Незаконне проведення викидня (аборту). Викидень

(аборт) — це штучне переривання вагітності терміном до 28 тижнів, тобто до моменту, коли можливі пологи життє­здатним плодом. Переривання вагітності в період від 28 до 40 тижнів в акушерській практиці має назву передчас­них пологів.

Штучний викидень (аборт) може бути законним і неза­конним (кримінальним). Незаконний викидень (аборт) — це злочинне переривання вагітності незалежно від її тер­міну.

З юридичної точки зору законним є викидень (аборт), який проводиться виключно за згодою вагітної в стаціо-

———•—————————— 613 ——————————————

у^-д Відповідальність за професійні правопорушення "^^э

нарних лікувально-профілактичних закладах акушером-гінекологом при вагітності не більше ніж 12 тижнів і при відсутності протипоказань. На кожну жінку, госпіталізова­ну для проведення аборту, обов'язково заповнюють ме­дичну карту переривання вагітності.

Штучне переривання вагітності у неповнолітньої про­водиться за згодою на це її рідних або опікунів.

Проведення штучного переривання вагітності (аборту) передбачено ст. 50 "Основ законодавства України про охорону я)оров я", яка сформульована так:

"Операція штучного переривання вагітності (аборту) може бути проведена за бажанням жінки у акредитованих закладах охорони здоров'я при вагітності строком не більше 12 тижнів.

Аборт при вагітності від 12 до 28 тижнів за соціальними і медичними показаннями може бути зроблено в окремих випадках і в порядку, що встановлюється Кабінетом міністрів України.

За постановою Кабінету міністрів від 12.02.93 р. до соціальних показань для проведення штучного перериван­ня вагітності належать: наявність трьох і більше дітей, розлучення або смерть чоловіка під час вагітності, вагіт­ність внаслідок зґвалтування, перебування жінки або її чоловіка в місцях позбавлення волі, позбавлення жінки батьківських прав, наявність у жінки дитини-інваліда, тяжка хвороба або травма чоловіка, яка зумовила його інвалідність під час вагітності.

До медичних показань належить наявність у вагітної хвороб, при яких подальша вагітність становить загрозу здоров'ю і життю жінки.

В усіх інших випадках проведення аборту визнається незаконним (кримінальним) і передбачає відповідаль­ність за ст. 109 КК України: викидень (аборт), проведе­ний в стаціонарі лікарем-гінекологом з грубим порушен-

—————————————— 614 ——————————————

д-і-^ Відповідальність за професійні правопорушення-у>

ням загальноприйнятих правил (під час чергування, у вечірні години, у вихідні дні без необхідного обстеження і заповнення відповідного документу) також вважають не­законним.

Настання тяжких наслідків в результаті законно проведеного викидня (аборту) не тягне за собою кримі­нальної відповідальності за ст. 109 КК України.

В тих випадках, коли в діях і вчинках лікаря виявляєть­ся неуважність, він може відповідати як за ненавмисне заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних по­шкоджень (ст. 105 КК України), так і за необережне спри­чинення смерті (ст. 98 КК України). Між проведеним викиднем (абортом) і смертю, що настала, або іншими тяжкими наслідками має бути причинний зв'язок, на­явність або відсутність якого встановлюється за допомо­гою судово-медичної експертизи.

За чинним законодавством жінка, якій зроблений ' аборт, а також жінка, яка самотужки спричинила штуч­не переривання вагітності, кримінальній відповідальності не підлягає.

Як відомо, тепер штучний аборт може бути проведе­ний майже всім жінкам, які звертаються з цього приводу у відповідні медичні заклади. Проте вагітна жінка повинна бути обстежена лікарем жіночої консультації або полого­вого будинку. За відсутності протипоказань їй дають на­правлення до стаціонару, де проводять відповідну опера­цію з оформленням відповідної документації. Не зважаю­чи на те, що жінки, які бажають перервати вагітність, мають таку змогу і причин, які зумовили б необхідність незаконного викидня (аборту), немає, проте в ряді ви­падків вони ще мають місце. Це пояснюється, з одного боку, бажанням окремих жінок приховати факт вагітності

——— 615 ——————————————

д-'-д Відповідальність за професійні правопорушення ""^^ї

і в зв'язку з цим перервати її нелегально, з другого, корис­ними спонуканнями осіб, які наживаються на цьому.

