Площа поверхні охолодження черв’ячного редуктора

aW, мм
А, мм2	0,19	0,24	0,36	0,43	0,56	0,67	0,8	1,0

13.ТЕХНІЧНИЙ РІВЕНЬ РЕДУКТОРА.

13.1. Визначити масу редуктора:

13.1.1. Циліндричного

m=j×rV10^-9,

де j - коефіцієнт заповнення, який визначається за графіком в залежності від міжосьової відстані (див. мал.14.1., 12.1 [1]);

r - питома вага чавуна; r=7300 кг/ м³

V- умовний об¢єм редуктора визначити як добуток найбільшої довжини, ширини і висоти редуктора, мм³:

V=L´B´H.

13.1.2. Черв’ячного:

m=j×rd₁pd₂ ² /4×10^-9,

де j - коефіцієнт заповнення, який визначається за графіком в залежності від міжосьової відстані (див. мал.14.2., 12.3[1]);

r - питома вага чавуна; r=7300 кг/ м³

d_1, d₂ – ділильний діаметр черв’яка і черв’ячного колеса , мм

13.2. Визначити критерій технічного рівня редуктора:

g=m/T2,

де T2 –обертаючий момент на тихохідному валі редуктора, Н×м.

Таблиця 13.1 Технічний рівень редуктора

g, кг/(Н×м)	Якісна оцінка технічного рівня
>0,2 0,1…0,2   0,06…0,1   < 0,06	Низький; редуктор морально старий Середній; в багатьох випадках виробництво економічно невигідне Високий ; редуктор відповідає сучасним світовим зразкам Найвищий; редуктор відповідає рекордним зразкам.

Мал.13.1.Графік для визначення коефіцієнта заповнення циліндричного одноступеневого редуктора

Мал.13.2.Графік для визначення коефіцієнта заповнення черв’ячного одноступеневого редуктора

Таблиця 13.2 Технічний рівень редуктора

Тип редуктора	Маса m, кг	Момент Т2, Н×м	Критерій ¡	Висновок

Нормальний ряд чисел

Таблиця 4.1 - Нормальні лінійні розміри, мм

Ряди	Додаткові розміри	Ряди	Додаткові розміри	Ряди	Додаткові розміри
RZ10	RZ20	RZ40	8,2   8,8 9,2 9,8 10,2 10,8 11,2 11,8 12,5 13,5 14,5 15,5 16,5 17,5 18,5 19,5 20,5 21,5 23,0	RZ10	RZ20	RZ40		RZ10	RZ20	RZ40
8,0	8,0	8,0 8,5
9,0	9,0 9,5
		10,5
	11,5

ДОДАТОК 1.

Умовні графічні зображення в схемах

(ГОСТ 2.721-74, 2.770-68)

ДОДАТОК 2.

ДОДАТОК 3.

ВИТЯГ З СТАНДАРТУ ЖАДК

Текстові документи виконують на окремих аркушах друкарського паперу формату А4.

Текст документа може бути написаний від руки під шрифт відповідного розміру чорнилом або пастою чорного кольору. Дозволяється комп’ютерний набір тексту з використанням спеціального шрифту ГОСТ або шрифту Arial курсив.

Вписувати в текстові документи, що виготовлені машинописним способом, окремі слова, формули, умовні знаки (рукописним способом), а також виконувати ілюстрації потрібно чорним чорнилом, пастою або тушшю. Ескізи деталей пристроїв механізмів допускається виконувати олівцем.

Шрифт повинен бути чітким, а висота літер і цифр – не менше 2,5 мм

Кожен лист текстового документа повинен мати рамку чорного кольору, виконану типографським способом, або вручну чорним чорнилом, пастою або тушшю. Рамку наносять суцільною основною лінією на віддалі 20 мм від лівої границі формату і 5 мм від інших границь формату.

Відстань від рамки формату до початку тексту повинна бути на початку і в кінці рядка — не менше 5 мм.

Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки повинна бути не менше 10 мм.

Абзаци в тексті починають з відступом 15 — 17 мм.

Помилки, описки і графічні неточності, виявлені
в процесі виконання документа, допускається виправляти підчисткою або зафарбовуванням білою фарбою з нанесенням на це місце виправленого тексту.

Пошкодження аркушів текстових документів, помарки та сліди старого тексту не допускається.

Текст документа розділяють на розділи і підрозділи.

