Регуляція системи травлення

У системі травлення відбуваються три взаємозв'язаних проце­си — секреція, моторна функція та всмоктування. Кінцевим резуль­татом діяльності системи травлення є надходження у внутрішнє середовище організму поживних речовин, води, вітамінів, електро­літів та мікроелементів.

Натщесерце у стані спокою органів травлення виникає періо­дична їх діяльність, що проявляється скороченням шлунка та ки­шок, виділенням невеликої кількості шлункового соку, жовчі, со-

ку підшлункової залози і кишок. У людини стан спокою триває близько 45—90 хв, а стан активності — 20—50 хв. Періодичну ді­яльність називають ще голодною періодикою, бо вона пов'язана з відчуттям голоду і стимулює пошук їжі.

їда впливає рефлекторно на проксимальні відділи органів трав­лення: розпочинається механічна обробка їжі в роті; посилюється секреція слинних залоз, залоз шлунка, підшлункової залози; ви­діляється в кишку жовч. Шлунок у цей час розслаблюється (хар­чова релаксація). Далі секреція, моторна функція та процес всмок­тування регулюються нервовими та гуморальними впливами за участю зворотних зв'язків, які залежать від рецепції вмісту травно­го каналу, тобто його об'єму, консистенції, величини рН, гідроста­тичного та осмотичного тиску, температури, концентрації продук­тів гідролізу різних речовин тощо. Це відбувається завдяки участі парасимпатичної, симпатичної нервової системи, а також числен­них гастроінтестинальних гормонів.

У ротовій порожнині вирішальне значення мають нервові реф­лекторні механізми за участю ЦНС, а гуморальні та місцеві пе­риферичні механізми майже не грають-ролі. У шлунку, підшлунко­вій залозі поряд з рефлекторними механізмами значна роль на­лежить гормональним впливам.

У тонкій та товстій кишках (за винятком кінцевого відділу) вплив центральних рефлекторних механізмів значно зменшуєть­ся, зате збільшується роль місцевих рефлексів (метасимпатична система). В кінцевому відділі прямої кишки вирішальний вплив мають центральні рефлекторні механізми регуляції акта дефе­кації.

Для повноцінного травлення велике значення має своєчасний послідовний перехід вмісту травного каналу в наступний відділ. Це здійснюється за допомогою сфінктерів.

Гастроінтестинальні гормони беруть участь у регуляції всіх процесів, що відбуваються в травному каналі, але різною мірою. На табл. 20 показано характеристики деяких із них.

Названі гормони, всмоктуючись у кров, протягом кількох хви­лин (це короткоживучі сполуки) впливають не тільки на органи травлення. Вони беруть участь у регуляції функцій ЦНС, ендо­кринних залоз, впливають на обмін речовин. Тому гормони органів травлення є повноправними регуляторами функцій всього орга­нізму.

Крім гастроінтестинальних гормонів, у травному каналі утво­рюються інші біологічно активні сполуки (кініни, простагланди­ни), які беруть участь у регуляції процесів травлення. Вони впли­вають на кровотік, моторну функцію та секреторні процеси.

Деякі гормони травного каналу (гастрин, ХЦК-ПЗ, ВІП, суб­станція Р, енкефалін, нейротензин) виявлені і в клітинах ЦНС. Тут, а також у структурах серцево-судинної системи, містяться рецептори до гастроінтестинальних гормонів. У нейронних ланцю­гах вони виконують функцію допоміжних медіаторів, модулюючи їх дію. Рецептори до вказаний пептидів виявлено на нейронних структурах органів травлення.

Отже, у травному каналі регуляторну функцію виконує склад­ний комплекс біологічно активних сполук, власне гормонів, місце­вих рефлекторних дуг та різні типи еферентних нервів (холінер- гічні, адренергічні, пуринергічні та ін.).

Органи травлення правильно функціонують завдяки складній системі регуляторних механізмів, що складаються із нервово-реф­лекторних і гуморальних ланок. Ці механізми забезпечують проце­си поєднання моторної функції, соковиділення, контролю за пере­травлюванням і всмоктуванням речовин. Ще І. П. Павлов вказав на три типи ефекторних впливів регуляторних механізмів: функ­ціональний, судиноруховий й трофічний. Функціо­нальний механізм полягає у. запуску або корекції тієї чи тієї основної активності органу, судиноруховий — у зміні рівня крово­постачання, приведенні його у відповідність із рівнем функціональ­ної активності органа. Трофічним .механізмом передбачені зміна трофічних процесів, приведення їх у відповідність до рівня функ­ціонального стану органа.

Загальну закономірність впливу механізмів регуляції на функ­ції травної системи можна сформулювати так: подразник (їжа, хімус) безпосередньо у місці дії і у каудальному напрямі посилює активність моторного і секреторного апаратів, сприяє процесу травлення і появі стану готовності (превентивний вплив)-. У кра­ніальному напрямку, звідки їжа вже вийшла, навпаки, гальмують­ся всі процеси травлення. Але якщо їжа у будь-який відділ орга­нів травлення надходить у малій кількості, не досить добре пере­робленою на попередньому етапі, то евакуація харчового хімусу затримується. При цьому зростає секреція соків тут і у вищероз- тащованих відділах, завдяки чому в міру можливості компенсує­ться недостатність попереднього перетравлювання їжі.

Крім місцевих нервових сплетінь, рефлекторна регуляція трав­ної функції здійснюється за допомогою «мозкового» травного цент­ру. Точно окреслити центр травлення важко. Для кожного відді­лу травного каналу він різний і може локалізуватися в різних від­ділах ЦНС, починаючи від кори великого мозку до сакрального відділу спинного мозку, де розташовані нейрони, що координують акт дефекації. Структури, пов'язані з відчуттям голоду і насичен­ня, розташовані в гіпоталамусі, лімбічній системі, в ретикулярній формації і корі великого мозку. Ведуча роль в активізації функ­цій травного центру належить ядрам гіпоталамуса.

Еферентними нервами є симпатичні та парасимпатичні. Крім адренергічних і холінергічних рецепторів на мембранах нейронів і ефекторних клітинах Виявлено й пуринергічні рецептори (до аде-

нозину і АТФ). Це свідчить про участь відповідних нервів у регу­ляції процесу травлення.

Процес травлення регулюється комплексом умовних і безумов­них рефлексів. Безумовні рефлекси починають діяти у відповідь на подразнення різних рецепторів ротової порожнини та інших відділів травної системи. Ці рефлекси запускають не тільки реф­лекси подразнюваного відділу травного каналу, але й інших від­ділів. Крім того, є ще одна закономірність, пов'язана з поширен­ням рефлекторної відповіді при подразненні рецепторів: а) що оральніше розташований рецептор, то більший відділ травного ка­налу залучається у відповідну реакцію; б) що далі розташований подразнюваний відділ, то його рефлекторний Вплив стає локаль­нішим. Наприклад, у кишках проявляються здебільшого місцеві рефлекси.

Умовні рефлекси формуються в процесі розвитку організму на вигляд, запах їжі, обстановку, час її прийняття. Ці рефлекси біль­ше виражені у Верхній частині травного каналу. В міру віддален­ня від ротової порожнини значення їх поступово знижується. Так, найбільшою мірою регулюється виділення слини, дещо меншою — соку шлункових залоз, підшлункової залози. Практично від умов­ного рефлексу не залежить виділення соку кишковими залозами.