На учынікы′ напáсть бýдэ

12. Алэ′ пы′рыд усíм гэ′тым прылóжять до вас рýкы, і бýдуть на вас напáсть чыны′ты, і оддавáтымуть вас в хрáмы й тю′рмы, і одвыдýть вас до царíв і стáршых за Моé ймэ′нне.

13. Гэ′тэ бýдэ вам як свíдчынне.

14. То вложітэ собí в дýшу завгы′дь ны обдýмуваты, шо тоды′ робы′ты.

15. Бо Я дам вам рóзум і вмíнне говоры′ты, і вáшуй мóвы ны змóжуть запырэ′чыты, а ныобóляшчы вас йійí пырыборóты.

16. І од вас откáжуцьця і батькы′, і браты′, і родня′, і товáрышы, а дэ′кого з вас звыдýть с свíта.

17. І бýдуть вас ныобóлыты всі за Моé ймэ′нне.

18. Алэ′ й однá косы′на з вáшыйі головы′ ны пропадэ′.

19. Свойíм тырпíннем ратýйтэ дýшы свойí.

Як руйнувáтымуть Йірусалы′м

20. А як пубáчытэ, шо Йірусалы′м окрýжаный ви′йськом, то вíдайтэ, шо хýтко вин становы′тымыцьця пýсткыю.

[с. 208↑]

21. Тоды′ ты′йі, шо бýдуть в Іудéйі, то ныхáй втыкáють в гóры, а хто в самы′м мíсты, то ныхáй выхóдыть з ёгó; а хто за мíстом, то хай ны йдэ в ёгó.

22. Бо гэ′то дні мсты (мстíння); бо збýдыцьця всэ напы′санэ.

23. Быдá в ты′йі дні тóвстым бабáм і тым, шо даю′ть дыты′ны цы′цкы; бо вылы′кэ бýдэ лы′хо на зымнí і гнів на гэ′той нарóд.

24. І поля′жуть од гóстрого мычя′, і забырýть йіх в плен до всіх нарóдув; а Йірусалы′м розбазы′руватымуть язы′чнікы, пóкы йíха порá ны мынэ′.

Як поя′выцьця Сын Людськы′й

25. І бýдуть знáкы (знамéнія) на сóнцы, і на мíсяцёвы, і на зóрах, а на зымнí лю′дэ тужы′тымуть і ны вíдатымуть од чогó; а мóрэ зашумы′ть і пи′йдэ бýрыю.

26. Лю′дэ бýдуть струпынíты од стрáху і сподывáння быды′, якáя нагря′нэ на світ; бо ныбэ′сны сы′лы стыпынýцьця.

27. І тоды′ пубáчять Сы′на Людськóго на óболоковы с сы′лыю і слáвыю вылы′кыю.

28. А як почнэ′ гэ′тэ збувáтысь, то встáньтэ і пуднымíтэ гóловы, бо вжэ бýдэ хýтко вам поратýнок».

Пры′тча про смоковны′цю

29. І росказáв йім пры′тчу: «Подывíтэсь на смоковны′цю і на всэ дэ′рыво.

30. Як вонó вжэ роспускáйіцьця, то, пубáчывшы гэ′тэ, вытэ′ вíдайітэ сáмы, шо вжэ хýтко лíто.

31. То гэ′так сáмо, як пубáчытэ, шо гэ′тэ збувáйіцьця, то вíдайтэ, шо Цáрыство Бóжэ вжэ блы′сько.

32. Напрáвду вам кажý: Ны мынэ′цьця гэ′тэ поколíнне, як усэ′ тóе збýдыцьця.

33. Нэ′бо й зымня′ мынýцьця, а мойí словá ны мынýцьця.

[с. 209↑]

Бýдьтэ готóвы

34. Пылнýйтэсь, шоб вáшому сэ′рцы ны булó тя′шко од обйідáння й вы′пывкы і постоя′нных клóпотув, і шоб той дэнь ны застáв вас знэ′нацьку.

35. Бо вин бы сіть прыкры′е всіх, шо жывýть на зымнí.

36. То пылнýйтэсь всэ врэ′мне і молíтэсь, шоб заслужы′лы тóе, шоб вас мынýла быдá, якáя пры′дэ, і шоб вытэ′ хорошэ′ прыдстáлы пы′рыд Сы′ном Людськы′м».

Остáтні дні Ісýса

37. Вдэнь Вин гучы′в в хрáмы, а по нóчах выхóдыв і був на горí, шо зовэ′цьця Ылыóнськыю (Голíйныю).

38. А зрáнку всі лю′дэ прыхóдылы в храм Ёгó слýхаты.

Глава 22

Сыныдрыóн постановля′е звысты′ с свíта Ісýса. Іýда намíрывся Ёгó оддáты

1. Вжэ булó блы′сько свя′то Опрíснякув, шо звáлось Пáскыю.

2. Пэршосвяшчэ′ннікы і кнíжныкы намагáлысь, шоб погубы′ты Ёгó; бо боя′лысь нарóда.

3. Увыйшóв лыхы′й в Іýду, прозвáного Іскарыё′том, шо був оды′н з дванáццыті.

4. І вин пошóв і договáрувався с пэршосвяшчэ′ннікамы і начя′льнікамы, як Ёгó оддáты.

5. Воны′ зраднíлы і пудрады′лысь дáты ёмý грóшэй.

6. І вин обышчя′в і ждав такóго момэ′нту, шоб Йім Ёгó оддáты, алэ′ ны пры лю′дюх.