Технологічна карта з догляду за звичайними газонами
| № п/п | Назва робіт | Од. вим. | Норма часу на од. | Розряд робітн. | Кратн. опер. | Об¢єм робіт | Затрати | |||
| Засоби механізації | Матеріали | |||||||||
| Назва | Маш/год | назва | К-ть | |||||||
| Догляд | ||||||||||
| Розкидування залежалого снігу по поверхні газону | 10 м3 | 11.5 | І | 5 м3 | - | - | - | - | ||
| Прочісування поверхні за-лізними граблями з очисткою від сміття, листя і виносом за межі газону | 100 м2 | 1.74 | І | 200 м2 | - | - | - | - | ||
| Навантаження і розвантаження сміття, листя з очисткою місця і кузова автомашини | м3 | 2.04 | І | 2.5 м3 | Авто-машина | 0.9 | - | - | ||
| Вивезення сміття і листя на відстань до 30 км | т | - | - | 1 т | -„- | - | - | - | ||
| Механічна обробка дернини в двох напрямках | га | 4.08 | ІІІ | 200 м2 | Аератор ґрунту | 0.082 | - | - | ||
| Скошування травостану | 100 м2 | 0.27 | IV | 1000 700 500 | Газоно-косарка | 2,7 2,05 1,35 | - | - | ||
| Стрижка газонних бордюрів (5% площі) | м2 | 0.07 | IV | 5 м2 | - | - | - | - | ||
| Прибирання скошеної трави з виносом на відстань до 30 м | 100 м2 | 0.24 | І | 1000 700 500 | - | - | - | - | ||
| Скошування травостану з використанням інгібіторів росту: | ||||||||||
| Скошування травостану | 100 м2 | 0.27 | IV | 200 м2 | СК-15 | 0.54 | - | - | ||
| Прибирання скошеної трави з виносом її на відстань до 30 м | -“- | 0.24 | І | 200 м2 | - | - | - | - | ||
| Обприскування газону водним розчином ГМК для сповільнення росту трави | га | 12.6 | IV-2 | 200 м2 | ОГ-53 ГАЗ-53А | 0.26 | ГМК | 0.1 кг | ||
| Навантаження і розвантаження сирої трави з очисткою місця навантаження і кузова автомашини | м3 | 2.04 | І | 0.16 0.11 0.08 м2 | Авто-машина | 0.33 0.22 0.16 | - | - | ||
| Вивезення трави автомашиною на відстань 30 км | т | - | - | - | 0.075 т | Авто-машина | - | - | - | |
| Прополювання газонів із збором бур¢янів і виносом на відстань до 50 м | 100 м2 | 1.24 | ІІ | 100 м2 | - | - | - | - | ||
| Прополювання газонів за допомогою гербіцидів | га | 12.6 | IV-2 | 100 м2 | - | - | гербіциди | 0.1 кг | ||
| Підживлення газонів сухими добривами із заробкою граблями в ґрунт і піднесенням на відстань до 50 м | 100 м2 | 5.47 | ІІІ | 1/2 | 50 м2 | - | - | мінеральні добрива | 25,6 кг 12,8 кг 6,4 кг | |
| Навантаження і розвантаження міндобрив в мішках вагою до 50 кг | т | 0.70 | ІІ | - - - | 0.026 т 0,013 т 0,006 т | Авто-машина | 0,02 0,01 0,01 | - | - | |
| Підвезення міндобрив автомашиною | -«- | - | - | - - - | 0.026 т 0,013 т 0,006 т | -„- | - | - | - | |
| Полив газону водою з про-мочуванням ґрунту на глибину до 15 см | га | 11.70 | ІІІ | 0.25 га 0,10 га 0,05 га | ПМ-130 | 11.70 | Вода | 10 м3 | ||
| Очищення газону від ви-падкового сміття з виносом за межі газону | 100 м2 | 0.033 | І | 2500 м2 | - | - | - | - | ||
| Очистка газонів від піску (при сильній засміченості) | -«- | 2.83 | І | 25 м2 | - | - | - | - | ||
| Навантаження піску на автомашину | т | 0.25 | І | - | 0,2 т | ПГ-02 | 0.05 | - | - | |
| Вивезення піску на відстань до 30 км | т | - | - | - | 0,2 т | Авто-машина | - | - | - | |
| Згрібання листя з поверхні газону після листопаду за-лізними граблями з виносом за межі газону | 100 м2 | 1.74 | І | 100 м2 | - | - | - | - | ||
| Навантаження і розвантаження листя з очисткою місця навантаження і кузова автомашини восени | м3 | 2.04 | І | 1/2 | 1.5 м3 | Авто-машина | 12,24 6.12 3,06 | - | - | |
| Вивезення листя автомашиною восени до 30 км | т | - | - | - - - | 0,84 т 0.42 т 0,20 т | -“- | - | - | - | |
| Землювання газону | 100 м2 | 7.45 | ІІІ | 1/2 | 50 м2 | МЛТІ РГС Т-25 | 3.72 | Торф | 25 кг | |
| Ремонт | ||||||||||
