з питань охорони праці;
4. організовувати паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць;
5. брати участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій;
6. контролювати дотримання чинного законодавства з охорони праці.
26. До основних прав спеціалістів служби охорони праці не належить:
1.представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці;
2. безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти;
3. перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підприємства;
4. брати участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій;
27. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати:
1. сторонні спеціалісти на договірних засадах;
2. в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;
3. один спеціаліст;
4. кількість спеціалістів розраховується за формулою.
28. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати:
1. сторонні спеціалісти на договірних засадах;
2. в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;
3. один спеціаліст;
4. кількість спеціалістів розраховується за формулою.
29. На підприємстві з кількістю працюючих від 51 до 500 осіб включно функції служби охорони праці можуть виконувати:
1. сторонні спеціалісти на договірних засадах;
2. в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;
3. один спеціаліст;
4. кількість спеціалістів розраховується за формулою.
30. На підприємстві з кількістю працюючих більше 500 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати:
1. сторонні спеціалісти на договірних засадах;
2. в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;
3. один спеціаліст;
4. кількість спеціалістів розраховується за формулою.
31.Чисельність служби охорони праці розраховується за формулою:
1. Кч= 1000* Т/П;
2. П=1,5 * Д *Зср;
Рср* Кв
3. М1=1+ --------- ;
Ф
4. Кв= Д / Т.
32. Жінки не можуть залучатися до понадурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди:
1. в будь-якому випадку;
2. якщо вони мають дітей віком від 1 до 14 років;
3. до досягнення дітьми віку 18 років;
4. відповідно до лікарського висновку.
33. Кодекс законів про працю не допускає прийом на роботу осіб молодше:
1. 15 років;
2. 16 років;
3. 17 років;
4. 18 років.
34. Тривалість робочого дня для осіб від 16 до 18 років складає:
1. 4 години;
2. 5 годин;
3. 6 годин;
4. 7 годин.
35. Жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю:
1.150 календарних днів;
2.140 календарних днів;
3. 136 календарних днів;
4. 126 календарних днів.
36. За бажанням жінки їй надається відпустка з догляду за дитиною з виплатою допомоги за державним страхуванням до досягнення нею:
1. трирічного віку;
2. п’ятирічного віку;
3. дворічного віку;
4. чотирьохрічного віку.
37. Тривалість відпустки неповнолітнім складає:
1. 24 робочих дні;
2. 32 робочих дні;
3. 1 календарний місяць;
4. 31 календарний день.
38.Для неповнолітніх віком 15 років тривалість робочого дня складає:
1. 4 години;
2. 5 годин;
3. 6 годин;
4. 7 годин.
39.Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю:
1. 7 календарних днів;
2. 8 календарні днів;
3. 9 календарних днів;
4. 10 календарних днів.
40. Фактор, що призводить до загибелі людини, називається:
1. вражаючим;
2. шкідливим;
3. небезпечним;
4. допустимим.
41. Фактор, що діє протягом певного часу і викликає захворювання чи зниження працездатності, називається:
1. вражаючим;
2. шкідливим;
3. небезпечним;
4. допустимим.
42. Фактор, що діє раптово і викликає травми, називається:
1. вражаючим;
2. шкідливим;
3. небезпечним;
4. допустимим.
43. До фізичних виробничих факторів не належать:
1. вологість;
2. температура;
3. свійські тварини;
4. барометричний тиск;
44. До хімічних виробничих факторів не належать:
1. мінеральні добрива;
2. температура;
3. пестициди;
4. кормові добавки;
45. До біологічних виробничих факторів не належать:
1. сільськогосподарські рослини;
2. свійські тварини;
3. хімічні сполуки;
4. патогенні мікроорганізми;
46. До психофізіологічних виробничих факторів не належать:
1. розумові перевантаження;
2. патогенні мікроорганізми;
3. перевантаження аналізаторів;
4. монотонність праці.
47. Дія встановленої тривалості, яка протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилень у стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені строки життя сучасного і наступних поколінь – це:
1. гігієнічний норматив;
2. гранично - допустимий рівень;
3. гранично - допустима концентрація;
4. санітарна норма.
