Прояви з боку слизових оболонок

1. дихальних шляхів - риніт, кон’юнктивіт, фарингіт, бронхіт.

2. патологічні реакції з боку травного тракту - зригування, нестійкі випорожнення свідчать, злущення епітелію на язиці (географічний язик).

3. сечової системи - злущування епітелію в сечовивідних шляхах створює сприятливі умови для розвитку уроренальної інфекції.

4. еозинофілія в крові, високий рівень загального ІgЕ.

Лікування.

Дієта передбачає вилучення з раціону харчування саме тих алергенів, що спричинюють ураження шкіри і слизових оболонок. Харчовий щоденик.

2. Антигістамінні засоби (димедрол, супрастин, діазолін, тавегіл, фенкарол, стугерон).

3. Якщо з’являються прояви на шкірі (мокнуття, свербіж, загроза інфікування), застосовують примочки з відвару кори дуба, кропиви, материнки; позитивний вплив справляють лікувальні ванни з відвару лікарських трав, крохмальні, йодобромні.

4. Значну роль у лікуванні відіграють седативні засоби (валеріана, собача кропива, препарати брому).

Профілактику

1. Вагітним без зайвої потреби не слід призначати антибіотики, сульфаніламідні, білкові препарати.

2. Дітей із проявами попрілості купають у відварі череди, ромашки, аїру. Одяг має бути з бавовняної тканини. Для прання використовують мило.

3. Профілактичні щеплення проводять у період ремісії, часто з попереднім при­йманням антигістамінних препаратів (димедролу, піпольфену, супрастину, тавегілу, діазоліну).

Нервово-артритичний діатез (НАД) характеризується нестійкою рівновагою між організмом і навколишнім середовищем, розладом обміну речовин (пуринового), підвищеною збудливістю ЦНС.

Клінічна картина.

1. Спостерігають підвищену нервову збудливість. Такі діти надмірно вразливі, тривожні, у них часто з’являються нічні страхи, тик, гіперкінез, афективні судоми, енурез, логоневроз.

2. Порушений апетит, можливе незначне збільшення маси тіла, надмірне потіння.

3. Часто підвищується температура тіла.

4. Періодично трапляються напади ацетонемічного блювання, часом нестримного, що триває від кількох годин до кількох днів. Блювотні маси різко пахнуть ацетоном. Дитина слабне, худне, шкіра жовтіє, з’являються розлади серцево-судинної діяльності. У сечі виявляють ацетон, ацетонову кислоту.

5. У старшому шкільному віці спостерігають схильність до розвитку жовчнокам’яної або нирковокам’яної хвороби.

Профілактика і лікування.

1. У дієті обмежують м’ясо й рибу, продукти, багаті на пурин, кофеїн, вилучають яйця, печінку, нирки, мозок, шоколад, какао.

2. Добрий ефект дають лужні мінеральні води, ксиліт, сорбіт.

3. Успішно застосовують фітотерапевтичні засоби (корені валеріани, листки і квітки собачої кропиви, трава пасифлори), які діють заспокійливо.

4. Для налагодження обмінних процесів застосовують вітаміни групи В, особливо кальцію пантотенат по 100—150 мг на добу, а також калію оротат по 5—10 мг/кг на добу.

5. У разі ацетонемічного блювання призначають лужне питво, за тяжких форм — внутрішньовенно краплинно вводять неогемодез, реополіглюкін, 5% розчин глюкози, кокарбоксилазу, натрію гідрокарбонат.

Лімфатико-гіпопластичний діатез (ЛГД) характеризується дифузною гіперплазією лімфоаденоїдної тканини, збільшенням загруднинної залози, гіпоплазією деяких органів і залоз, дисфункцією ендокринної системи, зниженням адаптації до впливів навколишнього середовища, переважанням процесів гальмування над процесами збудження

Клінічна картина.

1. Збільшення регіонарних лімфовузлів (шийні, пахвові, пахові).

2. У носовій частині глотки виражені розростання аденоїдної тканини. Задня стінка глотки грубозерниста, піднебінні мигдалики збільшені. Часто збільшені селезінка і загруднинна залоза(ТИМУС).

3. Діти мляві, апатичні, малорухливі.

4. У них спостерігають пастозність, блідість шкіри, зниження тургору тканин і тонусу м’язів.

5. Часто виникають ринофарингіти, ангіна, отит, ларингіт, кон’юнктивіт із затяжним перебігом.

6. У загальному аналізі крові виявляють помірний лейкоцитоз, лімфоцитоз і нейтропенію.

Профілактика і лікування.

1. Раціональна дієта з обмеженням коров’ячого молока і вуглеводів.

2. Важливе значення має правильний режим дня, лікувальна фізкультура, загартовування організму.

3. Для стимулювання захисних сил і поліпшення обміну речовин показані адаптогени (гліцерам, дибазол, метацил, пентоксил, елеутерокок, кальцію пантотенат і кальцію пангамат).

4. Для нормалізації розмірів загруднинної залози та повного відновлення клініч­их, лабораторних і рентгенологічних показників рекомендують планові профілактичні щеплення за індивідуальним календарем (тимомегалія – протипоказання для проф. щеплень).

Анафілактичний шок — вид алергійної реакції негайного типу, яка виникає при повторному введенні в організм алергену. Може виникати в разі введення лікарських і профілактичних препаратів, від харчових продуктів, укусів комах. В основі патогенезу лежить масивний викид біологічно активних речовин, які різко підвищують проникність клітинних мембран і капілярів. Це сприяє виходу рідкої частини крові, через що падає судинний тонус, і розвивається ко-лапс. Внаслідок гіпоксії порушується обмін речовин у тканинах. Біологічно активні речовини спричинюють також спазм бронхіолярних м'язів і бронхорею, що зумовлює гостру дихальну недостатність. Вторинно в процес втягується серце.

Клініка. Відчуття жару, стиснення за грудниною, біль у животі, в ділянці серця, утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, млявість, запаморочення, поліморфний алергійний висип, різка блідість, гіпотонія, судоми, втрата свідомості. У тяжких випадках — раптова втрата свідомості на тлі дихальної, судинної і надниркової недостатності.

Найтяжчою формою негайної алергійної реакції загального типу є анафілактичний шок. Він виникає в разі введення антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, гамма-глобуліну, вакцин, сироваток та інших лікарських засобів, а також під час укусів комах, від холоду. Доза і шлях уведення не мають значення.