Кримінальні викидні (аборти) особливо небезпечні тому, що вони проводяться в невідповідних умовах і часто вико­нуються особами, які не володіють необхідними для цього знаннями і засобами. Небезпечність кримінальних абортів пов' язана з тим, що наслідком їх дуже часто є тяжкі усклад­нення. Так, при механічних засобах переривання вагіт­ності часто трапляється прорив матки з наступними крово­виливами, пошкодженням інших внутрішніх органів з пе­ритонітом, які призводять до смерті. Прм введенні в по­рожнину матки різних розчинів смерть може настати від отруєння, повітряної емболії, а при введенні будь-яких предметів в канал шийки матки, або при спринцюванні смерть може бути зумовлена травматичним шоком.

У випадках смерті вагітної жінки під час проведення кримінального викидня (аборту) винні в цьому намага­ються приховати цей факт, використовуючи різні мето­ди.

Так, в одному із наших спостережень медична сестра в своїй квартирі робила аборт 26-річній Ж., яка під час цієї операції померла. Медсестра намагалась приховати цей факт. Вона розчле­нувала тіло молодої жінки на шматки і розкидала їх у різних місцях. Через кілька днів частини тіла було виявлено. Матка з шматочками плоду та іншими органами була виявлена у смітнику сусіднього двору. Злочин був встановлений і винна в ньому була притягнута до відповідальності за ст. 109 КК України.

В іншому випадку лікар А. під час свого чергування в науково-дослідному інституті разом з медсестрою і акушеркою робили аборт М., 20 років, в непридатному для цієї операції приміщенні. Під час операції виникла масивна кровотеча, хвора стала непри­томніти. Тоді лікар А. примусила медсестру викликати таксі і разом з акушеркою вивезла жінку з інституту. На бульварі її залишили на лавці, викликали машину швидкої допомоги, а самі зникли. Вагі-

———————————————— 616 ———————————————

д і . Відповідальність за професійні правопорушення -^>

тну в непритомному стані привезли в акушерську клініку, де її вдалося врятувати. Незважаючи на те що М. намагалася прихова­ти факт проведення кримінального аборту, злочин був розкритий і винні в його скоєнні були засуджені відповідно до КК України.

Дії лікаря або особи без медичної освіти при проведенні викидня (аборту) поза медичним закладом можуть зали­шитись без кримінальної відповідальності, якщо це було виконано за умов крайньої потреби, тобто переривання вагітності проведено за життєвими показаннями.

Юридичне поняття "крайня потреба" є однією з обста­вин, що виключають провину особи за дії, які з формальної точки зору передбачають відповідальність за певними стат­тями Карного кодексу. Як свідчить ст. 18 КК України, крайня потреба не є злочинним діянням, хоч і підпадає під ці ознаки. Це діяння, вчинене для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, осо­бі чи правам певної людини або інших громадян, якщо цю небезпеку заданих обставин не можна було усунути інши­ми способами і якщо заподіяна шкода є меншою, ніж відвернута.

Таким чином, визначення терміну "крайня потреба" складається з двох положень:

1) неможливість ліквідувати небезпеку іншим ме­тодом, крім заподіяння шкоди;

2) заподіяння шкоди, меншої ніж відвернута,нелише з кількісної, а й з якісної точки зору.

Ненадання допомоги хворому особою медичного пер­соналу. В житті нерідко трапляються екстремальні ситу­ації (дорожньо-транспортні пригоди, побутові травми, опі­ки, отруєння, електротравми, механічна асфіксія тощо), коли потерпілі потребують допомоги медичного працівни­ка, який перебуває поблизу місця події. Відповідальність

—————————————— 617 ——————————————

д ' д Відповідальність за професійні правопорушення "^^> /

за неподання допомоги хворому особою медичного пер­соналу при відсутності виключних обставин передбачена cm. 113 КК України

Відповідальнісі ь ча ст. 113 КК України несуть всі особи медичного ііерсоїкілу (лікарі, фельдшери, медичні сестри, акушерки тощо), в тому числі й ті, що не працюють в даний період (лікарі-пенсіонери, особи, які мають приватну прак­тику), при цьому розподіл за медичними спеціальностями не проводиться, якщо тільки це не передбачено особливи­ми правилами, інструкціями,

Особи медичної о персоналу звільняються від відпові­дальності за ненадання допомоги хворим лише за наяв­ності виняткових обставин: (стихійне лихо, хворобу само­го медичного працівника, його зайнятість лікуванням іншо­го, не менш тяжкого хворого, відсутність транспортних засобів для поїздки у віддалене місце з метою надання невідкладної допомоги тощо).