48. Суворо визначений діапазон параметрів виробничого середовища, безпечного з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров’я людини - це:
1. гігієнічний норматив;
2. гранично - допустимий рівень;
3. гранично - допустима концентрація;
4. санітарна норма.
49. Розслідування проводиться, якщо працівник отримав травму, що призвела до втрати працездатності:
1. на одну робочу зміну;
2. на один робочий день і більше;
3. на дві робочі зміни;
4. на один робочий тиждень.
50. До складу комісії з розслідування нещасного випадку не входять:
1. спеціаліст служби охорони праці;
2. керівник підприємства;
3. керівник структурного підрозділу;
4. представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду;
6. представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий.
51. Комісія з розслідування нещасного випадку працює на протязі:
1. 2 діб;
2. 3 діб;
3. 4 діб;
4. 5 діб.
52. Спеціальному розслідуванню не підлягають:
1. нещасні випадки із смертельними наслідками;
2. якщо потерпілий знаходився в стані алкогольного сп’яніння;
3. групові нещасні випадки;
4. випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків;
53.Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом:
1. 3 діб;
2. 6 діб;
3. 10 діб;
4. 15 діб.
54. Метод аналізу виробничого травматизму, що призначений для визначення кількісних показників, які характеризують загальний рівень виробничого травматизму-це:
1. статистичний метод;
2. монографічний метод;
3. топографічний метод;
4. економічний метод.
55. Метод аналізу виробничого травматизму, що полягає в реальному розслідуванні і аналізі кожного нещасного випадку-це:
1. статистичний метод;
2. монографічний метод;
3. топографічний метод;
4. економічний метод.
56. Метод аналізу виробничого травматизму, що застосовують для виявлення кількості нещасних випадків за певний період на конкретних робочих місцях, дільницях, окремих виробництвах-це:
1. статистичний метод;
2. монографічний метод;
3. топографічний метод;
4. економічний метод.
57. Метод аналізу виробничого травматизму, що застосовують для визначення реальних збитків від виробничого травматизму-це:
1. статистичний метод;
2. монографічний метод;
3. топографічний метод;
4. економічний метод.
58. Показник частоти травм розраховують за формулою:
1. Кч= 1000* Т/П;
2. П=1,5 * Д *Зср;
3. Кв= 1000* Д/П;
4. К= Д / Т.
59. Показник важкості травм розраховують за формулою:
1. Кч= 1000* Т/П;
2. П=1,5 * Д *Зср;
3. Кв= 1000* Д/П;
4. К= Д / Т.
60. Показник втрат розраховують за формулою:
1. Кч= 1000* Т/П;
2. П=1,5 * Д *Зср;
3. Кв= 1000* Д/П;
4. К= Д / Т.
61. Матеріальні збитки від виробничого травматизму розраховують за формулою:
1. Кч= 1000* Т/П;
2. П=1,5 * Д *Зср;
3. Кв= 1000* Д/П;
4. К= Д / Т.
62.Остаточний діагноз професійного захворювання мають право встановлювати:
1. лікувально-профілактичний заклад, що обслуговує підприємство;
2. спеціаліст з профпатології міста (області);
3. науково-дослідні заклади гігієни праці;
4. визначені МОЗ спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, перелік яких переглядається кожні 5 років.
63.До складу комісії з розслідування професійного захворювання не входить:
1. працівник санепідемстанції;
2. керівник структурного підрозділу;
3. представник профспілкової організації трудового колективу;
4. роботодавець;
5. представник лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство;
6. представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
64. Розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом:
1. 3 робочих днів;
2. 5 робочих днів;
3. 10 робочих днів;
4. 15 робочих днів.
65. До основних параметрів мікроклімату виробничих приміщень не належить:
1. температура повітря;
2. іонізація повітря;
3. вологість повітря;
4. швидкість руху повітря.
66. Оптимальна температура повітря виробничого приміщення становить:
1. 150С-180С;
2. 180С-220С;
3. 220С-250С.
