Судово-медична експертиза речових доказів

Загальні положення

Одним з об'єктів судово-медичної експертизи є речові докази.

Згідно зі ст. 78 КПК України, речовими доказами є предмети, що були знаряддям скоєння злочину і зберегли на собі його сліди, або будь-який інший об 'єкт злочинних дій, гроші, коштовності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, а також усі предмети, що сприятимуть розк­риттю злочину і викриванню винних або можуть бути засобами спростування чи пом 'якшення відповідальності.

Внаслідок різноманітності речові докази підлягають дослідженню різними за фахом експертами.

Об 'єктами судово-медичної експертизи є предмети зі слідами біологічного походження (кров, сперма, слина, виділення з грудних залоз, піхви, піт), частини тканин організму (волосся, нігті, шкіра, м 'язова і хрящова тка­нині) і внутрішні органи.

Судово-медична експертизаречових доказів виконується виключно лікарями, які, крім загальної судово-медичної підготовки, мають спеціальну теоретичну і практичну підго­товку з судово-медичного дослідження речових доказів.

Цю експертизу проводять в судово-імунологічних від­діленнях судово-медичнихлабораторій обласних! головно­му бюро судово-медичної експертизи МЗ України за "Пра­вилами судово-медичної експертизи речових доказів", а також за методичними листами, наказами та інструкціями.

Речові докази мають важливе значення для розсліду­вання злочинів проти життя і здоров'я людини. Їх образно

—————————————— 518 ——————————————

Т

Судово-медична експертиза речових доказів

називають німими свщками злочину", і завдання екс­пертів — змусити цих німих свідків заговорити.

Щоб успішно виконати це завдання, будь-який за фахом лікар повинен знати основи судово-медичної експертизи речових доказів і вміти використовувати їх на практиці, тим більше, що згідно зі ст. 75 КПК України він, як фахівець, може бути залучений для огляду місця події. В цьому випадку лікар повинен допомогти слідчому виявити речові докази, вилучити їх, описати, упакувати і відправи­ти до судово-імунологічного відділення бюро судово-ме­дичної експертизи. Крім цього, фахівець може надати консультативну допомогу судово-слідчим органам з пи­тань можливості і доцільності дослідження речових до­казів, а також у вірній оцінці одержаних результатів екс­пертизи.

Дослідження крові

Судово-медичне дослідження крові відіграє важливу роль у розслідуванні справ про вбивства, нанесення тілес­них пошкоджень, зґвалтування, крадіжки та інші злочини. Сліди крові можуть бути на одязі, тілі потерпілого і звину­ваченого, різних предметах і знаряддях злочину, які вияв­лено на місці події.

Сліди крові набувають нової якості речових доказів у справі лише після їх виявлення на місці події, правильного опису в протоколі огляду місця події, вилучення і спеціаль­ного дослідження.

Залежно від форми, величини та особливостей сліди крові можуть бути у вигляді:

1) крапель, тобто плям від падіння крові на гори­зонтальну площину;

—————————————— 519 ——————————————

Д"'~Д Судово-медична експертиза речових доказів "Т^

бризок — плям від падіння крапель крові на нахилену площину;

2)

потьоків;

3) 4)

помарок і мазків;

5) відбитків (пальців, підошов та інших предметів);

6) плям, що просочують різні предмети;

калюж крові;

7) 8)

слідів крові в рідинах, які використовувались для її замивання (замивні води).

Кожний слід крові може вказувати на механізм його утворення і тим самим певною мірою відображати обста­вини події.

Плями крові. Кругляста форма плям свідчить, що краплі крові падали на горизонтальну площину, а ступінь зазубле-ності їх країв залежить від висоти падіння: чим більша зазубленість, тим більша висота падіння (рис. 71).

••••

Рис. 71.Плями від крапель крові, які падали з різноївисоти

В разі падіння крапель крові на похилу площину або під гострим кутом утворюються плями у вигляді бризок, які мають форму знаку оклику, або грушоподібну, вузький кінець яких спрямований в напрямку падіння краплі (рис. 72).

