Методика користування ручним портативним апаратом штучного дихання

Апарат використовується для надання невідкладної допомоги хворим та потерпілим, у яких дихання раптово припинилося або стало явно недостатнім.

До початку штучної вентиляції легень необхідно розкрити рот, швидко його оглянути, перевірити пальцем порожнину роту, глотку й вхід до гортані.

За допомогою відсмоктувача або марлевої серветки швидко виділити з верхніх дихальних шляхів слиз, кров та інші сторонні складові.

Підібрати відповідний повітровід, ввести його та зафіксувати липким пластиром або марлевою смужкою.

До апарату приєднати маску потрібного розміру та щільно притиснути її до обличчя хворого. Для герметичності шкіру в області накладання маски попередньо змастити вазеліном. Голову хворого необхідно відвести назад, а нижню щелепу максимально відвинути вперед. При цьому той, хто надає допомогу, однією рукою тримає верхню кришку апарату, а іншою – фіксує маску хворого та підтримує нижню щелепу.

Частота дихальних екскурсій повинна бути у дорослих в межах 15-18 за хв., у дітей віком 2-10 років – 20-30 за хв.

Про ефективність вентиляції легень можна судити за рухами грудної та черевної стінок, а також дихальним шумам, які прослуховуються між легенями і трахеєю. Якщо виявиться, що дихання неефективне або малоефективне, необхідно ще раз перевірити прохідність дихальних шляхів та герметичність накладення маски, провести непрямий масаж серця.

Штучну вентиляцію легень потрібно продовжувати до тих пір, доки не відновиться самостійне ефективне дихання, а при клінічній смерті – доки не виявиться повна неможливість відновлення серцевої діяльності.

2.3. Надання першої допомоги апаратом штучного дихання "Гірничорятувальник"-8М (ГС – 8М)

Апарат ГС - 8М призначений для гірничорятувальної служби гірничої промисловості, рятувальної служби інших галузей промисловості та швидкої медичної допомоги.

ГС – 8М – це автоматичний апарат, який дозволяє проводити штучне дихання за методом вдування повітряної суміші в легені потерпілого і відсмоктування її з легень. Апарат здійснює також інгаляцію суміші кисню з повітрям і аспірацію – відсмоктування рідини з верхній дихальних шляхів.

2.3.1. Аспірація.

Перед проведенням штучного дихання або інгаляції необхідно обов'язково очищувати дихальні шляхи від сторонніх речовин й слизу. Попадання в дихальні шляхи рідини та слизу створює механічну перешкоду проходженню повітря, а проникнення їх в легені може викликати розвиток тяжкого виду запалення.

Рот потерпілого відкривають за допомогою роторозширювача, язик витягують щипцями. Потім ротову порожнину звільняють від твердих речовин (вугіль, пісок тощо) марлевим тампоном, а слиз і рідину відсмоктують аспіратором.

Для включення аспірації слід відкрити вентиль балону, ручку "Штучне дихання - Аспірація" перевести в положення "Аспірація" і поворотом головки редуктору за часовою стрілкою встановити необхідне розрідження. Після цього кінець відсмоктуючої трубки ввести в порожнину рота до зіткнення з рідиною або блювотними масами і наглядати за надходженням рідини в банку аспіратору. Після закінчення аспірації вміст банки вилити.

2.3.2. Штучне дихання

Після проведення аспірації до порожнини рота потерпілого вводять язикотримач (сітку) до краю язика таким чином, щоб кінець його залишався перед губами, і закріплюється марлевими смужками на голові потерпілого. Язикотримач запобігає западанню язику й забезпечує вільне проходження повітря.

На обличчя потерпілого накладають дихальну маску, котра закріплюється маскотримачем. Для проведення штучного дихання ручку встановлюють в положення "Штучне дихання".

Якщо після включення штучного дихання з'являються часті переключення з вдиху на видих, то дихальні шляхи потерпілого закупорені. В цьому випадку негайно виключають апарат штучного дихання і повторно виконують аспірацію.

Якщо відсутнє переключення з вдиху на видих, значить не герметична система "Легені – Аспірація". Необхідно перевірити щільність накладення маски.

Штучне дихання триває до тих пір, доки не усилиться діяльність серця і не встановиться самостійне дихання або ж, навпаки, доки повністю не згасне діяльність серця.

2.3.3. Інгаляція

Інгаляція проводиться при послабленому диханні потерпілого або після штучного дихання, коли з'явилося стійке самостійне дихання і повністю відновилася активність головних рефлекторів.

Інгаляція проводиться через ту саму маску, котра застосовується для штучного дихання.

Для проведення інгаляції необхідно трубку дихального шланга під єднати до штуцера дихального мішку. До штуцера з’єднувальної коробки приєднати трубку шлангу дихального мішку й відкрутити ковпачок, який закриває клапан видиху, перевести ручку "Штучне дихання – Аспірація" в положення "Штучне дихання", а ручку "Штучне дихання – Інгаляція"в положення "Інгаляція 60%" або "Інгаляція 100%". Якщо при інгаляції ручка "Штучне дихання – Інгаляція" знаходиться в положенні "Інгаляція 60%", інжектор підсмоктує атмосферне повітря і повітряна суміш містить 60±5% кисню.

Рис. 3. Апарат штучного дихання типу ГС-8М