Диференційна діагностика коматозних станів у хворих цукровим діабетом
| Ознаки | Кетоацидотична кома | Гіперосмолярна кома | Гіпоглікемічна кома | Молочнокисла кома |
| Вік | Любий | Частіше похилий | любий | Похилий |
| Передвісники | Слабкість, блювота, сухість в роті, поліурія | Слабкість, в’ялість, судоми | Відчуття голоду, пітливість, тремтіння | Нудота, блювота, болі в м’язах |
| Розвиток коми | Поступовий | Поступовий | Швидкий | Швидкий |
| Особливості прекоматозного стану | Поступова втрата свідомості | В’ялість, довго зберігається свідомість | Збудження, яке переходить в сопор і кому | Сонливість |
| Дихання | Кусмауля | Часто поверхневе | Нормальне, іноді поверхневе | Кусмауля |
| Пульс | Частий | Частий | Частий нормальний або брадикардія | Частий |
| Артеріальний тиск | Знижений | Різко знижений | Нормальний, підвищений, понижений | Різко знижений колапс |
| Температура | Нормальна | Підвищена або нормальна | Нормальна | понижена |
| Шкіра | Суха, тургор знижений | Суха, тургор знижений | Волога, тургор нормальний | Суха, тургор знижений |
| Язик | Сухий | Сухий | Вологий | Сухий |
| Тонус очних яблук | знижений | знижений | Нормальний або підвищений | знижений |
| Діурез | Поліурія потім олігурія | Поліурія, олігурія | Нормальний | Олігурія, анурія |
| Глікемія | Висока | Висока | Низька | Нормальна або незначно підвищена |
| Глюкозурія | Висока | Висока | Нормальна | Нормальна |
| Натріємія | нормальна | Висока | Нормальна | Нормальна |
| Каліємія | Знижена | Знижена | Нормальна | Підвищена |
| Азотемія | Підвищена або нормальна | Підвищена | Нормальна | Підвищена |
| Лужний резерв | Знижений | Нормальний | Нормальний | Знижений |
| Кетонемія | Висока | Нормальна | Нормальна | Нормальна |
| Кетонурія | Є | немає | немає | немає |
Невідкладні стани при ураженні щитовидної залози у дітей
ТИРЕОТОКСИЧНА КРИЗА
Є ускладненням ДТЗ. Може розвитися на тлі стресу, інтеркурентного захворювання, фізичного навантаження, найчастіше – після струмектомії, якщо операція проводиться без досягнення компенсації захворювання.
Клініка: загострення усіх симптомів тиреотоксикозу. Характерна гіпертермія, блювання, значне потовиділення¸ гостра серцева недостатність, рухове занепокоєння або адинамія, різке порушення поведінки (до психозу), галюцинації, що змінюються загальмованістю, втратою свідомості, а потім – комою. Хворі гинуть від гострої серцевої недостатності або ННЗ.
Лікування кризи:
1. Тіонаміди (мерказоліл, тощо) – 40-80 мг/добу (преорально, через назогастральний зонд або ректально).
2. Для пригнічення секреції тиреоїдних гормонів через годину після дачі тіонамідів вводиться 1% розчин Люголя, в якому калій йод замінений на натрій йод (1г йоду, 2г натрію йодиду, 100мл дистильованої води) – в/в крапельно або в клізмі, по 50-100 крапель на 0,5л 5% розчину глюкози або ізотонічному розчині хлориду натрію, надалі – прийом розчину всередину по 20-25 крапель 3 рази на добу на молоці. Можна використовувати замість розчину Люголя в/в введення 5-10 мл 10% розчину йодиду натрію.
3. У зв’язку з гіпофункцією надниркових залоз і для зниження периферичних ефектів тиреоїдних гормонів, починаючи з першої години виведення з кризи – ГКС (2-6 мг/кг по преднізолону) в/в крапельно на ізотонічному розчині натрію хлориду, 5% глюкози – до 2-3л на добу.
4. При зниженні АТ – мінералокортикоїди – флудрокортизон: дітям до 1 року – 180-300мкг/м2, 1-3 роки – 70-100мкг/м2, 3-14 років – 25-50мкг/м2.
5. β-адреноблокатори 2мг/кг на добу перорально 3-6 разів на добу або в/в повільно 1 мг на хв., знижувати дозу необхідно поступово.
6. Седативні препарати (діазепам 0,5-1,0мг/кг), при вираженому психомоторному збудженні застосовують в/м аміназин (1-2мг/кг) або дроперидол (0,5мг/кг), або хлоралгідрат у клізмах (0,5-1г на клізму). У важких порушення може бути застосований лікувальний наркоз (закисно-кисневий, з оксибутиратом натрію, гексеналом, седуксеном) від 1-ї до 3-ї доби.
7. Показані десенсибілізуючі препарати – супрастин (2% 0,5-1мл), піпольфен (2,5% 0,5-1мл), димедрол (1% 1-2мл).
8. Щоб усунути виражену гіпертермію, хворого прохолоджують вентиляторами, провітрюванням палати, прикладанням міхурів з льодом до рефлексогенних зон (до голови, до ніг, до епігастрію, пахових ямок), обгортанням вологими простирадлами. При неефективності – амідопірін або контри кал як антагоніст протеаз (20-40 тис.ОД) в/в крапельно в 250-500мл ізотонічного розчину натрію хлориду, при їхній відсутності – анальгін 50% 1-2мл в/в. Саліцилати застосовувати небажано через їх потенціювання дії тиреоїдних гормонів.
9. З метою регідратації і дезинтоксикації – в/в або ректально вводяться глюкозо-сольові розчини (1:1). За добу вводиться не більше 2-3л, а при серцевій недостатності – 1-1,5л.
10. Серцеві глікозиди застосовуються при стійкій тахікардії, що не знімається застосуванням β-адреноблокаторів, а також для профілактики побічних ефектів останніх на функціональний стан серцево-судинної системи (наприклад, корглікон 0,06% 0,5-1,0мл в/в повільно на 20мл 40% глюкози або в складі крапельниці з гідрокортизоном, 5% глюкозою або 0,9% хлориду натрію).
11. Великі дози вітамінів (С і групи В, особливо В1).
12. Постійна оксигенотерапія.
13. Для поліпшення мікро циркуляції – розчин альбуміну, плазма крові, реополіглюкін.
14. Для профілактики інфекції, особливо при підозрі на провокацію кризу інфекцією – антибіотики широкого спектру дії у великих дозах.
15. Лікування тиреотоксичної кризи проводять до повного усунення клінічних і метаболічних проявів (7-10 днів). Якщо впродовж 24-48 годин стан не поліпшується, а також, якщо хворий знаходиться в стані коми, рекомендується плазмаферез і/або перитонеальний діаліз, гемосорбція.
Невідкладні стани при ураженні НАДНИРНИКОВИХ залоз у дітей