Не можуть вважатись важливими такі обставини, як виклик лікаря в нічні і неробочі години, перебування у відпустці, посилання на відсутність спеціальних знань, сп'яніння тощо. В кожній конкретній ситуації суд само­стійно вирішує питання про те, чи є обставини події вик­лючними, чи ні.

У сільській місцевості, де немає спеціальних медичних закладів швидкої медичної допомоги, надавати її повинен персонал лікарської ділянки в усіх випадках, коли зволі­кання неможливе, незважаючи на встановлені години пра­ці. Перша лікарська допомога, яка потребує спеціальних знань, прийомів, пристроїв і інструментів, повинна нада­ватись кожним медичним працівником, незалежно від того, працює він в медичному закладі, чи ні, обсягу цієї допомо­ги, яка визначається рівнем професійної компетентності даного медичного працівника.

—————————————— 618 —————————————

д 1 д Відповідальність за професійні правопорушення fi>

Якщо медичному працівникові бракує спеціальних знань або він з інших причин не може надати необхідну невідкладну допомогу, він повинен організувати доставку хворого в медичний заклад і потурбуватися про виклик іншого спеціаліста.

Справи щодо притягнення лікарів до відповідальності в зв'язку з ненаданням медичної допомоги спостерігаються дуже рідко. На наш погляд, це пов'язане з тим, що медичні працівники чітко усвідомили свої права та обов'язки і сумлінно їх виконують, а також тим, що в Україні широко розгалужена мережа швидкої і невідкладної допомоги.

Разом з тим перед судово-медичними експертними ко­місіями часто постають питання судово-слідчих органів щодо своєчасності і обсягу надання медичної допомоги. Проте це належить до інших категорій кримінальних справ. Це не тільки ненадання медичної допомоги хворо­му, а й відмова від госпіталізації хворого без достатньо обгрунтованих причин. Наводимо приклад з судово-ме­дичної практики.

Дівчина 16 років 5.05 звернулась в ЦРЛ до дільничного лікаря зі скаргою на біль у животі. Оглянувши хвору, лікар-терапевт запідозрила гострий апендицит і направила й на консультацію до хірурга П. (стаж роботи 6 років). Останній поверхово, не зібравши навіть анамнезу і не зробивши необхідних для встановлення діаг­нозу лабораторних досліджень (аналіз крові, спостереження хворої в динаміці при госпіталізації) категорично відхилив діагноз "гос­трий апендицит" і відправив хвору додому. Вранці 7.05. батько дівчини знову прийшов до хірурга з проханням обстежити доньку, тому що її стан за цей період значно погіршився. Лікар П. відмовив­ся оглянути хвору, заявивши при цьому, що "ніякого апендициту" у неї немає. У другій половині того ж дня машиною швидкої допомоги Р. була доставлена в лікарню, де її відразу ж було прооперовано. Під час операції був виявлений гангренозний пер-форативний апендицит із забрюшинним заочеревенним абсцесом.

——————————————— 619 ———————————————

л ' д Відповідальність за професійні правопорушення "f^

12.05 дівчина померла. Судово-медичним дослідженням трупа Р. встановлено, що смерть її настала від інтоксикації, зумовленої перфоративним апендицитом і фіброзно-гнійним перитонітом. Лікар П. був притягнутий до відповідальності згідно з КК України.

Халатність — це недбале несумлінне, неуважне став­лення працівника до виконання своїх службових обов 'язків. Судовою медична практика свідчить, що саме в халатності найчастіше звинувачують лікарів.

Форми недбалого ставлення лікарів до своїх обов'язків різ ні: квапливе, неуважне опитування хворого, з'ясування його анамне іу, поверхневе обстеження хворого, що тягне за собою помилковий діагноз хвороби і неправильне ліку­вання з тяжкими наслідками. Халатність лікаря може вия­витись у невикористанні різних технічних засобів, які є в його розпорядженні, що також може призвести до грубих діагностичних помилок.

