Класфікація витрат. Валові, постійні, граничні середні затрати. Зв'язок між ними
Витрати можна класифікувати за наступними ознаками:
1) за способами віднесення витрат на собівартість одиниці продукції:
а) прямі (пов’язані з виробництвом конкретних видів продукції);
б) непрямі або накладні (витрати> пов’язані з виробництвом взагалі);
2) за однорідністю складу витрат:
а) прості — економічно однорідні;
б)комплексні — економічно різнорідні витрати, але однакового цільового призначення;
3) за видами видатків:
а)за економічними елементами (в основу класифікації покладена економічна однорідність витрат);
б) за статтями калькуляції;
4) за характером зв’язку з обсягом виробництва:
а) умовно-постійні;
б) умовно-змінні.
Витрати, що утворюють собівартість продукції, групуються відповідно до їхнього економічного змісту за наступними елементами:
1) матеріальні витрати (за винятком вартості поворотних відходів);
2) витрати на оплату праці;
3) відрахування від витрат на оплату праці;
4) амортизація основних фондів;
5) інші витрати.
За даною класифікації можна визначити загальні витрати на виробництво й реалізацію продукції (скласти кошторис витрат на виробництво).
Калькуляція собівартості одиниці продукції включає угруповання витрат за статтями:
1)сировина й основні матеріали з урахуванням транспортно-заготівельних видатків;
2) покупні вироби, напівфабрикати й послуги виробничого характеру сторонніх організацій;
3) поворотні відходи (віднімаються);
4) допоміжні матеріали;
5) паливо й енергія на технологічні цілі;
6) основна заробітна плата виробничих робітників;
7) додаткова заробітна плата виробничих робітників;
8)відрахування на соціальні потреби (додаткова заробітна плата встановлюється, як правило, у відсотках до основної заробітної плати. Відрахування на соціальні потреби включають відрахування: у пенсійний фонд, фонд обов’язкового медичного страхування, фонд зайнятості, фонд соціального страхування. Відрахування на соціальні потреби провадяться від суми основної й додаткової заробітної плати);
9) видатки на підготовку й освоєння виробництва;
10) видатки на утримання й експлуатацію встаткування;
11) цехові видатки;
12) загальнозаводські видатки;
13) втрати від шлюбу;
14)інші виробничі видатки;
15) позавиробничі видатки (комерційні видатки).
При складанні калькуляції собівартості одиниці продукції використовуються:
1)специфікації на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби;
2) технологічні карти з операційними нормами часу й розцінками;
3) система норм і нормативів, що діє на підприємстві;
4) кошториси накладних видатків.
Склад видатків на експлуатацію й утримування встаткування:
1) амортизація встаткування й транспортних засобів;
2) витрати на експлуатацію встаткування (паливо, енергія й т. ін.);
3) витрати на ремонт;
4 зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів і пристосувань.
Склад цехових видатків:
1) утримування апарата керування цехом;
2) утримування іншого персоналу;
3) амортизація будинків, споруджень, інвентарю;
4) витрати на утримання будинків, споруджень, інвентарю;
5) ремонт;
6) випробування, раціоналізаторство, винахідництво;
7) витрати на охорону праці;
8) зношування малоцінного, швидкозношуваного інвентарю та інші невиробничі видатки.
Склад загальнозаводських видатків:
1) витрати, пов’язані з керуванням підприємством;
2) підготовка кадрів;
3) збори й відрахування;
4) інші видатки аналогічні цеховим видаткам.
Як база розподілу непрямих видатків можуть бути використані:
а) основна заробітна плата виробничих робітників (за винятком доплат за різними преміальними системами);
б) кошторисні ставки, розраховані на основі коефіцієнто-машино- годин;
в) прямі матеріальні витрати.
Середні витрати — це загальні витрати на виробництво додаткової групи продукції, поділені на загальну кількість одиниць продукції'.
Середні витрати на продукцію (АТС) розраховуються наступним чином:
АТС = TC/Q = FC/Q + VC/Q = AFC + AVC,
де АТС - середні витрати на виробництво продукції; AFC - середні постійні витрати; A VC - середні змінні витрати; Q - обсяг виробництва
Залежно від ситуації менеджера можуть цікавити як маржінальні, так і середні витрати. Наприклад, менеджер приватного коледжу може вивчати можливість додаткового набору, виходячи з маржинальних витрат, та розглядати середні витрати на методичне забезпечення студентів для складання бюджету.
Постійні(умовно-постійні) витрати - це витрати, завальна величина яких запишається незмінною при зміні обсягу дальності.
До них відносяться рентні платежі, амортизаційні відрахування тощо.
Щодо поведінки постійних витрат, то постійні витрати на одиницю продукції змінюються обернено пропорційно до зміни обсягу діяльності
Певна частина витрат поводиться як постійні витрати у визначених межах обсягу виробництва, але при перетині визначених точок його зростання також змінюється в бік збільшення. Прикладами є витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу і витрати на утримання та експлуатацію обладнання .
Постійні витрати є такими тільки в межах релевантного діапазону діяльності та певного часу.
Релевантний діапазон - це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв'язок між величиною витрат та їх фактором.
Валові витрати (ВВ) — сума будь-яких витрат платника податку на прибуток у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включають:
— зарплату нараховану;
— відрахування на соціальні заходи;
— матеріали придбані (а не передані у виробництво) за першою подією — оприбуткування або передоплата;
— витрати на відрядження та ін.
Амортизаційні відрахування (АВ) до складу ВВ не включаються, вони виключаються з валового доходу при визначенні оподатковуваного прибутку.
Приклад формування валових витрат у податковому обліку із зазначенням відмінностей від бухгалтерського обліку за основними елементами витрат
Граничні витрати
Граничні витрати МС (Marginal Cost) — це приріст сукупних витрат
фірми, пов'язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції. Як
правило, під граничними витратами розуміють витрати, пов'язані з
випуском останньої одиниці продукції.
раничні витрати (МС) - це приріст витрат у результаті виробництва додаткової одиниці продукції. Пам'ятаємо, що приріст може бути як додатним так і від'ємним. Вони відображають зміну рівня ТС, коли змінюється рівень виробництва.
Оскільки при збільшенні виробництва в короткостроковому періоді змінюється лише змінна частина загальних витрат, то:
МС=?TC/?Q,