Заголовки розділів слід писати прописними літерами з абзацу. Висота прописних літер найменувань розділів складає 7 мм.

Заголовки підрозділів та пунктів слід писати малими літерами (крім першої прописної) з абзацу. Для підрозділів висота прописної літери – 7 мм, пунктів – 5 мм.

При комп’ютерному наборі текст набирати шрифтом номер 14, заголовки розділів шрифт – 18, підрозділів – 16.

Перенесення слів в заголовках не допускається.

Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Якщо заголовок складається з де кількох речень, то їх розділяють крапкою.

Розділи повинні мати порядкові номери в межах усього документу, позначені арабськими цифрами без крапки.

Підрозділи мають нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та номера підрозділу, розділених крапкою. Після номера підрозділу крапки не ставиться.

Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного чи декількох пунктів. Пункти, як правило ,заголовків не мають.

Якщо документ не має підрозділів, то нумерація пунктів у ньому повинна бути в межах кожного розділу, і номер пункту повинний складатися з номерів розділу і пункту, розділених крапкою. Наприкінці номера пункту крапка не ставиться, наприклад:

Типи й основні розміри

1.1

1.2 Нумерація пунктів першого розділу документа

1.3

Технічні вимоги

2.1

2.2Нумерація пунктів другого розділу документа

2.3

Якщо документ має підрозділи, то нумерація пунктів повинна бути в межах підрозділу і номер пункту повинний складатися з номерів розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками, наприклад:

3 Методи випробувань

3.1 Апарати, матеріали і реактиви
3.1.1

3.1.2 Нумерація пунктів першого підрозділу третього

3.1.3 розділу документа

3.2 Підготовка до випробувань

3.2.1

3.2.2 Нумерація пунктів другого підрозділу третього

3.2.3 розділу документа

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, він також нумерується.

Якщо текст документа підрозділяється тільки на пункти, вони нумеруються порядковими номерами в межах документа.

Пункти, при необхідності, можуть бути розбиті на підпункти, що повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного пункту, наприклад: 4.2.1.1, 4.2.1.2, 4.2.1.3 і т.д.

Усередині пунктів або підпунктів можуть бути приведені перерахування.

Перед кожною позицією перерахування ставиться дефіс або при необхідності посилання в тексті документа на одне з перерахувань, малу літеру, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка, а запис, виконується з абзацного відступу, як показано в прикладі.

Приклад

а)_____________________

б)_____________________

1)________________

2)________________

в) ________

Кожний пункт, підпункт і перерахування записують абзацного відступу.

Відстань між заголовками розділу і підрозділу дорівнює 8 мм, між заголовком і текстом -15 мм.

Кожний розділ текстового документа починається з нового аркуша, а підрозділи починають на тому ж аркуші.

У документі на першому листі розміщують зміст, що включає номери і найменування розділів і підрозділів з вказівкою їхніх початкових сторінок. Якщо зміст не вміщується на одному аркуші, його продовжують на наступних. Зміст враховують у загальній кількості аркушів документа.

Слово "ЗМІСТ" записують у вигляді заголовка симетрично тексту з прописними літерами. Найменування, включені до змісту, записують малими літерами, крім першої прописної. В кінці заголовка крапку не ставлять. Останнє слово заголовка з’єднують крапками з відповідним йому номером сторінки в правій колонці змісту. Кожний залежний заголовок розміщується з відступом праворуч від попереднього основного заголовка.

Наприкінці текстового документа приводиться список літератури, яка була використана при його складанні. Список літератури включають у зміст документа.

Нумерація сторінок документа повинна бути наскрізна.

Розділи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ЛІТЕРАТУРА” не мають номерів.

Викладення тексту ведеться в неозначеній формі

В тексті документа не дозволяється:

— використовувати скорочення слів, крім встановлених правилами орфографії, а також відповідними державним стандар­тами;

— скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у заголовках і боковиках таблиць, і в розшифруванні літерних позначень, що входять у формули та рисунки.

В тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:

— використовувати математичний знак мінус (—) перед від’ємними значеннями величин (потрібно писати слово "мінус");

— використовувати знак "Æ" для позначення діаметра (потрібно писати слово "діаметр");

— використовувати без числових значень математичні знаки,
наприклад > (більше), < (менше), = (дорівнює), ³ (більше або дорівнює),
£ (менше або дорівнює), ¹ (не дорівнює), а також знаки № (номер),
% (відсоток);

В документі повинні використовуватись одиниці СІ.