4. 260С-280С.
67. Оптимальна вологість повітря виробничого приміщення становить:
1. 20-40 %;
2. 40-60%;
3. 60-80%;
4. 80-100%.
68. Оптимальна швидкість руху повітря у виробничих приміщеннях взимку становить:
1. 0,5-1 м/с;
2. 0,3-0,5 м/с;
3. 1- 2 м/с;
4. 3-3,5 м/с.
69. Прилад, за допомогою якого вимірюють вологість повітря виробничого приміщення, називається:
1. термометр;
2. психрометр;
3. анемометр;
4. газоаналізатор.
70. Прилад, за допомогою якого вимірюють швидкість руху повітря виробничого приміщення, називається:
1. термометр;
2. психрометр;
3. анемометр;
4. газоаналізатор.
71. Прилад, за допомогою якого визначають хімічний склад повітря виробничого приміщення, називається:
1. термометр;
2. психрометр;
3. анемометр;
4. газоаналізатор.
72. Вентиляція, що здійснюється за рахунок сили вітру і природних гравітаційних сил – це:
1. природна;
2. неорганізована;
3. механічна (штучна);
4. витяжна.
73. Система опалення, в якій усі елементи конструктивно об’єднані в одному агрегаті, розміщеному в опалювальному приміщенні або поряд, називається:
1. місцева;
2. автономна;
3. центральна;
4. районна.
74. Система опалення, в якій генератор міститься ззовні оплювальних приміщень, а теплота до них передається за допомогою теплоносія і нагрівальних приладів, називається:
1. місцева;
2. автономна;
3. центральна;
4. районна.
75. Освітлення виробничих приміщень не буває:
1. природним;
2. штучним;
3. загальним;
4. комбінованим
76. Залежно від призначення штучне освітлення не буває:
1. робоче;
2. локалізоване;
3. аварійне;
4. евакуаційне;
6. охоронне.
77. Сприймаються органом слуху людини як звук механічні коливання у діапазоні частот:
1. 1000-4000 Гц;
2. 20-20000 Гц;
3. 3000-5000 Гц;
4. 15-1500 Гц.
78. Шум – це коливальний процес, який поширюється:
1. в будь-якому середовищі;
2. в твердих тілах;
3. в воді;
4. в газоподібному середовищі.
79. Вібрація – це коливальний процес, який поширюється:
1. в будь-якому середовищі;
2. в твердих тілах;
3. в воді;
4. в газоподібному середовищі.
80. Прилад, за допомогою якого вимірюють звукові характеристики, називається:
1. газоаналізатор;
2. анемометр;
3. шумомір;
4. психрометр.
81.Вібрації, що передаються через опорні поверхні на тіло людини у положенні стоячи або сидячи - це:
1. загальні;
2. місцеві;
3. автономні;
4. локальні.
82. Вібрації не викликають негативних змін таких органів та систем органів людини:
1. нервової системи;
2. серцево-судинної системи;
3. травної системи;
4. опорно-рухової системи.
83. Тепловим називається такий вид випромінювання:
1. ультрафіолетове;
2. радіоактивне;
3. електромагнітне;
4. інфрачервоне.
84. Чи може звичайний одяг захистити від дії ультрафіолетового випромінювання:
1. так;
2. ні.
85. Чи може звичайний одяг захистити від дії інфрачервоного випромінювання:
1. так;
2. ні.
86. Система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів – це:
1. гігієна праці;
2. виробнича санітарія;
3. техніка безпеки;
4. фізіологія праці.
87. Технічні засоби, що створюють перешкоду між людиною і небезпечним виробничим фактором і запобігають проникненню людини або частин її тіла в небезпечну зону – це:
1. захисні огородження;
2. запобіжні пристрої;
3. блокуючі пристрої;
4. гальмівні пристрої.
88. Технічні пристрої, що використовуються, коли певний контрольований параметр може з різних причин виходити за встановлені межі, створюючи при цьому аварійну ситуацію – це:
1. захисні огородження;
2. запобіжні пристрої;
3. блокуючі пристрої;
4. гальмівні пристрої.
