Освітньо-кваліфікаційна характеристика лікаря-спеціаліста-радіолога

Лікар-радіолог повинен знати:

- історію розвитку радіології;

- основи законодавства про охорону здоров’я та директивні документи, які визначають діяльність органів та закладів охорони здоров’я;

- правові питання в медицині;

- організацію спеціалізованої допомоги населенню в галузі радіології;

- основні питання нормальної і патологічної анатомії і фізіології, взаємозв’язок функціональних систем в організмі і рівнів їх регуляції;

- клінічну симптоматику та патогенез основних внутрішніх захворювань у дорослих і дітей, їх профілактику і лікування;

- методи першої та невідкладної допомоги при невідкладних станах;

- основні методи та принципи клініко-інструментальної діагностики (клініко-фізикальні, інструментальні, лабораторні, променеві, морфологічні та ін.);

- основи фармакотерапії в клініці внутрішніх захворювань, фармакодинаміку, фармакокінетику основних груп медикаментозних засобів, медикаментозні ускладнення та методи їх корекції;

- основи імунології і реактивності організму;

- принципи диспансеризації, профілактики захворювань, медичної статистики;

- форми та методи санітарної освіти;

- фахові питання організації медичної служби в екстремальних ситуаціях;

- закономірності та механізми біологічної дії іонізуючих променів;

- топографічну анатомію людини стосовно проведення променевої терапії;

- основи клінічної радіобіології;

- засоби оптимізації променевої діагностики та променевої терапії;

- апаратуру для проведення променевої діагностики та променевої терапії;

- основи фізики (прикладних знань для планування променевої діагностики та променевої терапії);

- принципи та послідовність використання променевої діагностики для проведення планування і проведення радіотерапії;

- проснови радіаційної гігієни, індивідуальної дозиметрії персоналу;

- принципи клінічної дозиметрії;

- методи контролю якості променевої діагностики та променевої терапії;

- сучасні методи променевої діагностики та променевої терапії (в тому числі відкритими радіоактивними фармацевтичними препаратами).

Лікар-радіолог повинен вміти:

- володіти методами збору медичної інформації (анамнезу, об’єктивних даних, загального та локального обстежень хворого);

- аналізувати клініко-лабораторні дані з метою визначення методу променевого обстеження;

- володіти принципами постановки діагнозу основних захворювань відповідно до сучасних клінічних класифікацій, оцінювати стан хворого;

- визначити необхідність спеціальних методів дослідження (променеві, клініко-інструментальні, лабораторні, морфологічні та ін.), для встановлення розгорнутого діагнозу захворювання;

- володіти методами надання першої медичної допомоги;

- володіти методами комп’ютерної обробки даних, вміти працювати на персональних комп’ютерах;

- при збиранні попередньої інформації виявити специфічні анамнестичні особливості хвороб;

- при об’єктивному дослідженні виявити специфічні ознаки захворювання, що підлягають променевій терапії;

- визначити показання або протипоказання для проведення відповідних методів променевої діагностики та променевої терапії;

- вибрати необхідний метод променевого дослідження;

- Призначити завчасну підготовку хворого до радіологічного обстеження.

- Провести променеве дослідження хворого.

1. Проаналізувати одержане променеве зображення з урахуванням променевої анатомії і семіотики захворювань різних органів і систем.

2. Провести диференціальний діагноз.

3. Сформулювати висновок променевого дослідження згідно діючої класифікації хвороб.

4. Призначити додаткові методи дослідження (клініко-інструментальні, лабора­торні, морфологічні) і консультацію інших спеціалістів за наявності диференці­ально-діагностичного ряду захворювань.

5. Визначити променеве навантаження пацієнта під час радіологічного дослід­ження.

6. Оформити обліково-звітну документацію.

7. Скласти звіт про виконану роботу і проаналізувати його.

8. вибрати необхідний метод променевого лікування;

- виконати топометричну підготовку хворого;

- дозиметрично обґрунтувати програму опромінення;

- вибрати оптимальну дозу поглинання у патологічному вогнищі, обов’язково враховувати дозу опромінення життєво-важливих анатомічних структур, розташованих як у зонах опромінення, так і у віддалених частинах тіла;

- вибрати джерело опромінення та розподілу курсової дози;

- вибрати фізико-технічні умови опромінення та виконати клініко-дозиметричні розрахунки;

- здійснювати променеву терапію різними методами опромінення на різноманітних типах сучасних радіотерапевтичних апаратах (гама-дистанційні установки, лінійні прискорювачі, рентген-терапевтичні апарати, закриті і відкриті радіоактивні джерела);

- додержуватися правил техніки безпеки хворого і персоналу, вибирати необхідний технічний режим опромінення;

- працювати з системами контролю за опромінюванням;

- проводити передпроменеву підготовку хворого для радіотерапії;

- проводити укладки хворого і центрацію променів відповідно з анатомо-топографічними орієнтирами;

- оформляти облікову документацію – карту обліку процедур променевої терапії;

- проводити аналіз результатів лікування хворих.