В експертній практиці відомі випадки, коли лікар про­водив операцію без потрібної підготовки, виявляючи при цьому злочинну самовпевненість, хоча повинен був перед­бачати небезпечні для хворого наслідки своїх дій.

Аналізуючи кримінальні справи, пов'язані з притяг­ненням лікарів і медичних працівників до відповідальності у випадках, коли хворим вводились не призначені їм лікарські засоби або дози препаратів, які значно перевищу­ють лікарські, відомі організатори судово-медичної служ­би B.I. Прозоровський, E.I. Кантер вважали, що вони по­в'язані з недбалим (халатним) ставленням до своїх служ­бових обов'язків середнього медичного персоналу і низь­ким рівнем організації робочого місця.

Наприклад, медична сестра повинна була ввести внутрішньо­венне розчін магнезії. Взявши із медичної шафи, з того місця, де вона завжди знаходилась, ампулу з прозорою рідиною і не подивив­шись на етикетку, вона зробила ін'єкцію. У хворої почались судоми

—————————————— 620 ———

д і д Відповідальність за професійні правопорушення-у>

і незважаючи на вжиті заходи вона померла. Медична сестра замість магнезії ввела хворій 10 мл дикаїну.

Халатне ставлення медичного персоналу спостері­гається і при видачі призначених хворим лікарських за­собів, якщо вони видаються в умовах клініки. У таких випадках важливо встановити не тільки їх правильну дозу, а й проконтролювати, як їх видають хворим.

Халатне ставлення іноді має місце, коли медична допо­мога надається несвоєчасно і некваліфіковано.

Наприклад, в одному із кінотеатрів під час сеансу в залі моло­дому чоловікові П. стало погано: у нього виникло блювання. Його вивели в фойє, викликали машин}' швидкої допомоги, яка приїхала за 2 год. Лікар і фельдшер замість того, щоб спочатку очистити порожнину рота, почали відразу проводити інтенсивне штучне дихання. П. помер на місці внаслідок аспірації блювотних мас у дихальні шляхи.

До халатних дій належать також порушення інструкцій і правил щодо деяких лікувальних заходів. Наприклад, переливання крові, проведення щеплень, наркозу тощо. Одним із наслідків необережності лікарів-хірургів є зали­шення у черевній порожнині під час операції стороннього тіла— марлевого тампону, серветки, інструментарію, іноді навіть власних окулярів. Деякі хірурги і судові медики не вважають, що кожне залишення стороннього тіла під час полосних операцій є проявом халатності. В кожному пев­ному випадку погляд на це повинен бути різним залежно від особливостей і тяжкості стану хворого, терміну опе­рації, умов її проведення тощо.

При розгляданні так званих "лікарських справ" відомі випадки, коли лікарі починали операцію без необхідної підготовки, виявляючи при цьому самовпевненість, у той час, як могли і повинні були передбачити загрозливі для

——————————————— 621 ———————————————

д ' д Відповідальність за професійні правопорушення "f*

хворого наслідки своїх дій, проте легковажно поклалися на сприятливий наслідок. Такі випадки наведені у літературі (О.Ф. Огарков, О.П. Громов, Ю.Д. Сергеев).

З інших дій, за які лікарі притягаються до відповідаль­ності за необережність, можна назвати технічно невдало виконані операції внаслідок неуважності.

Хворий А., 32 років був госпіталізований в зв'язку з виразкою дванадцятипалої кишки. Після проведеної операції стан хворого чсрсч деякий час значно погіршився. При рентгеноскопії виявилось неправильне накладання анастомозу. Повторна операція підтвер­дила цей факт, проте чсрсч знесилений стан хворий не витримав і помер. При судово-медичному дослідженні трупа було встановле­но, що хірург підшив тонку кишку до шлунка не верхнім, а нижнім кінцем, що повністю виїлючило його функцію і позбавило хворого харчування, погіршивши тим самим його стан.

Згідно з чинним законодавством України халатність, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале або не­сумлінне до них ставлення, що завдало істотної шкоди державним інтересам або правам та інтересам окремих фізичних і юридичних осіб, що охороняються законом, передбачає відповідальність за ст. 167 КК України.

