Догляд за хворими з хірургічною інфекцією

Особливості догляду за хворими у відділенні гнійної хірургії. Важли­ве значення в одужанні хворих з хірургічною інфекцією має медсестринський догляд. Медична сестра разом з лікарем оглядає хворого, заповнює лист при­значень і обліку виконаних маніпуляцій. Хворі з хірургічною інфекцією по­винні знаходитись у спеціальних, краще окремих боксованих палатах або палатах інтенсивної терапії. В період, коли хворий заразний (газова гангрена, сказ, дифтерія ран та ін.), слід категорично заборонити його відвідування роди­чами та знайомими. Хворому виділяють індивідуальний посуд, який окремо знезаражують і миють. Його одяг перуть і кип'ятять з додаванням дезінфек-

ційних засобів, окремо від білизни інших хворих або членів його сім'ї. В палаті повинна бути бактерицидна лампа, тепла вода. Рушник повинен бути змочений 0,5 % розчином хлораміну або іншим антисептиком.

При догляді за хворим необхідно одягати маску. Всі співробітники по­винні користуватись спеціальними халатами, тапочками, бахілами. Медична сестра обов'язково повинна мати приготовлений для перев'язки столик з необхідним набором інструментів, перев'язувального матеріалу. Досить важ­ливим є положення хворого в ліжку, стан простирадел, положення дренаж­них трубок, кінець яких повинен бути опущений в спеціальну градуйовану банку з розчином антисептика або підключений до електро- чи водовідсмок-тувача. При цьому необхідно слідкувати, щоб у хворого не розвинулись пролежні, нормально функціонував шлунково-кишковий тракт. Хворому при­значають вживати збільшену кількість рідини (чай, компот, вітамінні напої, молоко, кефір). їжа повинна бути висококалорійною і повноцінною: призна­чають м'ясний бульйон, відварену рибу, яйця, сир, свіжі овочі, фрукти.

Робота медичної сестри в палаті, де знаходиться хворий з хірургічною інфекцією, досить відповідальна. Медична сестра повинна бути грамотною, прак­тично підготовленою до прийняття самостійних рішень в екстрених ситуаціях, володіти всіма методами надання допомоги при термінальних станах.

Порушення функції серцево-судинної і дихальної систем спостерігають­ся при лихоманці і проявляються зниженням артеріального тиску, почащен-ням пульсу, дихання пропорційно підвищенню температури. Вважають, що підвищення температури на один градус викликає почащення пульсу на 8-10 ударів на хвилину. Медична сестра, спостерігаючи за хворим, за пульсом і диханням повинна визначити тяжкість його стану і, відповідно, більше при­діляти йому уваги. Швидке, протягом декількох годин, зниження температу­ри негативно впливає на стан серцево-судинної системи, і, якщо хворому своєчасно не надати допомоги, він може померти. Для покращення стану гемодинаміки у хворих забирають подушку, а ножний кінець ліжка підніма­ють на 30-40 см. Поряд із цим, необхідно зігріти хворого грілками, дати йому гарячого чаю, кави. Якщо стан хворого не покращується, то необхідно ввес­ти серцеві глікозиди (дигоксин, строфантин, корглікон), а також кофеїн, при необхідності - мезатон, гідрокортизон й ін.

Важливого значення у хворих з хірургічною інфекцією надають стану рани. Необхідно слідкувати, щоб рани була чистою, щоб у ній не застоював­ся гнійний вміст, некротичні маси, а пов'язка була сухою і надійно ізолювала рану від навколишнього середовища. Забруднення пов'язки або попадання на неї сечі, калу, води з грілки може стати причиною загострення хірургічної інфекції і нагноєння рани. Таку пов'язку необхідно терміново замінити.