Потьоки крові утворюються у випадках, коли кров стікає по вертикальній або похилій площині. Верхня час­тина доріжок ширша і світліша, а нижня вужча і темніша внаслідок більшої товщини, інколи закінчується підсох­лою краплею. За напрямком потьоків можна встановити

Судово-медична експертизаречових доказів

поіу потерпілого після тривми і послідовність поранення(рис.73).

Помарки, мазки кро­ві мають різноманітну форму і можуть виникати при ковзанні закривавле­них рук, або будь-яких предметів по інших пред­метах.

Важливе криміналі­стичне значення мають

Рис. 72. Плями від бризок крові

відбитки закривавлених рук, ступнів, підошов взуття, тому що за ними можна встановити вбивцю та інших учасників події.

І'ис. 73. Потьоки та бризки крові на лівій кисті (за А.Х.Завальнюком)

Відбитки — це сліди, які повторюють форму, рельєф чи інші особливості предмета, що дотикався до будь-якої поверхні.

д-*-д Судово-медична експертиза речових доказів "^^>

Калюжі крові свідчать про значну кровотечу і зберіга­ються на горизонтальних поверхнях, що не вбирають во­логи.

Сліди крові можуть мати темно-червоний, бурувато-червоний, бурштиновий або бурувато-бурштиновий колір залежно від давності утворення і дії чинників навколиш­нього середовища.

Якщо сліди крові піддавались фізичній чи хімічній дії (пранню, обробці хімічними речовинами, прасуванню, спалюванню) з метою їх знищення і приховання злочину, вони можуть набувати жовтого, сірого і навіть чорного кольору, що утруднює їх виявлення. Це мають враховува­ти судово-медичні експерти і для виявлення таких слідів ретельно оглядати такі місця, на які інші не звертають уваги (підкладку рукавів одягу, внутрішню поверхню ки­шень, щілини паркету, плінтусів, шви обшивки меблів, матеріал ковдр, сидінь автомобілів, їхні багажники, внут­рішню поверхню крил тощо).

Для виявлення прихованих слідів крові на місці події оглядають предмет в боковому світлі або ультрафіолетово­му випромінюванні. За рахунок поглинання ультрафіоле­тового випромінювання свіжі плями крові мають темно-бурштиновий колір і оксамитовий вигляд, старі плями дають оранжево-червону флуоресценцію (неспецифічне явище). Крім цього, можуть використовуватися також по­передні реакції на кров: проба з перекисом водню і бензи-динова, що грунтуються на ферментативних властивостях крові, а також проба з люмінолом (реакція хемолюмінес-ценсії).

Суть проби з перекисом водню полягає в тому, що фермент каталаза, присутній в крові, розщеплює перекис водню з виділенням атомарного кисню, який утворює дрібнопухирчасту піну.

д-> д Судово-медична експертиза речових доказів -—е»

Ьі'іпидннова проба грунтується на пероксидазних вла­стивостях крові. Бензидиновий реактив, який містить 1% спиртовий розчин "бензидину і 3% розчин перекису водню, при нанесенні на пляму крові змінює забарвлення з бурш­тинового кольору на синьо-зелений (кольорова реакція). Наявна в крові пероксидаза переносить атомарний кисень під перекису водню до бензидину, який змінює забарвлен­ня

І Іезважаючи на те, що ці дві проби вважають чутливи­ми. вони не дозволяють встановлювати наявність крові тому, що, по-перше, ці ферменти дуже поширені в природі і містяться не тільки в крові, а й у рослинах, а, по-друге, вони дуже нестійкі і швидко руйнуються під впливом чинників навколишнього середовища (сонячне випромі­нювання, висока температура, кислоти, луги тощо).

У пробі з люмінолом, що застосовується під час огляду іатемнених приміщень (підвал, хлів, льох, горище тощо) світіння люмінолу блакитним кольором відбувається за рахунок енергії хімічної реакції при певному значенні рН

(хемолюмінесенсія).

Виявлені сліди, що схожі на кров, фотографують, опи­сують у протоколі огляду місця події і, якщо потрібно, вилучають для подальшого дослідження.

Об'єкти біологічного походження бажано вилучати цілком, що дозволяє за локалізацією і формою плям крові визначити механізм їх утворення.