| Перекопування ґрунту ло-патою на глибину до 15 см | 100 м2 | 6.9 | ІІ | - | 10 м2- | - | - | - | - | |
| Внесення перегною на ділянку | т | 0.52 | ІІ | - | 0.3 т | - | - | Перегній | 0.3 т | |
| Розрівнювання ґрунту граблями | 100 м2 | 1.45 | ІІ | - | 10 м2 | - | - | - | - | |
| Посів газону вручну з під-несенням насіння, заробкою їх граблями, ущільненням поверхні газону | -“- | 1.45 | ІІІ, ІІ | - | 10 м2 | - | - | Насіння | 0.2 кг | |
| Полив | га | 11.70 | ІІІ | 100 м2 | ПМ-130 | 0.12 | Вода | 150 л |
Лабораторна робота № 9
Тема заняття. Технологія створення квітників та догляд за ними.
Мета заняття Вивчити типи квітників та асортимент квітково-декоративних рослин, враховуючи їх еколого-біологічні та естетичні особливості для озеленення об'єктів різного функціонального призначення.
Квітникарство – галузь декоративного садівництва, яка займається вирощуванням квітково-декоративних рослин для квітників, внутрішнього озеленення приміщень, а також на зріз; наука про вирощування і селекцію квітів. Розрізняють квітникарство відкритого і закритого ґрунту. У першому випадку мова йде про вирощування однорічних, дворічних та багаторічних декоративних рослин, якими прикрашають сади, парки, присадибні ділянки або використовують їх для зрізування квітів; квітникарство закритого ґрунту займається вирощуванням рослин у теплицях, парниках для реалізації в осінньо-зимовий і ранньовесняний періоди. Рослини закритого ґрунту бувають декоративнолистяні та гарноквітучі.
Квітник – частина саду або парку, засаджена гарноквітучими або орнаментальними рослинами. Однорічні та деякі багаторічні квіткові рослини висаджують переважно на спеціально підготовлених місцях, які називають клумбами. Вузькі, видовжені клумби називають рабатками. Потужність ґрунтового шару клумб і рабаток для посадки квітів повинна бути не менше 45-50 см. Профіль робиться горизонтальним або дещо припіднімається до середини. Зовнішній край клумби може бути на одному рівні з газонами або на 5-7 см вище від нього. В останньому випадку клумба одерновується або закріплюється спеціальним бордюром.
На садово-паркових об’єктах квітники відрізняються між собою за стилем побудови, який залежить від стилю того парку, де вони зростають.
Регулярне квіткове оформлення. З появою бульварів і міських скверів широке визнання одержали клумби і рабатки із складним рисунком, який створювався різноманітними однорічними квітучими і килимовими рослинами. Деколи візерункові клумби і рабатки заміняли великими масивами однієї культури, але також чітких геометричних форм.
Клумби (від англ. клумп – група дерев, кущів). Появилися у ХІХ ст. Квітники геометричної форми (круглої, овальної, квадратної, прямокутної і т.п.), площа яких звичайно не перевищує 10-15 м2 і дуже рідко досягає 50 м2 і більше. Клумби, як правило, є елементами партерних композицій і їх розміщають у найвизначніших місцях парку чи скверу: на вході, в місцях перетину доріг, на площах, перед будинками, біля скульптури тощо. Клумби регулярної форми не рекомендується створювати в пейзажних парках.
Клумби можуть бути відділені від сусідньої території плитами, галькою, піском, товченою цеглою або ж невисокою огорожею: металевою, дерев¢яною, кам¢яною та ін. Клумби часто обрамляють низько стриженим бордюром із самшиту, барбарису, бирючини, а також трав¢яних рослин – мирту, лаванди, сантоліни та інших видів.
Квіткове оформлення клумб впродовж вегетаційного періоду змінюється. Весняне і осіннє цвітіння забезпечують дворічні рослини – маргаритки, фіалки триколірні, гвоздики, незабудки. Для літньо-осіннього цвітіння висаджують однорічники – сальвію, петунію, чорнобривці, канни та ін.