Літерні позначення одиниць потрібно виконувати прямим шрифтом. Крапку, як знак скорочення одиниці, не ставлять.

Позначення одиниць проставляють після числового значення величини та розташовують в один рядок з ними (без перенесення на наступний рядок). Між цифрою і позначенням одиниці слід залишати проміжок в один знак (100 кВт). Виняток складають позначення у вигляді знаку, піднятого над рядком (20⁰С).

В тексті документа числа з позначенням фізичної величини слід писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин і одиниць результату розрахунку від одиниці до дев’яти — словами.

Приклади

1 Провести випробування п'яти труб, кожна довжиною 5 м.

2 Відібрати 15 труб для випробувань на тиск.

В тексті документу перед позначенням параметру дають його позначення, наприклад, “Тимчасовий опір руйнуванню s_в”

Якщо в тексті наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж фізичної величини, то одиницю вимірювання вказують тільки після останньої цифри ряду, наприклад (1,50; 1,75; 2,00 м).

Дробові значення пишуться тільки цифрами.

Перед числовими значеннями ставити тире не рекомендується, щоб не сплутати його з знаком мінус.

Формулу з її розв’язуванням вписують в наступному порядку: пишуть символами формулу, після неї – знак рівності, а потім підставляють числові значення величин, що входять в формул, після чого знову ставлять знак рівності, а після нього записують результат обчислень і одиниць в скороченому вигляді.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів,які входять у формулу і не були пояснені раніше в тексті, потрібно навести безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу розпочинається з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення починається зі слова "де" без двокрапки після нього.

Наприклад обчислюють по формулі

(3.1)

де r - густина зразка, кг/м³;

т — маса зразка, кг;

V — об’єм зразка, м³.

Якщо в формулі є невизначені елементи, які в наступному визначаються за іншою формулою необхідно:

Записати основну формулу;

Розписати всі елементи формули включаючи невизначені;

Записати формулу для визначення невизначеного елемента, яку також розписати;

Підставити числові значення і провести розрахунок за першою формулою.

Приклад:

С_ел=Q×С , (3.2)

де Q – вага наплавленого металу, гр;

С = 0,00146 грн/кг – собівартість одного кілограму електроду по прейскуранту

Q =FLr=0,15×0,1×7,5=5,6 гр (3.3)

де F =0,15 см² - площа поперечного перерізу зварювальної тріщини;

L =0,1 см – довжина тріщини;

r =7,5 гр/см³ – щільність наплавленого металу.

С_ел=5,6×1,46=8,17 грн

Якщо за однією формулою проводиться декілька обчислень, то наводиться приклад першого обчислення. Результати всіх варіантів обчислень зводяться в таблицю.

Формули, що слідують одна за одною і не розподіляються текстом, відокремлюють комою.

Формули розміщують по центру сторінки, дотримуючись симетрії. Крім того, формули потрібно виділяти з тексту вільними рядками, вище і нижче кожної формули необхідно залишати один вільний рядок.

Перенесення формули на наступний рядок допускається
лише на знаках виконуваних операцій, при чому знак на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули по знаку множення застосовують знак "х".

Наведення числового результату розрахунків без попереднього записування в формулі числових значень величин, які входять до неї, замість літерних символів, не допускається. При цьому позначення в формулі одиниць разом з числовими значеннями не наводяться.

Формули потрібно нумерувати арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад (3.1). Одну формулу теж позначають

Цифри записують на рівні формули праворуч в круглих
дужках на відстані 5 мм від рамки.

Якщо на одному листі декілька формул, то їх номери потрібно розміщувати на одній вертикальній лінії.

Буквені символи і числа в формулах вписують шрифтом висотою 3,5 мм.

Посилання в тексті на формулу роблять у вигляді її номера в дужках, наприклад, ... у формулі (2.1)

Внутрішньотекстові посилання на використані джерела оформляють в квадратних дужках. Посилення містить номер джерела, що береться з списку, номер тому (якщо він є), номера таблиці або номера сторінки, наприклад: [18,т.1,с.81], [8,таблиця 3.1,с.81],

Ілюстрації повинні бути виконані чорним чорнилом (пастою) або чорною тушшю на білому непрозорому папері або на тих же аркушах, що і записка.

Ілюстрації повинні розміщатися по тексту документа (якомога ближче після першого посилання на них), або в його кінці.

