Знищення розвідки та малих груп противника. Дії солдата в обороні під час вогневої підготовки атаки противника, при відбитті атаки, зміні вогневої позиції.

До переходу противника в атаку розвідка та малі групи противника знищуються за командою командира вогнем чергових вогневих засобів із тимчасових вогневих позицій.

Перед переходом в наступ противник, як правило, буде проводити вогневу підготовку. В цей же час можуть наноситися ядерні удари. З отриманням сигналу, попереджуючого про безпосередню небезпеку та початок застосування противником ЗМУ, особовий склад продовжує виконувати поставлені завдання і переводить засоби захисту у положення «напоготові».

З початком вогневої підготовки противника спостерігач веде спостереження, а решта особового складу укривається в щілині, в бліндажі або в БМП (БТР) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

При спалаху ядерного вибуху особовий склад негайно лягає на дно окопу (траншеї), при знаходженні у БМП (БТР) закриває двері, бійниці, люки, жалюзі та включає систему захисту. Такі дії передбачені тому, що БМП (БТР), танки та фортифікаційні спорудження значно послабляють дії ударної хвилі, проникаючої радіації і радіоактивного опромінення, надійно охороняють особовий склад від пошкодження світлового випромінювання.

Якщо особовий склад в цей час знаходиться на відкритій місцевості, потрібно негайно лягти на землю лицем вниз, ногами в бік вибуху, закрити шию та лице коміром шинелі, кисті рук заховати під себе.

Після проходження ударної хвилі особовий склад одягає протигази та готується до відбиття атаки противника.

При застосуванні противником хімічної зброї особовий склад, не припиняючи виконання бойової задачі, одягає засоби індивідуального захисту, в БМП (БТР) і танках одягає протигази, закриває люки, двері, бійниці, жалюзі та включає фільтровентиляційний прилад.

У випадку застосування противником запалюваних засобів особовий склад для захисту використовує фортифікаційні спорудження, танки, БМП (БТР), засоби індивідуального захисту, шинелі, куртки, плащ-палатки, різні місцеві матеріалі (дерев’яні щити, настили, мати з зелених гілок та трави).

Гасіння запалювальних речовин, що попали на шкіру або на одяг солдата, здійснюється ним самим або з допомогою товариша. Для гасіння запалювальної суміші, що горить, необхідно щільно накрити це місце рукавом, полою шинелі, плащ-палаткою, загальновійськовим захисним плащем, вологою глиною, засипати землею або піском. При відсутності засобів гасіння полум’я збивати перекочуванням на землі. Запалений одяг необхідно негайно зняти. На поверхні шкіри, що обпеклася, необхідно накласти пов’язку, змочену водою або 5% розчином мідного купоросу. При гасінні бойової техніки та споруджень, що горять, необхідно засипати землею, піском або снігом вогнище пожежі або накрити брезентом, плащ-палатками, шинелями, а також можливо збивати полум’я свіжозрубаними гілками дерев, кущів).

Для підвищення стійкості від загорання відкритих елементів дерев’яних споруджень потрібно засипати їх землею, а у траншеях створити пороги, які будуть перешкоджати затіканню суміші, що горить, в траншею.

При виявленні переходу противника в атаку за командою командира «Відділення - до бою» солдат швидко займає своє місце на позиції відділення.

Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню. По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги.

Танки та інші броньовані машини противника знищуються вогнем БМП, гранатометів та ПТКР, а піхота противника вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків та знищується. З підходом піхоти противника на 30-40 м солдати самостійно або за командою командира відділення закидають противника ручними гранатами та знищують вогнем впритул. Якщо танк противника не вдалося знищити з гранатомета (ПТУР), необхідно почекати, поки він підійде до позиції відділення на 25-30 м; на такій відстані танк своїм вогнем не небезпечний. З відстані 15-20 м солдат повинен кинути в танк протитанкову гранату і на час вибуху укритися в траншеї, після цього він повинен відкрити вогонь по піхоті, що прямує за танками, з тим, щоб відсікти їх від танків та знищити.

Якщо танк підбити не вдалося, солдат укривається в траншеї, як тільки він пройде над ним, кидає гранату у кормову частину танка, після чого продовжує вести вогонь по атакуючій піхоті.

Якщо окремі групи противника увірвуться на передній край оборони і спустяться в траншею, то солдат, щоб не допустити розповсюдження противника по траншеї, встановлює загородження (перепони, рогатки) і знищує противника вогнем впритул, а також діє ножем, багнетом, прикладом, магазином автомата, піхотною лопаткою, сталевим шоломом та іншими підручними засобами, кулаком, застосовує прийоми рукопашного бою, наносячи удари в пах, обличчя, шию, коліна, гомілки та інші незахищені ділянки тіла противника.

Противник, який проник на позицію сусіда, знищується вогнем у фланг і в тил з основних окопів або запасних вогневих позицій (ходів сполучення).

Після відбиття атаки противника солдати поповнюють боєприпаси, дозаряджають зброю, відновлюють зруйновані оборонні спорудження та загородження і знаходяться в готовності до відбиття повторних атак.

Нічні умови створюють певні труднощі у веденні оборонного бою. Перевага тих, хто обороняється, перед тими, хто наступає, в тому, що солдат в обороні знаходиться в траншеї (окопі), добре орієнтується на місцевості, а також в тому, що заздалегідь готується система вогню. Вночі спостерігач і чергові вогневі засоби повинні нести службу пильно, ні на хвилину не послабляти увагу, посилити спостереження за місцевістю і противником. Вогонь по цілі, що виявляє себе спалахами пострілів, ведеться довгими чергами. Для кращого коректування вогню доцільно застосовувати патрони з трасуючими кулями.

Вогонь із стрілецької зброї по літаках (вертольотах) ведеться у складі відділення або взводу на дальності до 500 м. При діях солдата на відкритій місцевості вогонь по повітряних цілях може вестися з положення лежачи, з коліна або стоячи. Розташовуючись в траншеях, солдат готується до ведення вогню по цих цілях з упором передпліччя лівої руки і магазина у передню крутість траншеї або з опорою спиною і лівої ноги о її крутості.

Висновок: Стійкість кожного військовослужбовця в обороні є запорукою успішного виконання бойового завданя підрозділу в цілому.