У післяопераційному періоді, незалежно від характеру оперативного втру­чання і стану пов'язки, на другий день після операції проводять перев'язку, видаляють серветки. Краї рани змазують розчином 96° спирту і накладають

асептичну пов'язку. Якщо рана не була зашита, її порожнину зрошують розчином антисептика (хлоргексидином, пероксидом водню, димексидом й ін.) і накладають асептичну пов'язку.

Доглядаючи за хворими з хірургічною інфекцією, слід пам'ятати, що немає "малих" і "великих" гнійних захворювань. Невеликий фурункул в ділянці обличчя може призвести до смерті при несвоєчасному і неправиль­ному лікуванні. При правильно організованих і проведених лікувальних за­ходах можна отримати хороший результат і при тяжких станах.

Догляд за хворими з місцевою гнійною інфекцією. Хворі з фурунку­лами (за винятком обличчя), гідраденітами, панариціями лікуються, як прави­ло, амбулаторно, хворі з фурункульозом, карбункулами, абсцесами і флегмо­нами - в стаціонарах. Лікування цих хворих повинно будуватись з ураху­ванням фазності ранового процесу. Перев'язувальний матеріал повинен бути стерильним. Перев'язки необхідно проводити в окремій гнійній перев'язу­вальній. Поряд із проведенням місцевого лікування, хворим необхідно при­значити антибіотики, сульфаніламідні препарати. Для підвищення захисних сил організму хворий повинен отримувати висококалорійну різноманітну і вітамінізовану їжу. Якщо у відділенні є одна перев'язувальна, то спочатку проводять чисті перев'язки, а потім - у гнійних хворих. Після закінчення роботи проводять вологе прибирання і опромінення кімнати бактерицидни­ми лампами.

Особливості догляду за хворими із сепсисом. Таких хворих краще помістити в окрему палату. її слід регулярно провітрювати і підтримувати в ній чистоту (вологе прибирання, опромінення бактерицидними лампами). Велику увагу приділяють стану білизни. Волога білизна, складки на ній сприяють утворенню пролежнів. Хворому необхідно протирати спину, зміню­вати положення в ліжку. Висока температура і зневоднення організму при­зводять до порушення роботи серцево-судинної, дихальної систем. Для профі­лактики легеневих ускладнень хворому слід надати напівсидячого положен­ня, проводити дихальну гімнастику, призначити інгаляції.

Медична сестра повинна слідкувати за станом ротової порожнини, зубів. У зв'язку з цим, тяжким хворим необхідно ретельно очищати порожнину рота, чистити зуби. Для нормалізації стільця не рідше одного разу на дві доби ставлять очисну або, для підсилення перистальтики, - гіпертонічну клізму. Поряд із цим, медична сестра слідкує за станом сечовидільної систе­ми. Обов'язково визначають добовий діурез, слідкують за своєчасним сечо­випусканням. Тяжкохворим ставлять гумовий катетер, слідкують, щоб сеча не попала на ліжко. Ретельно виконують всі призначення лікаря. При зміні стану хворого необхідно своєчасно повідомити лікаря.

У період одужання хворих важливу роль відіграє харчування. Воно повинно бути висококалорійним, містити достатню кількість білків, жирів і вуглеводів.

Хворих, які перебували тривалий час у ліжку, необхідно поступово при­вчати до ходіння.

Догляд за хворими з анаеробною інфекцією. Слід зазначити, що ці хворі є надзвичайно тяжкими і потребують особливо ретельного догляду, оскільки навіть незначний недогляд може викликати прогресування захво­рювання і смерть хворих. Анаеробна інфекція легко передається іншим хво­рим, тому такі пацієнти повинні перебувати в окремих боксах або ізольова­них палатах. Обслуговуючий персонал одягає спеціальні халати, в яких не можна виходити до інших хворих. Обов'язково користуються рукавичками, фартухами. Весь перев'язувальний матеріал обов'язково спалюють. Білизна хворих підлягає спеціальній обробці в автоклавах. Для обслуговування цих хворих виділяють спеціальний інструментарій, який після кожної перев'язки ретельно дезінфікують, миють і стерилізують у сухожаровій шафі або кип'я­тять у декілька етапів.