Список рекомендованої літератури

з променевої діагностики:

1. Антонович В.Б. Рентгенодиагностика заболеваний пищевода, желудка, кишечника. М.: Медицина, 1987.- 399 с.

2. Бакланова В.Ф., Филиппкин М.А. Рентгенодиагностика в педиатрии. Руководство для врачей в 2-х томах. М.: Медицина, 1988.-814 с.

3. Вазіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. К.: Вища школа, 1993.

4. Гинзбург А.М., Киношенко Ю.Т. Синдромная рентгенодиагностика заболеваний легких. К.: "Здоров`я", 1987.- 144 с.

5. Зедгенидзе Г.А./ред./ Клиническая рентгенорадиология. Руководство в пяти томах. М.: Медицина, 1985.- 2282 с.

6. Иваницкая М.А. Рентгенодиагностика заболеваний сердца и сосудов.- М.- Медицина, 1970.- 423 с.

7. Кишковский А.Н., Тютин Л.А. Неотложная рентгенодиагностика. Руководство для врачей.- М.- Медицина, 1989.- 464 с.

8. Коваль Г.Ю./ред./Клиническая рентгеноанатомия. К.:"Здоров`я",1975.-600 с.

9. Коваль Г.Ю. /ред./ Рентгенодиагностика повреждений и заболеваний черепа. К.: "Здоров`я", 1984.- 376 с.

10. Коваль Г.Ю. /ред./ Основы медицинской рентгенотехники и методики рентгенологического исследования в клинической практике. К.: “Здоров`я”, 1991.- 272 с.

11. Коваль Г.Ю. /ред./ Променева діагностика. Київ, “Орбіс”, 1998, т. 1. – 527.

12. Линденбратен Л.Д. Рентгенология печени и желчных путей. М.: Медицина, 1980.- 517 с.

13. Линденбратен Л.Д., Королюк І.П. Медицинская радиология. М.: Медицина, 2000.

14. Михайлов А.Н. Рентгеносемиотика и диагностика болезней человека. Минск: “Вышэйшая школа”, 1989.- 608 с.

15. Позмогов А.И., Терновой С.К., Бабий Я.С., Лепехин Н.М. Томография грудной клетки. К.: “Здоров`я”, 1992.-288с.

16. Пытель А.Я., Пытель Ю.А. Рентгенодиагностика урологических заболеваний. М.: Медицина, 1966.- 480 с.

17. Садофьева В.И. Рентгено-функциональная диагностика заболеваний опорно - двигательного аппарата у детей. Медицина.Ленинградское отделение, 1986.-240 с.

18. Садофьева В.И. Нормальная рентгеноанатомия костно-суставной стемы у детей. Медицина. Ленинградское отделение, 1990. - 222 с.

19. Соколов В.Н. и др. Пульмонология. Одесса: “Астропринт”, 1998.

20. Соколов В.Н. и др. Первичная и уточняющая лучевая диагностика заболеваний желудочно-кишечного тракта. Одесса: “Астропринт”, 1998.

21. Суслова О.Я. Рентгенодиагностика повреждений и заболеваний опорно - двигательной системы. К.:"Здоров`я",1989.- 255 с.

22. Тагер И.Л. Рентгенодиагностика заболеваний позвоночника. М.: Медицина, 1983.- 208 с.

24. Шнигер Н.У. Рентгенодиагностика заболеваний желудка. М.: Издательство Университета дружбы народов, 1990.- 312 с.

З ультpазвукової діагностики:

1. Абдуллаев P.Я., Атьков О.Ю., Соболь Ю.С. Атлас ультpазвуковой диагно­стики. Том 1. Хаpьков:"Пpапоp", 1993.- 110 с.

2. Абдуллаев P.Я., Белоусов М.А. Атлас ультpазвуковой диагностики. Том 2. Хаpьков:"Пpапоp", 1995.- 92 с.

3. Богеp М.М., Моpдвов С.А. Ультpазвуковая диагностика в гастpоентеpо­логии. Новосибиpск: Наука, 1988.-207 с.