Якщо плями крові розташовані на віконному склі, доро­гих, цінних предметах, їх обережно знімають бритвою, скальпелем на аркуш паперу і запаковують у вигляді аптеч­ного порошку. Незначні маленькі плями знімають зволо­женим ізотонічним розчином натрію хлориду або дисти­льованою водою марлевим тампоном, який потім висушу­ють при кімнатній температурі.

—————————————— 523 ——————————————

д ' д Судово-медична експертиза речових доказів "^^

У тих випадках, коли плями крові розташовуються на громіздких або непорушних предметах (дерево), слід вирі­зати шматочок деревини з плямою, що нагадує кров, і шматочок деревини без плями (для контролю).

Просякнутий кров'ю грунт, пісок вилучають лопатою на всю глибину і крім цього направляють частину грунту без крові (для контролю).

Якщо слщи крові потрібно вилучити з снігу або льоду, останні кладуть на марлю, складену в кілька шарів. При таненні снігу марля просочується кров'ю. Потім цю марлю висушують при кімнатній температурі і відсилають до лабораторії. Слід обов 'язково запобігти таненню снігу про­сто в посудині, тому що кров гемолізується і швидко піддається гниттю, що перешкоджає подальшому дослід­женню. З цих причин вологі речові докази завжди по­трібно висушити перед направленням до лабораторії. Не слід висушувати їх на сонці, обігрівальних приладах, тому що висока температура та ультрафіолетове випромінюван­ня призводять до руйнування складових частин крові (фер­ментів, аглютинінів тощо).

Разом з речовими доказами до лабораторії направляють зразки крові потерпілого і звинуваченого для порівняльно­го дослідження, а також постанову слідчого про проведен­ня експертизи, в якій перелічені питання, що потребують розв'язання.

Найчастіше перед судово-медичною експертизою по­стають такі запитання:

1) чи є в плямі кров;

2) якщо є, то кому вона належить, — людині чи тварині (вид крові);

3) групова приналежність крові;

4) кількість крові, що витекла;

—————————————— 524 ——————————————

д^-7\ Судово-медична експертиза речових доказів -^0

5) статева приналежність крові;

6) регіональне походження крові;

7) приналежність крові новонародженому чи до­рослій людині;

8) давність утворення плям крові.

Встановлення наявності крові. Для вирішення пи­ті іня про наявність крові застосовують попередні (орієн­тині) і доказові проби.

Попередні проби не підтверджують наявність крові, а лише орієнтують судово-медичного експерта на те, що це може бути кров, атому вони найчастіше використовують­ся під час огляду місця події або тих чи інших предметів, на яких підозрюється наявність крові. Це проби з перекисом

•одню, бензидинова, з люмінолом (реакція хемілюмінес­ценції), а також дослідження в ультрафіолетовому випро­мінюванні, які за суттю є хімічними реакціями.

Вони можуть застосовуватись лише тоді, коли плям, схожих на кров, багато, оскільки внаслідок хімічних ре­акцій кров знищується і дальшому дослідженню не підля­гає.

Доказові проби грунтуються на виявленні гемоглобіну та його похідних, доводять наявність крові. Проводяться, як правило, в лабораторних умовах, і їх результати дозво­ляють судово-медичному експерту дійти висновку про присутність крові. Доказовими методами є спектральне дослідження і мікрокристалічні реакції.

Спектральне дослідження грунтується на можливос­тях гемоглобіну та його похідних поглинати хвилі світла певної довжини і давати відповідні спектри поглинання

(рис. 74).

Найбільшого поширення набуло дослідження за допо­могою мікроспектроскопічної насадки (АУ-16, СПО-1) з

—————————————— 525 ————•—————————

л'л Судово-медична експертиза речових доказів 'f9

Рис. 74. Спектри гемоглобіну і його похідних: а) оксигемоглобін у 1% розчині; б) оксигемоглобін у 0,1% розчині; в) гемоглобін; г) карбокси-гемоглобін; д) метгемоглобін у кислому розчині; е) метгемоглобіну лужному розчині; є) фторметгемоглобін; ж) ціангемоглобін;

з) гематин у кислому розчині; й) гематин у лужному розчині;

і) гемохромоген; ї) ціангемохромоген; й) гематопорфірин у кислому розчині; к) гематопорфірин у лужному розчині.