При розгляді цієї статті слід зробити застереження, що за скоєні злочини, перелічені в ній, до відповідальності згідно з законом можуть бути притягнені лише посадові особи. Посадовими особами, згідно з законом (ст. 164 КК України) є особи, які постійно або тимчасово виконують функції представників влади, а також займають постійно або тимчасово на підприємствах, в організаціях, незалеж­но від форми власності, посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій або адміністративно-розпорядчими обов'язками, або які виконують ці обов'яз­киза спеціальним повноваженням.

д і д Відповідальність за професійні правопорушення -v>

Оскільки лікарі під час виконання ними професійних обов'язків не є посадовими особами, то вони не підпада­ють під дію цієї статті. А тому допущена лікарями ха­латність або недбалість, неналежне виконання своїх служ­бових обов'язків, які призвели до тяжких наслідків, судо­во-слідчими органами кваліфікуються як необережне зав­даванням тяжких або середньої тяжкості тілесних пошкод­жень, відповідальність за які передбачена ст. 105 КК Украї­ни. У випадках, коли після халатного, недбалого ставлення лікаря до хворого настала смерть останнього, дії лікаря, як правило, кваліфікуються як вбивство з необережнос­ті, відповідальність за яке передбачена ст. 98 КК Украї­ни.

Під злочином через необережність розуміють дію або бездіяльність особи, яка в певній ситуацій передбачає можливість появи суспільна небезпечних наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховує запобігти їм або зовсім їх не передбачає, хоча могла і повинна була їх передбачити. При цьому злочин може бути скоєний як в результаті самовпевненості, так ї внаслідок злочинної неуважності.

Згідно з коментарями до цієї статті, суб'єктами зло­чину можуть вважатися медичні працівники — лікарі, фельдшери, медичні сестри, акушери, а також фармацев­ти, які несуть відповідальність за лікарські помилки, пов'я­зані з необережними діями, що призвели до смерті пацієн­та.

З точки зору деяких юристів і судових медиків (Ф.Ю.Бердичевський, В.О. Глушков, Ю.Д. Сергеев таін.), така кваліфікація лікарської діяльності не є обгрунтова­ною. В зв'язку з цим вони вважають за необхідне ввести в законодавство статтю, яка передбачала б кримінальну відпо­відальність за необережне позбавлення життя пацієнта

————————————— 623 ——————————————

д ' д Відповідальність за професійні правопорушення"У*

внаслідок недотримання правил і методів медичної допо­моги, що допоможе з 'ясувати це важливе питання і виключить можливість різного тлумачення професійно-посадових правопорушень медичних працівників.

Службова (посадова) підробка тобто внесення служ­бовою (посадовою) особою з корисливих мотивів в офіційні документи свідомо неправдивих відомостей, інша підроб­ка документів а також складання і видача свідомо не­правдивих документів карається згідно зі cm. 172 КК України.

Стосовно діяльності медичних працівників, такими до­кументами є історія хвороби (карта стаціонарного хворо­го), медична книжка, амбулаторний журнал, листки непра­цездатності та інші медичні довідки. Як було зазначено, лікарі під час виконання ними професійних обов'язків не є посадовими особами, а тому не підпадають під ст. 172, яка передбачає відповідальність за службову (посадову) підроб­ку. Посадовими особами єлише керівники—головні лікарі, завідуючі відділами, лабораторіями та ін.

Проте у випадках виконання рядовим лікарем дій, які передбачають правові наслідки (видача документів про інвалідність, тимчасову непрацездатність, звільнення від військових обов'язків тощо), лікар виступає в ролі посадо­вої особи і допущене ним правопорушення розглядається як посадова підробка, що підлягає відповідальності згідно зі ст. 172 КК України.

Так, лікар-рентгенолог районної лікарні звинувачувався в тому, що незаконно видавав протягом кількох років Р. та його дружині свідоцтва про наявність у них виразкової хвороби шлунка, на підставі чого Р. призначалась інвалідність і відповідна пенсія. Після надходження в прокуратуру листів про незаконне отримання ними свідоцтв про хворобу Р. і його дружина були направлені на судово-медичну експертизу. Експертна комісія на підставі деталь-

д-'-л Відповідальність за професійні правопорушення -^р>

ного обстеження їх дійшла висновку, що рентгенолог встановив невірний діагноз, що в умовах ЦРЛ за наявності необхідних знань і досвіду (лікар вищої категорії) він не міг припуститися помилки ненавмисне.