89. Технічні пристрої, які використовуються, якщо в процесі роботи не можна досягти повної гарантії абсолютної безпеки обслуговуючого персоналу – це:
1. захисні огородження;
2. запобіжні пристрої;
3. блокуючі пристрої;
4. гальмівні пристрої.
90. Технічні пристрої, які призначені для швидкої зупинки машин, рухомих частин виробничого обладнання, утримання машин на схилах та інше – це:
1. захисні огородження;
2. запобіжні пристрої;
3. блокуючі пристрої;
4. гальмівні пристрої.
91. Сигнальний колір, який застосовують для позначення безпосередньої небезпеки, заборони – це:
1. червоний;
2. жовтий;
3. синій;
4. зелений.
92. Сигнальний колір, що означає попередження, можливу небезпеку – це:
1. червоний;
2. жовтий;
3. синій;
4. зелений.
93. Сигнальний колір, що означає вказівку, інформацію – це:
1. червоний;
2. жовтий;
3. синій;
4. зелений.
94. Сигнальний колір, який застосовують для ламп, що сигналізують про нормальну роботу машини, для позначення евакуаційних виходів – це:
1. червоний;
2. жовтий;
3. синій;
4. зелений.
95. Знаки безпеки, що мають форму кола, по периметру якого є червона смуга, а біле поле з нанесеним чорною фарбою відповідним символом, перекреслюється червоною смугою такої ж ширини – це:
1. забороняючі;
2. попереджуючі;
3. зобов’язуючі;
4. вказівні.
96. Знаки безпеки, що мають форму трикутника, по периметру якого нанесена чорна смуга, а на жовтому полі знака-відповідні символи чорного кольору – це:
1. забороняючі;
2. попереджуючі;
3. зобов’язуючі;
4. вказівні.
97. Знаки безпеки, що мають форму кола, по периметру якого нанесена тонка біла смуга, а на синьому полі білою фарбою-відповідні символи – це:
1. забороняючі;
2. попереджуючі;
3. зобов’язуючі;
4. вказівні.
98. Знаки безпеки, що що мають форму прямокутника синього кольору з білим полем посередині, на якому нанесені відповідні символи – це:
1. забороняючі;
2. попереджуючі;
3. зобов’язуючі;
4. вказівні.
99. Сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність і здоров’я людини в процесі праці – це:
1. виробнича санітарія;
2. умови праці;
3. гігієна праці;
4. безпека праці.
100.Умови праці, за яких виключено несприятливий вплив на здоров’я працюючих виробничих факторів, створюються передумови для зберігання високого рівня працездатності, відносяться до:
1. І класу;
2. ІІ класу;
3. ІІІ класу;
4. ІV класу.
101.Умови праці, при яких рівень виробничих факторів не перевищує ГДР, а можливі функціональні зміни, викликані трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку, відносяться до:
1. І класу;
2. ІІ класу;
3. ІІІ класу;
4. ІV класу.
102.Умови праці, при яких внаслідок порушення санітарних норм, можливе перевищення ГДР, що викликає функціональні зміни організму і може призвести до стійкого зниження працездатності і порушення здоров’я працюючих, відносяться до:
1.І класу;
2. ІІ класу;
3. ІІІ класу;
4. ІV класу.
103. Умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя, відносяться до:
1.І класу;
2. ІІ класу;
3. ІІІ класу;
4. ІV класу.
104. Система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів – це:
1.виробнича санітарія;
2. умови праці;
3. гігієна праці;
4. безпека праці.
105. До технічних засобів виробничої санітарії не належать:
1. засоби індивідуального захисту;
2. гальмівні пристрої;
3. установки для опалення;
4. установки для освітлення;
5. прилади для контролю параметрів виробничого середовища;
106. Наука, що вивчає трудову діяльність і виробниче середовище та їх вплив на організм людини, розробляє санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на створення сприятливих умов праці і підвищення її продуктивності-це:
1. виробнича санітарія;
2. умови праці;
3. гігієна праці;
4. безпека праці.