4. Ватолин К.В. Ультpазвуковая диагностика заболеваний головного мозга у детей. М.: "Видаp",1995.-118 с.

5. Двоpяковский И.В.Эхогpафия внутpенних оpганов у детей. М.: 1994.-455с.

6. Демидов В.Н., Зыкин Б.И. Ультpазвуковая диагностика в акушеpстве. М.: Медицина,1990.-220 с.

7. Демидов В.Н., Пытель Ю.А., Амосов А.В. Ультpазвуковая диагностика в уpонефpологии. М.: Медицина, 1989.-109 с.

8. Деpгачев А.И. Ультpазвуковая диагностика заболеваний внутpенних оpганов. Спpавочное пособие. М.:Издательство Унивеpситета дpужбы наpодов,1995.- 333 с.

9. Зубовский Г.А. Ультpазвуковая диагностика и электpоакупунктуpа. М.: 1992. -137 с.

10. Зыкин Б.И. Ультpазвуковая диагностика в гинекологии. Атлас. М.: Видаp, 1994. - 77 с.

11. Мухаpлямов Н.М./pед./ Клиническая ультpазвуковая диагностика. Pуковод­ство в 2-х томах. М.: Медицина, 1987.

12. Стpыжаков А.Н., Бунин А.Т., Медведев М.В. Ультpазвуковая диагностика в акушеpской клинике. М.: Медицина, 1990.-239 с.

13. Шипуло М.Г. Пpактическое pуководство по ультpазвуковой диагностике. Том 1. М.: Высшая школа, 1995.- 240 с.

14. Гончар О.А. Можливості променевої діагностики перинатальних мозково­судинних уражень у немовлят (Навчальний посібник). К.: ІВО “Медицина України”, 2001.–72 с.

15. Лелюк В.Г., Лелюк С.Э. Ультразвуковая ангиология. М.: Реальное время, 1999 г.–288 с.

16. Кунцевич Г.И./ред./ Ультразвуковая диагностика в абдоминальной и сосу­дистой хирургии. Минск: ”Кавалер Паблишерс”, 1999.- 252 с.

17. Пол Л. Аллан, Пол А. Даббніс, Мирон А.Позняк, В. Норман МакДікен Клінічна допплерівська ультрасонографія. Львів: Медицина світу, 2001. – 294 с.

18. Быковский В.А. Эхография при абдоминальной патологии у детей (прото­колирование результатов исследования). М.: Реальное время, 2002 г.–184 с.

З pадіонуклідної діагностики:

1. Киpиллов В.Ф., Книжников В.А., Коpенков И.П. Pадионуклидная гигиена. М.:_Медицина, 1988.-334 с.

2. Лазаpь А.П./pед./ Pадіаційна медицина. К.:"Здоpов'я", 1993. -224 с.

3. Миpонов С.П., Касаткин Ю.Н. Детская pадиология. М.; Медицина, 1993.

4. Милько В.И., Матвеенко Е.Г./pед./ Pадионуклидная диагностика (оценка эффективности лечения некотоpих заболеваний). К.: "Здоpов'я",1991.-162с.

5. Паpкеp P., Смит П.,Тейлоp Д. Основи ядеpной медицины: Пеpевод с англ. -М.:Энеpгоиздат, 1981.-303 с.

6. Сиваченко Т.П./pед./ Pуководство по ядеpной медицине. К.: "Вища школа", 1991.- 536 с.

7. Сиваченко Т.П.,Белоус А.К., Зозуля О.О. Pадиокаpдиогpафия. К.: "Здоpов'я", 1984.-144с.

8. Сиваченко Т.П., Поцыбина В.В., Мечов Д.С.и дp.Pадионуклидные методы исследования в диагностике поpажения суставов пpи диффузных болезнях соединительной ткани. Метод. pеком. К.,1990.-18с.

9. Сиваченко Т.П.,Pоманенко В.А.Pадионуклидные методы исследования цент­pальной неpвной системы. М.,1990. - 34 с.

10. Чаpд Т.Pадиоиммунологические методы:Пеpевод с англ. М.: Миp,1981.-24 с.

11. Шишкина В.В. и дp. Pадиоизотопная диагностика в онкологии. К.: “Здоpо­в'я", 1981. -192 с.

12. Лишманов Ю.Б., Чернов В.И. Сцинтиграфия миокарда в ядерной кардиоло­гии. Томск, 1997, - 276 с.

13. Мащенко М.П., Мечов Д.С., Мурашко В.О. Радіаційна гігієна. К.,1999,326 с.

