Судять дыя′кона Стыпáна

8. А Стыпáн, пóвный вíры й сы′лы, творы′в сы′рыд нарóда вылы′кы чýда і робы′в знáкы.

9. Дэ′хто ж с так звáного хрáма Лыбырты′нцюв, і Кырыны′йцюв, і Олыксандрíйцюв, і дэ′хто с Кілíкійі, і з А′зійі стáлы правовáтысь с Стыпáном.

10. Алэ′ ны моглы′ воны′ встóяты пы′рыд мýдростю й Дýхом, якы′мы вин говоры′в.

11. Тоды′ пудговоры′лы воны′ дэ′кого з людэ′й, шоб ты′йі казáлы: «Мы чýлы, як вин казáв ганьби′вны словá на Моісéя і Бóга».

[с. 295↑]

12. І пудбухтóрылы людэ′й, і старэ′йшын, і кнíжныкув, і напáвшы, схваты′лы ёгó і повылы′ в сыныдрыóн.

13. І постáвылы хвальчы′вых свíдкув, якы′йі казáлы: «Гэ′той чоловíк ны пырыстаé говоры′ты ганьби′вны словá на гэ′тэ святóе мíсьце і закóн.

14. Бо мы чýлы, як вин казáв, шо Ісýс Назаря′нын зруйнýе мíсьце гэ′тэ і змíныть звы′чайі, якы′йі пырыдáв нам Моісéй».

15. І всі, шо сыдíлы в сыныдрыóны, ды′влячысь на ёгó, бáчылы облы′ччэ ёгó, як выд Анё′ла.

Глава 7

Говóрыть Стыпáн – з істóрійі іудéйського нарóда

1. Тоды′ сказáв пэршосвяшчэ′ннік: «Чы гэ′то так?»

2. А вин став говоры′ты:

Авраáм

«Послýхайтэ, мужыкы′, браты′ й батькы′! Послýхайтэ. Биг слáвы явы′вся бáтьковы нáшому Авраáмовы в Мысопотáмійі, пóкыль той пырысылы′вся в Харрáн,

3. І сказáв ёмý: «Покы′нь свою′ зэ′мню, і рід свий, і хáту свогó бáтька, і йды в край, якы′й я покажý тобí» (Быт. 12, 1).

4. Тоды′ вин пошóв з зымнí Халдéйськыйі і посылы′вся в Харрáны. А стыль, пóсля смэ′рты бáтька, пырысылы′в ёгó Биг в гэ′ту зэ′мню, в якýй вытэ′ зáрэ жывэ′тэ.

5. І ны дав ёмý в юй спáдчыны ны п’я′ды зымнí. Алэ′ обышчя′в дáты господáрыты éю ёмý й ля потóмкув ёгó, хоч шэ вин був быз дытэ′й.

6. І сказáв ёмý Биг, шо потóмкы ёгó бýдуть насылэ′нцямы в чужýй сторонí, і бýдуть в нывóлі, і прытысня′тымуть йіх літ шты′рыста.

7. «Алэ′ Я, -- сказáв Биг, -- суды′тыму той нарóд, якы′й йіх нывóлытымэ. А пóсля тогó воны′ вы′йдуть і служы′тымуть Мынí на гэ′тым мíсьці».

[с. 296↑]

8. І дав ёмý зáповыдь обрызáння. І гэ′так породы′в вин Ісаáка і обрíзав ёгó на вóсьмый дэнь, а Ісаáк породы′в Я′кова, а Я′ков – дванáццэть патрыáрхув.

Сып

9. А патрыáрхы позавы′довалы Ё′сыповы і продалы′ ёгó в Йігы′пэт. Алэ′ Биг був з йім.

10. І вратовáв ёгó од всіх ёгó бíдэй, і подаровáв ёмý мýдрость і лáску Йігы′пыцького фараóна, якы′й постáвыв ёгó за начя′льніка над Йігы′птом і над всэ′ю свэ′ю мáйкыю.

11. І наступы′в гóлод, і стáла вылы′ка журбá на всюй зымнí Йігы′пыцькуй і Ханаáнськуй, і батькы′ нáшы ны мáлы шо йíсты.

12. А Я′ков, почýвшы, шо е хліб в Йігы′пты, послáв туды′ нáшых батькы′в пэ′ршый раз.

13. А на дрýгый раз Ё′сып откры′вся братáм свойíм і воны′ познáлы ёгó, а фараóн повíдав про Ё′сыпув рід.

14. Послáв Ё′сып по Я′кова, бáтька свогó, і забрáв ёгó до сыбэ′, і всю родню′ забрáв, чоловíк сéмдісят (сíмдысят) п’ять.

15. І Я′ков пырыбрáвся в Йігы′пэт і вмэр там, і нáшы батькы′ гэ′так сáмо.

16. І булы′ пырынэ′сяны в Сыхэ′м, і полóжаны в грóбовы, якóго купы′в був Авраáм за сырыбрó в Эммóра Сыхэ′мового.

Моісéй

17. А як блы′зылась порá, шоб збýтысь обытовáнню (обыця′нцы), якы′м (якэ′ю) Биг кля′вся ля Авраáма, людэ′й становы′лось всэ бильш в Йігы′пты,

18. до тогó врэ′мня, пóкы появы′вся там нóвый цар, якы′й вжэ ны вíдав Ё′сыпа.

19. Гэ′той, хытрýючы прóтів нарóда нáшого, заставля′в нáшых батькы′в выкыдáты свойíх дытэ′й, шоб воны′ ны оставáлысь жывы′мы.

20. В тóе врэ′мне роды′вся Моісéй, і вэ′льмы вин нарáвывся Бóговы. Тры мíсяці вин годовáвся в бáтьковськуй хáты.

21. А як ёгó вы′кынулы, то забрáла ёгó фараóнова дочкá, і вы′годовала ёгó в сыбэ′ як сы′на.

[с. 297↑]

22. І був нагýчаный Моісéй всюй мýдрості йігы′пыцькуй, і був ё′мкый і в слóвы, і в дíлы.

23. А як ёмý мынýло сóрок рик, то прышлó ёмý до сэ′рця одвíдаты свойíх браты′в, сыны′в Ізрáільськых.

24. І пубáчывшы, як одногó з йіх кры′вдылы, заступы′вся за ёгó, за обíжаного, і забы′в йігыптя′нына.

25. Вин дýмав, шо браты′ розбырýцьця, шо Биг ёгó рукóю даé йім ратýнок, алэ′ ны довмíлысь воны′.

26. На дрýгый дэнь, як дэ′которы з йіх бы′лысь пóмыз собóю, вин явы′вся до йіх і прэ′бував помыры′ты, кáжучы: «Вытэ′ браты′; нáшо обыжя′йітэ оды′н одногó?»

27. Алэ′ той, шо кры′вдыв блы′жного, одопхнýв ёгó і сказáв: «Хто постáвыв тыбэ′ за начя′льніка і за судьдю′ над нáмы?

28. Мóжэ ты хóчыш забы′ты й мынэ′, як вчóра забы′в йігыптя′нына?»

29. З-за гэ′тых слыв Моісéй втік і став прыбышéм в зымнí Мадыя′мськуй. Там роды′лысь в ёгó два сыны′.

Наши рекомендации