Граничні заряди ініціюючих вр у грамах

Ініціюючі ВР	Бризантні ВР (1 гр)
	тротил	тетрил	гексоген	ТЕН
Азид свинцю	0,09	0,025	0,05	0,03
Гримуча ртуть	0,36	0,29	0,19	0,17
Тетразен	-	більше 1,0	-	-
ТНРС	-	більше 1,0	-	-

Вага граничного заряду може розглядатися також як характеристика ініціюючої здатності ініціюючих ВР.

Стійкість. Під стійкістю ВР розуміють їхню здатність зберігати практично незмінними фізичні, хімічні, а отже, вибухові властивості протягом тривалого часу.

ВР, як було зазначено вище, являють собою нестійкі хімічні системи, тому й при нормальних умовах зберігання вони розкладаються з більшою чи меншою швидкістю. У менш стійких ВР процес розкладу йде швидше, у більш стійких – повільніше.

Спочатку розклад, як правило, проходить з незначною швидкістю, потім з часом самоприскорюється і може призвести до спалаху і вибуху. Розрізняють фізичну і хімічну стійкість ВР.

Фізична стійкість характеризується схильністю ВР до фізичних змін, які виникають спонтанно або через зовнішні фактори. Вона залежить від фізичних властивостей речовини: гігроскопічності, летючості, механічної міцності, здатності зберігати фізичний стан.

Багато ВР не мають достатньої фізичної стійкості. Так, наприклад, амоніти – гігроскопічні, злежуються й вироби з них поступово руйнуються, оксиліквіти втрачають кисень через його летючість, динаміти ексудують нітрогліцерин і, замерзаючи, втрачають пластичність, стаючи небезпечними у застосуванні, тощо.

Хімічною стійкістю називається здатність ВР не зазнавати хімічних перетворювань при нормальних умовах зберігання. Вона залежить від хімічної природи ВР, тобто міцності та реакційної здатності з'єднань, а також від деяких домішок – одні з них знижують стійкість, а інші –збілбшують.

Вплив домішок, що знижують стійкість, зводиться до каталітичної (прискорюючої) дії на процес розкладу ВР. Такі домішки називаються каталізаторами. Домішки, які уповільнюють розклад ВР, називають стабілізаторами.

Теплота та температура вибуху. Теплотою вибуху називається кількість тепла Q_v, яке виділяється під час вибуху 1 кг ВР. Значення Q_v для деяких ВР наведені у табл.5.

Таблиця 5

Теплота вибуху ВР

ВР	Qv, ккал/кг	ВР	Qv, ккал/кг
Нітрогліцерин		Динітронафталін
Октоген		Димний порох
Тен		Тетразен
Гексоген		Гримуча ртуть
Тринітробензол		ТНРС
Тетрил		Азид свинцю
Піроксилін		Аміачна селітра
Тротил

Температурою вибуху (Т_в) називають максимальну температуру, до якої нагріваються продукти вибухового перетворювання ВР. Безпосередньо дослідним шляхом визначити температуру вибуху важко. Труднощі вимірювання обумовлені тим, що проміжок часу, протягом якого досягається максимальна температура, незначний, а після досягнення максимуму температура продуктів вибуху починає швидко падати. Через це температуру вибуху Т_в обчислюють, користуючись формулою для визначення теплоти вибуху Q_v:

Q_v=С_{v *} Т_в,

де С_v - середня теплоємність при постійному об'ємі всіх продуктів вибуху в інтервалі температур від 0 ⁰С доТ_в.

Значення Т_в для деяких ВР наведені у табл.6.

Таблиця 6

Температура вибуху ВР

ВР	Тв, 0С	ВР	Тв, 0С
Гримуча ртуть		Азид свинцю
Нітрогліцерин		Гексоген
ТЕН		Тротил
Тетрил		Димний порох

Склад і об'єм газоподібних продуктів вибуху. Склад продуктів вибуху може бути визначений теоретично або дослідним шляхом. Слід зазначити, що точне визначення складу продуктів вибуху являє собою дуже складне завдання. Це пояснюється тим, що склад охолоджених продуктів вибуху суттєво залежить від зовнішніх умов (оточуюче середовище, час охолодження) і може відрізнятися від початкового складу, який відповідає максимальній температурі вибуху. Крім того, характер вибухових реакцій, а отже й склад продуктів вибуху помітно змінюється залежно від способу ініціювання, густини заряду й інших факторів.

Об'єм продуктів вибуху визначають двома способами: розрахунковим – по реакції розкладу ВР та дослідним – вимірюванням об'єму газів, що утворюються при вибуху певної кількості ВР. Значення об'єму ( V₀ ) газоподібних продуктів вибуху для деяких ВР наведені у табл.7.

Таблиця 7