Викривлення носової перегородки
| Причини деформації | · Неправильна кореляція між ростом кісток лицьового і черепного кістяка. При цьому носова перегородка згинається. · Травми. · Занадто розвинутий зачаток Якобсонова органа. |
| Види деформацій | · Вигин в сагітальній і фронтальній площинах. · Виступи - гребені, ості або комбінації. |
| Діагностика | Діагноз установлюють за допомогою передньої риноскопії. Додатково використовують задню риноскопію і рентгенографію носа. |
| Симптоматологія | 6. Розлад носового дихання з одного або обох боків. 7. Порушення з боку серцево-судинної системи, легень. 8. Розвиток рефлекторних неврозів. 9. Частіі гострі риніти, розвиток хронічного вазомоторного риніту. |
| Лікування | Оперативне - септопластика. |
Фурункул носа
| Етіологія | Причиною фурункула носа є кокова флора, превалює золотистий стафілокок, що проникає у волосяний фолікул або сальну залозу присін- ка порожнини носа. |
| Патогенез | Мікроорганізми в носі активізуються при травмі носа, запаленні на- вколоносових пазух, зниженні реактивності організму, гіповітамінозі, діабеті та ін. |
| Форми | Обмежена (одиничний фурункул) і дифузно-інфільтративна (карбункул). |
| Діагностика | При огляді присінка порожнини носа видно обмежене узвишшя яскраво-червоного кольору з жовтою точкою в центрі. Для карбункула характерна інфільтрація, гіперемія, набряк повіки, обличчя. |
| Ускладнення | Тромбоз вен обличчя, кавернозного синуса (набряк повік, хемоз, порушення руху очного яблука та ін.). |
| Лікування | Лікувальний комплекс включає: а) місцевий вплив на фурункул (обробка 10% прополісом на 70% спирті, саліциловим або борним спиртом, закладання мазі, фізіотерапія, протизапальна рентгентерапія по 100 рад х 4 рази; б) антибактеріальна терапія (антибіотики (захищені пеніциліни, макроліди (роваміцин), фторхінолони), сульфаніламіди, вітаміни); в) дезінтоксикація і десенсибілізація (неогемодез, антигіста- мінні препарати); г) вплив на мікроциркуляцію, гіперкоагуляцію (раннє застосування гепарину, хлориду натрію; д) седативні засоби, регулятори кровообігу і дихання (серцеві глікозиди, дихальні аналептики); е) підвищення імунологічної реактивності (гамма-глобуліни, антистафі- лококова плазма та ін.); ж) при формуванні гнійника - його розтин. |
Носові кровотечі
| Причини | · Загальні: захворювання крові, серцево-судинної системи, інфекційні захворювання, хвороби печінки, нирок, легень, авітамінози. · Місцеві: травми носа, риніти (атрофічний, гострий); пухлини носа, носоглотки, сторонні тіла та ін. |
| Класифікація | · Незначні - декілька мілілітрів, однократно, за короткий час. · Помірні - до 200 мл, неодноразово, протягом тривалого часу. · Сильні - понад 200 мл, неодноразово, протягом тривалого часу, загрожує життю хворого. |
| Симптоматика | Відомості про носову кровотечу: час початку, тривалість, з однієї половини носа або з обох. Колір крові, консистенція (свіжа або згустки). Дані анамнезу: скарги хворого на кровотечі з носа в минулому, їхній зв'язок з наявними захворюваннями. Наявність хворих з носовими кровотечами серед родичів. Огляд: загальний стан, характер шкірних покривів і слизових. ЛОР- огляд: порожнина носа - чи видне джерело кровотечі, його локалізація (locus Kisselbahii, інші відділи), наявність вільної крові, в якій половині носа, її консистенція. Лабораторні дані: клінічний аналіз крові. Показники системи згортання: кількість тромбоцитів, тривалість кровотечі, час згортання, про- тромбіновий індекс, рекальцинація плазми, тромбіновий час, вільний гепарини, фібриноген та ін. |
| Кровопостачання носа | Ніс кровопостачається із зовнішніх і внутрішніх сонних артерій. Із зовнішньої сонної артерії*, зовнішня і внутрішня щелепні артерії: а) від зовнішньої щелепної - а. labialis superior, а. angularis; б) від внутрішньої щелепної - a. sphenopalatina. Із внутрішньої сонної артерії (передньо-верхні відділи): a. ophatalmica. |
| від неї передні і задня ґратчасті артерії. Особливості будови кровоточивої зони Киссельбаха (передньо-нижній відділ перегородки носа): тут починаються гілки артерій, венозні сплетіння. Судини розташовані в три шари: епітеліальний, залозистий і перихондральний. | |