Клумби часто створюють із килимових рослин, формуючи з них різні панно, портрети, вази, годинники тощо.
В зв¢язку з переважанням у сучасному садово-парковому мистецтві вільного планування, клумби в традиційному вигляді залишаються лише у невеликих садах і скверах.
Рабатка (від нім. рабате – грядка). Квітник у вигляді смуги шириною від 0,5 до 3 м, обрамлений бордюрними декоративними рослинами. При великій протяжності рабатка ділиться проходами на частини по 20-25 м завдовжки. Кожна рабатка створюється із однієї культури (або із суміші) одночасно квітучих однорічників, багаторічників, цибулинних, килимових, декоративно-листяних рослин, висаджених поздовжніми рядами або згідно із рисунком. Рабатки – елемент партерного озеленення, але можуть існувати і самостійно – в озелененні вулиць, бульварів, площ.
Бордюр – вузька смуга низькорослих рослин, якими обрамляють партери, квітники і дороги. Бордюр підкреслює лінійний рисунок квіткової композиції. Висота і ширина бордюра від 10 до 100 см, найпоширенішою є висота 10-50 см, ширина – 30-60 см.
Міксбордер (змішаний бордюр) – квітник витягнутої, у більшості випадків прямолінійної форми, що дає підстави віднести його до елементів регулярного планування. Проте, він може мати і криволінійну форму, наслідуючи вигини доріжки пейзажного парку. В міксбордерах використовується широкий асортимент багаторічників, цибулинних, а також однорічників, підбір яких має забезпечити безперервне цвітіння.
Модульний квітник – 1) квіткова композиція, влаштована у контейнерах різноманітної геометричної форми, виконаних із кераміки, бетону, металу чи дерева, які встановлюються у місцях, де створення стаціонарного квітника з різних причин є неможливим; у таких контейнерах висаджують переважно однорічні квіткові рослини; 2) композиція, вирішена у вигляді різноманітних форм (квадратів, кругів, прямокутників), що повторюються, які викладені у певних співвідношеннях; до складу модульного квітника включаються квітучі та килимові рослини, газон, інертні матеріали, вода.
Нерегулярне квіткове оформлення. В пейзажних парках, а також у нерегулярних частинах садів і скверів у садово-паркових композиціях використовують квіткові багаторічники і лише в окремих випадках – однорічники. Прийоми їхнього використання різні: це поодинокі посадки, групи, масиви. Багаторічники використовують для обрамлення узлісь масивів, куртин і груп, а також доріжок (бордюри і міксбордери). З них формують квітучі луки і квіткові килими нерегулярної форми. Широко використовують у сучасному садово-парковому будівництві грунтопокривні рослини.
Поодинокі посадки або солітери. Подібно до дерев і чагарників, трав’яні рослини можуть також виступати в ролі солітерів. Вони прикрашають або ж підкреслюють найважливіші з точки зору композиції місця: біля входів до будинку, на поворотах і на перетині доріжок, на зелених травниках. В поодиноких посадках використовують багаторічники, які мають оригінальні високі стебла, великі і розсічені листя та рясні квіти (піон, аконіт, астильбу, дельфініум, рудбекію та ін.). Кращою віддаллю для огляду цих ефектних рослин є їхня дво-трикратна висота.
Групи. Групи створюють, як правило, з багаторічників одного виду чи сорту, оскільки у випадку цвітіння вся група виглядає як єдина мальовнича пляма. Розміри групи залежать від розміру ділянки, на якій їх висаджують. Висаджені перед групою дерев чи чагарників групи багаторічників забезпечують живий перехід до відкритого простору галявини. Для створення таких груп використовують флокси, дельфініум, люпин, айстри, рудбекію, хризантеми.
При підборі складних змішаних груп слід враховувати висоту, час цвітіння, забарвлення і форму квітів і суцвіть, форму і забарвлення листя та загальний вигляд (габітус) рослин, які входять у групу. Якщо група висаджується, наприклад, під стіною будинку, то високі рослини розміщують на задньому плані, а низькі – спереду.
Масиви або зарості. Утворюються з багаторічників, які мають повзучі кореневища та відрізняються від груп значними розмірами. Ці рослини, дякуючи своїм великим розмірам здатні заповнювати простір та прогалини між деревами, виконуючи роль підліску, наприклад, зарості рудбекії у кленовнику.
