Зміни альвеолярного і плеврального тисків у різні фази дихального циклу. Пневмоторакс
Завдяки неподатливості грудної клітки атмосферний тиск діє на легені, розтягуючи їх лише з середини, через дихальні шляхи. Саме тому легені знаходяться в грудній порожнині під одностороннім тиском. Розтягуючи легені, цей тиск щільно притискує їх До грудної стінки, і будь-які зміни обсягу грудної порожнини повторюються в обсязі легень.
Внутрішньолегеневий аьвеолярний тиск. Як відомо з фізики, із збільшенням обсягу газу його тиск знижується. Під час спокійного вдиху, внаслідок збільшення обсягу грудної порожнини, тиск повітря всередині легень стає меншим, ніж в зовнішньому атмосферному повітрі, на 3-5 мм рт.ст. Ця різниця тисків легеневого і атмосферного повітря і зумовлює його переміщення до альвеол. В міру того, як легені заповнюються повітрям, легеневий тиск зростає. Під кінець вдиху, коли легеневий тиск стає рівний атмосферному, надходження повітря до легень припиняється.
При м'язовій роботі легеневий тиск під час вдиху може стати на 80 мм рт.ст. нижчим від атмосферного. Саме на цю величину понаднормаль-ного тиску і здатні інспіраторні м'язи переборювати зовнішній тиск на грудну клитку. А тому при диханні атмосферним повітрям у воді через трубку глибина погружения не може бути більшою 1-1,5 метрів, оскільки на цій глибині внаслідок великого тиску води на грудну клітку (на глибині І м тиск на грудну, клітку становить 0,1 атм.), вдихнути атмосферне повітря практично неможливо. Протилежні зміни легеневого тиску відбуваються при видиху. Внаслідок щораз більшого тиску грудної клітки на легені і зменшення їх обсягу в цю фазу дихального циклу легеневий тиск стає більшим від атмосферного — в стані спокою на 2-3. мм рт.ст., а примаксимальній вентиляції— на 100 мм рт.ст. У відповідності з градієнтом тиску повітря йде з легень назовні.
Внутрішньоплевральний тиск. Він завжди нижчий від внутрішньолегеневого. Протягом дихального циклу внутрішньоплевральний тиск змінюється паралельно внутрішньолегеневому тиску. При спокійному диханні під час вдиху тиск повітря в легенях становить мінус 3 мм рт.ст., а в плевральній щілині — мінус 8 мм рт.ст.; під час видиху і внутрішньолегеневий і внутрішньоплевральний тиски збільшуються на 6 мм рт.ст.
Наявність негативного тиску в міжплевральній порожнині зумовлена пружними силами легень (відтягнення легень від стінки грудної клітки) і пружними силами грудної клітки, які діють в напрямку її розширення. Взаємодія цих двох сил з моменту першого вдиху новонародженого зумовлює створення негативного тиску в міжплевральній порожнині. Цей тиск можна визначити введенням в міжплевральну щілину порожнистої голкі, з'єд наної з манометром. При порушенні цілісності грудної порожнини (при пораненнях) внаслідок надходження повітря в міжплевральну щілину виникає так званий від критий пневмоторакс. Врівноваження тиску плевральної щілини з атмосферним призводить до спадання легень. При двобічному пневмотораксі над ходження повітря в легені припиняється і людина вмирає. З метою зниження легеневого напруження при запальних процесах в легенях, туберкульозі та деяких інших захворюваннях в міжплевральну щілину хворого спеціальною голкою вводять невелику кількість повітря (закритий пневмоторакс).