—————————————— 526 ——————————————

д і д Судово-медична експертиза речових доказів •^5>

попереднім отриманням із гемоглобіну крові гемохромоге-ну або гематопорфірину. Гемохромоген отримують дода­ванням до ниточки з досліджуваної плями кількох крапель -13% лугу (NaOH чи КОН), відновника — 1-2 крапель розчину амонію гідросульфату чи кількох кристалів на­трію гідрофільфіту.

Спочатку для виявлення гемохромогену під мікроско-і юм відшукують у препараті ділянку рожево-червоного або жовтуватого кольору. Потім замінюють окуляр мікрос-пектроскопа і роздивляються спектр гемохромогену в жовто-зеленій частині між фраунгоферовими лініями Д і Е у вигляді двох смуг. Ліва з них інтенсивна, з чіткими межами, права — розпливчаста.

У разі відсутності спектра гемохромогену, переходять до виявлення спектра гематопорфірину, який отримують додавання 2-3 крапель сірчаної кислоти до ниточки з дос­ліджуваної плями. Препарат досліджують під мікроскопом і виявляють ділянки червоно-фіолетового, бузкового чи сіро-зеленого кольору. Замінюючи окуляр мікроспектрос-копа, розглядають спектр гематопорфірину у вигляді двох смуг поглинання: ліва — вузька, розташована вліво від фраунгоферової лінії, права — ширша між лініями Д і Е в жовто-зеленій частині спектру. Крім цього, є ще смуга в фіолетовій частині спектру.

При відсутності в лабораторії мікроспектроскопа вико­ристовують спектроскоппрямого бачення. Порядок дослід­ження такий самий, як при роботі з мікроспектроскопом.

У випадках, коли в плямі через незначну кількість крові ділянки, схожі на гематопорфірин, не виявляються, вико­ристовують дослідження в ультрафіолетовому випромі­нюванні за допомогою люмінесцентного мікроскопа "Лю-мам 31 А" або люмінесцентних освітлювачів "ОН-17" чи

д ' д Судово-медична експертиза речових доказів "Т^

"ОН-18" Пурпурово-червоне світіння ділянок вказує на присутність в них гематопорфірину, спектр якого розгля­дають за допомогою мікроскопа.

Останнім часом для встановлення присутності крові в незначних кількостях широко використовують різні мето­ди хроматографії: тонкошарову хроматографію на плас­тинах з шаром водної кремнієвої кислоти (М. В. Кісін, 1974), висхідну хроматографію на папері (Д.Д.Джалалов, 1977, 1981)таін.

Принцип хроматографії полягає в тому, що розчинник, проходячи через досліджувані зразки, закріплені на стар­товій лінії смуг хроматографічного паперу чи будь-яких пластинах, наприклад силуфолу, розділяє кров на компо­ненти, які потім проявляють.

До доказових досліджень на кров належать також мікро­кристалічні реакції, які грунтуються на здатності гемогло­біну крові утворювати при взаємодії з визначеними речо­винами сполучення, які випадають у вигляді характерних за кольором і формою кристалів.

Реакція отримання кристалів геміну гідрохлориду (кри­сталів Тейхмана). До ниточки досліджуваної плями дода­ють 2-3 дрібних кристалики кухонної солі і 3-4 краплі льодової оцтової кислоти, накривають покривним скель­цем і нагрівають над полум'ям горілки до появи перших пухирців. Виявлення під мікроскопом кристалів хлорге-міну у вигляді скісних паралелограмів бурштинового ко­льору (кристали Тейхмана) вказує на присутність крові.

Реакція отримання кристалів гемохромогену за допо­могою реактиву Такаяма. До частинки плями чи ниточки з плями додають кілька крапель реактиву Такаяма (10% розчин NaOH, піридину і насиченого розчину глюкози у дистильованій воді).

—————————————— 528 ——————————————

д-і д Судово-медична експертиза речових доказів •^£>

Поліморфні кристали гемохромогену червоного кольо­ру у вигляді голок, ромбічних пластівок складаються в іірки, скупчення, довгасті пучки червоного кольору.