Ілюстрації треба розміщувати так, щоб їх було зручно роздивлятись без повороту записки, або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Ілюстрації потрібно нумерувати в межах розділу арабськими цифрами. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад "Рисунок 3.10".Якщо рисунок один, то він позначається "Рисунок 3.1".

При посиланнях на ілюстрації потрібно писати ". . згідно рисунка 2.1"

Ілюстрації, за потреби, можуть мати найменування та пояснюючі дані (підрисуночний текст).

Всі ілюстрації (крім таблиць) називаються рисунками і позначають словом "Рисунок". Слово ''Рисунок" і його найменування розміщують після пояснюючих даних таким чином:

Рисунок 4.5 Структурна схема приладу

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватись у вигляді таблиць у відповідності до рисунку 5.1.

Таблица __________ - __________________

^{номер название таблицы}

Рисунок 5.1

Кожна таблиця може мати назву. Назва пишеться з прописної літери і розміщується над таблицею. Слово "Таблиця" пишуть з прописної літери, ліворуч над таблицею. Наприклад: «Таблиця 1 - Діапазони робочих частот фільтрів»

При переносі частини таблиці на іншу сторінку назву таблиці розміщують тільки над першою частиною таблиці.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї під текстом, в якому вперше зроблено посилання на неї або на наступній сторінці (в залежності від розміру таблиці). Допускається розміщувати таблицю уздовж довгої сторони аркуша документа таким чином, щоб її можна було читати з поворотом записки за годинниковою стрілкою.

Таблиці потрібно нумерувати арабськими цифрами в межах розділу. В цьому випадку номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, розділених крапкою.

На всі таблиці документа потрібно зробити посилання втексті документа. При посиланні пишуть слово “таблиця" з вказівкою її номера.

Заголовкиграф і рядків таблиці починають з прописних літер. Підзаголовки - з малих, якщо вони складають одне речення з заголовком, і з прописних - якщо вони самостійні. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Ділити заголовки таблиці по діагоналі не дозволяється.

Таблиці ліворуч, праворуч і знизу обмежують лініями Голівка таблиці повинна бути відділена лінією від іншої частини таблиці.

Висота рядків повинна бути не менше 8 мм.

Графу "Номер по порядку" в таблицю включати не допускається.

Якщо цифрові дані в графах таблиці виражені в різних одиницях фізичних величин, то їх вказують у заголовку кожної графи. Якщо всі показники, наведені в таблиці, виражені однією і тією ж одиницею фізичної величини, позначення одиниці фізичної величини розміщують над таблицею праворуч, наприклад " В міліамперах".

Позначення одиниці фізичної величини, спільне для всіх даних в рядку, потрібно вказувати після її найменування.

Числові значення величини однієї графи повинні мати, як правило, однакову кількість десяткових знаків.

Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку не подають, то в ньому ставлять прочерк (тире).

При переносі таблиці на другий лист головку таблиці повторюють і над нею пишуть “Продовження”. Якщо в документі більше однієї таблиці, то після слова “Продовження” вказують її порядковий номер, наприклад: “Продовження таблиці 2.3”.

Всі виготовлені листки текстового документа складають по порядку, вкладають після списку використаних джерел відомості специфікації, а потім переплітають.

На теці, в яку вкладають текстовий документ наклеюють етикетку розміром 160х100 мм, на якій пишуть назву документа, його позначення, учбову групу прізвище, ім’я та по батькові особи, що розробила документ, і рік виконання документа, шифр спеціальності. Напис виконують чорним кольором.

Позначення креслень деталей і специфікацій до складальних креслень складається з 13 знаків; в позначенні інших конструкторських документів додатково проставляють шифр документа, наприклад: СК – складальне креслення; ПЗ – пояснювальна записка.

1 - двозначний код профілюючого у проекті предмета. Якщо код предмету позначається однією цифрою, то перед ним пишеться 0 (нуль);

2 – абревіатура з назви проекту (КП);

3 - номер завдання на проект, наприклад: 008 – завдання №8; 024 – завдання № 24; 106 – завдання № 106;

4 – позиційний (порядковий) номер складальної одиниці;

5 – позиційний (порядковий) номер деталей, які не входять до складальних одиниц;

6 – шифр документа.

Коди спецдисциплін, за якими виконуються курсові та дипломні проекти.

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 5.090239 (М; М_С ).