В іншому прикладі лікар-отоляринголог протягом двох місяців видавав листок непрацездатності П. у зв'язку ч гнійним отитом. Проте коли він був затриманий в іншій країні за пограбування і виникла конфліктна ситуація на підприємстві, де П. значився, як тяжко хворий, за постановою прокуратури була проведена судово-медична експертиза для встановлення стану його здоров'я. Ніяких ознак гнійного отиту та інших хвороб у П. не було виявлено. Лікаря було притягнено до кримінальної відповідальності.

Незаконне лікарювання. Обвинувачення в незакон­ному лікарюванні за суттю таких дій не може стосуватися осіб, які мають вищу медичну освіту і право займатися медичною практикою. Ст. 226 КК України передбачає відповідальність за заняття лікарюванням, як профе­сією, особою, яка не має відповідної освіти, що призвело до розладу здоров 'я або смерті.

Із цієї статті випливає, що суб'єктом даного злочину можуть бути особи, які не мають медичної освіти (знахарі, ворожки), або особи середнього і молодшого медичного персоналу (сестри, фельдшери, зубні техніки), а також особи, які мають закінчену вищу медичну освіти, але за тією спеціальністю, яка не дає їм права займатись іншим видом лікарської діяльності (наприклад, проведення гіне­кологічних операцій лікарем-стоматологом).

Закон кваліфікує заняття лікарюванням як професією в тих випадках, коли така діяльність виконується система­тично, (отриманням від цього матеріальної вигоди, при­бутку (основного або додаткового), хоча в окремих випад­ках винагороди могло і не бути.

Таким чином, не може бути притягнута до криміналь­ної відповідальності, особа, яка не маєніякої медичної

—————————————— 625 ——————————————

л ' д Відповідальність за професійні правопорушення'TP*

освіти, проте яка надала допомогу потерпшому при нещас­ному випадку, або людина, яка всім і з будь-якого приводу ладна порадити самий "надійний" засіб.

Ця стаття передбачає карну відповідальність за неза­конне лікарювання лише в разі настання певних шкідли­вих наслідків — порушення здоров'я або смерті. Неодмін­ною передумовою карної відповідальності є встановлення причинного зв'язку між незаконним лікарюванням і на­станням шкідливих наслідків. Настання ж смерті внаслі­док природного перебігу хвороби без причинного зв'язку з незаконним лікарюванням не дає підстав для застосуван­ня ст. 226 КК України. Виконання лікарських функцій особою, яка не має належної медичної освіти, в стані крайньої потреби також виключає карну відповідальність за незаконне лікарювання. Найчастіше притягуються до відповідальності різні знахарі, шарлатани, які намагають­ся збагатитись за рахунок хворих.

Останнім часом знахарство набуло значного поширен­ня у нашій та в інших країнах, вважаючи на високий загальноосвітній рівень пацієнтів, знахарі намагаються надати своєму лікуванню наукового характеру, використо­вують психотерапію і призначають часто індиферентні препарати, які хоча і не виліковують хворого, але не при­зводять до тяжких негативних наслідків. У зв'язку з цим притягнення до відповідальності за незаконне лікарюван­ня спостерігається рідко, проте такі випадки мають місце, деякі з них наведені в літературі.

Нам відомий випадок, коли в районному центрі ветеринарний лікар вирішив зайнятися лікуванням шкірних захворювань у лю­дей. Для цього він використовував мазь, яку готував сам. Незаба­ром одна із його пацієнток після лікування померла. При судово-медичному дослідженні трупа цієї молодої жінки 28 років, яка змащувала отриманою від ветеринара маззю шкіру грудей, був

——————————————— 626 ———————————————

^-і-д Відповідальність за професійні правопорушення

Т

виявлений різкий набряк тканин у відповідних ділянках. При спектрографічному дослідженні цих ділянок шкіри виявлена чеме­риця, яка є рослиною з сімейства лілейних. Отруйною основою її є алкалоїди — протовератрин і нейрин, які діють на центральну нервову систему. У ветеринарії корінь цієї рослини використову­ють для боротьби з паразитами. Цей же лікар вирішив використати її для лікування шкірних хвороб у людей. Лікар був притягнений до

кримінальної відповідальності за відповідною статтею КК Украї­ни.

