Іван сидів і слухав, забувши зовсім, що має доглядати корови

І ось раптом в сій дзвінкій тиші почув він тиху музику, яка так довго і невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку! Застиглий і нерухомий, витягнув шию і з радісним напруженням ловив дивну мелодію пісні. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув. Але хто грав? Навкруги була пустка, самотній ліс і не видно було живої душі. Іван озирнувся назад, на скелі, — і скаменів. На камені, верхи, сидів "той", щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру. "Нема моїх кіз... Нема моїх кіз..." — розливалась жалем флояра. Та ось ріжки піднялись вгору, щоки надулись і розплющились очі. "Є мої кози... Є мої кози..." — заскакали радісно згуки, і Іван з жахом побачив, як, виткнувшись з-за галузок, затрясли головами бородаті цапи.

Він хтів тік`ати — й не міг (он хотел бежать — и не мог). Сид`ів прик`утий на м`ісці і н`імо крич`ав од хол`одного ж`аху (сидел прикованный к месту и немо кричал от холодного ужаса), а кол`и вр`ешті в`идобув г`олос (а когда наконец обрёл=”добыл” голос), щ`езник зв`инувся і проп`ав р`аптом у ске`лі (леший взвился и пропал вдруг в скале), а ц`апи оберн`улись в кор`іння дер`ев, пов`алених в`ітром (а козлы превратились в корни деревьев, поваленных ветром).

Іван гнав теп`ер вн`из (Иван гнал теперь вниз), без т`ями, на`осліп (без сознания, вслепую), рвав зрадл`иві об`ійми ож`ин (рвал предательские объятия ежевики), лам`ав сух`і гілл`ячки (ломал сухие ветки), кот`ився по слизьк`их мхах і з ж`ахом чув (катился по скользким мхам и с ужасом слышал), що за ним щось жен`еться (что за ним что-то бежит). Нар`ешті впав (наконец упал). Ск`ільки леж`ав, не пам'ят`ає (сколько лежал, не помнит).

Він хтів тікати — й не міг. Сидів прикутий на місці і німо кричав од холодного жаху, а коли врешті видобув голос, щезник звинувся і пропав раптом у скелі, а цапи обернулись в коріння дерев, повалених вітром.

Іван гнав тепер вниз, без тями, наосліп, рвав зрадливі обійми ожин, ламав сухі гіллячки, котився по слизьких мхах і з жахом чув, що за ним щось женеться. Нарешті впав. Скільки лежав, не пам'ятає.

Прийш`овши до с`ебе і вздр`івши знай`омі місц`я (придя в себя и узрев знакомые места), він заспок`оївся тр`охи (он успокоился немного). Здив`ований, наслух`ав як`ийсь час (удивлённый, прислушивался какое-то время). П`існя, здав`алось, брин`іла вже в нь`ому (песня, казалось, звенела = звучала уже в нём). Він в`ийняв денц`івку (он вынул свирель). Зр`азу йом`у не йшло, мелодія не давалась (сначала у него не шло = не получалось, мелодия не давалась). Почин`ав гр`ати споч`атку, напр`ужував п`ам'ять (начинал играть сначала, напрягал память), лов`ив як`ісь зг`уки (ловил какие-то звуки), і кол`и вр`ешті знайш`ов, що відд`авна шук`ав (и когда наконец нашел, что давно искал), що не дав`ало йом`у сп`окою (что не давало ему покоя), і л`ісом поплил`а чудн`а, не від`ома ще п`існя (и по лесу поплыла удивительная, не известная ещё песня), р`адість вступ`ила у йог`о с`ерце (радость вошла в его сердце), залл`яла с`онцем г`ори, ліс і трав`у (залила солнцем горы, лес и траву), заклекот`іла в пот`оках (заклокотала в потоках = речках), піднял`а н`оги в Ів`ана (подняла ноги у Ивана), і він, пожбурн`увши денц`івку в трав`у та вз`явшись у б`оки (и он, швырнув свирель в траву и взявшись за бока), закрут`ився в т`анці (закружился в танце). Перебир`ав ног`ами, став`ав л`егко на п`альці (перебирал ногами, вставал легко на пальцы), бив б`осими п'`ятами в з`емлю (бил босыми пятками в землю), щ`ібав голубц`і (исполнял голубцы; “голубц`і” — танец с мелкими движениями ногами), крут`ився і присід`ав (крутился и приседал). "Є мо`ї к`ози... Є мо`ї к`ози (есть мои козы)..." — щось спів`ало у нь`ому (что-то пело в нём). На с`онячній пл`ямі пол`янки (на солнечном пятне полянки), що закр`алась в похм`уре ц`арство смер`ек (что закралось в хмурое царство смерек), скак`ав біл`енький хл`опчик, нем`ов мет`елик п`урхав зі стебл`а на стебл`ину (скакал беленький паренёк, будто бабочка порхал со стебля на стебель), а об`идві кор`ови — жовт`аня і голуб`аня (а обе коровы — желтушка и голубушка), прос`унувши г`олови меж`и гал`узки (просунув головы меж веток), прив`ітно див`ились на нь`ого (приветливо смотрели на него), жу`ючи ж`уйку, та зр`ідка дзвон`или йом`у до т`анцю (жуя жвачку, да изредка звонили ему для танца).