Догляд за хворими на правець. Слід зазначити, що для лікування хво­рих на правець при всіх обласних лікарнях організовані спеціальні бригади, які складаються з лікаря-анестезіолога, медсестри-анестезистки, хірурга та інфекціоніста. Успіх лікування залежить від правильного догляду і запобі­гання ускладненням. Хворих на правець поміщають в окрему палату із за­темненими вікнами і неяскравим освітленням. Тиша у цій палаті повинна бути абсолютною. Невиконання цих умов призводить до виникнення судом. У тих випадках, коли хвороба супроводжується частими судомами, утруд­ненням дихання, хворим вводять внутрішньом'язово 2-4 мл 2,5 % розчину аміназину, 1 мл 2 % розчину димедролу, 1-2 мл 1 % розчину промедолу. При погіршенні стану хворого переводять на штучну вентиляцію легень, призна­чають міорелаксанти. Догляд за хворими та їх лікування повинні бути суто індивідуальними. Якщо виникають явища дихальної недостатності, запален­ня легень, показана трахеостомія. Для профілактики пневмоній і сепсису застосовують антибіотики парентерально або у вигляді аерозолів. Для підтри­мання стану серцево-судинної системи призначають серцеві засоби, оксиге­нотерапію. Для підтримання водно-сольового, білкового і вуглеводного об­міну внутрішньовенно вводять білкові препарати (альбумін, протеїн, гідролі-зин, амінопептид, глюкозу та ін.). Поряд із цим, призначають висококалорійне харчування, що містить достатню кількість білків і вітамінів. Таким хворим дають рідку або напіврідку їжу. У тяжких випадках хворих потрібно годува­ти через тонкий зонд. Як і в інших тяжкохворих, необхідно слідкувати за регулярним стільцем, своєчасним сечовипусканням, чистотою шкіри, прово­дити профілактику пролежнів і ін.

Догляд за хворими на туберкульоз лімфатичних вузлів, кісток та суглобів. Хворих на туберкульоз лімфатичних вузлів, кісток та суглобів лікують у протитуберкульозних диспансерах або санаторіях. Такі лікарні будуються, як правило, за містом, територію їх засаджують сосновим дере­вам. Палати повинні бути світлими, просторими, з хорошою вентиляцією.

Для хворих улітку створюють спеціальні солярії. Слід зазначити, що основ­ною категорією хворих з цією патологією є діти, що зумовлює специфіку догляду за ними. Багато процедур можуть викликати заперечення, примхи, вередування, відмову від приймання медикаментів. Необхідно пам'ятати, що у хворих з ураженням лімфатичних вузлів досить часто виникають нориці, які потребують тривалого та інтенсивного лікування. Хворі з кістково-суглобо­вим туберкульозом тривалий час перебувають у лежачому положенні в гіпсових пов'язках. Тому за ними повинен бути ретельний догляд. Медична сестра повинна слідкувати за виділеннями з нориць, своєчасно проводити зміну пов'язок. У лежачих хворих на кістково-суглобовий туберкульоз слід своє­часно проводити профілактику пролежнів, запалення легенів, атрофії м'язів і ін. Хворі повинні отримувати висококалорійну їжу, багату на білки, вітаміни.

Усі хворі на туберкульоз стоять на обліку в протитуберкульозному диспансері. Існує вісім груп диспансерного обліку. Всіх хворих з кістково-суглобовою формою туберкульозу відносять до п'ятої групи, яка поділяється на три підгрупи: підгрупа А - хворі з активним процесом; підгрупа Б - із затихаючим процесом і підгрупа В - з неактивним позалегеневим туберку­льозом. Залежно від втрати працездатності, медико-соціальна експертна ко­місія (МСЕК) встановлює групу інвалідності.

