Спеціалізована медична допомога і лікування.

Спеціалізована медична допомога і лікування являє собою найдосконалішу форму медичної допомоги, має вичерпний характер, надається висококваліфікованими ("вузькими") спеціалістами в спеціалізованих лікувальних закладах, що мають спеціальне лікувально-діагностичне оснащення й устаткування. Вона може надаватися в міських, обласних, республіканських лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ), в окремих спеціалізованих центрах регіонального і територіального рівнів, а також у закладах інших служб як штатними спеціалістами, так і окремими спеціалізованими бригадами, що були надіслані для посилення ЛПЗ (таб.З). Крім того, хірургічна і терапевтична спеціалізована допомога не можлива без анестезіологічно-реаніматологічної і нефрологічної допомоги.

Питання про надання спеціалізованої медичної допомоги і лікування кожного потерпілого вирішується індивідуально, проте, зважаючи на досвід, вона повинна бути надана протягом 2-3 діб з моменту травми (ураження).

На другому етапі медичної евакуації, у польових і стаціонарних закладах, розташованих на межі або за межами зони НС, значна частина (25-30%) потерпілих, що надходять, буде потребувати постійної допомоги за життєвими показниками. Надалі основна маса потерпілих передається для надання спеціалізованої медичної допомоги і лікування в умовах стаціонару. Тому наявні ЛПЗ мають бути підготовлені до приймання потерпілих у лікарнях того чи іншого профілю. За необхідності передбачається розгортання додаткових профільних ліжок, лікарень (відділень). Так, уже в підготовчий період центральні районні і міські лікарні в залежності від їхньої потужності, місця розташування стосовно прогнозованої НС готують до розгортання в них травматологічних, опікових, токсикологічних або інших необхідних відділень.

У разі виникнення НС територіальні центри ЕМД і спеціалізовані клінічні й протиепідемічні заклади виконують роль головних в організації ЕМД потерпілим. На другому етапі медичної евакуації згідно з "Планами медико-

санітарного забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях" розгортаються лікувальні заклади, сукупність яких повинна забезпечити надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги всім потерпілим.

Для надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги під час НС розгортаються лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації, які визначаються Міністерством охорони здоров'я України за узгодженням з територіальними органами виконавчої влади і відомствами, незалежно від галузевої підпорядкованості лікарні, госпіталю, науково-практичного центру. Частина лікувальних закладів територіального рівня визначається МОЗ України як такі, що входять до складу державного рівня служби медицини катастроф.

Як уже відзначалося, у разі НС, незалежно від їх масштабу, першими для надання медичної допомоги до місця катастрофи прибувають і починають працювати відповідно до своїх професіональних обов'язків бригади швидкої медичної допомоги, що обслуговують місцеве населення в повсякденних умовах.

Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки НС силами штатної бригади швидкої медичної допомоги неможливо, згідно з чинними "Планами медико-санітарного забезпечення населення в екстремальних ситуаціях" територіального рівня (якщо потребують обставини, то після цього -державного рівня) розгортаються сили першого етапу медичної евакуації, разом з ними лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації. Організація госпіталізації потерпілих залежить від багатьох чинників, дію яких передбачити заздалегідь дуже складно. Це об'єктивні чинники: масштаби катастрофи, кількість потерпілих, що потребують екстреної медичної допомоги, наявність транспортних засобів, санітарно-епідеміологічний стан катастрофи, стан інфраструктури енергозабезпечення, стан лікувальних закладів, а також суб'єктивні чинники для кожного потерпілого: види ураження, стан транспортабельності тощо. Принципово після надання на першому етапі медичної евакуації лікарської медичної допомоги для транспортабельного потерпілого найбільш доцільна госпіталізація в стаціонарний медичний заклад,

в якому він може отримати спеціалізовану медичну допомогу в повному обсязі і пройти курс лікування. Нетранспортабельні потерпілі госпіталізуються в найближчій стаціонар, де їм надається кваліфікована медична допомога і частина з них потім буде переведена в інші лікувальні заклади для продовження лікування. Медична допомога потерпілим при цьому надається послідовно в осередку ураження і на етапах медичної евакуації і поєднується з подальшою доставкою потерпілого в лікувальний заклад, де він отримає адекватне ураженню лікування.

Ліжкофонд установ служби медицини катастроф, що розгортається додатково до штатного ліжкофонду, складається з ліжок, призначених для лікування хронічних хворих і тих, що видужують, які можуть бути виписані в разі НС для продовження лікування в інші лікувальні заклади, що не належать до служби медицини катастроф, у тому числі й для амбулаторного лікування, і з ліжок, що фактично розгортаються у відповідних відділеннях.

Ліжкофонд, що розгортається в установах служби медицини катастроф для госпіталізації потерпілих у НС, розраховується заздалегідь. Профіль виділених ліжок для цього в кожній області визначається місцевими органами охорони здлров'я в залежності від періоду медико-санітарних наслідків від можливих у даному регіоні НС.

Сили служби медицини катастроф па другому етапі медичної евакуації включають:

• мобільні госпіталі і медичні загони швидкого реагування (створюються за
рахунок лікувальних установ служби медицини катастроф і відомств);

• спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (штатні),
що формуються при територіальних центрах служби медицини катастроф,
відомчих лікувальних закладах, профільних науково-дослідних інститутах;

• спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (позаштатні), що формуються при районних, міських лікарнях, відомчих лікувальних закладах, профільних науково-дослідних інститутах, з

висококваліфікованих спеціалістів і направляються в лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації в разі надзвичайних ситуацій;

• міські і районні лікарні, визначені службою медицини катастроф;

• лікувальні заклади інших міністерств і відомств (незалежно від
підпорядкованості);

• госпіталі (незалежно від підпорядкованості);

• науково-практичні центри (медичні);

• санітарно-еиідеміологічні загони, сформовані при санітарно-
епідеміологічних станціях; виконують функції пересувних санітарно-
епідеміологічних станцій у зонах надзвичайних ситуацій;

• спеціалізовані протиепідемічні бригади, створені на базі науково-дослідних
інститутів протиепідемічного профілю, використовуються для здійснення
протиепідемічних заходів у зонах надзвичайних ситуацій у разі виникнення
осередків особливо небезпечних інфекцій.