Статус лікаря-інтерна у відділенні.

В адміністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву базової лікувально-профілактичної установи. На нього повністю поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури, при здійсненні функції лікаря він володіє правами і несе відповідальність за свої дії на рівні з іншими лікарями.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під контролем безпосереднього керівника. Необхідно звернути особливу увагу на зміст, що вкладається в розуміння «самостійно». В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати усю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Виходячи із сказаного, під поняттям «самостійність» необхідно розуміти тільки максимально можливу самостійність, яка, однак, повинна бути суворо контрольована керівником. Тут необхідний індивідуальний підхід, зумовлений конкретними теоретичними знаннями лікаря-інтерна з цього чи іншого питання, ступенем засвоєння практичних навичок, його характерними особливостями та рядом інших факторів. Ступінь самостійності повинен прогресивно наростати в процесі навчання, і, в результаті, до кінця інтернатури підготовка лікаря-інтерна повинна відповідати поставленим вимогам самостійності у вирішенні клінічних задач, передбачених програмою.

При здобутті необхідних практичних навичок лікар-інтерн виконує ті чи інші методики променевої діагностики або променевого лікування, чи маніпуляцію з обов'язковою асистенцією керівника. Під час діагностичного чи лікувального процесу необхідно звертати особливу увагу на створення умов для виявлення ініціативи з боку лікаря-інтерна, яка, однак, може бути здійснена тільки при умові правильності його дій.

Діагностична робота.

Основна мета цього розділу роботи - оволодіння основними сучасними методами променевої діагностики захворювань різних органів та систем. Вдосконаленню знань з діагностики необхідно приділяти особливу увагу.

Перш за все, йде мова про закріплення отриманих раніше знань, набуття навичок на такому рівні, який міг би бути основою для подальшої самостійної роботи.

Керівнику інтернів необхідно приділяти велику увагу надбання та удосконаленню ними навичок з променевої діагностики та променевої терапії, вмінні використати при цьому спеціальну літературу.

При складанні індивідуального плану підготовки лікаря-інтерна керівник встановлює конкретний термін оволодіння різними практичними навичками і кількість маніпуляцій з урахуванням характеру і обсягу лікувально-діагностичної роботи на стажуванні.

Лікувальна робота.

У процесі підготовки лікарі-інтерни засвоюють принципи і методи променевого лікування хворих.

Робота з хворими в палатах. Інтерн визначає лікувальну тактику, здійснює, консервативне лікування, встановлює покази для променевого лікування, проводить лікування в післяпроменевому періоді закріплених за ним хворих.

Робота на радіотерапевтичних апаратах. (дистанційних, контактних, глибокої рентген-терапії, короткодистанційної рентген-терапії) Набуття практичних навичок – одна з центральних задач навчання в інтернатурі. Перелік практичних навичок, якими повинен оволодіти інтерн-радіолог за час навчання в інтернатурі, подані в додатку. Навчання молодих лікарів методики променевого лікування – складне і відповідальне завдання. Лікарі, що починають навчання у інтернатурі, повинні бути ознайомлені з організаційними канонами роботи на радіотерапевтичній апаратурі. Навчання променевому лікуванню здійснюється поступово, з прогресивним збільшенням складності поставлених перед інтерном завдань. Закінчується цей етап освоєнням методики самостійної роботи на радіотерапевтичних апаратах.

Робота в топометричному та дозиметричному підрозділах радіологічних відділень. Цей етап також дуже важливий в підготовці лікаря-радіолога. В цих кабінетах інтерн знайомиться з організацією їх роботи, засвоює принципи і методи топометричної і дозиметричної підготовки хворих, планування променевого лікування. Під контролем керівника здійснює самостійну топометричну підготовку хворих до променевого лікування, проводить дозиметричні розрахунки.