Узлісся з багаторічників. Деревні і чагарникові групи чисто «підбивають» узліссям із багаторічників, цим самим підкреслюючи їхню красу. Водночас ці узлісся можуть закривати нижні оголені частини стовбурів і гілок. Обов’язковою вимогою є узгодження забарвлення квітів багаторічників із забарвленням листя дерев і чагарників, а також рясністю, переходом і тривалістю їхнього цвітіння. Наприклад, дуже гармонують дельфініуми і червоні піони поряд із білими квітами садового жасмину.
Для створення квітників використовують трав’яні рослини трьох біологічних типів: однорічники, дворічники та багаторічники.
Однорічники – це група рослин, у яких життєвий цикл (від проростання насінини до плодоношення і відмирання) триває один вегетаційних період. Завдяки різноманітності форм квітки і суцвіття, забарвленню, строкам цвітіння займають одне з провідних місць у квітникарстві. До них належать не лише однорічні квіткові рослини, а й вимерзаючі в зимовий період багаторічники, які розсадою висаджують на один сезон. За використанням однорічні рослини поділяють на шість груп: красивоквітучі – вирізняються красивою формою квіток і суцвіть, тривалістю цвітіння і використовуються для оформлення клумб, рабаток, міксбордерів, груп і на зрізування; виткі – використовують для вертикального озеленення альтанок, пергол, стін, балконів тощо; сухоцвіти – відрізняються від інших сухими плівчастими або шкірястими квітами, зберігають природний колір протягом кількох років у засушеному стані і використовуються для зрізування на зимові букети, а також на клумбах і рабатках; килимові – належать до групи низькорослих рослин із красиво забарвленим листям, які добре піддаються стрижці, що дозволяє використовувати їх для візерунчастих квітників, написів, малюнків, портретів; декоративно-листяні – цінуються за гарне і виразне листя різного кольору, використовуються у групах та для декорування квітників; горшечкові – здатні цвісти ще довгий час після настання заморозків: із відкритого ґрунту їх пересаджують у горщики і використовують для озеленення інтер’єрів.
Дворічники – це рослини, які проходять цикл розвитку за два роки; в перший рік утворюють вегетативні органи (стебло, листки), на другий рік цвітуть і плодоносять, залишаючи насіння. В окремих випадках такі рослини здатні цвісти і в перший рік життя (наприклад, фіалка двоколірна), але найбільш потужного розвитку та рясного цвітіння досягають на другому році. Сюди відносять гвоздику турецьку, ехінацею пурпурову, дзвоники середні, наперстянку червону та ін. Дворічники – добрий садивний матеріал для створення квітників у ранньовесняний період, оскільки багаторічники не можуть у цей час задовольнити наявні потреби.
Багаторічники – це трав’яні декоративні рослини, що живуть понад два вегетаційні періоди. У багаторічників перезимовують коренева система й видозмінені підземні органи – бульби, кореневища, у деяких – розетка прикореневих листків. До багаторічників належить багато видів рослин з гарними квітами, декоративним листям і яскравими плодами або витким стеблом. Їх цінність полягає в тому, що вирощування багаторічників коштує значно дешевше, ніж вирощування багатьох одно- і дворічників, оскільки для насіннєвого чи вегетативного розмноження більшості з них не потрібного спеціально обладнаних теплиць і парників; розмножують багаторічники у відкритому ґрунті. Існує умовний поділ багаторічників на 4 групи: цибулинні (тюльпан, гіацинт, гладіолус, нарцис), кореневищні та бульокореневищні (півонія, дельфініум, рудбекія), декоративнолистяні (хоста) та ґрунтопокривні (очиток їдкий, саксіфрага, флокс шиловидний). Їх широко використовують у садах, парках і скверах для клумб, килимових квітників, бордюрів. Деякі багаторічники зимують у відкритому ґрунті, інші на зиму потребують вкриття, у третіх доводиться виймати з ґрунту підземні частини і зберігати в сухому приміщенні при температурі +5оС. Розмножують багаторічні рослини насінням, живцями (літніми трав’яними або кореневими), цибулинами, бульбами та поділом куща.
Асортимент найбільш поширених квіткових рослин поданий у додатках 10-11.
Для виконання завдання необхідно:
1. Зобразити на листі формату А4 два варіанти клумби (М 1:50, 1:100), площею відповідно до порядкового номера за журналом (1 – 10 м2, 2 – 20 м2 і т.д.). Рисунки виконуються в кольорі.
2. Підібрати асортимент квіткових рослин (від 5 видів) та визначити кількість розсади для влаштування зображених клумб.
3. Описати агротехніку влаштування та догляду за квітниками.
4. Скласти і розрахувати технологічну карту створення та догляду за квітником (табл. 11).
Таблиця 11