Догляд за хворими з актиномікозом. Хворих на актиномікоз відно­сять до інфекційних. їх повинні поміщати в окремі ізольовані палати. Для догляду за ними виділяють окремий інструментарій, перев'язувальний матер­іал. Особливо ретельного догляду ці хворі вимагають при розпаді актиномі-козних інфільтратів і утворенні нориць. Для профілактики зараження інших хворих необхідно слідкувати за чистотою пов'язок, своєчасно проводити їх заміну. Взагалі догляд за хворими з актиномікозом подібний до догляду за хворими з гострою хірургічною інфекцією (абсцес, карбункул, флегмона), однак більш тривалий. При ураженні легень, шлунково-кишкового тракту і виконанні оперативних втручань догляд здійснюється, як у звичайних хво­рих. При цьому слідкують за станом операційної рани, дренажами тощо.

Догляд за хворими з дифтерією ран. Медична сестра повинна знати, що це є тяжкохворі з досить контагіозною інфекцією. З профілактичною метою необхідно проводити дезинфекцію приміщень, предметів вжитку, хірур­гічного інструментарію. Перев'язувальний матеріал необхідно знешкоджу­вати. Основне значення в профілактиці захворювання має специфічна профі­лактика - активна імунізація людей дифтерійним анатоксином: АКДП -адсорбований кашлючно-дифтерійно-правцевий; АДП-М - адсорбований диф­терійно-правцевий анатоксин зі зменшеним вмістом антигенів; АД-М й ін.

Догляд за хворими на сказ. При роботі з інфікованими хворими необ­хідно одягати маски, водонепроникні халати, по дві пари рукавичок. Весь інструментарій та предмети догляду старанно дезінфікують та стерилізують, зберігають в окремих приміщеннях чи призначених для цього місцях. Вико­ристаний перев'язувальний матеріал спалюють.

У разі випадкового поранення (прокол, розріз шкіри та ін.) треба не­гайно витиснути краплину крові, а пошкоджену ділянку добре обробити спиртовим розчином йоду та ввести специфічний імуноглобулін.

Особливості догляду за хворими на СНІД. Важливе місце в комплек­сному лікуванні СНІДу займає догляд за хворими. Безвихідь захворювання (летальність серед хворих на СНІД сягає 95 %), відсутність ефективних ме­дикаментозних засобів, тяжкість стану хворих часто викликає у них розви­ток суїцидальної поведінки, психічної депресії, що значно знижує ефективність лікування. Крім того, викликає тривогу реакція родичів; сім'я отримує офіц­ійне підтвердження про невиліковане захворювання, у них виникає великий страх зараження. Хворих на СНІД госпіталізують в інфекційні стаціонари, помішують у спеціальні відділення або окремі палати. їм необхідно створи­ти добрі умови, виділити окремий посуд, інструментарій, білизну. Хворого необхідно навчити правил особистої гігієни. Обслуговуючий персонал пови­нен працювати в гумових рукавичках, при контакті з кров'ю, виділеннями з організму, ранами рукавички необхідно міняти, дезінфікувати і знешкоджу­вати. При забрудненнях кров'ю або виділеннями організму проводять ре­тельну обробку матеріалів 5,25 % розчином гіпохлориду натрію, розведе­ним 1:10 водою або хлорним вапном, розведеним 1:10. Забруднені предмети, інструментарій, шприци слід поміщати в герметичні контейнери з відповід­ним маркуванням для відправлення на обробку, яка здійснюється аналогічно до обробки матеріалів, інфікованих вірусом гепатиту В (з метою подальшо­го використання), або в пластикові мішки спеціального кольору і маркуван­ня. Знищення таких предметів проводять за загальними правилами ліквідації інфекційного матеріалу або спалюють.

Усі лікувальні і фізіотерапевтичні процедури в інфікованих хворих слід проводити обережно, не травмуючи шкіри і слизових оболонок.