Порушення правил боротьби з епідеміями. "Основи законодавства України про охорону здоров 'я" передбача­ють великий комплекс обоє 'язкових заходів, спрямованих на забезпечення санітарно-епідеміологічного благопо­луччя населення, включаючи заходи щодо ліквідації і запо­бігання забрудненню навколишнього середовища, оздо­ровлення умов праці, життя і відпочинку, а також про­філактики захворювань. Виконання цих заходів є обов'яз­ком усіх державних органів, підприємств, а також окремих осіб. Контроль за їх виконанням і дотриманням санітарно-гігієнічних правил проводиться системою державного са­нітарного нагляду, накази якого є обов'язковими для всіх посадових і приватних осіб. Відповідальність за порушен­ня обов'язкових правил запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або свідомо могли спричинити поширення інфекційних хвороб

Під епідемією закон передбачає швидке і масове поши­рення гострих інфекційних хвороб (чума, холера, віспа, тиф тощо).

Під іншими інфекційними хворобами (туберкульоз, бру­цельоз, туляремія тощо) розуміють хвороби, спричинені мікроорганізмами, що передаються від інфікованої особи до здорової не так швидко і масово.

л' д Відповідальність за професійні правопорушення Т^

Під поширенням хвороб розуміють значне збільшення випадків однієї і тієї ж хвороби.

Суб'єктами таких злочинів можуть бути будь-які дієздатні особи, які порушили обов'язкові правила запобі­гання епідемічним та інших інфекційним хворобам і таким чином сприяли їх поширенню.

227 статтею КК України передбачена відповідальніст ь за приховання або навмисне перекручення посадовою особою відомостей про стан екологічної, в тому числі радіаційної, обстановки, що пов'язане з забрудненням грунту, водних ресурсів, атмосферного повітря, продуктів харчування і негативно впливає на здоров'я людей, рос­линний і тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпе­кою.

Суб'єктами злочину є лише посадові особи, обов'язка­ми яких є збирання, узагальнення і надання відповідних

відомостей.

Крім того, чинним законодавством передбачена відпо­відальність (cm. 2 27 КК України) за заготівлю, переробку або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіо­активне забруднених понад рівні, що допускаються, якщо ці дії вчинені протягом року після накладання адміністра­тивного стягнення за таке порушення. Підвищується та­кож відповідальність за заготівлю, переробку з метою збу­ту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, ра­діоактивне забруднених понад рівні, що допускаються, якщо вони завдали шкоди здоров'ю людей або потягли за собою інші тяжкі наслідки.

Незаконне поширення наркотичних, отруйних, сильнодіючих, психотропних речовин є гострою соці­альною проблемою. Незважаючи на проведення боротьби

-——————————•—— 628 —————————————

(

д-t-^ Відповідальність за професійні правопорушення-в>

з цим (Єдина конвенція з наркотичних засобів, 1961;

Віденська Конвенція з психотропних засобів, 1971) вжи­вання наркотиків прогресивно збільшується. Особливо небезпечним є те, що в країнах світу постійно збільшується кількість смертельних наслідків серед молоді у віці від 15 до 25 років від вживання наркотиків. Боротьба з наркома­нією в нашій країні проводиться різними шляхами, в тому числі і силою закону.

Cm. 229 КК України передбачає відповідальність за виготовлення, придбання, зберігання і збут отруйних і сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психо­тропними, вчинені без спеціального на це дозволу, а також за порушення встановлених правил виготовлення, збере­ження, видачі, обліку, перевезення і пересилання отруй­них, сильнодіючих речовин. Крім того, ст. 229 КК України передбачені різні види покарання (від штрафів різних розмірів до позбавлення волі строком від трьох до п'ятнад­цяти років з конфіскацією майна і позбавленням права займатись певною діяльністю строком до п'яти років) за незаконне виготовлення, придбання, збереження, переве­зення, пересилку збут наркотичних речовин; за їх розкра­дання; за посів або вирощування заборонених для обробки культур, які містять наркотичні речовини (снодійний мак, конопля); за схиляння до їх приймання, за порушення правил виготовлення, придбання, збереження, обліку, ви­дачі, перевезення і пересилання наркотичних речовин і прекурсорів, неправдиві відомості про обсяг наркотичних) психотропних речовин і прекурсорів, незаконну видачу рецептів на одержання наркотичних і психотропних за­собів тощо.

