Вікова і літологічна індексація геологічних карт.
Для позначення складу, часу формування та умов залягання гірських порід на геологічних картах застосовують особливі умовні знаки, які можуть бути кольоровими, літерними, цифровими або штриховими. Разом із забарвленням вони значно полегшують читання геологічної карти. Зараз існують загальноприйняті індекси і стандартні кольори для позначення гірських порід різного віку (табл. 5.1).
Таблиця 5.1 – Індекси та кольори геохронологічної шкали
| Система | Стратиграфічний індекс | Колір |
| Четвертинна | Q | Блакитно-сірий |
| Неогенова | N | Лимонно-жовтий |
| Палеогенова | P | Жовто-оранжевий |
| Крейдова | K | Зелений |
| Юрська | J | Синій |
| Тріасова | T | Фіолетовий |
| Пермська | P | Світло-коричневий |
| Кам’яновугільна | C | Сірий |
| Девонська | D | Коричневий |
| Силурійська | S | Сірувато-зелений |
| Ордовікська | O | Темно-зелений |
| Кембрійська | C | Ліловий |
| Протерозойська група | PR | Рожевий |
| Архейська група | AR | Темно-рожевий |
Відділам та іншим дрібним стратиграфічним підрозділам відповідає різна інтенсивність кольору відповідної системи. При цьому чим старший відділ, тим інтенсивніше, густіше забарвлення.
У зв’язку з тим, що четвертинні відклади поширені практично всюди і перекривають більш давні корінні породи, їх переважно не показують на геологічних картах. Виключення становлять тільки райони, де четвертинні відклади виражені осадами значної товщини, а також ділянки їх сучасного накопичення – річкові долини.
Вивержені породи незалежно від віку позначають яскравими тонами таких кольорів: кислі та середні інтрузивні породи (g) – червоним кольором, основні (d) – темно-зеленим, ультраосновні (s) – темно-фіолетовим. Метаморфічні породи (М) показують рожевим кольором.
Особливими кольорами та індексами показують інтрузивні гірські породи, які розчленовують за складом і часом укорінення їх в осадові або метаморфічні породи.
Вік гірських порід позначають латинськими літерами, спеціальними символами (табл. 5.1), арабськими і римськими цифрами. У складанні індексу осадових, ефузивних і метаморфічних порід існують певні правила. Спочатку ставлять латинську літеру, що визначають систему у вигляді заголовної (першої) букви слова, наприклад, кам’яновугільна система – С. Склад порід в індексі не позначають. Відділ позначають арабською цифрою, яку розміщують праворуч знизу біля індексу системи, наприклад, С1. Дальше ставлять індекс ярусу, який складається з однієї або двох початкових строкових літер його латинізованої назви, наприклад, C1t – туронський ярус нижнього відділу кам’яновугільної системи. Частини ярусу або під’ярусу вказують аналогічно відділам систем арабськими цифрами, наприклад, C1t2.
Дуже часто виникає необхідність введення, крім загальноприйнятих стратиграфічних підрозділів, допоміжних (місцевих), які повинні обов’язково бути пов’язаними з підрозділами загальноприйнятої шкали. Найбільш переважаючими із допоміжних підрозділів є серії і світи. Їх індекси утворюють з двох латинських літер назви – першої та найближчої приголосної. Вказані індекси, написані курсивом, приєднуються праворуч до індексу групи, системи, відділу. Наприклад, індекс вигодської світи еоцену буде виглядати таким чином – P2vg.
У випадку, коли підрозділи містять змішані одиниці геохронологічної шкали, позначення утворюється шляхом поєднання індексів цих одиниць знаками “плюс” або “дефіс”. “Плюс” застосовують для позначення віку відкладів, які належать повністю до двох або більшого числа суміжних підрозділів геохронологічної шкали, наприклад, P3+N1 – відклади олігоцену і міоцену, об’єднані між собою. “Дефіс” використовують для позначення віку відкладів, які охоплюють неповні об’єми сусідніх підрозділів, наприклад, Д1–2 – відклади, які охоплюють суміжні частини нижнього і середнього відділів девонської системи; T2–J1 – відклади, які включають в себе верхній тріас і нижню юру. У випадку неможливості віднесення до певної одиниці геохронологічної шкали індекси ймовірних підрозділів розділяють двома крапками, наприклад, К1:2 – відклади, які відносять до нижнього або верхнього відділу крейдової системи.
Проставляння індексів на геологічних картах має також певну закономірність. На першому місці завжди вказується індекс більш давніх геологічних систем, а потім – більш молодших.
Для позначення походження осадових гірських порід застосовують строкові латинські літери: m – морські, g – льодовикові, f – флювіогляціальні, a – алювіальні тощо. Проставляють ці літери перед позначенням системи, наприклад, fQ – флювіогляціальні четвертинні відклади.
При читанні індексів зберігається певний порядок – від більш крупного підрозділу послідовно до більш дрібного. Наприклад, індекс C1t1 буде читатися так: “це” – один, “те” – один.
Літологічний склад порід переважно позначають за допомогою штрихових умовних позначок. Вони можуть бути у вигляді точок, рисок, штрихів різної товщини та орієнтування, трикутників, кружків, хрестиків тощо. Головні літологічні і петрографічні типи порід показуються простими знаками, а породи проміжного стану – різними поєднаннями цих знаків або їх ускладненими формами. На одноколірних картах штриховими знаками позначають також вік гірських порід.
Штрихові позначки застосовують переважно на геологічних картах, розрізах і літологічних колонках, які виконано одним кольором, наприклад, чорним.
Всі зображення на геологічній карті – кольори, індекси, різні види штриховки та інші знаки містяться в умовних позначках карти. При цьому умовні позначки вікових підрозділів осадових товщ розташовують в легенді зверху вниз або зліва направо – від молодих до більш давніх утворень. Після них приводяться умовні позначки магматичних і метаморфічних порід, а потім пояснення всіх інших знаків, які знаходяться на геологічних картах.