Функціональне призначення лісів зелених зон

Усі ліси нашої країни згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 р. “Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних ділянок” поділяються на категорії, що обумовлено різним цільовим призначенням лісових насаджень, пріоритетністю виконання ними певних корисних функцій. Виділено чотири категорії лісів:

1) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призна- чення;

2) рекреаційно-оздоровчі ліси;

3) захисні ліси;

4) експлуатаційні ліси.

До рекреаційно-оздоровчих лісів відносяться лісові ділянки, які виконують рекреаційну, санітарно-гігієнічну та оздоровчу функцію, використовуються для туризму, заняття спортом, санаторно-курортного лікування та відпочинку населення і розташовані:

1) у межах міст, селищ та інших населених пунктів;

2) у межах округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і курортів;

3) у межах поясів зон санітарної охорони водних об’єктів;

4) у лісах зелених зон навколо населених пунктів;

5) поза межами лісів зелених зон. Сюди відносяться ліси навколо лікувально-оздоровчих об’єктів, навколо мінеральних джерел, які використо­вуються з лікувальною метою або мають перспективне значення; ліси навколо нелінійних рекреаційних об’єктів (будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціо­нарних і наметових туристично-оздровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів, а також земельних ділянок, наданих для дачного будів­ництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації); смуги лісу вздовж постійних, затверджених в установленому порядку лінійних рекреа­ційних об’єктів (навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас).

Соціальне значення приміських лісів як основних рекреаційних об’єктів для міського населення обумовила необхідність виділення так званих зелених зон.

Зелена зона міста – це територія за його межами, зайнята лісами та іншими зеленими насадженнями, незалежно від відомчого підпорядкування. Ліси зелених зон відносяться до категорії рекреаційно-оздоровчих лісів. Зовнішня межа зеленої зони встановлюється потребою даного міста чи промислового центру у площі зелених насаджень і збігається з межею приміської зони. Радіус зеленої зони в залежності від категорії населеного пункту становить від 10 до 30 км. Зелена зона міста Київ має радіус 50 км.

Залежно від чисельності населення міст встановлюються відповідні розміри лісопаркової частини. Для міст з чисельністю населення до 100 тис. чоловік площа лісопаркової частини повинна складати 7 га, в розрахунку на 1 тис. чол.; 100-250 тис. чол. – 15 га; 250,1-500 тис. чол. – 20 га; 500,1-1000 тис. чол. – 25 га.

У межах зеленої зони виділяють дві частини: лісопаркову і лісогосподарську, які відрізняються за функціональним призначенням.

Лісові насадження, розташовані поблизу міст, інтенсивно використо­вуються для масового відпочинку населення і утворюють лісопарковий захисний пояс. Згідно основних положень по організації і веденню госпо­дарства у зелених зонах у лісопаркову частину включають насадження, які розміщені у мальовничій місцевості, поблизу транспортних шляхів, річок і водних об’єктів. У перспективі ці лісостани можна переформувати у лісопарки.

До лісопаркової частини лісів зелених зон відносяться лісові ділянки з естетично цінними ландшафтами, призначені для масового відпочинку населення. У лісостеповій і степовій лісорослинних зонах з лісистістю 2% і менше до лісопаркової частини входить вся площа лісів зелених зон. У насадженнях лісопаркової частини допускаються тільки рубки догляду, санітарні, реконструктивні та інші рубки.

До лісогосподарської частини відносять лісові масиви, розташовані за межами лісопаркової на більшій відстані від міст, менш доступні для рекреантів. У цих лісах оздоровчі, санітарно-гігієнічні, захисні функції повинні гармонійно поєднуватись з лісокористуванням. Тут дозволяється проведення рубок головного користування та всі види рубок формування і оздоровлення лісів. Вона слугує резервом для подальшого розширення лісопаркової частини лісів зеленої зони на перспективу.

Ведення лісового господарства у приміських лісах повинно базуватись на поєднанні суто лісогосподарських заходів з біотехнічними і благоустроєм території, застосуванні природозберігаючих технологій і способів рубок.

Основні завдання організації і ведення господарства полягають у збереженні і поліпшенні оздоровчих і захисних властивостей лісових біогеоценозів, формуванні довговічних, здорових і естетично привабливих насаджень, підвищенні їх продуктивності і стійкості до різних форм антропогенного впливу, підтриманні рівноваги лісових екосистем і створенні сприятливих умов для масового відпочинку населення.