Ці злочинні дії наш закон кваліфікує як посягання на народне здоров'я, оскільки ці речовини, особливо нарко-

—————————————— 629 ——————————————

/^"д Ні^повідальтстьза професійні правопорушення '^p>

тики, є небезпечними для життя людини, а в деяких випад­ках і для багатьох людей.

До кримінальної відповідальності за цими статтями можуть бути притягнуті як приватні, так і посадові особи, насамперед медичні працівники і фармацевти, які мають доступ до наркотичних, отруйних і сильнодіючих

речовин.

Отруйними вважають речовини в твердому, порошко­подібному або в рідкому стані, які за Державною фармако-пією віднесені до списку "А" (ціанистий калій, стрихнін, сулема та ін.) і можуть в малих дозах спричинити смерть людини або тяжкий розлад здоров'я.

Сильнодіючими є лікарські та інші речовини, які за Державною Фармакопією належать до списку "Б". Ни­ми можуть бути снодійні і знеболювальні речовини, при прийманні яких у великих дозах може настати тяжкий розлад здоров'я або смерть (наприклад, гормональні засо­би).

Під наркотичними закон розуміє такі речовини, які спричиняють запаморочливу дію на організм людини або ейфорію, внаслідок чого вони можуть зумовити пристрасть до цих речовин — наркоманію або тяжкі психічні та інші хвороби. До наркотичних речовин належать опій, морфін, пантопон, героїн, гашиш, анаша, омнопон, маріхуана, хлор-гідрат, ЛСД тощо.

Прекурсори — це речовини та їх солі, які за міжнарод­ними конвенціями класифіковані як хімічні матеріали, що використовуються для виготовлення наркотичних і психо­тропних речовин, а тому Комітетом для контролю за нар­котиками Міністерства охорони здоров'я України відне­сені до цих категорій.

Згідно зі списками, затвердженими Комітетом длякон-

—————————————— 630 —————————————

„ і д Відповідальність за професійні правопорушення -у»

тролю за наркотиками 18.04.95 р., до прекурсорів віднесені деякі хімічні речовини та їх солі:

За списком№ 1: ергометрин, лізергінова кислота, псев-доефедрин, фенілацетон та ін.

За списком № 2: ангідрид оцтової кислоти, ацетон, етиловий ефір, калію перманганат, сірчана і соляна кисло­та тощо.

Для притягнення до кримінальної відповідальності згідно з цими статтями не мають значення ні терміни зберігання, ні способи виготовлення наркотичних речо­вин, ні форми збуту тощо.

За споживання наркотичних речовин неповнолітніми без призначення їх лікарем відповідальність несуть родичі або опікуни.

Для правильного встановлення виду і властивостей речовин, які незаконно поширюються, потрібне проведен­ня судово-медичної експертизи.

В той же час згідно зі ст. 229-10 КК України особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речови­ни і вказала джерело їх придбання або допомогла у розк­ритті злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, а також особа, яка добровільно звернулася до медичного закладу і почала лікуватись від наркоманії, звільняється від кримі­нальної відповідальності за незаконне виготовлення, прид­бання, збереження, перевезення, пересилання і збут нарко­тичних і психотропних речовин.

Кримінальна відповідальність лікаря при вико­нанні експертних функцій. Згідно з чинним законодав­ством, в разі необхідності лікарі будь-якого фаху можуть бути призначені органами слідства або судом для виконан­ня експертних функцій в інтересах правосуддя. Правильно проведена, науково обгрунтована експертиза допомагає

—————————————— 631 ——————————————

A"⁴"^ Нідповідапьність за професійні правопорушення "f^

слідству у розкритті злочину, тоді як неякісне здійснена, без наукового обгрунтування експертиза заплутує їх галь­мує розкриття дійсного стану речей.

У випадках злісного ухилення експерта від явки або відмови від виконання покладених на нього обов'язків без поважних причин, або дачі. свідомо неправдивого виснов­ку, який не випливає із даних експертизи, а також за розголошення таємниці слідства, він підлягає криміна­льній відповідальності за ст. ст. 178, 179, 181 КК Украї­ни.