| Лікування | Перша допомога: вкласти хворого, очистити ніс від згустків крові, стиснути пальцями крила носа, вкласти в порожнину носа вату, змочену перекисом водню, із сухим тромбіном, гемостатичною губкою, сухою плазмою та ін., холод на ніс і потилицю. Припекти зону, що кровоточить, азотно-кислим сріблом (30-35%), трихлоруксусною або хромовою кислотою, капрофеном. Кріовплив, гальванокаустика. Переливання крові. Передня і задня тампонада носа. Перев'язки зовнішньої сонної артерії. |
Гострий риніт
| Причини | · Інфікування при зниженій опірності організму. · Переохолодження. · Термічні, механічні або хімічні подразники. |
| Класифікація | Форми гострого риніту: · (острі інфекційні (rhinitis acuta). · Неінфекційні нежиті (coriza). Виділяють 3 стадії: 1) Суха. 2) Серозних виділень. 3) Слизово-гнійних виділень. |
| Симптоми | 1. Суха стадія - коливається від декількох годин до 1-2 діб. Слизова гіперемована, суха, носові раковини значно збільшені в об'ємі, відзначається відчуття сухості, печіння в порожнині носа. 2. Стадія серозних виділень - з'являється ринорея, кількість секрету поступово збільшується. З'являються серозні, потім слизисті виділення. Відзначається порушення дихання, слизова носових раковин менш гіперемована і різко набрякла. Триває 3-4 доби. 3. Стадія слизово-гнійних виділень - виділення в носі мають слизово- гнійний характер, кількість їх зменшується, вони стають більш густими. Зменшуються запальні явища в порожнині носа. Відновлюється носове дихання. Тривалість стадії - 4-10 днів. |
| Діагностика | При передній риноскопії відзначається гіперемія і набряклість слизової, наявність слизистого або слизово-гнійного секрету. |
| Перебіг і результат | Середня тривалість гострого риніту - кілька днів або (рідко) до 2 тиж. Результат: а) повне видужання; б) перехід запалення на інші органи; в) перехід у хронічні форми. |
| Лікування | Показано спокій, судинозвужувальні, жарознижувальні засоби, якщо є алергійний компонент - антигістамінні препарати. |
Хронічний риніт
| Етіологія | Інфекційний початок. Часті простудні захворювання, професійні шкідливості, наявність аденоїдів, синуїтів, зниження імунологічної реактивності, спадкова схильність. | ||
| Класифікація | 1. Катаральний. 2. Гіпертрофічний 3. Атрофічний. 4. Вазомоторний | ||
| 1. Катаральний | Характеризується застійною гіперемією слизової оболонки, набряклістю раковин. Супроводжується утрудненням носового дихання, головним болем, порушенням нюху, слизистими виділеннями. | ||
| Скарги | Постійні виділення з носа слизистого або слизово-гнійного характеру, закладеність носа. | ||
| Лікування | В'язкі краплі: 2-3% протаргол, 2% саліцилова, 5% стрептоцидо- ва мазі. Ментолова олія, судинозвужувальні краплі: нафтизин, санорин, галазолін, назол та ін. Показано УВЧ, солюкс, УФО, аерозолі та ін. Усунення факторів, що викликають захворювання. Лужні розчини у вигляді крапель, аерозолів, змазування порожнини носа розчином Люголя. | ||
| II. Гіпертрофічний | Характерні тривалий перебіг, стійка гіпертрофія раковин (не скорочуються від судинозвужувальних засобів). Об'єктивно: застійна гіперемія слизової оболонки, раковини постійно збільшені в розмірах, потовщення слизової, звуження просвіту носових ходів. Розрізняють кавернозну, сосочкову і комбіновану форми риніту. | ||
| Симптоми | Стійке порушення носового дихання. Відзначаються головні болі, розлади нюху, загальна слабість, розлад сну. | ||
| Лікування | В основному хірургічне: · інцизіокріодія; · підслизова гальванокаустика; · ультразвукова дезінтеграція; · лазерна конхотомія. | ||
| III. Атрофічний | Атрофія (субатрофія) слизової оболонки носа часто обумовлена тривалим впливом термічних, механічних, хімічних і метеорологічних факторів. | ||
| Діагностика | Сухість у носі, зниження нюху, печіння, поколювання в порожнині носа, утворення кірок, періодичні незначні кровотечі. При риноскопії видні широкі носові ходи, атрофія і кровоточивість, блідо-рожева слизова оболонка і наявність сіруватих кірок, густі в'язкі виділення без запаху. | ||
| Лікування | Місцеве: · Вкладання в порожнину носа мазей. · Змазування слизової оболонки носа йодгліцерином після видалення кірок. · Вкладання хлорофілкаротилової пасти. · Звуження носових ходів хірургічним шляхом. · Ендоназальний електрофорез лікарських речовин, опромінення ГН-лазером. Загальне: 1) Біостимулятори: алое, пелоїдин, ФіБС, підсадження плаценти. 2) Препарати заліза, вітаміни А, В і С. 3) Ультрафіолетове опромінення крові. | ||
