Мистецтво авангарду в Києві

Інакше, ніж у Харкові, формувалося мистецтво авангарду в Києві. Тут особливо значущими були не творчі об’єднання, а спільні виставки й особисті зусилля окремих художників. У Києві були всі підстави для виникнення потужного авангардного руху. В Київському художньому училищі навчалися О. Архипенко, В. Бурлюк, О. Екстер, О. Кручених,

А. Лентулов, С. Бодуен де Куртене, С. Ястребцов (Серж Фера),

О. Богомазов, А. Петрицький, В. Седляр. Але система художньої освіти в училищі підпорядковувалася Петербурзькій академії мистецтв. Саме тому в різні роки найбільш революційно налаштовані у своїх мистецьких уподобаннях студенти залишили Київ і продовжили навчання в інших місцях.

Особливо значущими для формування нової генерації українських художників стали виставки під назвою “Інтернаціональна виставка картин, скульптури, гравюр і рисунків” (1909−1911) або “Салони”, які проводив В.Іздебський − одеський скульптор, який навчався в Мюнхені. Іздебський зумів зібрати для експонування на виставці в Одесі 746 робіт художників Франції, Німеччини, Росії, України. Серед експонентів було 45 іноземних майстрів, а кількість вітчизняних авторів змінювалася в процесі подорожування виставки з Одеси до Києва, Санкт-Петербурга, Риги у 1909−1910 рр.. Другий Салон представив роботи “мюнхенців” – членів “Блакитного вершника”, серед експонатів – 43 роботи В. Кандинського, роботи художників об’єднання “Бубновий валет”. Другий Салон відбувся в Одесі, Миколаєві, Херсоні (1911) і мав теж чималий резонанс у художньому житті.

У Києві в цей час інтерес до сучасного французького мистецтва стимулювали також статті А. Луначарського, який жив у Парижі і надсилав свої критичні матеріали до київських періодичних видань. У київському журналі “Искусство” 1912 р. було надруковано статтю “Новое во французской живописи”, підготовлену О. Екстер. Роль Екстер − дуже значуща у ствердженні нових мистецьких ідей у київському художньому середовищі. 1907 р. Екстер ознайомилася в Парижі з кубізмом, а згодом − з італійським футуризмом. Нові ідеї художниця поширює в Києві. Екстер разом з М. Кульбіним та Д. Бурлюком організувала в Києві 1908 р. першу виставку авангардного мистецтва “Звено”. Твори художниці експонувалися й на виставці групи “Кольцо” (1914), організованій нею спільно з О.Богомазовим. Художня діяльність Екстер стала творчою ланкою поміж Парижем та Києвом: молоді київські художники отримували не лише інформацію з перших вуст, але й відчували себе учасниками єдиного авангардного художнього процесу. 1918 р. художниця створює “Студію О. Екстер” у Києві, у 1919 – в Одесі, в 1920 − знову в Києві.

Д. Бурлюк, якого В. Кандинський охрестив “батьком російського футуризму”, ідеї “нового мистецтва” поширював в Києві, пізніше втілив їх у гилейських виданнях авторських футуристичних книг.

Наприкінці 1913 р. в Києві поетом М. Семенком, художником і поетом В. Семенком, художником П. Ковжуном було засновано літературно-художню футуристичну групу “Кверо”. У лютому 1914 р. вони видали першу збірку “Дерзание”, потім другу, доповнену статтями, фотографіями авторів та малюнками П. Ковжуна.

У лютому 1914 р. в Києві відкрилася виставка авангардного спрямування – “Кольцо”. Активну роль в організації виставки відіграли

М. Денисов та К. Васильєва. У виставці брали участь молоді художники

І. Рабінович, Н. Шифрін, О.Богомазов, С. Шор та вже відома О. Екстер. У каталозі виставки були опубліковані тези “Суть четырёх элементов”. Викладені тут аналітичні роздуми викликають прямі аналогії з текстом “Живопис та елементи”, що був написаний О. Богомазовим влітку 1914 р..

Богомазов − художник і теоретик − був визначною фігурою в київському авангардному мистецтві. Починав він свою художню творчість із захоплення символізмом і стилем модерн. Від робіт 1913 р. в графіці Богомазова розпочався новий етап творчості − кубофутуристичний. Кубофутуристичні роботи майстра експонувалися на виставці (1914) поруч із творами художників, що увійшли згодом до об’єднання “Культур-Ліга”.

Секція пластичних мистецтв “Культур-Ліги” заснована в Києві наприкінці 1917 р., її ядро склали І. Б. Рибак, Б. Аронсон, О. Тишлер,

Н. Шифрін, І. Ельман, І. Рабічев, М. Епштейн. У роботі художньої секції брали участь М. Шагал, Ель Лисицький, А. Маневич, С. Нікрітін, С. Шор, І.Чайков. Живописні, скульптурні та графічні роботи художників “Культур-Ліги” увійшли до єдиного загальноєвропейського процесу розвитку мистецтва авангарду. Книжкова ж графіка, що прикрашала видання “Культур-Ліги”, була далекою від абстракції: вона спиралася на форми й художні мотиви давнього національного культового мистецтва, твори народних художників − на осучаснення традиції.

Роки діяльності київської “Культур-Ліги” позначені злетом графічного мистецтва М. Епштейна. Із 1918 р. починається період захоплення майстра кубізмом. У графіці Епштейна бачимо суміщення прийомів аналітичного методу кубізму і тяжіння до сюжетності.

Поруч із яскраво авангардними явищами в мистецтві України зберігали свою силу й інші напрями: широко представлені тут зразки етнографічного натуралізму, салонного академізму, еклектизму. Нове співіснувало зі старим. На початку ХХ ст. на противагу неоакадемізму та офіційному, салонному мистецтву виникає мистецтво стилю модерн у різних його виявах та варіантах – символістичний, декоративний, національний. Але відносини між різними спрямуваннями не були виключно войовничими; нерідко в єдиному полі взаємодії тенденцій символізму, академізму, пізнього реалізму, модерну, авангардних течій виникали своєрідні синтетичні форми у станковій, книжковій та журнальній графіці.

У художньому житті немає стабільності, рівноваги, що парадоксальним чином створює умови для розвитку нових напрямів. На початку 1910-х рр. в Україні з’являються осередки авангардного руху, що майже одночасно виникають у Києві, Харкові, Львові, Одесі. Але нові тенденції не переросли в широко окреслені напрями та школи. Кількість учасників руху була невеликою. В контексті культури значну противагу, а нерідко й активну протидію авангардним спрямуванням становили сили, які сповідували ідеї народництва, виконували просвітницьку місію. Через цілий комплекс причин, не зважаючи на значні успіхи в царині графічного мистецтва в 1900−1910-ті рр., відчувається, що нова українська графічна школа тоді тільки формувалася. На специфічній складності мистецької ситуації в Україні зламу доби позначилася відсутність національного вищого мистецького освітнього закладу.

Розділ 3. Графічні школи в Україні 1917 – 1920-х років