Прийшовши до себе і вздрівши знайомі місця, він заспокоївся трохи. Здивований, наслухав якийсь час. Пісня, здавалось, бриніла вже в ньому. Він вийняв денцівку. Зразу йому не йшло, мелодія не давалась. Починав грати спочатку, напружував пам'ять, ловив якісь згуки, і коли врешті знайшов, що віддавна шукав, що не давало йому спокою, і лісом поплила чудна, не відома ще пісня, радість вступила у його серце, залляла сонцем гори, ліс і траву, заклекотіла в потоках, підняла ноги в Івана, і він, пожбурнувши денцівку в траву та взявшись у боки, закрутився в танці. Перебирав ногами, ставав легко на пальці, бив босими п'ятами в землю, щібав голубці, крутився і присідав. "Є мої кози... Є мої кози..." — щось співало у ньому. На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик, немов метелик пурхав зі стебла на стеблину, а обидві корови — жовтаня і голубаня, просунувши голови межи галузки, привітно дивились на нього, жуючи жуйку, та зрідка дзвонили йому до танцю.

Так зн`айшов він у л`ісі те, чог`о шук`ав (так нашёл он в лесу то, что искал).

Вд`ома, в род`ині, Іван ч`асто був св`ідком несп`окою і г`оря (дома, в семье, Иван часто был свидетелем беспокойства и горя). За йог`о п`ам'яті вже дв`ічі к`оло їх х`ати трембіт`ала тремб`іта (на его памяти уже дважды возле их хаты звучала трембита; “трембита” — карпатский духовой инструмент, длинная труба с раструбом на конце), оповіщ`аючи г`орам і д`олам про смерть (сообщая горам и долинам о смерти): раз, кол`и бр`ата Ол`ексу роздуш`ило д`ерево в л`ісі (раз, когда брата Алексея раздавило деревом в лесу), а вдр`уге, кол`и бр`аччік Вас`иль (а, вторично, когда братик Василий), ф`айний вес`елий л`еґінь (красивый, весёлый юноша), заг`инув у б`ійці з вор`ожим р`одом (погиб в драке з вражеским родом), пос`ічений топірц`ями (порубленный топориками). Се бул`а стар`а ворожн`еча між `їхнім р`одом і р`одом Гутенюк`ів (то была старая вражда между их родом и родом Гутенюков). Хоч всі в род`ині кип`іли зл`істю й завз`яттям на той ди`явольський рід (хотя все в семье кипели злостью и яростью к этому дьявольскому роду), але ніхт`о не міг докл`адно розказ`ати Ів`анові (но никто не мог подробно рассказать Ивану), зв`ідки пішл`а ворожн`еча (откуда пошла вражда). Він теж гор`ів баж`анням помст`итись і хап`авсь за т`атову б`артку (он тоже горел желанием отомстить и хватался за отцову бартку = топорик), важк`у ще для нь`ого (тяжёлую ещё для него), гот`овий к`инутись в бій (готовый кинуться в бой).