| Хронічний вазомоторний | Є дві форми: нейровегетативна та алергічна (Л.Б. Дайняк). В основі нейровегетативної форми лежить порушення нервових механізмів, що виявляється у вигляді дистонії і судинного неврозу. Механізм алергічної форми містить у собі підвищену чутливість до алергену, відрізняє його імунопатогенетична роль антигенів і антитіл. | ||
| Симптоми | Для нейровегетативної форми риніту характерно утруднення носового дихання, головний біль. При цій формі риніту часті загострення. Виражений набряк слизової оболонки порожнини носа, вона синюшна, в'яла, особливо на передніх і задніх кінцях носових раковин. Відокремлюване прозоре і водянисте. Закладеність носа і ринорея часто сполучаються. Для алергічної форми в основному характерні ті ж прояви, тільки при цьому простежується зв'язок загострення риніту 3 впливом специфічного алергену. Відзначаються приступи чхання, свербіння, бліда слизова оболонка, плями Кейлика, Філатова. | ||
| Лікування | Нейровегетативна форма. Консервативне й обов'язково комплексне, що включає гіпосенсибілізацію і вплив на нервову систему. Використовують судинозвужувальні засоби: назол, лазолназал плюс, нафтизин, санорин; спленін як в ін'єкціях, так і місцево в порожнину носа. Застосовують фонофорез з гідрокортизоном, ендоназапьно гіс- тоглобін, усередині раковин на слизову носа, голкорефлексо- і магнітолазеротерапію, діадинамічні струми. При неефективності консервативного лікування використовують напівхірургічні й хірургічні методи: кріодію, ультразвукову дезінтеграцію, лазерну конхотомію. Алергічна форма. Ендоназапьний електрофорез інталу, електрофорез з димедролом, фонофорез з гідрокортизоном, епсилон- амінокапронову кислоту, антигістамінні препарати, аутовакцину та ін. | ||
Гострий гайморит
| Етіологія | Мікробні збудники: стрептококи, стафілококи, диплококи. Віруси. Вони можуть потрапляти природними шляхами, а також гематогенно та з гнійного осередку зубів. |
| Патоморфологія | Набряклість слизової оболонки порожнини носа і верхньощелепної пазухи призводить до закриття відвідного отвору, що перешкоджає аерації пазухи і появі секрету. |
| Клініка | Симптоми: утруднення носового дихання, частіше однобічне. Іоловний біль, біль у проекції пазухи з іррадіацією в зуби, чоло. Іноді відзначається припухлість м'яких тканин обличчя на ураженому боці. Підвищується температура, знижується нюх. |
| Діагностика | При передній риноскопії видно запалення слизової оболонки, особливо в середньому носовому ході, наявність в ньому гною. У діагностиці гаймориту застосовують рентгенографію придаткових пазух носа, комп'ютерну, ядерно-магніторезонансну, спіралеподібну томографію, локальну термометрію, а також пункцію верхньощелепного синуса. |
| Лікування | Дня відновлення дихання через ніс призначають судинозвужувальні краплі (нафтизин, назол, санорин та ін.), протизапальні й антибактеріальні препарати (захищені пеніциліни, макроліди (Роваміцин(>), фторхінолони (Таванік®)). Пункція пазухи з введенням антибіотика, емульсії гідрокортизону і ферменту, фізіолікування (Солюкс, КУФ та ін.) |
Гострий етмоїдит
| Клініка | Буває зазвичай у дітей. Загальноінтоксикаційні симптоми: підвищення температури, слабкість, нездужання, головний біль з іррадіацією в ділянку коре-, ня носа й ока, зниження нюху. Іноді з'являється набряк повік. |
| Діагностика | При передній риноскопії-слизова оболонка носа гіперемована, набрякла, | особливо передній кінець середньої пазухи, у середньому носовому ході| слиз або гній. Рентгенографія, комп'ютерна, ядерно-магніторезонансна,] спіралеподібна томографія. |
| Лікування | Таке саме, як при гострому гаймориті. |
Гострий фронтит
| Клініка | Інтенсивний головний біль, болючість передньої стінки пазухи при перкусії і пальпації, висока температура, закладеність носа і виділення на боці ураження. |
| Діагностика | Дані передньої риноскопії: набряклість і гіперемія слизової оболонки, наявність слизу або гною в середньому носовому ході. У постановці діагнозу допомагає діафаноскопія, томо- і рентгенографія. |
| Лікування | Таке саме, як при гострому гаймориті. Трепанопункція лобової пазухи з евакуацією патологічного вмісту і наступним промиванням і введенням лікарських препаратів. |
Гострий сфеноїдит