14. Мечов Д. С., Матюшко Р.П., Романенко В.А., Фірсова М.М. Радіофармацев­тичні препарати. Учбовий посібник. К., 1997, 24 с.

15. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) . К., 1998.- 135 с.

16. Применение метастрона в лечении больных емкостными метастазами. Посо­бие для врачей. Санкт-Петербург, 1997, 15 с.

17. Основи функціональної діагностики /за ред. І. І. Сахарчука/. К.: "Здоров`я", 2000. –336 c.

18. Каменецкий М.С., Первак М.Б., Мечов Д.С., Вакуленко И.Н. Шульженко А.И. Лучевая диагностика левожелудочковой недостаточности у больных с коронарогенной и некоронарогенной патологией миокарда. Донецк, 2000. – 228 с.

19. James H. Thrall, Harvey A. Liessman “Nuclear Medicine - the requisites” Mosby – Year Book, 1996, 428 p.

З променевої терапії:

1. Бальтер С.А. Основы клинической топометрии в онкологии. -М.: Медицина, 1986. - 240 с.

2. Бардычев М.С., Цыб А.Ф. Местные лучевые повреждения - М.: Медицина, 1985. - 240 с.

3. Бердов Б.А., Цыб А.Ф., Юрченко Н.И. Диагностика и комбинированное лечение рака прямой кишки. - И.: Медицина, 1986. - 240 с.

4. Бохман Я.В. Руководство по онкогинекологии. М. – 1989.

5. Грифитс С. (редактор) Радиотерапия: принципы и практика. М. – 1994, 298 с.

6. Дарьялова С.Л., Чиссов В.И. Диагностика и лечение злокачественных опухолей. – М. 1993, 255 с.

7. Деденков А.Н., Пелевина И.И., Саенко А.С. Прогнозирование реакций опухолей на лучевую и лекарственную терапию. - М.: Медицина, 1987. - 160 с.

8. Дударев А.А., Кишковский А.Н. Методические рекомендации по лучевой терапии неопухолевых заболеваний. - Л.: Б. и., 1989. - 124 с.

9. Клиническая рентгенология. Т.5. Лучевая терапия опухолей и неопухолевых заболеваний / Под ред. Г.А. Зедгенидзе. - М.: Медицина, 1985. - 496 с.

10. Зедгенидзе Г.А. Лучевая терапия амбулаторных больных. – М. 1988, 277 с.

11. Иваницкая В.И. и др. Осложнения лучевой терапии онкологических больных. – К. 1989, 182 с.

12. Киселева Е.С. (редактор) Лучевая терапия злокачественных опухолей. – М. 1996, 356 с.

13. Комбинированное и комплексное лечение больных со злокачественными опухолями /Под ред. В.И.Чиссова. - М.: ..медицина, 1989. - 560 с.

14. Лучевая терапия в лечении рака. Практическое руководство. Лондон. Нью-Йорк. – 2000, 338 с.

15. Мащенко М.П., Мечов Д.С., Мурашко В.О. Радіаційна гігієна. – К. 1999, 392 с.

16. Наг С. (редактор) Принципы и практика брахитерапии. – Ф. 1997, 1540 с.

17. Наказ МОЗ України № 340 від 28.11.97 “Про удосконалення організації служби променевої діагностики та променевої терапії”.

18. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). К. 1998 – 135 с.

19. Павлов А.С., Стиоп Л.Д. Злокачественные опухоли носоглотки и их лучевое лечение. – М. 1985, 238 с.

20. Перез К., Брейди Л. Принципы и практика радиотерапии. – Ф. 1997, 1450 с.

21. Руководство по ядерной медицине / Под ред. Т.П.Сиваченко. - К., 1991. - 536 с.

22. Симбирцева Л.П. Организация радиологической службы - Л.: Медицина, 1987. - 128 с.

23. Факторы время-доза-фракционирование и их использование в лучевой терапии злокачественных опухолей: Метод. рекомендации / Под ред. А.С. Павлова. – М.:1990. – 37 с.

24. Чеботарева Т.И., Ивчук В.П. и др. Стандартизованные методики лучевой терапии злокачественных опухолей отдельных локализаций. (Учебное пособие). – К. 1993, 19 с.

25. Яхалом Дж. Роль лучевой терапии при болезни Ходжкина. – Н. 1995, 18 с.

Відповідальна за виконання плану навчання та програми

асистент кафедри онкології з курсом променевої діагностики, променевої терапії та радіаційної медицини, кандидат медичних наук,

Демидова О.О.___________________________________