Деталі машин.………………………………………….13

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 5.090240 ( Р_С ).

Технічна механіка……………………………………...4

04КП.022000.000СК – складальне креслення до курсового проекту з технічної механіки (спец.–5.090240), завдання №22.

13КП.015000.000ПЗ – пояснювальна записка до дипломного проекту з деталей машин (спец.–5.090239), завдання №15.

04КП.015002.000СК - складальне креслення другої (за порядок. №) складальної одиниці, яка входить до складального виробу з позначенням 04КП.015000.000

13КП.015002.003 – деталь (поз. 3), яка входить до складу другої (за порядок. №) складальної одиниці вищезгаданого проекту.

13КП.015000.002 – деталь, яка входить не до складальної одиниці, а безпосередньо до складального виробу.

Титульний лист – це перший лист текстового документа. Титульний лист виконується на листах формату А4 по формі, що приводиться в додатку.

В текстових документах великого об’єму (більше десяти листів) розміщують зміст. Розміщують його на початку документа після технічного завдання. Сам зміст включають в загальну кількість сторінок документа. Титульний лист теж входить в кількість листів. Технічне завдання, що розміщується після титульного листа, в загальну кількість листів не включається. На першому листі змісту документа виконують основний надпис, як для першого листа.

В список літератури включають всі використані джерела. Розташовують їх в порядку посилання в тексті документа. Всі джерела нумеруються арабськими цифрами, нумерація наскрізна.

Опис джерела повинен мати прізвища та ініціали авторів, назву книги, відомості про повторність видання, місце видання, видавництво і рік видання, кількість сторінок.

Прізвища автора треба вказувати в називному відмінку. Якщо книга написана двома або трьома авторами, то їх прізвища з ініціалами вказують в тій послідовності, в якій вони приведені в книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності чотирьох і більше авторів твір описують по заголовку. Допускається вказувати прізвище і ініціали перших трьох авторів і слова “і інші”

Заголовок книги потрібно вказувати в тому вигляді, в якому він вказаний на титульному листі. Місто (місце видання необхідно приводити повністю в називному відмінку, скорочуючи назви тільки міста – Москва (М).

Назву видавництва пишуть в називному відмінку, рік видання – цифрами без слова “рік”. Слово “сторінка” при написанні кількості сторінок, записують в скороченому вигляді (с)

Приклад:

Картошов В.П. Технологічне проектування автотранспортних підприємств. – М.: Транспорт, 1977 – 160 с.

Міністерство освіти і науки України

Житомирський автомобільний-дорожній коледж

До захисту допущений завідуючий дорожним відділенням В. Ф. Мойсеєнко

19.02.95

Проект

організації будівництва автомобільної дороги

Денеши – Буки

Пояснювальна записка до дипломного проекту

22ДП.008000.000ПЗ

Керівник

Я. В. Радченко

04.02.95

Консультант з економічного розділу

В. М. Приходько

03.02.95

Розробив

П.П. Петренко

01.02.95

2004

15-17

2 Технологічний розділ

2.1 Зведення різномарочного рухомого складу до однієї марки

В вихідних данних до технологічного розрахунку автотранспортного підприємства (АТП) може бути заданий різноманітний рухомий склад; це ускладнює................................................................................................................

…………………………………………………………………………………………………..................................................................................................................

…………………………………………………………………………………………………..................................................................................................................

…………………………………………………………………………………………………..................................................................................................................

2.2 Розрахунок загального річного пробігу

2.2.1 Визначення періодичності пробігу до першого технічного обслуговування

2.2.1.1 Визначення скоректованої періодичності пробігу до першого технічного обслуговування (ТО-1)

L^’₁ = L_iнK₁ = 4000∙0.8 = 3200 км, (2.6)

де L_iн = 4000 км – нормативна періодичність ТО-1 [5,с.7];

К₁=0,8 – коефіцієнт враховуючий категорію умов експлуатації [6,с.15].

2.2.1.2 Визначення кратності пробігу до ТО-1 до середньодобового пробігу

(2.7)

160

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Житомирський автомобільно-дорожній коледж   КУРСОВИЙ ПРОЕКТ 13КП.006000.000   ГРУПА 3Мс -615 Ковальчука Юрія Петровича 5.090239   2004

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ уКРАЇНИ Житомирський автомобільно-дорожній коледж   ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ   19ДП.006000.000   Ковальчука Петра Петровича   5.092118   2004